вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2025 р. Cправа № 902/1325/25
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (вул. Бурбело Олександри, 3/83, м. Вінниця, 21036)
про стягнення штрафу в розмірі 18 480,00 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2
відповідача: не з'явився
25.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про стягнення штрафу в розмірі 18 480, 00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.06.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі № 902/1325/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2025.
13.10.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/11072/25 від 13.10.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання останнього (вх. № канц. 01-34/11680/25 від 29.10.2025), про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 30.10.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 27.11.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання останнього (вх. № кац. 01-34/12755/25 від 26.11.2025) і якому вказано про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника з урахуванням заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, яка міститься у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Позивач позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.
27.11.2025 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В обґрунтування позову товариство вказало на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК України та умов договору про закупівлю товару № 73 від 27.08.2024, не поставив товар (металопластикові вікна та двері) у строки обумовлені в специфікації, яка є додатком до вказаного договору, у зв'язку з чим відповідачу за прострочення виконання зобов'язання нарахована пеня та штраф в обумовлені договором порядку, зокрема п. 6.2. Договору.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що останній здійснив поставку товару з простроченням, у зв'язку із поломкою устаткування, внаслідок чого було призупинено виготовлення металопластикових конструкцій. Крім того, зазначає, що наразі позивач не зазначає в позові про збитки, які він зазнав чи міг зазнати, та не надав жодних доказів понесення таких збитків або наявності загрози їх понесення тому за доводами відповідача є справедливим та розумним зменшення розміру штрафних санкцій до 3 000,00 грн.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: між військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» в особі директора Зайцевої Олени Володимирівни укладено договір про закупівлю товару № 73 від 27.08.2024.
Відповідно до умов договору ТОВ «Глорія-В» зобов'язалася передати у власність військової частини НОМЕР_1 Металопластикові вікна та двері визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Код ДК 021-2015: 44220000-8 Столярні вироби), а військова частина НОМЕР_1 зобов'язалася прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).
Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару у розпорядження Покупця на умовах, визначених договором. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання представниками сторін акту передачі товару та накладної, які засвідчують момент передачі товару (п.1.2. договору).
Згідно з п. 2.4 Договору Постачання товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) днів з дня підписання цього договору, за рахунок Продавця.
Загальна вартість товару (сума договору) за цінами, визначеними у специфікації (додаток № 1) до цього договору, становить 177 000,00 грн (п.4.1. договору).
За порушення строків поставки товару або його зміни у зв'язку з його не відповідністю, відповідно до п. 2.1 та п. 2.4, цього договору Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, стосовно якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за порушення строків постачання товару понад 30 діб, з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару (п. 6.2 договору).
Продавець зобов'язаний здійснити постачання Товару в строки, відповідно до умов цього договору та забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п.п. 7.3.1, 7.3.2 п. 7.3 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання Сторонами.
27.08.2024 між сторонами було підписано специфікацію до договору, якою визначили перелік та найменування товару який поставляється за договором.
Договір між сторонами підписано 27.08.2024, тому з урахуванням п. 2.4. договору останній день поставки - 25.09.2024.
Натомість товар був поставлений Продавцем 30.10.2024, внаслідок чого останнім було порушено термін постачання товару на 34 доби.
Покупець надіслав Продавцю лист (вих. від 30.09.2024 року № 1025/139/11/66/пс) із повідомленням що з 26.09.2024 сплив термін постачання товару та почалося нарахування пені відповідно до п. 6.2 Договору, який залишено без задоволення.
Поряд з цим, відповідно товарно-транспортної накладної №ТВ-0000131 від 30.10.2024 Товар згідно умов договору розвантажений та прийняти представником Покупця 30.10.2024. Згідно видаткової накладної № ТВ-0000238 від 30.10.2024 року товар згідно умов договору був поставлений саме 30.10.2024.
Покупцем надіслано Продавцю претензію (вих. від 05.11.2024 № 1025/139/1/908/пс) про сплату пені та штрафу за порушення терміну поставки товару відповідно до умов Договору № 73 від 27.08.2024 про закупівлю товару.
Позивачем вказується, що оскільки у визначений строк до 25.09.2024 Продавець не виконав свої зобов'язання за договором, з останнього підлягає стягненню пеня та штраф передбачені умовами договору. Розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» за прострочення постачання товару складає 18 480,80 грн, що і стало підставою позову.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом позову є стягнення пені та штрафу нарахованої за не поставку товару.
Підставою позову є невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару в обумовлені договором строки.
Отже, доведенню підлягає факт наявності обставин, за яких можливе застосування такого виду відповідальності за прострочення виконання не грошового зобов'язання, як нарахування пені.
Частиною1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
З урахуванням встановленого та того, що товар, який мав бути поставлений згідно договору 25.09.2024, та як слідує з матеріалів справи був поставлений 30.10.2024, а договором сторони обумовили обов'язок постачальника сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, стосовно якого допущено прострочення постачання, за кожен день прострочення, а за порушення строків постачання товару понад 30 діб, з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару (п. 6.2. договору), вимога позивача про стягнення пені в розмірі 6 041,80 грн нарахованої за період з 26.09.2024 по 29.10.2024 та штрафу в розмірі 12 439,00 є обґрунтованою.
Крім того, слід вказати, що згідно ст. 236 ГПК України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2019, що винесена у справі № 909/3565/18, про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за несвоєчасну поставку товару за договором поставки, дійшов висновків про те, що пеня, передбачена статтею 231 ГК України та ч. 3 ст. 549 ЦК України, може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, у тому числі і до не грошового. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року, що винесена у справі № 910/496/18.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 3 000,00 грн слід вказати наступне.
Відповідно до практики Верховного суду (постанова від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22) обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Відповідач був обізнаний з тим, яка саме відповідальність буде покладена на нього за неналежне виконання умов договору.
Частина 1 ст. 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В даному випадку судом не встановлено обставин непереборної сили, а боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу(ст.233ГК України).
Таким чином, клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 3000,00 грн задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність обставин, за яких законодавець передбачив можливість зменшення штрафних санкцій судом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Судовий збір у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (вул. Бурбело Олександри, 3/83, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 41716575) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 6 041,80 грн пені, 12 439, 00 грн штрафу та 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 08 грудня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи