майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
08 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/692/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
секретар судового засідання: Толстокарова І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Гарбар К.Г. - ордер серія АМ №1136836 від 24.06.2025 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Сервіс»
про стягнення 5441111,69 грн
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІГРАН-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СЕРВІС" про стягнення 5441111,69 грн, з яких 4881215,39 грн основного боргу, 87776,38 грн 3% річних та 472119,92 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеній формі шляхом передачі товару на підставі видаткових накладних. Відповідач, отримавши поставлений позивачем товар, не здійснив оплату його вартості у повному обсязі у строк, визначений ч.1 ст.692 ЦК України (т.1, а.с.1-3).
Ухвалою від 02.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 30.06.2025.
23.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 23.06.2025 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управлінні якого на сьогодні перебувають всі акти підприємства, майно, корпоративні права та статутний капітал у вигляді коштів ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" у сумі 10000000,00 грн, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 05.12.2024 у справі №757/54849/24-к. Позивач вважає, що у разі задоволення даного позову та відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду кошти будуть стягуватися за рахунок майна ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", на яке було накладено арешт, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передане в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (а.с.173-196).
30.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання вих.№27/06 від 27.06.2025 про призначення експертизи у справі №906/692/25, а саме судової почеркознавчої експертизи довіреностей №4 від 17.07.24, №5 від 24.07.24, №6 від 24.07.24, №7 від 26.07.24, №10 від 31.07.24, №11 від 31.07.24; №12 від 02.08.24, №13 від 02.08.24, №14 від 05.08.24, № 15 від 05.08.24, №17 від 06.08.24, № 26 від 02.09.24, №26 від 09.09.24, №27 від 09.09.24, №28 від 09.09.24, №30 від 09.09.24, №30 від 18.09.24, №30 від 09.09.24, №31 від 16.09.24, №36 від 24.09.24, №37 від 24.09.24, №38 від 07.10.24, №39 від 07.10.24, №42 від 08.10.24, які надані позивачем та, на думку відповідача, мають ознаки підроблення підпису колишнього директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 . Відповідач зазначив, що договір поставки продукції у спрощений спосіб з позивачем не укладався, а видаткові накладні з боку ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" не підписувалися. Усі особи, чиї підписи проставлені на видаткових накладних з боку відповідача, на даний час працюють у позивача, а тому є вірогідність, що для подачі позову до суду позивач надав всі видаткові накладні за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з метою формування хибного уявлення про обставини, які мають значення для справи, але не відповідають вимогам достовірності та вірогідності доказів. На розгляд експерту відповідач запропонував поставити питання про те, чи виконано підпис на вказаних вище довіреностях у графі «керівник підприємства ОСОБА_1» власноруч директором ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 або іншою особою (т.1, а.с.209-215).
Протокольною ухвалою від 30.06.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 16.07.2025.
15.07.2025 до суду від представника позивача надійшли:
- заперечення від 15.07.2025, згідно з якими позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, оскільки перебування окремо визначеного майна ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" в управлінні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не змінює титулу власності та не перетворює дані активи на державну власність, а тому твердження відповідача щодо повноважень АРМА вирішувати питання оплати на користь позивача грошових коштів за зобов'язаннями ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" у даній справі не ґрунтується на нормах законодавства. Також позивач вважає безпідставним посилання представника відповідача на те, що у разі задоволення позову і набуття рішенням законної сили заборгованість буде стягуватися за рахунок майна боржника, на яке накладено арешт, оскільки, відповідно до ч.1, ч.2 ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження (т.1, а.с.225-230);
- заперечення від 15.07.2025 (з додатками), згідно з якими позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, посилаючись на те, що всі підписи директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 як на довіреностях, так і на видаткових накладних, які додані до позовної заяви, засвідчені печаткою даного товариства, що на момент видачі товару навіть не могло викликати підозру у ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС", що підпис не належить керівнику ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", а отже у позивача була б можлива підстава для відмови від видачі відповідного товару працівнику ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". У той же час у більшості платіжних інструкцій про оплату товару відповідачем, останній зазначав видаткові накладні, які наразі називає підробленими (т.2, а.с.1-134).
Ухвалою від 16.07.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 26.08.2025.
05.08.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову вх.№01-44/2303/25, у якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", а саме: амонію нітрат марки Б (селітра аміачна) в кількості 96 тон вартістю 1799136,00 грн (т.2, а.с.142-162).
Ухвалою від 14.08.2025 суддя Шніт А.В. (оскільки суддя Прядко О.В. перебувала у щорічній відпустці) відмовила у задоволенні заяви ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" (вх.№01-44/2303/25 від 05.08.2025) про забезпечення позову у справі №906/692/25.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №906/692/25 апеляційну скаргу ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі № 906/692/25 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в решті дану ухвалу залишено без змін (т.3, а.с.21-25).
Також до господарського суду 25.08.2025 та 26.08.2025 від учасників справи надійшли такі процесуальні документи:
- клопотання представника позивача від 25.08.2025 про витребування у ГУ ДПС у Житомирській області інформації про те, чи ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" формувало податковий кредит і відображало в податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2024 року по червень 2025 року операції згідно переліку видаткових накладних, а також витребування у ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" зареєстрованих у податковому органі податкових декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2024 року по червень 2025 року включно (т.2, а.с.196-200);
- клопотання представника відповідача №25/1/08 від 25.08.2025, у якому останній, зокрема, не заперечив щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів від 25.08.2025, просив надати час для підготовки ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" інформації щодо зареєстрованих у податковому органі податкових декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2024 року по червень 2025 року включно (т.2, а.с.204-209);
- клопотання представника відповідача від 25.08.2025 про витребування у ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" для огляду в судовому засіданні оригіналів усіх документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги (т.2, а.с.216-221);
- заява представника відповідача від 25.08.2025 про виклик для допиту свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та зобов'язання ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" забезпечити їх явку до суду або участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.2, а.с.223-228, заяви свідків у т.2, а.с.230-235).
Протокольною ухвалою від 26.08.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи від 23.06.2025 за безпідставністю, виходячи з основних завдань, які покладені на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відповідно до Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №613.
Також протокольною ухвалою від 26.08.2025 суд частково задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів від 25.08.2025 та витребував у ГУ ДПС у Житомирській області документально підтверджену відповідними деклараціями з ПДВ та додатками №1 до них інформацію, чи формував податковий кредит і відображав в податкових деклараціях з ПДВ ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" за період з вересня 2024 року по червень 2025 року операції згідно видаткових накладних: видаткова накладна №271 від 14.10.2024 на суму 526458,24 грн, податкова накладна №415 від 14.10.2024; видаткова накладна №268 від 13.10.2024 на суму 1078612,66 грн, податкова накладна №412 від 13.10.2024; видаткова накладна №267 від 12.10.2024 на суму 999017,18 грн, податкова накладна №411 від 12.10.2024; видаткова накладна №266 від 09.10.2024 на суму 240039,89 грн, податкова накладна №410 від 09.10.2024; видаткова накладна №265 від 09.10.2024 на суму 196168,37 грн, податкова накладна №409 від 09.10.2024; видаткова накладна №264 від 09.10.2024 на суму 391710 грн, податкова накладна №408 від 09.10.2024; видаткова накладна №262 від 08.10.2024 на суму 50736,36 грн, податкова накладна №406 від 08.10.2024; видаткова накладна №261 від 08.10.2024 на суму 72334,08 грн, податкова накладна №405 від 08.10.2024; видаткова накладна №254 від 30.09.2024 на суму 465351,48 грн, податкова накладна №398 від 30.09.2024; видаткова накладна №258 від 25.09.2024 на суму 778719,48 грн, податкова накладна №394 від 25.09.2024; видаткова накладна №257 від 25.09.2024 на суму 547140,53 грн., податкова накладна №393 від 25.09.2024. Суд задовольнив клопотання представника відповідача про витребування оригіналів у ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" від 25.08.2025. Щодо заяви представника відповідача про виклик свідків від 25.08.2025 суд зазначив, що дане питання, у разі необхідності, буде вирішене під час розгляду справи по суті відповідно до ст.89 ГПК України.
Ухвалою від 26.08.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 25.09.2025.
16.09.2025 до суду на виконання вимог ухвали від ГУ ДПС у Житомирській області надійшов лист №8467/5/06-30-04-01 від 15.09.2025 з доданими до нього копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2024 року, травень 2025 року з додатками 1 (т.3, а.с.8-14).
Протокольною ухвалою від 25.09.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 08.10.2025.
06.10.2025 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення від 06.10.2025, у яких останній зауважив, що надані ГУ ДПС у Житомирській області копії податкових декларацій відповідача за вересень 2024 року та травень 2025 року (вкл. под.кредит за жовтень 2024 року) повністю відображають включення ним до податкового кредиту вартості відповідних операцій, у т.ч. за якими існує заборгованість перед позивачем. Відповідач намагається ввести суд в оману, затягнути розгляд справи, сподіваючись на задоволення його безпідставного клопотання про проведення почеркознавчої експертизи (т.3, а.с.28-33).
Ухвалою від 08.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи вих.№27/06 від 27.06.2025 за його безпідставністю, дійшовши висновку, що для вирішення спору у даній справі відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Ухвалою від 08.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/692/25 до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 26.11.2025.
Представника сторін у судове засідання не з'явилися.
При цьому 26.11.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача від 26.11.2025 про розгляд справи без його участі із зазначенням про те, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі (т.3, а.с.45-47).
Також 26.11.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача від 25.11.2025 про розгляд справи без його участі із зазначенням про те, що відповідач позовні вимоги не підтримує у повному обсязі (т.3, а.с.43-44).
З огляду на те, що сторони про розгляд даної справи повідомлені належним чином, явка їхніх представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їхня неявка не перешкоджає розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останніх за наявними матеріалами, згідно зі ст.202 ГПК України.
Протокольною ухвалою від 26.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про виклик свідків для допиту від 25.08.2025 за безпідставністю.
26.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 08.12.2025 об 11:20, про що повідомлено сторін ухвалою від 26.11.2025.
02.12.2025 через діловодну службу суду представник позивача подав клопотання від 02.12.2025 з оригіналами документів, копії яких були долучені до позовної заяви (т.3, а.с.50-52).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи вбачається, що позивач з липня по жовтень (включно) 2024 року поставив відповідачу товар на загальну суму 22501215,39 грн згідно з видатковими накладними (т.1, а.с.20-71) та, відповідно, виставив рахунки на його оплату (т.1, а.с.72-119).
Видаткові накладні підписані особами, які отримували товар від позивача на підставі довіреностей, виданих за підписом колишнього директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 , скріпленого печаткою юридичної особи - ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". На підтвердження отримання товару ОСОБА_7 надано наряд-накладні складу позивача (т.1, а.с.13-14).
За фактом поставок товару відповідачу позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні (т.2, а.с.15-126).
За даними позивача (т.1, а.с.163), відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково на суму 17620000,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції (т.1, а.с.120-138), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 4881215,39 грн за неоплаченими видатковими накладними: №257 від 25.09.2024 на суму 547140,53 грн (неоплачена на суму 82067,65 грн), №258 від 25.09.2024 на суму 778719,48 грн, №254 від 30.09.2024 на суму 465351,48 грн, №261 від 08.10.2024 на суму 72334,08 грн, №262 від 08.10.2024 на суму 50736,36 грн, №264 від 09.10.2024 на суму 391710,00 грн, №265 від 09.10.2024 на суму 196168,37 грн, №266 від 09.10.2024 на суму 240039,89 грн, №267 від 12.10.2024 на суму 999017,18 грн, №268 від 13.10.2024 на суму 1078612,66 грн, №271 від 14.10.2024 на суму 526458,24 грн (т.1, а.с.61-71).
За наведених обставин позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Ц України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України).
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом передачі (поставки) позивачем товару відповідачу на підставі видаткових накладних та здійснення відповідачем часткових оплат.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Суд зауважує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України (аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем на заявлену до стягнення суму коштів у розмірі 4881215,39 грн підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними: №257 від 25.09.2024, №264 від 09.10.2024, підписаними зі сторони покупця ОСОБА_5 (т.1, а.с.62, 66); №261 від 08.10.2024, №262 від 08.10.2024, підписаними зі сторони покупця ОСОБА_2 (т.1, а.с.64. 65); №254 від 30.09.2024, №265 від 09.10.2024, №266 від 09.10.2024, №267 від 12.10.2024, №268 від 13.10.2024, №271 від 14.10.2024, підписаними зі сторони покупця ОСОБА_3. (т.1, а.с.61, 67-71); №258 від 25.09.2024, підписаною зі сторони покупця ОСОБА_7. (т.1, а.с.63), а також довіреностями на отримання товару від ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС", які підписані колишнім директором ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та скріплені печаткою юридичної особи - ТОВ "ЮНІ СЕРВІС": №26 від 09.09.2024, №38 від 07.10.2024, видані ОСОБА_3 (т.1, а.с.151, 160); №27 від 09.09.2024, №39 від 07.07.2024, видані ОСОБА_8 (т.1, а.с.152, 161); №42 від 08.10.2024, виданої ОСОБА_2 (т.1, а.с.162); отримання товару ОСОБА_7 підтверджується підписаними ним наряд-накладними складу позивача (т.1, а.с.13-14).
За розрахунком позивача, вартість товару, поставленого за ВН №257 від 25.09.2024, відповідач частково сплатив в сумі 465072,88 грн, інші зазначені вище спірні видаткові накладні залишились неоплаченими у повному обсязі.
Суд оглянув надані представником позивача оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача щодо підпису колишнього директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 на спірних документах. Відповідач не довів ані підписання цих документів іншою особою, ані факту протиправного використання печатки товариства.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 вказав, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Відповідач не надав ані доказів втрати печатки ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", ані доказів звернення до правоохоронних органів з приводу підроблення документів, втрати чи викрадення печатки.
Натомість до справи долучено письмові показання колишнього керівника ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" та осіб, які отримували товар від ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" за спірними видатковими накладними, викладені ними у заявах свідків з дотриманням вимог ст.88 ГПК України (т.2, а.с.230-235).
ОСОБА_2 у заяві свідка від 05.07.2025 повідомив, що з березня 2024 року по 16.06.2025 працював на посаді начальника дільниці буровзривних робіт ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". В липні, серпні, вересні та жовтні 2024 року за вказівкою директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та на підставі виданих ним довіреностей, отримав на складі ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" товар згідно таких видаткових накладних, які він підписав як представник товариства, а саме: довіреність №6 від 24.07.2024 - видаткова №186 від 24.07.2024 на суму 80982,00 грн, довіреність №6 від 24.07.2024 - видаткова №187 від 24.07.2024 на суму 47621,34 грн, довіреність №10 від 31.07.2024 - видаткова №189 від 01.08.2024 на суму 175983,84 грн, довіреність №10 від 31.07.2024 - видаткова №190 від 01.08.2024 на суму 106452,96 грн, довіреність №13 від 02.08.2024 - видаткова №198 від 02.08.2024 на суму 187902,00 грн, довіреність №13 від 02.08.2024 - видаткова №199 від 02.08.2024 на суму 163876,32 грн, довіреність № 13 від 02.08.2024 - видаткова №220 від 09.09.2024 на суму 131961,60 грн, довіреність №26 від 02.09.2024 - видаткова №217 від 02.09.2024 на суму 1987,74 грн, довіреність №26 від 02.09.2024 - видаткова №218 від 02.09.2024 на суму 5784,48 грн, довіреність №30 від 09.09.2024 - видаткова №221 від 09.09.2024 на суму 81859,44 грн, довіреність №31 від 16.09.2024 - видаткова №231 від 16.09.2024 на суму 397370,88 грн, довіреність №31 від 16.09.2024 видаткова №232 від 16.09.2024 на суму 213984,00 грн, довіреність №30 від 18.09.2024 - видаткова №235 від 18.09.2024 на суму 91223,28 грн, довіреність №30 від 09.09.2024 - видаткова №236 від 18.09.2024 на суму 57121,92 грн, довіреність №36 від 24.09.2024 - видаткова №246 від 24.09.2024 на суму 129358,08 грн, довіреність №36 від 24.09.2024 - видаткова №247 від 24.09.2024 на суму 77603,88 грн, довіреність №42 від 08.10.2024 - видаткова №261 від 08.10.2024 на суму 72334,08 грн, довіреність №42 від 08.10.2024 - видаткова №262 від 08.10.2024 на суму 50736,36 грн (т.2, а.с.231).
ОСОБА_4 у заяві свідка від 04.07.2025 повідомив, що з березня 2024 року працював і надалі працює на посаді апаратника виробництва хімічних речовин ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". В серпні та вересні 2024 року за вказівкою директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та на підставі виданих ним довіреностей отримав на складі ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" товар згідно видаткових накладних, які він підписав як представник ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", а саме: на підставі довіреності №15 від 05.08.2024 видаткова накладна №192 від 07.08.2024 на суму 645538,08 грн, на підставі довіреності №28 від 09.09.2024 видаткова накладна №227 від 10.09.2024 на суму 451249,92 грн (т.2, а.с.234).
ОСОБА_5 у заяві свідка від 05.07.2025 повідомив, що з квітня 2024 року по 27.03.2025 працював на посаді підривника ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". В період з липня по жовтень 2024 року за вказівкою директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та на підставі виданих ним довіреностей отримав на складі ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" товар згідно видаткових накладних, які підписав як представник ІОВ "ЮНІ СЕРВІС", а саме: видаткова накладна №180 від 24.07.2024 на суму 423046,80 грн, видаткова накладна №188 від 01.08.2024 на суму 843586,66 грн, видаткова накладна №197 від 02.08.2024 на суму 1034114,40 грн, довіреність №27 від 09.09.2024 - видаткова №225 від 11.09.2024 на суму 705078,00 грн, довіреність №27 від 09.09.2024 - видаткова №239 від 17.09.2024 на суму 341571,12 грн, довіреність №27 від 09.09.2024 - видаткова №244 від 19.09.2024 на суму 515176,99 грн, довіреність №27 від 09.09.2024 - видаткова №257 від 25.09.2024 на суму 547140,53 грн, довіреність №39 від 07.10.2024 - видаткова №264 від 09.10.2024 на суму 391710,00 грн (т.2, а.с.230).
ОСОБА_3 у заяві свідка від 04.07.2025 повідомив, що з березня 2024 року працював і надалі працює на посаді механіка ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". В липні, серпні, вересні, жовтні, місяцях 2024 року за вказівкою директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та на підставі виданих ним довіреностей отримав на складі ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" товар згідно таких видаткових накладних, які він підписав як представник товариства, а саме: довіреність №4 від 17.07.2024 - видаткова №176 від 17.07.2024 на суму 432447,84 грн, довіреність №7 від 26.07.2024 - видаткова №182 від 26.07.2024 на суму 473185,68 грн, довіреність №11 від 31.07.2024 - видаткова №193 від 02.08.2024 на суму 212463,50 грн, довіреність №14 від 05.08.2024 - видаткова №191 від 07.08.2024 на суму 1897129,87 грн, довіреність №17 від 06.08.2024 - видаткова №202 від 13.08.2024 на суму 902499,84 грн, довіреність №17 від 06.08.2024 - видаткова №205 від 14.08.2024 на суму 585998.16 грн, довіреність №17 від 06.08.2024 - видаткова №212 від 27.08.2024 на суму 830425,20 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №228 від 10.09.2024 на суму 560928,72 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №229 від 12.09.2024 на суму 891845,33 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №233 від 16.09.2024 на суму 1065137,83 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №234 від 17.09.2024 на суму 544006,85 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №241 від 19.09.2024 на суму 337183,97 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №242 від 18.09.2024 на суму 611067,60 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №243 від 19.09.2024 на суму 247560,72 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №250 від 24.09.2024 на суму 438715,20 грн, довіреність №26 від 09.09.2024 - видаткова №254 від 30.09.2024 на суму 465351,48 грн, довіреність №38 від 07.10.2024 - видаткова №265 від 09.10.2024 на суму 196168,37 грн, довіреність №38 від 07.10.2024 - видаткова №266 від 09.10.2024 на суму 240039.89 грн, довіреність №38 від 07.10.2024 - видаткова №267 від 12.10.2024 на суму 999017,18 грн, довіреність №38 від 07.10.2024 - видаткова №268 від 13.10.2024 на суму 1078612,66 грн, довіреність №38 від 07.10.2024 - видаткова №271 від 14.10.2024 на суму 526458,24 грн (т.2, а.с.232).
ОСОБА_6 у заяві свідка від 04.07.2025 повідомив, що з березня 2024 року працював і надалі працює на посаді начальника вибухових робіт ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". У вересні 2024 року за вказівкою директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та на підставі виданих ним довіреностей отримав на складі ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" товар згідно видаткових накладних, які він підписав як представник ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", а саме: на підставі довіреності №37 від 24.09.2024 видаткова накладна №248 від 24.09.2024 на суму 124205,04 грн, видаткова накладна №249 від 24.09.2024 на суму 89690,04 грн (т.2, а.с.233).
Також ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 у своїх заявах зазначили, що товар у перерахованих ними видаткових накладних і довіреностях, який вони отримували саме для ТОВ "ЮНІ СЕРВІС", в подальшому з іншими працівниками цього ж товариства використовували як представники ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" при виконанні вибухових робіт на кар'єрах, з якими ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" укладало відповідні договори.
ОСОБА_1 у заяві свідка від 09.07.2025 повідомив, що з 08.12.2023 по 04.11.2024 працював на посаді директора ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". В період з липня по жовтень 2024 року ним як директором ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" було видано довіреності на працівників даного товариства, а саме ОСОБА_4 - апаратника виробництва хімічних речовин, ОСОБА_6 - начальника вибухових робіт, ОСОБА_3 - механіка, ОСОБА_2 - начальника дільниці буровзривних робіт, ОСОБА_5 - підривника, за якими дані працівники отримували від ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" товар, зазначений в довіреностях для ТОВ "ЮНІ СЕРВІС". ОСОБА_1 підписав такі довіреності: 1) на ОСОБА_2 : №6 від 24.07.2024, №13 від 02.08.2024, №26 від 02.09.2024, №30 від 09.09.2024, №31 від 16.09.2024, №36 від 24.09.2024, №42 від 08.10.2024; 2) на ОСОБА_5 : №27 від 09.09.2024, №39 від 07.10.2024; також ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 отримував товар за такими видатковими накладними: №180 від 24.07.2024 на суму 423046,80 грн, №188 від 01,08.2024. на суму 843586,66 грн, №197 від 02.08.2024 на суму 1034114,40 грн; 3) на ОСОБА_3 : №4 від 1 7.07.2024, №7 від 26.07.2024, №14 від 05.08.2024, №17 від 06.08.2024, №26 від 09.09.2024, №38 від 07.10.2024; 4) на ОСОБА_6 довіреність №37 від 24.09.2024; 5) на ОСОБА_4 : №15 від 05.08.2024, №28 від 09.09.2024. Також ОСОБА_7 - підривник за дорученням ОСОБА_1 отримував товар за видатковою накладною №258 від 25.09.2024 на суму 778719,48 грн (т.2, а.с.235).
Відповідно до ч.1 ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №921/260/19 зробив висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Правовий аналіз положень статей 86, 88, 89 ГПК України свідчить, що виклик свідка не є обов'язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №901/2027/13, від 26.05.2022 у справі №908/2828/19).
Вимога справедливого суду не покладає на суд обов'язок заслухати свідка тільки тому, що сторона заявила відповідне клопотання.
Відтак протокольною ухвалою від 26.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про виклик свідків для допиту від 25.08.2025 з мотивів недоцільності та відсутності підстав, передбачених ч.1 ст.89 ГПК України для здійснення відповідної процесуальної дії.
Більше того, як зазначалось вище, за фактом поставки товару відповідачу позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні.
У листі ГУ ДПС у Житомирській області від 15.09.2025 №8467/5/06-30-04-01 (т.3, а.с.8-9) зазначено, що додаток 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» заповнюється в розрізі контрагентів, а не в розрізі податкових накладних, тому визначити, чи включалися до податкового кредиту ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" у період з вересня 2024 року по червень 2025 року податкові накладні, складені ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС", немає можливості. Разом із тим, відповідно до даних ІС «Податковий блок», встановлено віднесення сум до складу податкового кредиту ТОВ "ЮНІ СЕРВІС" по взаємовідносинах з ТОВ "ЮНІГРАН-СЕРВІС" у таких звітних періодах, а саме: в декларації з податку на додану вартість за вересень 2024 року від 21.10.2024 №9311566222 до податкового кредиту включено суму 1650480,70 грн (т.3, а.с.10-12); в декларації з податку на додану вартість за травень 2025 року від 19.06.2025 №9178364285 до податкового кредиту включено суму 868020,35 грн (т.3, а.с.13-14).
Так, відповідно до податкової декларації відповідача за вересень 2024 року від 21.10.2024 №9311566222 в додатку №1 в таблиці 2.1 розділу ІІ. Податковий кредит під №9 (ІПН позивача: 340824606133, за період вересня 2024 року обсяг постачання без ПДВ визначено на суму 8252403,43 грн, сума ПДВ - 1650480.70 грн. Тобто загальна сума операцій з ПДВ, проведених між сторонами, за якими відповідач визначив суму податкового кредиту за вересень 2024 року, становить 9902884.13 грн.
Відповідно до податкової декларації відповідача за травень 2025 року від 19.06.2025 №9178364285 в додатку №1 в таблиці 2.1 розділу ІІ. Податковий кредит під №3 (ІПН позивача: 340824606133 за період жовтень 2024 року обсяг постачання без ПДВ визначено на суму 4340101,72 грн, ПДВ - 868020,35 грн. Тобто загальна сума операцій з ПДВ, проведених між сторонами, за якими відповідач визначив суму податкового кредиту за жовтень 2024 року, становить 5208122,07 грн.
Згідно з поясненнями позивача (т.3, а.с.28-30) та зведеними даними у його таблиці (т1, а.с.163), сума операцій за підписаними між ним та відповідачем видатковими накладними за вересень 2024 року, починаючи з номера №п/п 18 по 44 становить 9902884,12 грн, при цьому неоплаченими за вересень 2024 року залишилися видаткові накладні №254 від 30.09.2024 на суму 465351,48 грн, №258 від 25.09.2024 на суму 778719,48 грн, №257 від 25.09.2024 на суму 547140,53 грн (не оплачена на суму 82067,65 грн), що в загальному становить 1326138,61 грн заборгованості.
Згідно з поясненнями позивача (т.3, а.с.28-30) та зведеними даними у його таблиці (т1, а.с.163), сума реалізації за жовтень 2024 року згідно видаткових накладних №271 від 14.10.2024, №268 від 13.10.2024, №267 від 12.10.2024, №266 від 09.10.2024, №265 від 09.10.2024, №264 від 09.10.2024, №262 від 08.10.2024, №261 від 08.10.2024 визначена у розмірі 3555076,78 грн. Загальна сума операцій, за якими позивач не заявляв вимоги, однак щодо яких були сформовані податкові накладні і визначено зобов'язання з ПДВ, становить 1653045,29 грн. Отже за жовтень 2024 року загальна сума операцій, проведених між сторонами становить 5208122,07 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Як вбачається з матеріалів справи, доводи, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження і відповідачем під час розгляду справи спростовані не були.
Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, дійсної необхідності у призначенні почеркознавчої експертизи у справі не довів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є правомірним, обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 4881215,39 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
За розрахунком, доданим до позовної заяви (т.1, а.с.164, 163), позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 87776,38 грн за період з 15.10.2024 до 21.05.2025 включно та інфляційні втрати у розмірі 472119,92 грн за жовтень 2024 року - квітень 2025 року на суму боргу 4881215,39 грн.
Враховуючи те, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідач як покупець зобов'язаний був оплатити вартість товару після його отримання від позивача відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України. Тобто строк оплати товару, отриманого відповідачем, зокрема, 14.10.2024 за видатковою накладною №271 від 14.10.2024, з урахуванням ч.1 ст.692 ЦК України та приписів ст.253 цього Кодексу, настав 15.10.2024, а відтак відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у цій частині з 16.10.2024, а не з 15.10.2024, як вважає позивач. В іншій частині, враховуючи відсутність у суду повноважень виходити за межі пред'явлених позовних вимог, суд погоджується з розрахунком позивача.
Відповідач не надав суду доказів відсутності правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат або власного контррозрахунку.
Отже, здійснивши перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360», суд дійшов висновку, що правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 87733,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 472119,92грн, які підлягають стягненню з останнього, а позов у цій частині - задоволенню; у задоволенні вимоги про стягнення 43,16 грн 3% річних слід відмовити як безпідставно нараховані.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Інші доводи і докази сторін не прийняті судом до уваги, оскільки не спростовують встановлених вище обставин і наведених висновків суду.
Станом на час ухвалення даного рішення доказів проведення розрахунків між сторонами не надано.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4881215,39 грн основного боргу, 87733,22 грн 3% річних та 472119,92 грн інфляційних втрат, у задоволенні решти позову - відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
У силу приписів ст.123, п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 65293,30 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" понижуючого коефіцієнта 0,8.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СЕРВІС" (вул. Шевченка, буд. 15, с-ще Гранітне, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11634, код ЄДРПОУ 45374680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІГРАН-СЕРВІС" (вул. Сосновського В., буд. 67, м. Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11509, код ЄДРПОУ 34082463) 4881215,39 грн основного боргу, 87733,22 грн 3% річних, 472119,92 грн інфляційних втрат та 65293,30 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - в справу
- сторонам та представникам (до ел.каб.).