пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 грудня 2025 року Справа № 903/899/18
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про заміну стягувача, поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу у справі
за позовом Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ружицького Михайла Миколайовича
про стягнення 77621,53 грн.,
В засіданні приймали участь:
від заявника: н/з
від боржника: н/з
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.02.2019 №903/899/18 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Ружицького Михайла Миколайовича в користь Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" 77543,04 грн., з них 73461,97 грн. - основного боргу, 3658,41 грн. - інфляційних втрат, 422,66 грн. - 3% річних, а також 1760,22 грн. витрат по судовому збору та 7800 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Відмовлено в стягненні 78,49 грн. - 3 % річних.
10.11.2025 на адресу суду надійшла заява Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про заміну стягувача, поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу.
Ухвалою суду від 11.11.2025 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про заміну стягувача, поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу від 10.11.2025 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 19 листопада 2025 року о 15:45 год.
13.11.2025 надійшло клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про розгляд справи без участі його представника.
Докази повідомлення боржника про дату, час та місце розгляду справи станом на 19.11.2025 відсутні.
Нормами ГПК України не врегульовано питання щодо відкладення розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, видача дублікату наказу.
Згідно із частиною 13 статті 32 ГПК України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою повного та всебічного розгляду справи, належного повідомлення боржника про розгляд даної справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про заміну стягувача, поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу поза межами 10-денного строку.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку здійснити розгляд заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про заміну стягувача, поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу впродовж розумного строку та відкласти її розгляд на 04.12.2025 о 12:30 год.
Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Докази реєстрації відповідачем електронного кабінету в матеріалах справи відсутні.
Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача ФОП Ружицького М.М. є АДРЕСА_1.
Така ж адреса зазначена у заяві.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати пояснення по суті заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 11.11.2025, 19.11.2025 направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.
Однак, судові повістки повернуті 21.11.2025, 25.11.2025 об'єктом поштового зв'язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду, а саме - 21.11.2025, 25.11.2025.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (№910/20360/21 від 06.02.2023) наголошував, що з аналізу приписів ст. ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе заявник (відповідач). Недотримання відповідачем обов'язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність пропуску таким відповідачем процесуального строку.
Заперечення відповідача на адресу суду не надходили.
26.11.2025 надійшло клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про розгляд справи без участі його представника.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Положеннями частини 1 статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічна за своїм змістом стаття 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Пунктом 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Приписами частини 3 статті 327 ГПК України визначено, що наказ є виконавчим документом.
У пункті 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Із аналізу п. 19.4 Перехідних положень ГПК України вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документу у зв'язку з його втратою суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (правова позиція у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13).
Окрім того, Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.02.2019 №903/899/18 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Ружицького Михайла Миколайовича в користь Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" 77543,04 грн., з них 73461,97 грн. - основного боргу, 3658,41 грн. - інфляційних втрат, 422,66 грн. - 3% річних, а також 1760,22 грн. витрат по судовому збору та 7800 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Відмовлено в стягненні 78,49 грн. - 3 % річних.
На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 11.02.2019 видано наказ №_903/899/18-1 від 06.03.2019, зі строком пред'явлення до виконання до 07.03.2022.
Приписами частини 1 статті 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (пункт 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").
Заявник вказує, що у зв'язку з тривалими реорганізаційними заходами, що стосувалися лісогосподарських підприємств, філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства ДП "Ліси України" була позбавлена можливості діяти протягом періоду, необхідного для оформлення всіх юридичних формальностей, у зв'язку з чим строк пред'явлення наказу до виконання був пропущений. Оригінал судового наказу № 903/899/18-1 було втрачено. При закритті філії "Рафалівське лісове господарство" ДП "Ліси України" (правонаступника ДП "Володимирецьке лісове господарство"), згідно передавального акту даний наказ до філії «Поліський лісовий офіс» не передавався. Виконати рішення Господарського суду Волинської області можливо лише шляхом поновлення строку та направлення дубліката виконавчого листа на примусове виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби.
Згідно заяви виконавчий лист від 06.03.2019 № 903/899/18-1 Державним підприємством "Володимирецьке лісове господарство" направлено до Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
03.04.2019 відкрито виконавче провадження, реєстраційний номер якого НОМЕР_2.
23.03.2021старшим державним виконавцем Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Яцук Марією Василівною винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, в зв'язку з відсутністю у боржника майна. Пунктом 2 постанови визначено, що документ може бути повторно пред'явлено для виконання до 23.03.2024.
Згідно довідки про втрату судового наказу від 24.10.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" повідомляє про втрату судового наказу №903/899/18-1 від 06.03.2019. Згідно затвердженого передавального акту активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше від філії «Рафалівське лісове господарство» ДСГП ДП "Ліси України" на облік правонаступника філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП ДП "Ліси України" прийнято не було.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій у трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, що можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку зі встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано
У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив таке:
«Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання».
Аналогічні висновки містяться і в постанові ВС від 3 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19 червня 2024 року в справі № 278/6265/13 від 18 липня 2024 року в справі № 796/198/2018
Враховуючи вищевикладене, що рішення у даній справі набрало законної сили та підлягає виконанню, докази, що свідчать про його виконання в матеріалах справи відсутні, поважність причин пропуску заявником строку пред'явлення наказу до виконання, введення на всій території України воєнного стану, з метою забезпечення стягувачу належної реалізації права на пред'явлення до виконання наказу на примусове виконання рішення суду, суд дійшов висновку про задоволення заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу.
При цьому, матеріали справи свідчать про сумлінне користування стягувачем усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання рішення суду, вжиття останнім у встановленому законом порядку заходів контролю за виконанням рішення суду, а пропуск строку для повторного пред'явлення наказу до виконання зумовлений об'єктивними та незалежними від стягувача причинами, що свідчить про поважність причин його пропуску.
Суд також враховує, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку, видачі дублікату наказу фактично позбавить стягувача права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечило б основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі №18/1147/11.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Крім того, заявник просить здійснити заміну стягувача у виконавчому провадження, зокрема ДП «Володимирське лісове господарство» його правонаступником ДСГП «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс».
За загальним правилом, правонаступництво це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитись у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення
За змістом статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов'язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує порядок заміни сторони виконавчого провадження, розташована в розділі V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов'язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому суд, з урахуванням того, що виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, а сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, вказує, що у разі, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/16/17 виснувала, що, на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №922/4519/14 та від 03.11.2020 року у справі №916/617/17).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема, у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників.
Верховним Судом у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц зроблено правовий висновок, що у статтях 104 і 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а й також з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).
Вищевикладене узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у наступних постановах: від 16.06.2020 у справі №910/5953/17; від 04.11.2020 у справі №922/817/18; від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 05.11.2021 № 729 "Про припинення державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" вирішено припинити Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство". Згідно з пунктом 7 зазначеного наказу, визначено, що Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство". Пунктом 8 наказу, вирішено питання щодо безоплатної передачі активів та пасивів Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" до Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство".
08.11.2023 в ЄДРПОУ внесено відомості про припинення державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство".
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 985 «Про припинення державного підприємства «Рафалівське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення» вирішено припинити Державне підприємство «Рафалівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ». Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу, визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Рафалівське лісове господарство».
04.10.2023 в ЄДРПОУ внесено відомості про припинення державного підприємства «Рафалівське лісове господарство».
Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1831 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відбулось припинення філії «Рафалівське лісове господарство» шляхом її закриття. Згідно п.3 наказу визначено, що філія «Поліський лісовий офіс» є правонаступником прав та обов'язків ліквідованої філії «Рафалівське лісове господарство».
Наказом від 31.12.2024 № 2338 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом» затверджено передавальний акт філії «Рафалівське лісове господарство», відповідно до якого все наявне у філії «Рафалівське лісове господарство» майно було передано до філії «Поліський лісовий офіс».
Одночасно, наказом «Про припинення філії «Рафалівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1831 від 18.10.2024 майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом» від 31.12.2024 № 2338 «Про затвердження передавального акту філії «Рафалівське лісове господарство»» закріплено за філією «Поліський лісовий офіс».
Як встановлено з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.10.2024, номер реєстраційної дії 1000701030187097081, філія «Поліський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом у формі філії державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Отже, в результаті реорганізації філії «Рафалівське лісове господарство», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Суд звертає увагу, що за змістом статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У ст. 80 ЦК України зазначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Отже, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, останні не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю, а можуть представляти інтереси юридичної особи в суді за умови надання їм таких повноважень. При цьому, стороною у справі (позивачем чи відповідачем) у такому випадку все одно є юридична особа, а коло повноважень відокремленого підрозділу останньої стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені юридичної особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
У положеннях про філію "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 20.10.2025 №1690 вказано, що філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який не має статусу юридичної особи, філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети та предмету діяльності підприємства.
З огляду на вищенаведене у сукупності, положення ст. 104 ЦК України щодо переходу майна, прав та обов'язків юридичних осіб у разі реорганізації до правонаступників, передавальний акт, беручи до уваги принцип обов'язковості виконання судового наказу, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про заміну стягувача ДП «Володимирське лісове господарство» у справі №903/899/18 його правонаступником ДСГП «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс».
Керуючись ст.ст. 234-235, 329, 334, п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про заміну стягувача, поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу від 10.11.2025 задовольнити.
2. Поновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду Волинської області №_903/899/18-1 від 06.03.2019 до виконання.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду Волинської області №_903/899/18-1 від 06.03.2019.
4. Замінити стягувача Державне підприємство «Володимирське лісове господарство» (вул. Партизанська, будинок 23, село Антонівка, Володимирецький район, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 00992757) на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (пр. Волі, 30, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 45601597) у справі №903/899/18 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Ружицького Михайла Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в користь Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" (34380, Рівненська обл., Володимирецький район, село Антонівка, вул. Партизанська, будинок 23, код ЄДРПОУ 00992757) 77543,04 грн., з них 73461,97 грн. - основного боргу, 3658,41 грн. - інфляційних втрат, 422,66 грн. - 3% річних, а також 1760,22 грн. витрат по судовому збору та 7800 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 08.12.2025.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. В. Бідюк