вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
27.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4730/25
За позовом Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД"
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Монько Є.М.
Відповідача - Дєлов В.В.
Позивач просить стягнути з Відповідача штрафні санкції за Договором підряду №390823 від 15.08.2023 у загальному розмірі 2 167 189,50 грн, з яких: 1 762 647,46 грн - пені та 404 542,04 грн. - штрафу, мотивуючи несвоєчасним виконанням Відповідачем Договору підряду №390823 від 15.08.2023.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що відповідно до п.5.9 Договору, з метою організації виконання робіт, Замовник до початку виконання робіт, зобов'язаний виконати всі знеструмлення або відключення, необхідні для виконання робіт Підрядником. А отже, не відключення Позивачем лінії електропередачі зумовлює неможливість виконання робіт, оскільки в цьому разі не буде забезпечена комплексна безпека будівельних робіт. Також слід врахувати, що за умовами Договору об'єктом робіт є саме реконструкція, що як вид робіт передбачає виконання будівельних робіт на існуючому об'єкті. Однак, Позивач взагалі не мав наміру створювати умови для виконання робіт за Договором, оскільки, ймовірно, через обмежене фінансування, зосередився на інших об'єктах будівництва (в т.ч. за іншими договорами з Відповідачем). При цьому, відповідно до п.6.2.7 Договору Позивач мав право в односторонньому порядку відмовитися від Договору, з огляду на те, що Підрядник не розпочав роботи, проте Позивач не скористався відповідним правом. Більше того, Позивач жодного разу не звертався до Відповідача із вимогами щодо виконання умов Договору протягом строку його дії. Сам по собі факт укладання угоди про здійснення розрахунків за договором №430823 від 22 серпня 2024 року, за умовами якої кошти, перераховані як попередня оплата за Договором, були враховані як оплата за фактично виконані Відповідачем роботи за іншим Договором, свідчить про визнання Позивачем тієї обставини, що він не вимагатиме виконання Договору. За таких обставин, Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача обумовлені зловживанням правом та є проявом недобросовісної поведінки відносно Відповідача, а відтак, позов не підлягає задоволенню. У разі висновку суду про задоволення позовних вимог, Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, оскільки сукупний розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій свідчить про те, що вони, в даному випадку, є каральними і значно перевищують можливі негативні наслідки для Позивача. За своїм економічним змістом застосування до Відповідача таких санкцій призводить до невиправданого збагачення Позивача. До того ж, заявлення одночасно щоденної пені і разового штрафу за один і той самий факт прострочення лише посилює непропорційність застосованих санкцій.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки на 90% мотивоване тим, що сума основного зобов'язання (загальна ціна) договору становить 5 779 172,00 грн з урахуванням ПДВ (п.3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 02.07.2024), отже, неустойка у розмірі 2 167 189,50 грн становить 37,5% від суми основного зобов'язання. Враховуючи, складові ціни Договору розмір заявлених штрафних санкцій - 2 167 189,50 грн - у 30,87 рази перевищує очікуваний прибуток за Договором (70 208,07 грн). Тобто очікуваний прибуток Відповідача фактично складає лише 3,24% від суми штрафу, що є вкрай диспропорційним. У Позивача відсутні майнові збитки у зв'язку з тим, що Договір фактично не був виконаний. Відповідних вимог про відшкодування збитків, на підставі п.7.8 Договору, позовна заява не містить. Позивач взагалі про наявність таких збитків не зазначає. Враховуючи, що критичної шкоди Позивачеві не було завдано, мотив для пред'явлення позову у цій справі полягає не у відновленні порушених прав, а виключно в економічному інтересі від стягнення максимальних штрафних санкцій. Крім того, Відповідач має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Наразі, поточний стан Відповідача є негативним, попри значну інтенсивність роботи і наявність поточних зобов'язань за укладеними договорами підряду на загальну суму понад 500 млн грн, Відповідач на даний момент має скрутне фінансове становище, адже в переважній більшості діючих договорів строки виконання робіт, а отже і їх оплати, припадають на другу половину поточного року. Так, за даними офіційної фінансової звітності за півріччя поточного року Відповідач має збиток понад 3,2 млн грн., грошові активи Відповідача складають лише 1,2 млн грн.
16.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що Відповідач протягом усього строку дії Договору звертався до Позивача з офіційним листом, повідомленням чи будь-якою іншою вимогою про необхідність знеструмлення об'єкта. Відповідач не надав доказів того, що він був готовий розпочати будівельно-монтажні роботи, що його персонал був на об'єкті, а техніка та матеріали - підготовлені. Календарний графік виконання робіт (Додаток №2 до Договору) чітко структурує зобов'язання Відповідача на кілька послідовних етапів. Першим етапом з дати підписання Договору, була "Комплектація об'єкта будівельними матеріалами". Виконання цього етапу жодним чином не залежало від знеструмлення лінії електропередачі та було виключною відповідальністю Відповідача. Проте, Відповідач не надав суду жодних доказів виконання навіть цього початкового етапу, отже оскільки Відповідач не виконав попередній, підготовчий етап, необхідність у знеструмленні об'єкта об'єктивно не настала. Стосовно односторонньої відмови від Договору, то відповідно до п. 6.2.7 Договору Замовник має право, а не обов'язок відмовитися від Договору. Щодо Угоди про розрахунки , то це є суто технічна фінансова операція, спрямована на погашення існуючої заборгованості Позивача перед Відповідачем за іншим, виконаним контрактом. Зазначена угода не містить жодних положень про припинення зобов'язань за Договором №390823, в ній також відсутні положення про те, що "сторони не мають одна до одної жодних претензій за Договором №390823", або що "зобов'язання за Договором №390823 припиняються". Договір №390823 укладено за результатами процедури публічних закупівель, що передбачає змагальність та обізнаність учасників з умовами контракту. Підписуючи Договір, Відповідач, як професійний учасник ринку, погодився з таким розміром відповідальності, оцінивши свої можливості та ризики, в тому числі щодо розміру неустойки та штрафу. Дискреційне право суду на зменшення неустойки не є абсолютним і має застосовуватися з урахуванням балансу інтересів сторін та принципів справедливості, добросовісності та розумності. У даній справі баланс інтересів вимагає захисту Позивача, який добросовісно виконав свої обов'язки (сплатив аванс) і не отримав жодного зустрічного виконання.
20.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли заперечення на клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки з посиланням на те, що Позивач, як оператор системи розподілу, внаслідок прострочення Відповідача зазнав значних непрямих та відкладених збитків, які важко обрахувати у вигляді прямої фінансової втрати, але які є абсолютно реальними. Статус критично важливого підприємства не є індульгенцією від невиконання договірних зобов'язань, а навпаки, покладає на його носія підвищений обов'язок щодо договірної дисципліни, надійності та відповідальності, особливо при виконанні робіт для іншого суб'єкта критичної інфраструктури. Позивач є ключовим елементом критичної інфраструктури в прифронтовій зоні. На відміну від Відповідача, який є комерційною підрядною організацією, Позивач є оператором системи розподілу електроенергії в Запорізькій області. Позивач несе пряму відповідальність за стабільне функціонування систем життєзабезпечення цілого регіону.
За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції,
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
15.08.2023 Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (Замовник, Позивач) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (Підрядник, Відповідач) уклали договір підряду №390823.
Відповідно до умов Договору:
1.1. За цим Договором Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
1.2. Предметом цього договору є Роботи: "Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-66 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-66" (надалі за текстом договору - об'єкт/роботи), (шифр проекту 0.66.2023.06.00-ЕП).
Власником результату виконаних робіт (об'єкта) є Замовник.
Код згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт.
5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 20.12.2023.
5.2. Здавання-приймання виконаних робіт (етапів) здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін після виконання робіт (етапів) за актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. При готовності певного закінченого обсягу робіт, підрядник надає замовнику на цей обсяг акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) у замовника виникають зауваження та підрядник не встигає виконати коригування форм відповідно зауваженням до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних будівельних робіт підлягають перенесенню до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) Сторони підписують до кінця звітного місяця.
При надані замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) підрядник вказує фактичні обсяги виконаних робіт, використаних матеріалів, машин та механізмів.
При оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на демонтажні роботи, підрядник надає акт здачі-приймання на склад замовника матеріалів та устаткування від демонтажу, оформлений відповідно до пункту 5.7 цього договору.
7.2. За порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024.
У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1, 6.2.7, 6.2.8 договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому, факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання (пункт 10.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2023).
Сторони Додатковим угодами № 1 від 20.12.2023, № 2 від 27.03.2024 неодноразово погоджували внести зміни до п. 5.1 Договору щодо строку (терміну) закінчення робіт (завершення будівництва).
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 20.06.2024:
"5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 31.10.2024".
Додатковою угодою № 4 від 02.07.2024 20.12.2023 Сторони погодили змінити положення Договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції:
"3.1. Ціна цього договору без ПДВ становить 4 815 976,67 грн., крім того ПДВ в розмірі 963 195,33 грн.
Загальна ціна Договору з ПДВ 5 779 172,00 грн."
Проте, за твердженням Позивача Відповідач роботи передбачені Договором в обумовленими сторонами строки не виконав.
29.07.2025 Позивач направив Відповідачеві претензію за вих. №008.1-32/530 на суму 2 167 189,50 грн. у зв'язку з не виконанням робіт передбачених Договором.
Відповідач у відповіді на претензію від 01.08.2025 № 1-01/08 повідомив, що відповідно до Листа від Замовника №006-88/16 від 16.01.2025 року "Щодо підписання угоди до Договору Підряду", а також самої Угоди "Про здійснення розрахунків за договором №430823 від 22.08.2023" - Сторони дійшли згоди вважати призначенням перерахуванню у розмірі 2 950 000, які були сплачені за Договором №390823 від 15.08.2023 року у якості авансу, як оплатою за виконання робіт по Договору №430823 від 22.08.2023р. Відповідно до п.7.7 Договору Сторони погодили, що у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань Підрядником, Замовник в односторонньому порядку вираховує (утримує) суму штрафних санкцій/збитків, що підлягають сплаті Підрядником згідно умов Договору, із сум належних до оплати Підряднику за виконані ним Роботи. Сума такого утримання визначається на підставі пред'явленої Підряднику письмової угоди, складеної та підписаної Замовником. Що не було зроблено Замовником під час оплати робіт за Договором №430823 від 22.08.2023р. Остаточні акти приймання-передачі робіт були підписані Замовником без зауважень та будь-яких заперечень щодо строків або якості робіт.
З посиланням на п. 7.2. Договору, Позивач нарахував Відповідачеві 1 762 647,46 грн. - пені за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 та 404 542,04 грн. - штрафу.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування в даній справі є невиконання Відповідачем умов Договору підряду, строк його дії, докази виконання робіт, наявність/відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Так, 15.08.2023 Сторони уклали Договір підряду №390823, за п. 1.1. якого за цим Договором Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
Сторонами неодноразово продовжувався строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва), відповідно до Додаткової угоди № 3 від 20.06.2024:
"5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 31.10.2024".
Проте, доказів закінчення робіт (завершення будівництва) у строк до 31.10.2024, як того передбачає Договір та додатки до нього Відповідач не надав.
Відповідно до п. 1 Угоди про здійснення розрахунків за Договором № 430823 від 31.12.2024 (Угода) Позивачем сплачено на рахунок Відповідача попередню оплату за виконання робіт за договором №390823 від 15.08.2023 в розмірі 1 770 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7846 від 03.10.2023, в т.ч. ПДВ, та 1 180 000 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №8441 від 27.10. 2023, що разом становить 2 950 000,00 грн.
У п. 2 Угоди Сторони погодили змінити призначення перерахування коштів (предмет оплати) за платіжними дорученнями №7846 від 03.10.2023 і №8441 від 27.10.2023 на загальну суму 2 950 000,00грн. та вважати суму коштів в розмірі 2 950 000,00 грн. оплатою за виконання робіт згідно з Договору №430823 від 22.08.2023, що підтверджується підписаними обома Сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт з 1 по 6 та актами на обладнання №2-1, 4-1, 5-1, 6-1 за грудень 2024р.
Сторони домовились, що сума 2 950 000,00 грн. сплачена платіжними дорученнями №7846 від 03.10.2023 і №8441 від 27.10.2023, зараховується в якості оплати виконання робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт з 1 по 6 та актами на обладнання №2-1, 4-1, 5-1, 6-1 за грудень 2024р. за Договором № 430823 від 22.08.2023 року з призначенням платежу з моменту (дати) набрання сили цієї угоди (п. 3 Угоди).
Тобто зазначеною Угодою Сторони врегулювали лише фінансові питання, доказів що Сторони не мають претензій щодо виконання робіт за Договором № 390823 від 15.08.2023 або, що зазначений Договір є припиненим наведена Угода не містить.
Позивач на підставі п. 7.2 Договору нарахував Відповідачеві 1 762 647,46 грн. - пені за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 та 404 542,04 грн. - штрафу.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки пені та штрафу проведено правильно.
В описаному вище клопотанні Відповідач, з наведенням підстав, просив у встановленому порядку розглянути питання щодо зменшення суми штрафних санкцій на 90%.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наведені обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: підприємство Відповідача є підприємством критичної інфраструктури, відсутність основної заборгованості перед позивачем, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачеві збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов договору, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми неуйстойки, коли наслідки невиконання Боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, оскільки сума пені, нарахована за Договором, склала 2 167 189,50 грн., при цьому ціна Договору складає 5 779 172,00 грн., відсутність в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Відповідача на 70%.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення належать 528 794,24 грн.- пені, 121 362,61 грн. - штрафу, решта вимог не підлягають задоволенню.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Перемоги, буд. 29, кв. 535, код 42591801) на користь Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код 00130926) 528 794 грн. 24 коп. - пені, 121 362 грн. 61 коп. - штрафу, 26 006 грн. 27 коп. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 08.12.2025
Суддя С.Г. Юзіков