61022, м. Харків, пр. Науки, 5
08.12.2025 Справа №905/1012/25
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»
доФізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни
простягнення 241580,26 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни про стягнення основного боргу у розмірі 160039,77 грн, плати за абонентське обслуговування 214,76 грн, 3% річних у розмірі 10681,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 40116,75 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 01.01.2007 в частині повної та своєчасної оплати послуг з постачання теплової енергії за період з 01.02.2022 по 31.03.2024 та плати за абонентське обслуговування за період з лютого 2022 року по квітень 2024 включно.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.10.2025 позовну заяву залишено без руху; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду:
- акт-рахунок за листопад 2022 року;
- докази/пояснення щодо періоду виникнення заборгованості станом на 01.02.2022;
- пояснення стосовно періоду та заборгованості в рахунок якої було здійснено зарахування залишку із здійснених відповідачем оплат.
09.10.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№01-41/9484/25 від 09.10.2025) про усунення недоліків до якої останнім на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 02.10.2025 додані відповідні додатки за переліком, пояснення, а також надано уточнену позовну заяву.
Зі змісту уточненої позовної заяви судом встановлено, що позовними вимогами позивача є стягнення суми основного боргу у розмірі 184100,74 грн, 214,76 грн плати за абонентське обслуговування, 3% річних у розмірі 12524,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44738,59 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.10.2025 прийнято позовну заяву з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої разом із заявою про усунення недоліків, до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1012/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
28.10.2025 через систему «Електронний суд» до суду від Фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни надійшла заява про скасування судового наказу.
29.10.2025 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та вказує, що позивач визначив обсяги теплової енергії на власний розсуд, лічильники на будинку та в приміщеннях взагалі відсутні. Відповідач також посилається на наявність форс мажорної ситуації в м. Краматорськ, пов'язаної із запровадженням воєнного стану, веденням бойових дій та обстрілів, внаслідок, яких приміщення було пошкоджено.
29.10.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.11.2025 повернуто Фізичній особі-підприємцю Пасажко Ларисі Василівні заяву про скасування судового наказу.
Станом на 08.12.2025 відповідач заперечень на відповідь на відзив до суду не подав, своїм правом не скористався.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
01.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Пасажко Ларисою Василівною (відповідач, споживач) укладено договір №544 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір), згідно з вимогами ст.179, 180, 184 ГК України та ст.ст.11 ч.2 та 714 ЦК України та Закону України «Про теплопостачання» та діючими Правилами користування тепловою енергією.
За цим договором теплопостачальна організація зобов'язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляцію в період опалювального сезону; підігрівання холодної води - протягом року.
Згідно з умовами п. 3.2.1 Договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови належного оформлення актів-рахунків та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни які передбачені Договором.
Пунктом 4.2.1. Договору закріплено обов'язок теплопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу відповідної якості в обсягах згідно з договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).
Споживач, що має прилади обліку, раз на місяць подає до теплопостачальної організації письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до цього Договору, який може бути проконтрольований Теплопостачальною організацією (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим методом з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, фактичної температури зовнішнього та внутрішнього повітря, а також температури мережної води в подавальному трубопроводі.
Сторони погодили в п. 6.1 Договору, що розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу:
209,45 грн за 1 Гкал (включаючи ПДВ у розмірі 20%);
700 грн за 1 тону мережної води (включаючи ПДВ у розмірі 20 %).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).
Оплата виконується на підставі актів рахунків (рахунків, які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку. Акти-рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії, та мають бути оформлені споживачем на протязі 3 календарних днів з дня отримання їх від теплопостачальною організації (п.6.3 Договору).
Сторони передбачили в Розділі 9 Договору звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна у 3-денний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та дії до 31.12.2007 (п.10.1. Договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін (п.11.4 Договору).
Додатками до Договору є Обсяги постачання теплової енергії споживачу (додаток 1), Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживачу, перелік Об'єктів замовлених Споживачем до опалювального сезону 2007-2007 (додаток 1'), Технічна характеристика теплотраси (додаток 2).
Додатковою угодою №1 до Договору від 01.12.2008 викладено в новій редакції додаток до договору «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії, відповідно до якого, постачання здійснюється за адресою вул. 19 П/с, 44, магазин «Оскар, Пассаж» в об'ємі 639,5 куб.м.
Додатковою угодою №2 до Договору від 01.06.2016 викладено в новій редакції додаток до договору «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії, відповідно до якого, постачання здійснюється за адресою вул. Ярослава Мудрого 44, магазин в об'ємі 639,59 куб.м., прилад обліку - груповий прилад обліку UltraHeat 68635823.
Додатковою угодою №3 до Договору від 01.09.2020 сторони виклали пункт 1.2. Договору в наступній редакції:
«Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу споживання послуги;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 грн в т.ч. ПДВ (зазначити розмір плати, визначений виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України).
Внески за встановлення обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо. Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, виконавець письмово повідомляє споживача.
У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та замну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору».
Суд зазначає, що Договір, додатки та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печаткою з боку постачальника.
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років», зокрема, рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» почати опалювальний період 2021/2022 років після 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8°С.
Рішенням Краматорської міської військової адміністрації від 17.10.2022 №63 дано розпорядження, в тому числі, ТОВ «Краматорськтеплоенерго» почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.
Розпорядження Краматорської військової адміністрації від 22.03.2023 №203-р «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023» рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» закінчити опалювальний період 2022-2023 з 01 квітня 2023 року.
Краматорською міською військовою адміністрацією 02.10.2023 видано розпорядження №726-р та рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації №839-р від 31.10.2023 внесено зміни до розпорядження №726-р та рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» почати опалювальний період 2023-2024 з 08 листопада 2023.
Розпорядженням №303-р від 26.03.2024 рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» закінчити опалювальний період 2023- 2024 років з 29 березня 2024 року.
ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України «Про теплопостачання», як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Позивач зазначає, що на підставі рішень виконавчого комітету Краматорської міської ради та розпоряджень Краматорської міської військової адміністрації ним здійснювалось постачання теплової енергії відповідачу протягом опалювальних періодів з лютого 2022 року по березень 2024 року на виконання умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 01.01.2007. Відповідач не здійснив оплату наданих послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період з лютого 2022 року по березень 2024 року.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила).
Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Рахунок на оплату спожитої послуги може бути сформований з використанням Єдиної платформи та наданий споживачу через його електронний кабінет (за наявності). Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вже зазначалося, на виконання умов договору №544 від 01.01.2007 позивачем здійснювалось постачання теплової енергії у спірний період до об'єкту відповідача.
Згідно актів-рахунків за період з лютого 2022 року по березень 2024 року позивачем надано послуги з теплопостачання на загальну суму 213235,37 грн (з урахуванням вхідного сальдо 14251,09 грн).
Як вбачається з матеріалів справи, акти-рахунки за період з січня 2022 року по жовтень 2024 року були направлені відповідачу 04.09.2025 на адресу: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Прогресивна, 17, на підтвердження чого суду надано опис вкладення до рекомендованого листа та фіскальний чек АТ «Укрпошта».
За інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг 843200209098705) вказане відправлення 02.10.2025 повернулося на адресу позивача без вручення з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання» (22.09.2025).
За умовами договору оплата виконується на підставі актів-рахунків, які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку. Таким чином, строк для виконання зобов'язань з оплати є таким, що настав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач визначив обсяги теплової енергії на власний розсуд, лічильники на будинку та в приміщеннях взагалі відсутні.
Однак відповідачем не надано жодних доказів оскарження у вказаних в актах-рахунках позивача обсягів спожитої теплової енергії у зв'язку з наявністю таких сумнівів. Даних про інші обсяги спожитої теплової енергії відповідачем до суду також не надано.
Відповідач також посилається на наявність форс мажорної ситуації в м. Краматорськ, пов'язаної із запровадженням воєнного стану, веденням бойових дій та обстрілів, внаслідок, яких приміщення було пошкоджено. До відзиву надає роздруківки статей та новин.
Суд зазначає, що за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України передбачено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання, а лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
Однак, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).
Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань, а обставини, які виникли у зв'язку з введенням воєнного стану мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок. Отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання за договором та військовими діями, чого позивачем в ході розгляду справи не доведено.
Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Крім того, умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії таких обставин повинна у 3-денний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в строк, встановлений договором.
Відповідач долучив до матеріалів справи копію листа від 30.03.2025, адресованого позивачу відповідно до якого просить зняти нарахування по договору, врегулювати відносини згідно законодавства та від'єднати від системи подачі теплової енергії, як не доречної в існуючих умовах, але проти використання транзитних шляхів по приміщеннях магазину для подачі в квартири теплової енергії не заперечує.
Доказів направлення вказаного листа матеріали справи не містять.
Таким чином, посилання відповідача на врахування форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором, тому вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 184100,74 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду жодних належних та допустимих доказів сплати заборгованості з теплопостачання на суму 184100,74 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 184100,74 грн підлягає задоволенню.
Щодо стягнення плати за абонентське обслуговування в сумі 214,76 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Додатковою угодою від 01.09.2020 до договору сторони погодили пункт 1.3. Договору викласти в наступній редакції:
« 1.3. Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 гривень в т.ч. ПДВ (зазначити розмір плати, визначений Виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України).
Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, Виконавець письмово повідомляє Споживача.
У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього Договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору.».
З розрахунку позивача вбачається, що за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року у відповідача наявна заборгованість з оплати за абонентське обслуговування у сумі 214,76 грн. Згідно рахунків позивача вбачається що станом на лютий 2022 року у відповідача була наявна переплата за абонентське обслуговування у розмірі 181,30 грн, яка врахована в рахунок оплати за наступні періоди. Суд перевірив розрахунок позивача та зазначає, що він є арифметично вірним.
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду жодних належних та допустимих доказів сплати вказаної заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за абонентське обслуговування в розмірі 214,76 грн. підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також здійснено нарахування 3% річних у розмірі 12524,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 44738,59 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами договору сторони визначили, що оплата виконується на підставі актів-рахунків, які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку.
Вказані акти були направлені на адресу відповідача лише 04.09.2025 та повернулися без вручення з відмуткою «за закінченням терміну зберігання», відмітка від 22.09.2025.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Матеріали справи не містять доказів згоди відповідача на отримання актів-рахунків в електронному вигляді. Крім того, будь-яких інших доказів направлення актів-рахунків на адресу відповідача позивачем не надано.
Таким чином, моментом початку прострочення виконання зобов'язання є 26.09.2025. Позивач здійснює нарахування 3% річних з 01.04.2025 по 23.09.2025, та інфляційних втрат за період з квітня 2024 по серпень 2025 року.
Таким чином, визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідає умовам договору та чинного законодавства щодо настання строку виконання грошового зобов'язання та моменту прострочення виконання такого зобов'язання, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки в період, який визначений позивачем для нарахування3% річних та інфляційних втрат, не відбулось прострочення виконання зобов'язань щодо оплати з боку відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129,236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д, ідентифікаційний код 34657789) основний борг у розмірі 184100 (сто вісімдесят чотири тисячі сто) грн 74 коп., плату за абонентське обслуговування у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн 76 коп та судовий збір у розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн 90 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова