вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Cправа № 902/1355/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Скала-Подільського психоневрологічного будинку-інтернату, 48720, Тернопільська обл., Чортківський р-н, селище міського типу Скала-Подільська(з), вул. Богуна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03189498
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., Вінницький район, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933
про стягнення 102 691,60 гривень
До Господарського суду Вінницької області 30.09.2025 року надійшла позовна заява №б/н від 26.09.2025 (вх. № 1446/25 від 30.09.2025) Скала-Подільського психоневрологічного будинку-інтернату до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладених між сторонами договорів поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 у загальному розмірі 102 691,60 гривень, з яких 94 505,00 гривень попередньої оплати, 722,00 гривень 3% річних та 7 464,60 гривень пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 06.10.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1355/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, та запропоновано відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України до 05.11.2025 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 94 505,00 гривень на виконання умов договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 та договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 94 505,00 гривень.
Ухвалу суду від 06.10.2025 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 07.10.2025 02:22, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Скала-Подільський психоневрологічний будинок-інтернат звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладених між сторонами договорів поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 у загальному розмірі 102 691,60 гривень, з яких 94 505,00 гривень попередньої оплати, 722,00 гривень 3% річних та 7 464,60 гривень пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС постачальника бензину А-95, дизельного пального з використанням скретч-карток оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що на умовах укладених договорів відповідач на підставі видаткових накладних № 0004/0000173 від 21.02.2024 на суму 73 500,00 гривень, № 0004/0000248 від 14.03.2024 на суму 73 500,00 гривень та № 0004/0000909 від 22.10.2024 на суму 79 560,00 гривень передав позивачу скретч-картки на бензин А-95, дизпаливо, які позивач оплатив на підставі платіжних інструкцій № 41 від 25.03.2024, № 56 від 14.03.2024 та № 277 від 26.11.2024.
За твердженням позивача, починаючи з грудня 2024 року на АЗС постачальника за місцем поставки товару бензин А-95, дизпаливо відсутні, скретч-картки на пальне не отоварюються.
З метою врегулювання спору позивач 10.06.2025 звертався до відповідача з претензією щодо не поставки товару на загальну суму 94 505,00 гривень з вимогою повернути вказані кошти протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, однак цю кореспонденцію було повернуто на адресу позивача з відміткою поштового органу "одержувач відсутній за вказаною адресою", відтак відповідач вимоги стосовно поставки товару або повернення грошових коштів не виконав.
Позивач зауважив, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем з повернення попередньої оплати за непоставлений товар становить 94 505,00 гривень.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за договорами поставки, а також нарахованих 3% річних та пені.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.02.2024 року за результатами проведеної закупівлі між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ТБСК-4-0183 (далі - договір поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024) (т. 1 а.с. 15-19).
Згідно з пунктом 1.1. договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 продавець/постачальник зобов'язується передати у власність покупцю/замовнику талони для отримання товару/пального у визначеній специфікацією п. 1.2 договору номенклатурі та кількості, а покупець/замовник зобов'язується прийняти й оплатити такий товар/пальне на умовах, викладених у договорі.
За умовами пункту 1.2 договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 ТОВ "Армерія Ойл" зобов'язалося поставити Скала-Подільський психоневрологічний будинок-інтернат бензин А-95 (Євро 5) по талонах у кількості 1500 літрів за ціною 49,00 грн. з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 73 500,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до пункту 1.3. договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 факт приймання-передачі талонів на отримання товару документально оформляється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, які підписується уповноваженими представниками обох сторін.
Пунктами 2.1., 2.2 договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 сторони визначили, що ціна за одиницю виміру товару є договірною і визначається у видаткових накладних на підставі п. 1.2. цього договору. Загальна вартість договору складає: 73 500,00 гривень, в т.ч ПДВ 12 250,00 гривень.
14.03.2024 року за результатами проведеної закупівлі між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" укладено договір поставки № ТБСК-4-0201 (далі - договір поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024) (т. 1 а.с. 23-27).
Згідно з пунктом 1.1. договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 продавець/постачальник зобов'язується передати у власність покупцю/замовнику талони для отримання товару/пального у визначеній специфікацією п. 1.2 договору номенклатурі та кількості, а покупець/замовник зобов'язується прийняти й оплатити такий товар/пальне на умовах, викладених у договорі.
За умовами пункту 1.2 договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 ТОВ "Армерія Ойл" зобов'язалося поставити Скала-Подільський психоневрологічний будинок-інтернат дизельне паливо (Євро 5) по талонах у кількості 1500 літрів, за ціною 49,00 грн. з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 73 500,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до пункту 1.3. договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 факт приймання-передачі талонів на отримання товару документально оформляється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, які підписується уповноваженими представниками обох сторін.
Пунктами 2.1., 2.2 договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 сторони визначили, що ціна за одиницю виміру товару є договірною і визначається у видаткових накладних на підставі п. 1.2. цього договору. Загальна вартість договору складає: 73 500,00 гривень, в т.ч ПДВ 12 250,00 гривень.
14.10.2024 року за результатами проведеної закупівлі між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" укладено договір поставки № ТБСК-4-0370 (далі - договір поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024) (т. 1 а.с. 31-35).
Згідно з пунктом 1.1. договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 продавець/постачальник зобов'язується передати у власність покупцю/замовнику талони для отримання товару/пального у визначеній специфікацією п. 1.2 договору номенклатурі та кількості, а покупець/замовник зобов'язується прийняти й оплатити такий товар/пальне на умовах, викладених у договорі.
За умовами пункту 1.2 договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 ТОВ "Армерія Ойл" зобов'язалося поставити Скала-Подільський психоневрологічний будинок-інтернат бензин А-95 (Євро 5) по талонах, у кількості 1000 літрів, за ціною 53,56 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 53 560,00 гривень, дизельне паливо (Євро 5) по талонах у кількості 500 літрів, за ціною 52,00 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 26 000,00 гривень, всього на загальну суму 79 560,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до пункту 1.3. договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 факт приймання-передачі талонів на отримання товару документально оформляється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, які підписується уповноваженими представниками обох сторін.
Пунктами 2.1., 2.2 договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 сторони визначили, що ціна за одиницю виміру товару є договірною і визначається у видаткових накладних на підставі п. 1.2. цього договору. Загальна вартість договору складає: 79 560,00 гривень.
Згідно з пунктами 3.1. договорів поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, №ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 та №ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 (далі - договори поставки) сторони передбачили, що продавець зобов'язується поставити покупцю товар у кількості та строки встановлені ним договором.
Відповідно до пункту 3.8. договорів поставки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
За умовами пункту 4.1. договорів поставки оплата за поставлений товар/талони/картки/дозвільні документи проводиться покупцем протягом 5 (п'яти) календарних днів, на підставі наданих продавцем належним чином оформлених видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на вказані в видатковій накладній реквізити постачальника. Розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий.
Відповідно до пункту 4.4. договорів поставки продавець надає покупцю належним чином оформлену видаткову накладну до кожної партії товару/талонів, яка поставляється по ньому договору. У випадку ненадходження оплати у термін, вказаний в п.4.1 договору, покупець перед здійсненням оплати зобов'язаний отримати від продавця підтвердження актуальності його банківських реквізитів.
Згідно пункту 5.3. договорів поставки пальне поставляється постачальником замовнику повністю або партіями, за домовленістю сторін, шляхом передачі/надсилання талонів/карток. Під партією товару розуміється його частина від загальної кількості, визначеної у специфікації цього договору.
Пунктом 5.8. договорів поставки передбачено, що перехід права власності на товар/талони і відповідно на пальне та ризики його використання, вчасного отримання, випадкового знищення (псування) відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної, на підставі оформленої належним чином довіреності про отримання матеріальних цінностей або акта приймання-передачі товару.
Продавець зобов'язаний забезпечити зберігання придбаного покупцем товару/талонів. Видача товару зі зберігання здійснюється на АЗС (автозаправній станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) продавцем шляхом надання покупцю у письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги (пункт 5.10 договорів поставки).
Пунктом 5.11. договорів поставки передбачено, що для отримання товарів зі зберігання, покупець зобов'язаний пред'явити відповідні дозвільні документи/картка/талон, що підтверджують право отримати товар та технічні засоби для його отримання.
Згідно з пунктом 5.12. договорів поставки кінцевий строк, до якого покупець може отримати пальне за талоном, вказаний на самому талоні або узгоджується сторонами окремо. При необхідності після спливу терміну дії кожного з талонів їх переоформлення відбувається з перерахунком кількості палива, відповідно до актуальної ринкової вартості. Про необхідність переоформлення певної кількості оригіналів талонів покупець зобов'язаний повідомити постачальники протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати закінчення строку вказаного на талоні, з обов'язковим поверненням постачальнику оригіналів таких талонів. Ризики втрати талонів шляхом їх невчасного використання, пошкодження, знищення, викрадення після їх отримання несе покупець.
За умовами пунктів 10.1. договорів поставки цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору не проведений взаєморозрахунок сторін, строк дії договору подовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін.
Укладені сторонами договори поставки підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 0004/0000173 від 21.02.2024 до договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (бензин А-95) у кількості 1500 літрів, за ціною 49,00 грн., з ПДВ за 1 літр, всього на загальну суму 73 500,00 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 20).
За змістом видаткової накладної № 0004/0000248 від 14.03.2024 до договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (дизельне паливо) у кількості 1500 літрів, за ціною 49,00 грн., з ПДВ за 1 літр, всього на загальну суму 73 500,00 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 28).
Згідно з видатковою накладною № 0004/0000909 від 22.10.2024 до договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - дизельне паливо у кількості 500 літрів з ПДВ, за ціною 52,00 грн. з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 26 000,00 грн. та бензин А-95 у кількості 1000 літрів, за ціною 53,56 грн. з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 53 560,00 грн. з ПДВ, всього на загальну суму 79 560,00 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 36).
Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
На виконання умов договорів поставки позивачем перераховано відповідачу:
- згідно платіжної інструкції № 41 від 25.03.2024 року 73 500,00 гривень із призначенням платежу "бензин А-95, зг.н. №0004/0000173 від 21.02.2024, дог. №ТБСК-4-0183 від 21.02.2024";
- згідно платіжної інструкції № 56 від 14.03.2024 року 73 500,00 гривень із призначенням платежу "дизпаливо, зг.н. №0004/0000248 від 14.03.2024, дог. №ТБСК-4-0201 від 14.03.2024";
- згідно платіжної інструкції № 277 від 26.11.2024року 79 560,00 гривень із призначенням платежу "дизпаливо, бензин, зг.н. №0004/0000909 від 22.10.2024, дог. №ТБСК-4-0370 від 14.10.2024" (т. 1 а.с. 21, 29, 37).
За твердженням позивача, починаючи з грудня 2024 року позивач не може отримати бензин А-95, дизпаливо на підставі довірчих документів (скретч - карток) у зв'язку із відсутністю його в мережі АЗС відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 10.06.2025 року № 61, за змістом якої просив відповідача протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії повернути позивачу кошти у розмірі 94 505,00 гривень (т. 1 а.с. 66-75).
У позовній заяві позивач зазначив, що на день звернення з позовом непогашеними залишилися скретч-картки на загальну суму 94 505,00 гривень, з яких:
- за договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 на отримання бензину А-95 кількістю 65 літрів, за ціною 49,00 грн., з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 3 185,00 гривень з ПДВ;
- за договором поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 на отримання дизельного палива кількістю 240 літрів, за ціною 49,00 грн., з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 11 760,00 гривень;
- за договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 на загальну суму 79 560,00 гривень з ПДВ, (на отримання дизельного палива у кількості 500 літрів за ціною 52,00 грн. з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 26 000,00 грн. з ПДВ та бензину А 95 кількістю 1000 літрів, за ціною 53,56 грн. з ПДВ за 1 літр, на загальну суму 53 560,00 грн. з ПДВ) (т. 1 а.с. 22, 30, 38-46).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 102 691,60 гривень, з яких 94 505,00 гривень попередньої оплати, 722,00 гривень 3% річних та 7 464,60 гривень пені, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладених між сторонами договорів поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС пального з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки, правовідносини за якими врегульовано положеннями ЦК України та ГК України (у редакції чинній на час укладення договорів).
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договорів поставки є поставка товару - бензину А-95, дизельного пального шляхом його відпуску на АЗС постачальника при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих продавцем скретч-карток (талонів).
Водночас скретч-картка (талон) за змістом укладених договорів та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість бензину А-95 та дизельного пального.
Разом з тим, зобов'язання продавця з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску покупцю пального на підставі скретч - карток на АЗС продавця.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами поставки у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
Докази спливу строку дії скретч - карток на день звернення з позовом у матеріалах справи відсутні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією № 61 від 10.06.2025, за змістом якої вимагав у строк, що не перевищує 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути Скала-Подільському психоневрологічному будинку-інтернату кошти у розмірі 94 505,00 гривень.
Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення претензію повернуто на адресу позивача із відміткою органу поштового зв'язку 13.06.2025 року "одержувач відсутній за вказаною адресою" (т. 1 а.с. 66-75).
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 71-76).
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року суд запропонував відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України до 05.11.2025 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 94 505,00 гривень на виконання умов договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, договору поставки № № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 та договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 94 505,00 гривень.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 та договору поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 94 505,00 гривень або повернення позивачу отриманої попередньої оплати у сумі 94 505,00 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Судом установлено, що позивач у претензії направленій відповідачу 10.06.2025 вимагав повернути грошові кошти за непоставлений товар у розмірі 94 505,00 гривень.
У зв'язку із невиконанням цієї вимоги, позивач надалі звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 94 505,00 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару, а надалі щодо повернення попередньої оплати суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 94 505,00 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості (попередньої оплати) за договором у сумі 94 505,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 722,00 гривень 3% річних та 7 464,60 гривень пені.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних суд враховує таке.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Із системного аналізу статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України слідує, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як убачається із розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, нарахування здійснено на суму неповернутих грошових коштів за період прострочення з 25.06.2025 по 26.09.2025.
Судом установлено, що позивачем 10.06.2025 було направлено відповідачу претензію № 61 від 10.06.2025, за змістом якої позивач вимагав у строк, що не перевищує 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути Скала-Подільському психоневрологічному будинку-інтернату кошти у розмірі 94 505,00 гривень.
Згідно вимог частини 2 статті 693 ЦК України позивач реалізував своє право у разі невиконання продавцем свого обов'язку з передачі товару вимагати повернення попередньої оплати перерахованої за непереданий товар.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення претензію повернуто на адресу позивача із відміткою органу поштового зв'язку 13.06.2025 року "одержувач відсутній за вказаною адресою".
Надаючи оцінку наведеній обставині, судом враховано, що згідно вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що у разі якщо кредитором вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (підпункт 1.7. пункту 1).
Отже, з 20.06.2025 року у відповідача замість зобов'язання з поставки товару виникло грошове зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 94 505,00 гривень.
Оскільки підставою для нарахування 3% річних є прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, здійснене позивачем нарахування 3% річних на суму 94 505,00 гривень неповернутої попередньої оплати за спірними договорами поставки за період прострочення з 25.06.2025 по 26.09.2025 є обгрунтованим.
Здійснивши перерахунок 3% річних у межах визначеного позивачем періоду прострочення з 25.06.2025 по 26.09.2025 року, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 730,15 гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума 3% річних визначена позивачем є меншою ніж сума 3% річних визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 722,00 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом установлено, що відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені договорами поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 не передбачена.
Як убачається зі змісту позову, позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.06.2025 по 26.09.2025 у розмірі 7 464,60 гривень на підставі абзацу другого 2 частини 3 статті 549 ЦК України.
Положеннями абзацу 2 частини 3 статті 549 ЦК України (у редакції Закону України № 4196-ІХ від 09.01.2025) визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що положеннями абзацу 2 частини 3 статті 549 ЦК України визначено граничний розмір пені за порушення виконання грошових зобов'язань, водночас конкретний розмір пені встановлюється за згодою сторін, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом також взято до уваги, що частину третю статті 549 доповнено абзацом 2 Законом України № 4196-IX від 09.01.2025.
Згідно приписів частини 1 статті 17 Закону України № 4196-ІХ від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. Закон України № 4196-ІХ від 09.01.2025 набув чинності 28.02.2025 та введено в дію 28.08.2025 року.
Положеннями статті 5 ЦК України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності та введення в дію абзацу 2 частини 3 статті 549 ЦК України, вказана норма не застосовується до прав та обов'язків сторін за укладеними договорами поставки.
Судом також враховано, що за змістом частини 1 статті 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Приписами частини 1 статті 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Враховуючи, що укладені між сторонами договори поставки не містять умови щодо забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки (пені), нарахування позивачем пені за таких обставин є безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7 464,60 гривень є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 94 505,00 гривень попередньої оплати, 722,00 гривень 3% річних, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно чеку переказу коштів № 129 від 22.09.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 807,86 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 220,14 гривень покладаються на позивача.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 гривень.
Дослідивши докази подані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.
Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та попередньо планує понести у зв'язку із розглядом справи, що складається з суми сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень.
Докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу подані представником позивача до розгляду справи по суті разом із позовною заявою, отже докази на підтвердження понесених позивачем витрат подані в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру;
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду разом із позовною заявою докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги № 70 від 10.07.2025 укладений між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом та адвокатом Дейнюк Марією Петрівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 843 від 25.02.2024 року), акт від 22.09.2025 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 70 від 10.07.2025, договір про надання правничої допомоги № 99 від 24.09.2025 укладений між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом та адвокатом Дейнюк Марією Петрівною, акт від 24.09.2025 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 99 від 24.09.2025.
З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2025 між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом (далі - клієнт) та адвокатом Дейнюк Марією Петрівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 843 від 25.02.2024 року) (далі - адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 70 (далі - договір) (т. 1 а.с. 81).
Відповідно до пункту 1.1. договору адвокат зобов'язується надати правничу допомогу клієнту на умовах та в порядку, визначених цим договором.
За цим договором адвокат надає клієнту правничу допомогу (доручення клієнта) щодо:
- складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Армерія Ойл" (ідентифікаційний код юридичної особи: 44618933, місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. ЗБ, м. Вінниця, Вінницького районну Вінницької області) заборгованості за договором поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4- 0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл" (пункт 1.1.1. договору);
- представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі за позовом клієнта до ТОВ "Армерія Ойл" (ідентифікаційний код юридичної особи: 44618933, місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. ЗБ, м. Вінниця, Вінницького районну Вінницької області) щодо стягнення заборгованості за договором поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4- 0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл" (пункт 1.1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.2. договору правнича допомога за договором надається адвокатом клієнту в рамках здійснення адвокатом своєї професійної діяльності.
За умовами пункту 1.3. договору для надання адвокатом правничої допомоги за цим договором адвокат має та може реалізовувати весь необхідний обсяг прав, який наданий законодавством України клієнту та/або безпосередньо адвокату, зокрема, але не виключно: (і) складати, підписувати та подавати від імені клієнта необхідні заяви, заперечення, пояснення, запити, скарги тощо у будь-які суди, органи дер-жавної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи, органи виконавчої служби, до державних/приватних нотаріусів, до юридичних осіб будь-якої форми власності, та до фізичних осіб; (іі) отримувати від імені клієнта відповіді на подані заяви/запити/скарги, інші документи в будь-яких судах, органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах виконавчої служби, у державних/приватних нотаріусів, у юридичних осіб будь-якої форми власності, та у фізичних осіб; (ііі) представляти інтереси клієнта в судах, в органах держаної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах виконавчої служби, перед державними/приватними нотаріусами, перед юридичними особами будь-якої форми власності, та перед фізичними особами; (іу) сплачувати від імені клієнта та за рахунок клієнта відповідні державні мита та збори.
Пунктом 5.1. договору визначено, що за надання правничої допомоги клієнт повинен виплатити адвокату гонорар (ціну договору) в сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), які повинні бути сплачені клієнтом протягом одного місяця з дати укладання цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи сторін, укладений сторонами строком до 31.12.2025 (пункти 7.1., 7.2. договору).
22.09.2025 сторонами підписано акт про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 70 від 10.07.2025 (т. 1 а.с. 84).
За змістом пункту 1 вказаного акту адвокат надав, а клієнт прийняв таку правничу допомогу за договором - складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Армерія Ойл" (ідентифікаційний код юридичної особи: 44618933, місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. ЗБ, м. Вінниця Вінницького районну Вінницької області) заборгованості за договором поставки № ТБСК-4-02С від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл", а саме: 1. проведення зустрічей з представником клієнта та надання усних консультацій; 2. юридичний аналіз наданих клієнтом документів; 3. аналіз нормативного регулювання та судової практики щодо стягнення попередньої оплати за договорами поставки палива за талонами; 4. складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Армерія Ойл" заборгованості за договором поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл"; 5. здійснення розрахунків пені та 3 % річних за договором поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл"; 6. формування додатків до позовної заяви про стягнення з ТОВ "Армерія Ойл" заборгованості за договором поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл"; 7. складання опису вкладного у лист, адресований ТОВ "Армерія Ойл"; 8. складання опису вкладного у лист, адресований Господарському суду Вінницької області; 9. складання довідки щодо реквізитів для сплати судового збору.
Відповідно до пункту 2 акту від 22.09.2025 гонорар адвоката складає 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), який підлягає сплаті клієнтом.
24.09.2025 між Скала-Подільським психоневрологічним будинком-інтернатом та адвокатом Дейнюк Марією Петрівною було укладено договір про надання правничої допомоги № 99 (т. 1 а.с. 99).
Відповідно до пункту 1.1. договору адвокат зобов'язується надати правничу допомогу клієнту на умовах та в порядку, визначених цим договором. ДК 021:2015:79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (адвокатські послуги).
За цим договором адвокат надає клієнту правничу допомогу (доручення клієнта) щодо:
- складання адвокатських запитів на ім'я керівника Скала-Подільської селищної ради, на ім'я керівника ТОВ "Євро Смарт Пауер" на ім'я керівника ТОВ "Вест Петрол Маркет", на ім'я керівника ТОВ "БВС Ритейл", на ім'я керівника АТ "Укрнафта" з приводу можливості придбання палива клієнтом за талонами на підставі договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договору поставки № ТБСК-4- 0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл" (пункт 1.1.1. договору).
Згідно з пунктом 5.1. договору за надання правничої допомоги клієнт повинен виплатити адвокату гонорар (ціну договору) в сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), які повинні бути сплачені клієнтом протягом одного місяця з дати укладання цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи сторін, укладений сторонами строком до 31.12.2025 (пункти 7.1., 7.2. договору).
24.09.2025 сторонами підписано акт про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 99 від 24.09.2025 (т. 1 а.с. 87).
Відповідно до пункту 1 цього акту адвокат надав, а клієнт прийняв таку правничу допомогу за договором - складання адвокатських запитів на ім'я керівника Скала-Подільської селищної ради, на ім'я керівника ТОВ "Євро Смарт Пауер". на ім'я керівника ТОВ "Вест Петрол Маркет", на ім'я керівника ТОВ "БВС Ритейл", на ім'я керівника АТ "Укрнафта" з приводу можливості придбання палива клієнтом за талонами на підставі договору поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, договору поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договору поставки № ТБСК-4- 0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ "Армерія Ойл", а саме: 1. складання та надіслання запиту на ім'я керівника ТОВ "БВС Ритейл"; 2. юридичний аналіз відповіді наданої ТОВ "БВС Ритейл" на запит; 3. складання та надіслання запиту на ім'я керівника ТОВ "БРСМ-Нафта"; 4. юридичний аналіз відповіді наданої ТОВ "Євро Смарт Пауер"; 5. складання та надіслання запиту на ім'я керівника ТОВ "Вест Петрол Маркет"; 6. юридичний аналіз відповіді наданої ТОВ "Вест Петрол Маркет"; 7. складання та надіслання запиту на ім'я керівника Скала-Подільської селищної ради Чортківського району Тернопільської області; 8. юридичний аналіз відповіді наданої Скала-Подільською селищною радою Чортківського району Тернопільської області; 9. складання та надіслання запиту на ім'я керівника АТ "Укрнафта"; 10. Юридичний аналіз відповіді наданої АТ "Укрнафта".
Згідно з пунктом 2 акту гонорар адвоката складає 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Правила розподілу судових витрат визначені статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
У частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
У зв'язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п'ятою - дев'ятою статті 129 ГПК України, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов'язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Дейнюк М.П. послуг з професійної правничої допомоги позивачу у справі № 902/1355/25.
Водночас, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 акту від 22.09.2025 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 70 від 10.07.2025 адвокатом надано позивачу послуги: складання позовної заяви про стягнення з ТОВ «Армерія Ойл» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44618933, місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. ЗБ, м. Вінниці Вінницького районну Вінницької області) заборгованості за договором поставки № ТБСК-4-02С від 14.03.2024, договором поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 та договором поставки № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024, укладеними між клієнтом та ТОВ «Армерія Ойл». Гонорар адвоката за актом складає 15 000,00 гривень.
Вказані послуги відповідають умовам укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правничої допомоги № 70 від 10.07.2025 та згідно з наявними у матеріалах справи документами підтверджується надання адвокатом зазначеної у акті від 22.09.2025 правничої допомоги щодо надання послуг зі складання позовної заяви про стягнення з ТОВ «Армерія Ойл» заборгованості за спірними договорами.
Таким чином, вимога про відшкодування вказаних витрат на переконання суду є обгрунтованою.
Водночас, покладення на відповідача витрат по оплаті правничої допомоги, зазначеної у пункті 1 акту від 24.09.2025 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 99 від 24.09.2025 зі складання адвокатських запитів на ім'я керівника Скала-Подільської селищної ради, на ім'я керівника ТОВ "Євро Смарт Пауер", на ім'я керівника ТОВ "Вест Петрол Маркет", на ім'я керівника ТОВ "БВС Ритейл", на ім'я керівника АТ "Укрнафта" з приводу можливості придбання палива клієнтом за талонами на підставі договорів поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4- 0370 від 14.10.2024 на переконання суду не відповідає критерію розумності та обгрунтованості.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів справи письмові звернення здійснені адвокатом щодо осіб, які не є сторонами спірних договорів, доказів наявності договірних відносин у запитуваних осіб щодо виконання зобов'язань за договорами поставки № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024, № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 матеріали справи не містять, відтак вказані витрати не пов'язані із розглядом справи та покладення на відповідача цих витрат не відповідає критерію розумності та обгрунтованості.
Крім того, на переконання суду вказані види послуг, які зазначені відповідачем окремо фактично охоплюються такою послугою як "складання позовної заяви та представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі" в частині збирання доказів (пункти 1.1.1., 1.1.2. договору про надання правничої допомоги № 70 від 10.07.2025 та пункт 1 акту від 22.09.2025).
Суд звертає увагу, що акт прийому - передачі наданих послуг, підписаний позивачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони.
Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (відповідача).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з розглядом справи № 902/1355/25 у сумі 15 000,00 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 15 000,00 гривень.
У задоволенні решти вимог про стягнення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 гривень, слід відмовити у зв'язку із їх невідповідністю критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обгрунтованості.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 909,50 гривень покладаються на відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 090,50 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Скала-Подільського психоневрологічного будинку-інтернату (48720, Тернопільська обл., Чортківський р-н, селище міського типу Скала-Подільська (з), вул. Богуна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03189498) за договорами поставки № ТБСК-4-0183 від 21.02.2024 року, № ТБСК-4-0201 від 14.03.2024 року, № ТБСК-4-0370 від 14.10.2024 року 94 505 гривень попередньої оплати, 722,00 гривень 3% річних, 2 807,86 гривень судових витрат зі сплати судового збору та 13 909,50 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 464,60 гривень пені - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 220,14 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 090,50 гривень покласти на позивача.
6. У задоволенні вимог Скала-Подільського психоневрологічного будинку-інтернату в частині стягнення 15 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 08 грудня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.