вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
08.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5640/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Черкаської окружної прокуратури, м. Черкасив інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальний заклад "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", м. Дніпро
про стягнення грошових коштів
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної адміністрації (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № Б 297/1 від 10.04.2023 у загальному розмірі 14 776,77 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- основний борг - 8 063,50 грн;
- інфляційні нарахування - 1 633,05 грн;
- 3% річних від простроченої суми - 432,06 грн;
- пеня - 4 108,16 грн.
Ухвалою від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальний заклад "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради".
Судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю"ІНТЕКС ІНВЕСТ" змінило своє місцезнаходження на: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Діагональна, будинок 8, кімната 21.
Разом із тим, ч.2. ст. 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
08.12.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № Б 297/1 від 10.04.2023 в частині повної та своєчасної поставки пального за скретч-картками.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Письмові пояснення по суті спору не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 10.10.2023 11:54.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 07.10.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 07.10.2025 (а.с.120).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Письмові пояснення по суті спору не надходили.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту недопоставки відповідачем палива за договором поставки № Б 297/1 від 10.04.2023, правомірність нарахування штрафних санкцій..
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (Постачальник) та КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» (Покупець) укладено Договір поставки №Б297/1 від 10.04.2023 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар за ДК021:2015-09130000-9-нафта і дистиляти.
Найменування Товару: бензин А-95, дизпаливо Energy. (п. 1.2. Договору).
Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3. Договору).
Кількість згідно накладних на товар (п. 1.4. Договору).
Згідно з п. 1.5 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю та якістю з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами Договору.
Ціна 1 літр Товару: згідно накладних на товар (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору загальна сума договору 49820,00 грн., у тому числі ПДВ.
Пунктом. 4.1 Договору передбачено умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно з п. 4.4 Договору Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця і за наявності в нього паспорту; представника покупця вказано у додатку 1 до договору та при наявності в нього паспорту.
Стретч - картка (талон) - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв'язку, Мінекономіки, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155).
Талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Згідно з п. 5.2 Договору місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1 Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
5.2.2 Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін за погашеними скретч-картками вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено у скретч-картці.
За умовами п. 5.3 Договору умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно п.9.1. Договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Відповідно до п. 10.2 Договору даний договір діє до 31.12.2023.
Згідно видаткової накладної № 0053/0000748 від 25.04.2023 Комунальний заклад «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» оплатив товар на загальну суму 49 820 грн, у т.ч ПДВ 3259, 25 грн.
Зокрема, Специфікацією до видаткової накладної № 0053/0000748 від 25.04.2023 зафіксовано, що ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» передав, а Комунальний заклад «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» прийняв скретч-картки на нафтопродукти, зокрема бензин А-95 у кількості 830 літрів, скретч-картками номіналом 15 та 20 літрів (з 303112013946 по 303112014589; 303610868420 по 303610868429) та дизельне пальне в кількості 300 літрів скретч-картками номіналом 15 літрів (з 304113066070 по 3041130666089).
Прокурор вказує, що в процесі отримання замовником ПММ на АЗС, зокрема 15.01.2025 виявилось, що надані Постачальником скретч-картки в кількості 13 штук бензину А-95 - 195 л. на загальну суму 8 603, 50 грн, у т.ч ПДВ - 1 433, 92 грн, не забезпечені товаром, що унеможливило заправку транспорту Замовника.
Таким чином, Прокурор вважає, що ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, зокрема пального А-95 - 195 л. на загальну суму 8 603, 50 грн., у т.ч ПДВ 1 433, 92 грн.
У подальшому, КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» 29.05.2025 на адресу ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» направлено лист-претензію за № 01-09/107 від 29.05.2025 з вимогою щодо повернення коштів за раніше оплачений товар за Договором про закупівлю № Б 297/1 від 10.04.2023, яку останніми отримано 05.06.2025.
Прокурор зазначає, що станом на 18.09.2025 відповідь щодо результатів розгляду претензій від ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» до КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» не надходила.
Також Прокурор зазначив, що Актом про відмову відпуску продукції бензину марки А-95 та дизельного палива за допомогою відпускної облікової скетч-картки/талону від 16.01.2025, складеного службовими особами комунального закладу, зафіксовано факт відмови відпуску представником АЗС «Авіас», що розташована за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Черкаська, 79, бензину А-95 в кількості 195 літрів за скетч-картками/ талонами по 15 л за № 303112014570, 303112014571, 303112014572, 303112014573, 303112014574, 303112014575, 303112014576, 303112014577, 303112014578. 303112014579, 303112014580, 303112014581, 303112014583.
Таким чином, на даний час загальна сума невиконаних зобов'язань за договором № Б 297/1 від 10.04.2023 становить 8 603, 50 грн, у т.ч ПДВ 1 433, 92 грн.
Вказане стало причиною звернення Прокурора до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.
У відповідності до ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, на яку, крім іншого, покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
При цьому, спеціальним законом, який визначає виключні випадки представництва інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру», згідно ст. 23 якого представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/18770/17, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 925/2385/18.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 53 Конституції України конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені питань щодо розпорядження бюджетними коштами, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права Українського народу на створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти. На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано правову позицію про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Статтею 10 Закону покладено обов'язок на обласні ради щодо представництва спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, у тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальнихгромад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону).
Згідно Статуту КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради», затвердженого розпорядженням голови Черкаської обласної ради від 04.05.2020 № 180-р у редакції від 07.09.2021 № 347-р засновником Центру є Черкаська обласна рада (далі - Засновник), яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Черкаської області.
Пунктом 4 Статуту визначено, що Засновником делеговано окремі повноваження Управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації (далі - Управління), яке є органом управління у межах та обсягах, визначених цим Статутом та відповідним договором.
Пунктом 144 Статуту визначено, що Управління Центром здійснюється Засновником, Управлінням, директором, педагогічною радою, органами громадського самоврядування закладу на основі принципів демократизму, гуманізму, свободи і відповідальності, поєднання колегіального та одноосібного управління.
Пунктами 165-167 Статуту визначено, що Центр є неприбутковим закладом та утримується за рахунок коштів обласного бюджету, освітньої субвенції та інших трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам. Головним розпорядником коштів є Управління; фінансово-господарська діяльність Центру проводиться на основі кошторису. Кошторис та план асигнувань затверджується Управлінням згідно з чинним законодавством України; джерелами фінансування Центру є: субвенції з державного та місцевих бюджетів; дотації з державного бюджету; кошти обласного бюджету; доходи від надання платних освітніх та інших послуг Центру тощо; благодійна допомога відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації; гранти; інші джерела, не заборонені чиним законодавством України.
Пунктами 180-182, 186 Статуту визначено, що Майно Центру - будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, інші необоротні матеріальні і нематеріальні активи; а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Центру є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області. Управління майном від імені територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області здійснює Засновник.
Пунктом 201 Статуту передбачено, що зміст, форми, періодичність контролю, не пов'язаного з навчально-виховним процесом, встановлюється Управлінням та Засновником відповідно до чинного законодавства України.
Крім того, згідно Положення про Управління, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 15.09.2023 № 532 (далі-Положення) (https://ck-oda.gov.ua/docs/rozp/2020/196.pdf) установлено, що Управління є структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації (далі - облдержадміністрація), що утворюється головою облдержадміністрації. Управління підпорядковане голові облдержадміністрації, а також підзвітне та підконтрольне Міністерству освіти і науки України (далі - МОН).
Пунктом 8 Розділу 3 Положення передбачено, що основним завданням Управління є, у тому числі, галузеве управління закладами освіти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області.
Пунктом 5 Розділу 4 Положення передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, здійснює матеріально-технічне та фінансове забезпечення закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти державної форми власності та закладів освіти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області, аналіз та контроль за провадженням їх фінансово-господарської діяльності.
Рішенням Черкаської обласної ради від 12.06.2020 № 37-11/VII «Про перелік суб'єктів господарювання та об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області» визначено перелік суб'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області та уповноважених органів, яким вони передані в управління.
Відповідно до вказаного рішення Заклад перебуває у сфері управління Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (далі -Управління).
Згідно з пунктом 8 Положення про розподіл повноважень щодо управління суб'єктами та об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області, затвердженого рішенням обласної ради від 16.12.2016 №10-18/VІІ «Про управління суб'єктами та об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області» (зі змінами), до повноважень Управління належить здійснення контролю за діяльністю суб'єктів спільної власності, що входять до сфери його управління.
Договором із галузевого управління суб'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області від 01.09.2017, укладеним між обласною радою та Управлінням, останньому доручено здійснювати функції з галузевого управління Закладом на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності, а також здійснювати функції головного розпорядника коштів обласного бюджету, спрямованих на його утримання, та затвердження кошторисів на його утримання.
Згідно з приписами підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 90 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з обласного бюджету, належать видатки на освіту.
Відповідно до рішення обласної ради про обласний бюджет на 2023 рік головним розпорядником коштів обласного бюджету із вказаних видатків визначено Управління.
Як визначено п.п 7, 9 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами в межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Крім того, пунктом 4 Загальних положень до Статуту КЗ «Черкаський навчально- реабілітаційний центр Черкаської обласної ради», затвердженого розпорядженням голови Черкаської обласної ради від 04.05.2020 за 180-р, у редакції розпорядження голови Черкаської обласної ради від 07.09.2021 № 347-р встановлено, що засновником делеговано окремі повноваження Управлінню освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації, яке є органом управління у межах та обсягах, визначених Статутом та відповідним договором.
Отже, Управління як орган, якому доручено здійснювати функції з галузевого управління Закладом на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності, а також здійснювати функції головного розпорядника коштів обласного бюджету, є уповноваженим органом на захист інтересів КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» у правовідносинах з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», пов'язаних із використанням коштів на пальне.
Управління не вживало належних заходів щодо стягнення сплачених коштів, які не забезпечені товаром.
Тобто прокурором зібрано докази та перед зверненням до суду перевірено, що захист законних інтересів держави неналежним чином здійснюють суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17 зазначено, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутись із цим позовом до суду.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що дослідивши подані прокурором позовну заяву та долучені до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва у справі, виходячи з того, що прокурором у поданій до суду позовній заяві зазначено, що шкода, яка спричиняється органу державної влади у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом спричиняє безпосередню шкоду інтересам держави, і невжиття відповідних заходів, спрямованих на захист державних інтересів, обумовлює необхідність звернення прокурора до суду із позовом на підставі ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).
Отже, у виниклих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом покладених на них законом обов'язку із захисту державних інтересів.
Крім того, згідно правової позиції, що викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 справа № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Також, відповідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди здійснюється шляхом перерахунку коштів у доходи загального фонду відповідного бюджету.
Обласний бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.
Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту, а також валютні асигнування на основну діяльність. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням що закріплено Законом України «Про освіту».
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України).
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішення Черкаської обласної ради від 16.12.2022 № 16-4/VIII «Про обласний бюджет Черкаської області на 2023 рік 2310000000»).
Згідно з пунктами 7, 9 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У силу вимог ст. 26 БК України головний розпорядник та розпорядник бюджетних коштів має організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ. До повноважень місцевої державної адміністрації належить вирішення питань забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; транспорту і зв'язку; науки, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту тощо (ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Оскільки фінансування договору № Б297/1 від 10.04.2023 на закупівлі ПММ здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти, що перебувають у підпорядкуванні Управління.
Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначені захищені видатки загального фонду бюджету, серед яких, на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Фінансування за Договором здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету, на зокрема на підставі рішення Черкаської обласної ради від 16.12.2022 № 16-4/VIII «Про обласний бюджет Черкаської області на 2023 рік 2310000000» (https://oblradack.gov.ua/files/docs/Rishennja/8/16/16-4-8.pdf), тобто, у даному випадку, звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Отже, враховуючи, що вказані кошти повертаються Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» як за умовами Договору № Б 297/1 від 10.04.2023, а термін бюджетного призначення їх використання для Комунального закладу «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» закінчився у 2023 році, комунальний заклад не може ними розпорядитись на власний розсуд та вони підлягають автоматичному перерахуванню органами Державної казначейської служби України до обласного бюджету та подальший їх розподіл буде здійснювати саме Управління.
Проведення процедури публічних закупівель з подальшим невиконанням умов договору зі сторони Постачальника порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 925/20/18, де суд касаційної інстанції дійшов висновку, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Отже, виплата коштів, які не забезпечені товаром зумовила, витрату оборотних коштів органу місцевого самоврядування, що негативно вплинуло на фінансовий стан Комунального закладу «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради», що фінансується з обласного бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення та підтримання даного позову.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права (п. 6.36. Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18, провадження № 12-72гс19 від 15.10.2019).
При цьому, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави» (п. 6.37. Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18, провадження № 12-72гс19 від 15.10.2019).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3- рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Зазначеним рішенням визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
Відповідно Загальних положень Статуту Третьої особи, затвердженого розпорядженням голови Черкаської обласної ради від 04.05.2020 за 180-р, у редакції розпорядження голови Черкаської обласної ради від 07.09.2021 за 347-р установлено, що Комунальний заклад "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради"- це заклад загальної середньої освіти, метою діяльності якого є реалізація права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, складними порушеннями розвитку, їх інтеграція в суспільство шляхом здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров'я, здобуття освіти відповідного рівня, розвиток та корекцію порушень.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про освіту», держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про освіту» органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють особам з особливими освітніми потребами умови для здобуття освіти нарівні з іншими особами шляхом належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення універсального дизайну та/або розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби та можливості таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку. Також, статтею 26 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю автомобіля, медичних виробів та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.
Порушенням інтересів держави є те, що ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не здійснило передачу попередньо оплаченого товару, що призвело до безпідставного невиконання істотних умов договору, неправомірному утриманні бюджетних коштів та покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо відшукання додаткових бюджетних коштів, направлених на придбання непоставленого товару в інших постачальників.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Черкаською окружною прокуратурою листом від 03.09.2025 № 54- 3921вих25 поінформовано Управління про встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру.
Не зважаючи на повідомлення окружної прокуратури про виявлені порушення, Управління не скористалося наданими їй повноваженнями, щодо захисту та відновлення порушених прав у суді, констатувало лише, що Управління не має наміру звертатися до суду (відповідь від 05.09.2025) (а.с. 107)..
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Крім того, в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Виконуючи вимогу вищевказаної норми закону, Черкаською окружною прокуратурою на адресу Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації направлено повідомлення про пред'явлення Черкаською окружною прокуратурою даного позову за № 54-4112вих25 від 15.09.2025 (а.с.102).
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Отже, з моменту передання відповідачем скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар на суму 14 776,77 грн.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар: 195 л бензину А -95.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача 14 775,77 грн. попередньої оплати.
Правомірність нарахування пені.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
За змістом ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за договором поставки № Б 297/1 від 10.04.2023 в розмірі 4 108,16 грн. за загальний період прострочення з 01.04.2024 по 03.09.2025.
Суд перевірив розрахунок та вважає його невірним, з огляду на таке.
Прокурор вважає, що за прострочене зобов'язання слід нараховувати з дня, наступного за днем закінчення дії договору, тобто з 01.01.2024.
При цьому, відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
За умовами п. 5.3 Договору умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
З наданих же Прокурором копій скетч-карток не вбачається термін їх дії (а.с. 85).
Таким чином, прокурором не надано належних доказів початку прострочення виконання відповідачем обов'язків з поставки пального саме з 01.01.2024.
Акт № 1 про відсутність видачі продукції бензину марки А-95 за допомогою відпускної облікової скетч-картки/талону від 16.01.2025 також не приймається судом, оскільки він складений в односторонньому порядку.(а.с. 87).
Разом із тим, Комунальний заклад "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради" направляв на адресу відповідача претензію № 01-09/107 від 29.05.2025 з вимогою розглянути її протягом 14 днів з моменту її отримання та повернути суму попередньої оплати в розмірі 8603,50 грн.(а.с.90-91, 95-96).
Відповідач вказану претензію отримав 05.06.2025 (а.с. 95-96).
Враховуючи викладене, кінцевим терміном повернення попередньої оплати є 19.06.2025.
Отже, зважаючи на викладене, початок нарахування пені слід здійснювати з 20.06.2025.
Таким чином, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 555,34 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 3 552,81 грн. слід відмовити.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення з 01.01.2024 по 03.09.2025, розмір яких склав суму 432,06 грн.
Суд перевірив розрахунки позивача, виявив аналогічну помилку, що й при нарахуванні пені, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 53,74 грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 378,32 грн. слід відмовити.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1633,05 грн. нараховані за загальний період з січня 2024 по липень 2025.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено аналогічну помилку, що й при здійсненні розрахунку пені, отже, зважаючи на те, що період нарахування становить 20.06.2025 - 03.09.2025, а також те, що Прокурор нарахування інфляційних втрат здійснює по липень 2025 включно, приймаючи до уваги, що в липні 2025 мала місце дефляція в розмірі 99,80 (інфляційні втрати за липень 2025 становлять -34,38 грн.), позов цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 8063,50 грн., 3% річних у розмірі 53,74 грн., пені в розмірі 555,34 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1633,05 грн., 378,32 3% річних та 3552,81 грн. пені слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.120), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Черкаської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунального закладу "Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради" про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Діагональна, будинок 8, кімната 21, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 02141265) основний борг у розмірі 8063, 50 грн; 3 % річних у розмірі 53,74 грн та пеню в розмірі 555,34 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Діагональна, будинок 8, кімната 21, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Черкаської обласної прокуратури (бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 02911119) судовий збір у розмірі 1421,64 грн.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко