вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
27.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4805/25
За позовом Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД"
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Монько Є.М.
Відповідача - Дєлов В.В.
Позивач просить стягнути з Відповідача штрафні санкції (пеню) за Договором підряду №400823 від 15.08.2023 у розмірі 696 735,03 грн., мотивуючи несвоєчасним виконанням Відповідачем Договору підряду №400823 від 15.08.2023.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що Позивач у позовній заяві помилково стверджує, що роботи були виконанні 31.12.2024. В той же час, Підрядником фактично були виконані роботи значно раніше, в рамках строку визначеного договором, а відповідний час зайняло саме фізичне підписання акту сторонами, що підтверджується відсутністю будь-яких зауважень в акті приймання виконаних робіт. Роботи за Договором були виконані, що підтверджується актами приймання робіт, які підтверджують обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, які Позивач підписав без зауважень. Жодним з положень, щодо складання заперечень та зауважень щодо виконаних робіт, договору підряду №400823 від 15.08.2023 Позивач не скористався. Більш того, всупереч своїй подальшій позовній позиції щодо необхідності стягнення штрафних санкцій та всупереч пункту 7.7 договору підряду №400823 від 15.08.2023, Позивач сплатив усі роботи в повному об'ємі без вирахування суми штрафних санкцій, в той же час, п.7.7 Договору надає йому право вирахувати вказані суми санкцій з суми оплати робіт.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки на 90% мотивоване тим, що Позивачеві не було завдано прямих збитків майнового характеру. При цьому, розмір заявлених штрафних санкцій - майже в 7 разів перевищує очікуваний прибуток Відповідача, що є вкрай диспропорційним, з огляду на незначний період прострочення - всього лише 16 днів. Наразі поточний стан Відповідача є негативним, попри значну інтенсивність роботи і наявність поточних зобов'язань за укладеними договорами підряду на загальну суму понад 500 млн. грн, Відповідач на даний момент має скрутне фінансове становище, адже в переважній більшості діючих договорів строки виконання робіт, а отже і їх оплати, припадають на другу половину поточного року. Так, за даними офіційної фінансової звітності за півріччя поточного року Відповідач має збиток понад 3,2 млн. грн., грошові активи Відповідача складають лише 1,2 млн. грн. Отже, застосування неустойки не стимулюватиме належне виконання зобов'язань, а підриватиме платоспроможність Відповідача, який до того ж має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
16.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх тверджень про те, що роботи були завершені раніше, ніж підписаний акт приймання виконаних робіт. Зокрема, Відповідач не надав доказів письмового повідомлення Замовника про готовність до здачі робіт, як це передбачено п. 5.19 Договору. Недоліки стосуються якості, обсягу, комплектності та інших характеристик фізичного результату робіт, які можуть бути виявлені під час їх приймання. Натомість, порушення строку є самостійним видом порушення договірного зобов'язання. Підписання акту приймання-передачі підтверджує, жодним чином не скасовує факту порушення строків виконання. Законодавство та умови Договору не містять жодних положень, які б ставили право на звернення до суду в залежність від попереднього застосування чи незастосування оперативно-господарських санкцій. Позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту своїх прав. Посилання Відповідача на п. 5.17 Договору (право Замовника перевіряти хід робіт) є недоречним, оскільки право на контроль не звільняє Підрядника від обов'язку дотримуватися строків встановлених Договором. Договір встановлює два окремі зобов'язання, порушення кожного з яких є самостійною підставою для застосування відповідальності. Пункт 5.20 Договору встановлює окремий обов'язок Підрядника надавати Замовнику акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідку (форма № КБ-3) "не пізніше 25 числа поточного місяця". За порушення саме цього обов'язку п. 7.6 Договору передбачає окрему неустойку у розмірі 0,1% від вартості звітного етапу робіт за кожен день прострочення. Для Позивача, як великого підприємства та оператора системи розподілу, своєчасне отримання первинних документів є критично важливим для належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, та фінансового планування.
20.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли заперечення на клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки в яких зазначається, що повне стягнення неустойки обґрунтовується винятковими обставинами, пов'язаними зі статусом самого Позивача як оператора системи розподілу та об'єкта критичної інфраструктури, що функціонує на прифронтовій території Запорізької області. Позивач, як оператор системи розподілу, внаслідок прострочення Відповідача зазнав значних непрямих та відкладених збитків, які важко обрахувати у вигляді прямої фінансової втрати, але які є абсолютно реальними. Статус критично важливого підприємства не є індульгенцією від невиконання договірних зобов'язань, а навпаки, покладає на його носія підвищений обов'язок щодо договірної дисципліни, надійності та відповідальності, особливо при виконанні робіт для іншого суб'єкта критичної інфраструктури. Позивач є ключовим елементом критичної інфраструктури в прифронтовій зоні. На відміну від Відповідача, який є комерційною підрядною організацією, Позивач є оператором системи розподілу електроенергії в Запорізькій області. Позивач несе пряму відповідальність за стабільне функціонування систем життєзабезпечення цілого регіону.
За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції,
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
15.08.2023 Акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Замовник, Позивач) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (Підрядник, Відповідач) укладено договір підряду №400823.
Відповідно до умов Договору:
1.1. За цим Договором Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
1.2. Предметом цього договору є Роботи: "Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-66 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-66" (надалі за текстом договору - об'єкт/роботи), (шифр проекту 0.66.2023.06.00-ЕП).
Власником результату виконаних робіт (об'єкта) є Замовник.
Код згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт.
5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 20.12.2023.
5.2. Здавання-приймання виконаних робіт (етапів) здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін після виконання робіт (етапів) за актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. При готовності певного закінченого обсягу робіт, підрядник надає замовнику на цей обсяг акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) у замовника виникають зауваження та підрядник не встигає виконати коригування форм відповідно зауваженням до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних будівельних робіт підлягають перенесенню до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) Сторони підписують до кінця звітного місяця.
При надані замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) підрядник вказує фактичні обсяги виконаних робіт, використаних матеріалів, машин та механізмів.
При оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на демонтажні роботи, підрядник надає акт здачі-приймання на склад замовника матеріалів та устаткування від демонтажу, оформлений відповідно до пункту 5.7 цього договору.
7.2. За порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
7.6. У випадку порушення Підрядником строку надання Актів КБ-2в та Довідок КБ-3, визначеного у п. 5.20 цього Договору, Підрядник сплачує неустойку у розмірі 0,1% від вартості звітного етапу Робіт, за яким допущено прострочення у наданні документів, за кожен день прострочення.
10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 19.01.2024.
У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1, 6.2.7, 6.2.8 договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому, факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання (пункт 10.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2023).
Сторони Додатковими угодами № 1 від 20.12.2023, № 2 від 27.03.2024, № 3 від 20.06.2024 неодноразово погоджували внести зміни до п. 5.1 Договору щодо строку (терміну) закінчення робіт (завершення будівництва).
Додатковою угодою № 4 від 02.07.2024 Сторони погодили змінити положення Договору, виклавши його наступні пункти в такій редакції:
"3.1. Ціна цього договору без ПДВ становить 6 835 226,65 грн., крім того ПДВ в розмірі 1 367 045,33 грн.
Загальна ціна Договору з ПДВ 8 202 271,98 грн."
Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 02.12.2024:
"5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 15.12.2024".
За твердженнями Позивача, Відповідач із запізненням виконав та здав роботи на загальну суму 8 101 570,15 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) від 31.12.2024.
Відповідно до календарного графіку виконання робіт на об'єкті термін виконання здачі робіт: 15.12.2024.
Отже, за твердженнями Позивача Відповідач не виконав умови договору в частині дотримання строку виконання робіт.
05.08.2025 Позивач направив Відповідачеві претензію за вих. №008.1-32/550 на суму 648 125,61 грн. про сплату пені на підставі п. 7.2 Договору, та 48 609,42 грн. - пені на підставі п. 7.20 Договору у зв'язку з несвоєчасним виконанням робіт, передбачених Договором.
Відповідач у відповіді на претензію повідомив, що Позивач був проінформований, що роботи за Договором №400823 від 15.08.2023 були виконані вчасно відповідно до Додаткової угоди №5 від 02.12.2024, Акти направлені на перевірку, що підтверджується постійними перемовинами та переписками. Відповідно до п. 7.7 Договору Сторони погодились, що у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань Підрядником, Замовник в односторонньому порядку вираховує (утримує) суму штрафних санкцій/збитків, що підлягають сплаті Підрядником згідно умов Договору, із сум належних до оплати Підряднику за виконані ним Роботи. Що не було зроблено Замовником під час підписання Угоди про здійснення розрахунків за Договором 400823 від 31.12.2024. Крім того, остаточні акти приймання-передачі робіт підписані Замовником без зауважень та будь-яких заперечень щодо строків або якості робіт, попри наявність окремих усних дискусій щодо завершення етапів.
З посиланням на п. 7.2. Договору, Позивач нарахував Відповідачеві 648 125 грн. 61 коп. - пені за період з 16.12.2024 по 31.12.2024 та 48 609 грн. 42 коп. - пені за порушення строку надання Актів за період з 16.12.2024 по 31.12.2024.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є своєчасне/несвоєчасне виконання Відповідачем умов Договору підряду, строк його дії, докази виконання робіт, наявність/відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Так, 15.08.2023 Сторони уклали Договір підряду №400823, за п. 1.1. якого за цим Договором Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
Сторони неодноразово продовжували строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва), відповідно до Додаткової угоди № 5 від 02.12.2024:
"5.1. Строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору.
Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 15.12.2024".
Проте, доказів закінчення робіт (завершення будівництва) у строк до 15.12.2024, як того передбачає Договір та додатки до нього Відповідач не надав.
Відповідач стверджує, що обумовлені Договором роботи він виконав у повному обсязі в строк до 15.12.2024 та відповідні акти передав Позивачеві для підписання. Натомість Позивач свої зобов'язання з прийняття виконаних Відповідачем робіт за Договором виконав із затримкою, акти виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) підписав тільки 31.12.2024.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За загальним правилом, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи (наприклад, акти надання послуг, виконаних робіт тощо).
У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Отже, сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції іншими документами, у випадку, якщо погоджені первинні документи відсутні.
До документів, що підтверджують виконання робіт за договором підряду, окрім актів, також належать: журнали виконання робіт, акти на приховані та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок, складання яких передбачено умовами вищевказаних договорів (пункт 3 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005).
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Доводи Відповідача стосовно передачі Позивачеві актів прийому-передачі у строк до 15.12.2024 суд відхиляє, оскільки ці обставини жодним доказом не підтверджені, хоча, наприклад, подаючи акти на підписання Позивачеві, Відповідач міг в актах проставити свою дату їх підписання.
Позивач, посилаючись на п. 7.2 Договору, нарахував Відповідачеві 648 125,61 грн. - пені за період з 16.12.2024 по 31.12.2024 та 48 609,42 грн.- пені за порушення строку надання Актів за період з 16.12.2024 по 31.12.2024.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки пені проведено неправильно.
Позивач помилково включив до періоду нарахування день підписання акту прийому-передачі, що не відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.
Так, за перерахунком суду, пеня, нарахована на підставі п. 7.2 Договору за період з 16.12.2024 по 30.12.2024 складає 607 617,76 грн., нарахована на підставі п. 5.20 Договору за порушення строку надання Актів за період з 16.12.2024 по 30.12.2024 - 40 507,85 грн.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, додаткові угоди, акти приймання виконаних будівельних робіт), беручи до уваги відсутність доказів виконання Відповідачем зобовязань у строки передбачені Договором, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення 648 125,61 грн. пені.
В описаному вище клопотанні Відповідач, з наведенням підстав, просив у встановленому порядку розглянути питання щодо зменшення суми штрафних санкцій на 90%.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наведені обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: підприємство Відповідача є підприємством критичної інфраструктури, зобов'язання перед Позивачем виконано у повному обсязі, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачеві збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов договору, відсутність в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Відповідача на 70%.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення належить 194 437,68 грн. - пені, решта вимог не підлягають задоволенню.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕОБУД" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Перемоги, буд. 29, кв. 535, код 42591801) на користь Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код 00130926) 194 437 грн. 68 коп. - пені, 7 777 грн. 51 коп. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 08.12.2025
Суддя С.Г. Юзіков