вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
08.12.2025м. ДніпроСправа № 904/645/22 (904/2852/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю. за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.
за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 44118658)
до Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201)
про стягнення заборгованості у сумі 19628057,12 грн
в межах справи №904/645/22
за заявою Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Аули, Аулівська селищна рада, Комплекс будівель і споруд №2, код ЄДРПОУ 34621490)
до боржника Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201)
про визнання банкрутом
Представники:
від позивача : Кравцов Володимир Віталійович (в залі суду) - посвідчення ОН№001905 від 13.09.2024;
від відповідача: Величко Віктор Юрійович (в залі суду) - керуючий санацією, посвідчення №450 від 27.02.2013
02.06.2025 через підсистему "Електронний суд" Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201), в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" до бюджету у розмірі 19 628 057, 12 грн.
Позовна заява подана в межах справи №904/645/22 про банкрутство Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201).
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2025 справу №904/645/22(904/2852/25) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 30.06.2025 о 10:30 год.
25.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №27393/25).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 30.06.2025 судом заслухано вступне слово Позивача.
Заслухавши вступне слово позивача, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи на іншу дату, та викликати у наступне судове засідання Відповідача для заслуховування вступного слова. Також суд вважає за доцільне запропонувати Позивача у письмовому вигляді подати пояснення стосовно поданого відзиву на позовну заяву у строк до 28.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 відкладено судове засідання на 12.08.2025 о 10:30 год.
12.08.2025 через підсистему "Електронний суд" Позивач надіслав письмові пояснення (вх. суду №34979/25).
У судовому засіданні 12.08.2025 оголошено перерву до 09.09.2025 о 15:00 год.
27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" Позивач надіслав додаткові письмові пояснення (вх. суду №37219/25).
04.09.2025 через підсистему "Електронний суд" Відповідач надіслав додаткові письмові пояснення (вх. суду №38404/25).
Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні заслухано пояснення представника відповідача.
У зв'язку з неявкою позивача, суд дійшов висновку відкласти розгляд справи на 07.10.2025 о 14:30 год. Явку Позивача та Відповідача (представників) у наступне судове засідання визнати обов'язковою.
В судовому засіданні 07.10.2025 прийняли участь представники позивача та відповідача. За наслідками обговорення обставин справи суд вирішив оголосити перерву до 17.11.2025 о 15:00 год.
В судовому засіданні 17.11.2025 прийняли участь представники позивача та відповідача. Суд заслухав учасників провадження, оглянув оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи. За наслідками обговорення обставин справи суд вирішив оголосити перерву до 27.11.2025 о 11:00 год.
Через систему Електронний суд 24.11.2025 (вх. суду № 51520/25) відповідач подав до господарського суду додаткові письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 27.11.2025 прийняли участь представники позивача та відповідача. В судовому засіданні суд заслухав додаткові пояснення учасників, дослідив матеріали справи, дослідив докази, вирішив перейти до стадії ухвалення судового рішення та повідомив час проголошення судового рішення - 08.12.2025 о 10:45 год.
Обставини справи встановлені судом.
Позовні вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровський області до відповідача - Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" виникли в наслідок невиконання відповідачем зобов'язань оплати заборгованості по податку на додану вартість та рентної плати за спецiальне використання води.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як орган державної податкової служби та контролюючий, орган набуває право відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з Відповідача у розмірі 19 628 057,12 гривень.
Податкова заборгованість відповідача складається з наступного.
Заборгованість податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов'язань v розмірі 19 623 106, 62 грн, згідно:
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9245193739 вiд 17.11.2022 на загальну суму 56 925,53 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9271140689 вiд 15.12.2022 на загальну суму 160 606,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9300232280 вiд 19.01.2023 на загальну суму 198 286,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9029266887 вiд 20.02.2023 назагальну суму 155 846,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9054725703 вiд 20.03.2023 на загальну суму 138386,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9086001149 вiд 20.04.2023 на загальну суму 147082,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9114742802 вiд 17.05.2023 на загальну суму 146648,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9144103605 вiд 16.06.2023 на загальну суму 157360,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9176313265 вiд 18.07.2023 на загальну суму 230223,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9210625784 вiд 18.08.2023 на загальну суму 174220,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') N 0253020411 вiд 06.09.2023 на загальну суму 1285,60 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9241874599 вiд 18.09.2023 на загальну суму 210917,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9273259019 вiд 16.10.2023 на загальну суму 187012,00 грн;
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок N 9312556576 за 01.09.2023 на загальну суму 67763,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9312747380 вiд 17.11.2023 на загальну суму 196362,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'ПН') N 0326250713 вiд 10.11.2023 на загальну суму 255000,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Н') N 0326600713 вiд 10.11.2023 на загальну суму 47,93 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9345553692 вiд 19.12.2023 на загальну суму 245553,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') N 0384700411 вiд 15.12.2023 на загальну суму 7580,37 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9374919793 вiд 17.01.2024 на загальну суму 131683,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9031648033 вiд 16.02.2024 на загальну суму 199926,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9062732045 вiд 18.03.2024 на
загальну суму 133197,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') N 0116190411 вiд 14.03.2024 на загальну суму 8153,95 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9132464021 вiд 16.05.2024 терм.спл. 30.05.2024 на загальну суму 110176,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9164824866 вiд 17.06.2024 на загальну суму 307315,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') № 0326230713 вiд 10.11.2023 на загальну суму 142698,77 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9197673827 вiд 16.07.2024 на загальну суму 194811,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9237902278 вiд 16.08.2024 на загальну суму 264862,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9270206915 вiд 16.09.2024 на загальну суму 278902,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9306977586 вiд 16.10.2024 на загальну суму 208264,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9349170987 вiд 18.11.2024 на загальну суму 372138,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9381706321 вiд 16.12.2024 на загальну суму 254673,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9416059936 вiд 16.01.2025 на загальну суму 256 223,00 грн;
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Р') № 0326270713 вiд 10.11.2023 на загальну суму 12 148 683,75 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9033344970 вiд 17.02.2025 на загальну суму 414 689,00 грн;
- Податкова декларацiя з податку на додану вартiсть N 9067396541 вiд 17.03.2025 на загальну суму 292 896,00 грн.
Сума несплачених податкових зобов'язань за податковими деклараціями разом склала 5892944,53 грн.
Також податковим органом нараховано пеню відповідно до ст. 129 ПК України на суму 1 166 711,72 гривень.
Заборгованість по надходженням рентної плати за спецiальне використання води вiд пiдприємств ЖКГ, яка виникла в результаті несплати платником податків v встановлений термін нарахованих сум грошових зобов'язань v розмірі 4 950,50 грн, а саме:
- Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') N 0326180713 вiд 10.11.2023 на загальну суму 4 950,50 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 по справі №160/4376/24 у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування ППР від 10.11.2023 №0326270713 відмовлено у повному обсязі.
Постановою апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 по 160/4376/24 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 по справі №160/4376/24 залишено без змін.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 по справі №160/4378/24 у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування ППР від 10.11.2023 року №0326230713 відмовлено у повному обсязі.
Додатково позивач зазначив, що з урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст. 59 ПК України, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по КП «ВВУ ВКГ» ДОР, була сформована податкова вимога № 0094922-1307-0416 від 08.07.2021, яка була вручена 13.07.2021 (податковий борг не переривався). Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідач надав суду відзив на позов за змістом якого просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Так відповідач зазначив наступне.
На думку відповідача Позивачем не надано повного розрахунку заборгованості з якого можна було б зробити висновок яка частина з заявлених позовних вимог є заборгованістю, а яка штрафними санкціями; який період виникнення заборгованості (яка виникла за три роки до відкриття провадження по справі, яка менш ніж за три роки до відкриття провадження, яка після відкриття провадження); який період нарахування штрафних санкцій, які нараховано до відкриття провадження по справі, а які після. Таким чином взагалі неможливо у повній мірі оцінити заявлені позовні вимоги та прийти до висновку які з них заявлені правомірно та підлягають задоволенню, а які - ні.
Заборгованість у сумі 12 148 683,75 грн. яка виникла за ППР №0326270713 від 10.11.2023 року. Зазначена сума складається з:
- 9 718 947,00 грн - заборгованість з ПДВ;
- 2 429 736,75 грн. - заборгованість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Про те на думку відповідача штрафні санкції у сумі 1 779 239,83 грн. є безнадійною заборгованістю, оскільки виникла за три роки до відкриття справи, крім того Планом санаціє передбачено повне списання (прощення) заборгованості зі сплати штрафних санкції, включених до IV черги вимог задовлення; штрафні санкції у сумі 294 912,17 грн. підпадають під дію мораторію і взагалі не підлягають нарахуванню та стягненню; заборгованість з ПДВ у сумі 7 331 630,00 грн. по суті є безнадійною заборгованістю, оскільки виникла за три роки до затвердження плану санації та відповідно до умов плану санації підлягатиме списанню.
Стосовно нарахованої пені у сумі 1 166 711,72 грн. відповідач зауважив, що позивачем до позовної заяви додано розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань.
Відповідно до даного розрахунку видно, що пеня почала нараховуватись починаючи з 03.03.2017 року і нараховувалась по лютий 2020 року включно. З березня 2020 року по 14.12.2023 року нарахування пені було зупинено.
Таким чином вся пеня у сумі 1 166 711,72 грн. по суті є безнадійною заборгованістю, оскільки виникла за три роки до відкриття справи, а тому підлягає списанню.
Крім того вказані вимоги відносяться конкурсних вимог, які виникли до моменту відкриття провадження по справі про банкрутство, що унеможливлює їх погашення інакше ніж в порядку, передбаченому Планом санації боржника у справі № 904/645/22.
В обґрунтування наведених висновків відповідач посилався до приписів ст. 41, 52 КУзПБ та затверджений ухвалою господарського суду від 07.03.2024 план санації боржника у справі № 904/645/22.
Додатково відповідач зауважив, що 10.11.2023 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0326250713 (форма «ПН») яким на Відповідача накладено штраф у сумі 255 000,00 грн. за відсутність своєчасного складання податкових накладних. Частина заборгованості, а саме 153 000,00 грн. нарахована за період з липня 2017 року по лютий 2021 року, а тому по суті своїй є безнадійною заборгованістю, а 51 000,00 грн. - нарахована під час дії мораторію (червень 2022 - серпень 2023 року), а отже не підлягає стягненню. Таким чином, на думку відповідача, позивачем заявлена до стягнення сума з якою неможливо чітко відокремити, що є основною заборгованістю, що є штрафними санкціями, період виникнення заборгованості, період нарахування штрафних санкцій у Відповідача та у суду, на даний момент, відсутня можливість повно та всесторонньо розглянути заявлені вимоги.
Заперечуючи проти тверджень відповідача позивач подав до суду письмові пояснення (заяви від 12.08.2025, від 27.08.2025 та від 24.11.2025) за змістом яких заперечував проти тверджень позивача.
Предметом розгляду дано справи, в межах заявленого позову, є стягнення податкового боргу в сумі 19 628 057,12 грн. до бюджету України.
Податковий борг виник на підставі поданих відповідачем декларацій з податку на додану вартість, податкових повідомлень рішень. Позовна заява ГУ ДПС у Дніпропетровський області подана в порядку ст. 7 КУзПБ в межах справи № 904/645/22 про банкрутство Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 02128201).
Провадження у справі № 904/645/22 відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 16.06.22, введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В подальшому ухвалою господарського суду від 07.03.2024 введено процедуру санації боржника.
На час ухвалення даного рішення процедура санації боржника у справі № 904/645/22 триває.
Зведена інформація що до складу грошових зобов'язань позивачем визначена у Довідці про стан розрахунків із бюджетом згідно даних інтегрованої карки платника податків станом на 01.04.2025 (Т. 1, а.с. 7) та розширено відображено в інтегрованій картці платника (Т. 1 а.с. 9-12).
До матеріалів справи додано роздруківку податкових декларацій з податку на додану вартість : за жовтень - грудень 2022 (т.1 а.с. 17 -19); січень - липень 2023 (т. 1 а.с. 20-26); серпень та вересень 2023 (т. 1, а.с. 29, 30); жовтень листопад 2023 (т. 1, а.с. 55, 56); уточнюючий розрахунок за листопад 2023 (т.1, а.с. 54); грудень 2023 (т. 1, а.с. 60); січень, лютий 2024 (т.1, а.с. 61,62); квітень-грудень 2024 (т. 1, а.с. 65-73); січень, лютий 2025 (т. 1, а.с. 41, 42).
Таким чином, суд встановив, що нарахування податку на додану вартість за період з жовтня 2022 по лютий 2025 здійснено на підставі декларацій платником податків самостійно на загальну суму 5 892 944,53 грн. Доказів погашення заборгованості з боку відповідача до матеріалів справи не надходило. З огляду на наведене суд не знаходить підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення податку на додану вартість в сумі 5 892 944,53 грн.
Також до матеріалів справи додано копії податкових повідомлень-рішень :
- від 06.09.2023 № 0253020411 штраф 1285,60 грн. (т.1, а.с. 28);
- від 10.11.2023 № 0326250713 штраф на суму 255000,00 грн. (т. 1, а.с. 77);
- від 10.11.2023 № 0326600713 штраф за листопад 2019 на суму 47,93 грн (т.1, а.с. 38);
- від 10.11.2023 № 0326230713 штраф на суму 142698,77 грн. (т. 1, а.с. 39);
- від 10.11.2023 № 0326270713 штраф за період з січня 2017 по серпень 2023 на суму 2429736,75 грн., основний платіж - 9718947,00 грн. (т. 1, а.с. 48, 95-96), разом 12148683,75 грн.;
- від 10.11.2023 № 0326180713 штраф на суму 4950,50 грн. (т. 1, а.с. 40) за лютий 2012 рента;
- від 15.12.2023 № 0384700411 штраф на суму 7580,37 (т.1, а.с. 59);
- від 14.03.2024 № 0116190411 штраф на суму 8153,95 грн. (т. 1, а.с. 64);
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі № 160/4378/24, яке набрало чинності 26.07.2024, відмовлено. Предметом судового розгляду у наведені справі була вимога Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.11.2023 року № 0326230713, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області, про застосовано штрафні санкції у сумі 142 698,77 грн.
Серед іншого за змістом рішення від 28.06.2024 у справі № 160/4376/24 адміністративний суд зазначив:
"Суд наголошує, що, відповідно до змісту позовної заяви та позовних вимог, спірним у даній справі є питання щодо правомірності винесення оскаржуваного ППР з урахуванням встановлених обмежень щодо донарахування штрафних санкцій під час дії карантину, а також сплати штрафних санкцій під час дії воєнного стану, відсутності у позивача фінансової можливості їх сплати та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з урахуванням відкриття провадження у справі про банкрутство позивача.
...
Щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з урахуванням відкриття провадження у справі про банкрутство позивача слід зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022 року по справі № 904/645/22 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до дня введення мораторію.
Разом з тим, суд також зауважує, що в рамках цієї справи не досліджується питання щодо задоволення кредиторських вимог. Спірними є висновки контролюючого органу за перевіркою в рамках якої встановлювалась правильність та своєчасність сплати податків.
З урахуванням викладених вище висновків суд наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить податкових зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Крім того, податкове повідомлення-рішення складено 10.11.2023 року, тобто після введення мораторію, а тому мораторій не застосовується до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 року № 0326230713".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 160/4376/24 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 10.11.2023 № 0326270713.
Серед іншого за змістом рішення від 28.06.2024 у справі № 160/4376/24 адміністративний суд зазначив:
"Щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з урахуванням відкриття провадження у справі про банкрутство позивача.
Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022 по справі № 904/645/22 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до дня введення мораторію.
Разом з тим, суд також зауважує, що в рамках цієї справи не досліджується питання щодо задоволення кредиторських вимог. Спірними є висновки контролюючого органу за перевіркою в рамках якої встановлювалась правильність та своєчасність сплати податків".
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 160/4376/24 було предметом апеляційного перегляду Третім апеляційним адміністративним судом. Постановою від 16.10.2024 у справі № 16/784376/24 рішення першої інстанції залишено буз змін. Під час апеляційного перегляду предметом оцінки були заперечення позивача, що до висновків суду першої інстанції стосовного застосування приписів ст. 41 КУзПБ.
Серед іншого Третім апеляційним адміністративним судом було наведено наступні висновки:
"Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 викладено правовий висновок, за яким аналіз норм статті 1 і 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року свідчить про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
...
Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11.
Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10).
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом № 4212-VI не змінилося.
Передбачена частиною четвертою статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.
Доцільність такого застосування статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону № 2343-ХІІ (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.
У зв'язку із зазначеним при застосуванні статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, обов'язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.
За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, а також виходячи з буквального тлумачення поняття «мораторій на задоволення вимог кредиторів», суд доходить наступних висновків.
Під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів у вигляді зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) підпадають, зокрема, зобов'язання щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.
Крім того, мораторій на задоволення вимог кредиторів полягає у припиненні заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
У випадку, що є спірним в цій справі, визначені контролюючим органом податкові зобов'язання є поточними зобов'язаннями, позаяк визначені (нараховані) контролюючим органом після введення мораторію, хоча й частково за період до введення мораторію.
Проте такі зобов'язання є новими, адже строк їх виконання регулюється пунктами 57.2 та 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відтак, оскільки строк виконання визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання в розмірі 9 718 947 грн податковим повідомленням-рішенням № 0326270713 від 10 листопада 2023 року настане після узгодження такого зобов'язання, на визначені податкові зобов'язання не може поширюватися дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Аналогічно суд доходить до висновку, що нараховані цим податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції є заходами, спрямованими на забезпечення виконання податкових зобов'язань, на які не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується й на застосовані контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 0326270713 від 10 листопада 2023 року штрафні санкції в розмірі 2 429 736,75 грн.
Доводи апелянта стосовно того, що спірним податковим повідомленням-рішення визначено податкове зобов'язання за період з 01 січня 2017 року по 22 вересня 2023 року та застосовано штрафні санкції, в тому числі, за період, в якому діяв мораторій, штрафні санкції нараховані за період з січня 2017 року по червень 2022 року у загальній сумі 2 160 042,55 грн, тому підпадають під дію мораторію, не підлягають нарахуванню та стягненню, спростовані приведеними вище висновками суду.
Суд відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 травня 2022 року в справі № 420/9124/20 через те, що правовідносини в справі № 420/9224/20 не є подібними правовідносинам в цій справі, зокрема, через те, що в справі № 420/9224/20 підприємство визнано банкрутом, а мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, обов'язок сплати яких виник до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0326270713 від 10 листопада 2023 року.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення".
Відповідно до приписів ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
З огляду на наведене суд не вбачає підстав для відхилення позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 12291382,52 грн., які виникли на підставі податкового повідомлення - рішення від 10.11.2023 року № 0326230713 та податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 № 0326270713.
За змістом позовної заяви ГУ ДПС у Дніпропетровської області зазначив про нарахування пені відповідно до вимог ст. 129 Податкового кодексу України в сумі 1 166 711, 72 грн.
До позовної заяви додано довідку про стан розрахунків із бюджетом згідно даних інтегрованої картки платника інформаційо-камунікаційної системи ДПС України з зазначенням часу виникнення податкової заборгованості відповідача (т. 1, а.с. 7). За змістом Довідки відображено суму пені в розмірі 1166711,72 грн. що виникла 05.02.2025. Підставою нарахування визначено : "Нарахування пені (ст. 129 ПКУ) податкове повідомлення-рішення (форма-Р) №0326270713 з 10.11.2023 по .. на рішення суду про підтвердження донарахувань сум № 160/4376/24 від 16.10.2024".
До матеріалів справи долучено копії податкового повідомлення-рішення (форма-Р) №0326270713 з 10.11.2023 та рішення по справі № 160/4376/24 Дніпровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024.
Згідно приписів ст. 129 ПК України нарахування пені здійснюється контролюючим органом з урахуванням встановлених законом підстав та строків. Контролюючий орган повинен враховувати підстави для закінчення нарахування пені. Так однією з підстав закінчення нарахування пені є запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство (п. 129.3.3. ст. 129 ПК України).
Пеня на підставі п. 129.1 ст. 129 ПК України нараховується в обов'язковому порядку відповідно до ПК України й за встановленою ним формулою і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень.
З урахуванням вимог п. 129.2 ст. 129 ПК України в разі залишення без змін за результатами судового оскарження частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання пеня, нарахована за несплату такого, підлягає сплаті та відображається в ІКП платника податку за весь період заниження такого зобов'язання, в тому числі й за період адміністративного та/або судового оскарження.
Розрахунок пені наведено на доданому до позовної заяви зворотному боці інтегрованої картки платника за періоди з 31.12.2021 по 31.12.2022, з 31.12.2022 по 31.12.2023, з 31.12.2023 по 31.12.2024, з 31.12.2024 по 01.04.2025 (т. 1 а.с. 9-11).
На зворотному боці інтегрованої картки платника за період з 31.12.2024 по 01.04.2025 зазначена інформація про нарахування пені 05.02.2025 в сумі 1166711,72 грн., але період нарахування не визначено.
До матеріалів справи додано розрахунок пені (т. 1, а.с. 31-37) до податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 № 0326270713 (т. 1 а.с. 95) без визначення особи яка його склала та без підпису. В розрахунку пені застосована сума заниження податку яка, на думку суду, не відображена по періодах відповідно до змісту податкового повідомлення-рішення від 10.11.2023 № 0326270713, що унеможливлює перевірку судом арифметичних значень та показників визначених позивачем.
Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже тягар доказування позовних вимог закон покладає на позивача. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Стаття 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих документів суд не вбачає можливості встановити порядок нарахування пені контролюючим органом, оскільки, позивачем не визначено належного розрахунку суми пені. Так позивачем не надано інформації про період нарахування, чітко не визначено базу нарахування та розмір нарахування - відсоток який було застосовано для розрахунку.
З огляду на наведене суд не вбачає можливості перевірити порядок нарахування пені в розмірі 1166711,72 грн. контролюючим органом, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2023 № 0326250713 накладено штраф на суму 255000,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податковим органом виявлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в період з березня 2017 по серпень 2023.
Згідно розрахунку (додаток до податкового повідомлення рішення) нарахування штрафних санкцій здійснено в порядку приписів ст. 120-1 ПК України за період з червня 2017 по серпень 2023.
Порушення податкового законодавства встановлено податковим органом під час проведення перевірки та відображено в Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 20.10.2023 (т.1, а.с. 74-76). Серед іншого податковим органом було виявлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. За дане порушення передбачено застосування штрафних санкцій відповідно до п. 120-1 ПК України. Таким чином, були виявлені неодноразові порушення та нараховано штрафні санкції за весь період. Кожне з таких порушень тягне за собою нарахування штрафу в розмірі 3400,00 грн. Відповідний розрахунок штрафних санкцій додано до податкового повідомлення рішення від 10.11.2023 № 0326250713 (т. 1, а.с. 77).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 (п. 69, 70) виснував наступне.
Положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком
Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23 зробила висновок - якщо основне податкове зобов'язання, і його момент невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов'язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.
Аналогічні за змістом висновки містять постанови Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №908/88/22, від 02.07.2024 у справі №908/855/22 та від 16.04.2024.
За наслідком перевірки розрахунку судом встановлено, що в період до відкриття провадження у справі № 904/645/22 про банкрутство відповідача нараховано штрафні санкції в розмірі 207400,00 грн. за порушення вчинені у період з червня 2017 по червень 2022, та штрафні санкції, сума яких разом складає 47600,00 грн., за період після відкриття провадження - липня 2022 по серпень 2023.
Таким чином, штрафні санкції, за порушення які мали місце до порушення справи № 904/645/22 про банкрутство відповідача, були нараховані до відкриття провадження у справі про банкрутство в сумі 255000,00 грн. не підпадають під дію мораторію та підлягають стягненню.
Податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2023 № 326600713 (т. 1, а.с. 38) накладено штраф на суму 47,93 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2019. Податкова накладна 200038/151 (дата виписки 31.01.2020) на суму ПДВ -119,83 грн. була зареєстрована 20.05.2020 із пропуском строку 95 днів. Порушення було виявлено під час проведення перевірки оформленої актом від 20.10.2023.
Податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2023 № 0384700411 (т. 1 а.с. 59) накладено штраф в сумі 7580,37 грн. за порушення строків оплати податку на додану вартість у жовтні 2022 на підставі акту камеральної перевірки від 21.11.2023 (т. 1 а.с. 57).
Податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2024 № 0016190411 (т. 1, а.с. 64) накладено штраф в сумі 8153,95 грн. за порушення терміну сплати узгоджених сум податку на додану вартість у жовтні 2022 на підставі акту камеральної перевірки від 22.02.2024 (т. 1, а.с. 63).
Податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2023 № 0326180713 (т. 1 а.с. 40) нараховано штраф за несвоєчасну оплату рентної плати за спеціальне використання води від підприємств ЖКХ, порушено граничний термін оплати 26.05.2022 та 24.03.2022. Дата фактичної оплати 13.09.2023. Застосовано штраф в розмірі 50 відсотків, загальний розмір штрафу складає 4950,50 грн.
Податковим повідомленням рішенням від 06.09.2023 № 0253020411 (т. 1, а.с. 28) на підставі акту камеральної перевірки від 14.08.2023 контролюючим органом в порядку передбаченому ст. 124 ПК України застасовано штраф в сумі 1285,60 грн. за порушення приписів п. 57.1 ст. 57 ПК України пов'язане із порушенням строків зарахування до бюджету податку на додану вартість у серпні 2022 року.
Позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень- рішень від 10.11.2023 № 326600713 штраф на суму 47,93 грн.; від 15.12.2023 № 0384700411 штраф в сумі 7580,37 грн.; від 14.03.2024 № 0016190411 штраф в сумі 8153,95 грн.; від 10.11.2023 № 0326180713 штраф в сумі 4950,50 грн.; від 06.09.2023 № 0253020411 штраф в сумі 1285,60 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти позову в частині тверджень про списання податкового боргу з огляду на затвердження плану санації у даній справі суд відхиляє з огляду на наступне.
Списання безнадійного податкового боргу передбачено приписами ст. 101 ПК України. Механізм списання безнадійного податкового боргу врегульовано Порядком затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220. Відповідного рішення керівника податкового органу до матеріалів справи не надано.
Додаткові пояснення позивача від 27.08.2025 містять заперечення проти тверджень позивача про наявність підстав для визнання спірного податкового зобов'язання безнадійним. ГУ ДПС у Дніпропетровський області звертало увагу суду на приписи статей 101 та 102 Податкового кодексу України.
В свою чергу відповідач у додаткових поясненнях від 04.08.2025 звернув увагу суду, що у відзиві було зазначено про необхідність застосування приписів ст. 52 КУзПБ та умов затвердженого судом плану санації боржника у справі № 904/645/22.
Заслухавши представників учасників провадження та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Правові механізми передбачені приписами ст. 52 КУзПБ застосовуються у процедурі санації боржника з урахуванням загальних правил процедури банкрутства.
Приписами ст. 52 КУзПБ передбачено порядок прощення (списання) податкових боргів під час розгляду зборами кредиторів плану санації боржника.
У разі виконання плану санації керуючий санацією подає суду звіт із доказами задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та вносить пропозицію про прийняття рішення про припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника.
Якщо збори кредиторів прийняли рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом.
Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту постановляється ухвала.
В порядку передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 90 КУзПБ України господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), зокрема, у разі затвердження звіту керуючого санацією в порядку, передбаченому КУзПБ.
Про закриття провадження у справі про банкрутство господарський суд постановляє відповідну ухвалу.
У випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої ст. 90 КУзПБ України, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, питання прощення (списання) кредиторських вимог вирішується судом після завершення процедури санації у разі закриття провадження у справі про банкрутство.
На час прийняття судового рішення у даній справі процедура санації у справі № 904/645/22 не завершена, отже твердження відповідача про списання кредиторських вимог не знаходить свого підтвердження.
Право позивача на звернення до господарського суду обґрунтовується наступним.
ГУ ДПС у Дніпропетровський області не звертався до господарського суду із відповідною заявою про визнання грошових вимог до боржника в межах справи № 904/645/22 із грошовими вимогами, які є предметом даного позову.
Постанова СП КГС Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 містить наступні висновки.
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Неподання позивачем заяви про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ, не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Системний аналіз положень статей 39, 45, 60, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що судове рішення про задоволення поточних вимог кредитора у справі позовного провадження, що набрало законної сили в порядку ГПК України, саме по собі не є підставою для набуття стягувачем за цим рішенням правомочностей поточного кредитора в ліквідаційній процедурі боржника та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а тому, і для задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 60 КУзПБ.
Саме тому позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі.
З огляду на наведене господарський суд не знаходить підстав для закриття провадження у даній справ та вважає за необхідне розглянути спор по суті.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16 та інших.
Таким чином, питання правомірності податкових повідомлень-рішень та правомірність нарахування пені за несвоєчасну сплату визначених цим податком повідомленням - рішенням грошових зобов'язань не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки правомірність рішень суб'єкта владних повноважень не є предметом позову у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати такий їх правовий аналіз.
У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Стаття 36 ПК України передбачає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 191.1.45 п. 191 ст. 19 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючим органів є звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п.41.1.1 п.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з п.4 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів, зокрема з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Наведені вище приписи податкового законодавства надають повноваження позивачу звертатися до суду із відповідним позовом про стягнення податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази та заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про задоволення позову ГУ ДПС у Дніпропетровський області частково.
Судові витрати.
Згідно п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування.
Таким чином, при зверненні до суду судовий збір позивач не сплачував.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 276920,18 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 20, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, ст. 7 КУзПБ, господарський суд
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) до Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201) задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201) до бюджету України суму податкового боргу в розмірі 18 461 345,40 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Котляревського, будинок 4, код ЄДРПОУ 02128201) в дохід державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 276 920,18 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 08.12.2025
Суддя Ю.Ю. Первушин