03.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/995/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Сосунов Є.В.
від відповідача: Теліус Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця Удовиченко Владіслава Олександровича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025р.
(суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.06.2025р.)
у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця Удовиченко Владіслава Олександровича, м. Дніпро
про стягнення неустойки в розмірі 336 550, 00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича неустойки у розмірі 336 550,00 грн., з яких 151 050,00 грн. пеня, 185 500,00 грн. штраф.
Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №23-158113-24 від 08.07.2024, яке полягало у порушенні терміну виконання робіт з переобладнання транспортного засобу.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/995/25 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Удовиченко Владіслава Олександровича на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 151 050,00 грн. пені, 185 500,00 грн. 7% штрафу, 4038,60 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа - підприємець Удовиченко Владіслав Олександрович, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025р. у справі № 904/995/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що Відповідач отримав від Позивача транспортний засіб MERSEDES-BENS AROCS державний номер НОМЕР_1 для монтажу крана маніпулятора згідно договору 23- 158113-24 від 08.07.2024, значно пізніше строку встановленого договором, коли такі послуги мали б вже бути надані.
Так, за доводами Апелянта, зважаючи на відсутність зі сторони Позивача, як власника або його представника, факту подання заявки про переобладнання транспортного засобу до спеціально уповноваженої організації, Відповідач був змушений особисто звернутися до державного підприємства "ДержавтотрансНДІпроект" із такою заявкою від 05.09.2024, і тільки 22.10.2024 Позивачем було отримано відповідний висновок. Тобто фактично, Відповідач отримав змогу виконувати покладені на нього договірні зобов'язання перед Позивачем з 22.10.2024. Врешті, Акт приймання-передачі наданих послуг без зауважень щодо якості послуг було підписано сторонами 27.12.2024.
Скаржник вважає безпідставними твердження Позивача про те, що причиною передачі транспортного засобу після спливу терміну виконання робіт за договором було те, що така передача відбулася після повідомлення Відповідачем про готовність приступити до виконання робіт з переобладнання .
Також Апелянт звертає увагу, що судом були враховані докази, подані Позивачем з порушенням порядку, встановленого ст. 80 ГПУ України, зокрема він не подав їх разом з позовною заявою, не повідомив про причини невчасного їх подання та не просив долучити ці докази до справи.
Скаржник зауважує, що він не відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором і добросовісно їх виконав, враховуючи отримання транспортного засобу від Позивача поза строками виконання зобов'язання, а надання ФОП Удовиченко В.О. послуги поза строками встановленими договором № 23-158113-24 від 08.07.2024, відбулось саме через дії Позивача, що у свою чергу, на думку Відповідача, виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій, оскільки порушення зобов'язань відбулось не з його вини.
Також апелянт вказує, що Позивач вже отримав з Відповідача на підставі вимоги від 27.01.2025 №01/5182 гарантію за Договором виконання зобов'язань за договором №117681/V-1914 від 04.07.2024 у розмірі 132 500,00 грн, яка встановлена розділом 12 Договору, що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 31.01.2025.
Крім того Скаржник зауважує, що він, передбачаючи неможливість вчасного виконання умов Договору звертався до Позивача з листами від 15.10.2024, 16.10.2024, 28.10.2024 з проханням про продовження строків надання послуг до 31.12.2024, проте Позивач у задоволені таких прохань відмовив.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що Відповідач був учасником процедури закупівлі № UA-2024-06-11-010035-a від 11.06.2024. Умовами проведення закупівлі було зобов'язання переможця надати послуги з "50110000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання…". Між тим, Відповідач порушив вимоги власноруч наданих документів для участі у процедурі закупівлі. Зокрема, Відповідач не надає суду докази своєчасної закупівлі обладнання для переобладнання (договорів про закупівлю з виробником або його представником, доказів оплати такого обладнання, актів приймання-передачі тощо), яким повинен бути переобладнаний автомобіль Позивача, так як вид та технічні вимоги на обладнання було погоджено у тендерній документації та у додатку 1 до укладеного договору.
Позивач вважає необґрунтованими твердження Відповідача, що саме Позивач мав звернутись за наданням дозволу на переобладнання, оскільки у своїй тендерній пропозиції та договорі стверджує, що додаткові дозволи та ліцензії йому не потрібні для надання таких послуг у встановлений договором строк.
Крім того Позивач вказує, що стягнення банківської гарантії за рахунок Відповідача, за неналежне виконання вимог укладеного договору з Позивачем, є фактом визнанням з боку фінансової установи прострочення Відповідача та виплату його фінансової гарантії як визнання його неналежної поведінки та результату, за який він поручився.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/995/25.
Матеріали справи № 904/995/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.12.2025
Представники сторін у судовому засіданні 03.12.2025 надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 03.12.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
08.07.2024 Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Виконавцем) укладено Договір про надання послуг №23-158113-24 , згідно з п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги за ціною, в обсягах, з характеристиками (якістю) та у строки згідно з умовами Договору (далі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю належно надані послуги в порядку, визначеному Договором.
Відповідно до 1.2. Договору, Предмет закупівлі: 50110000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання. Переобладнання автопідіймача ASP-PM45 на шасі Mercedes-Benz Arocs, державний номер НОМЕР_1 , інв. № 07014280 на автомобіль вантажний з краном маніпулятором.
Пунктами 1.3, 1.4. Договору передбачено, що склад, характер, обсяги, вартість послуг, інші показники (характеристики) та вимоги до якості послуг визначені в Додатку 1 до Договору (далі - Завдання), Додатку 2 до Договору (далі-Розрахунок вартості послуг), та інших умовах Договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені Замовником в односторонньому порядку, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника.
Ціна Договору складається із загальної вартості послуг, наданих на умовах Договору. Ціна Договору становить 2 650 000,00 грн. без ПДВ відповідно до Додатку 2 до Договору. В ціну Договору включені всі витрати, які здійснює Виконавець з метою виконання цього Договору (п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору оплата здійснюється на умовах попередньої оплати в межах фінансових можливостей Замовника на поточний рік, протягом 8 банківських днів з дати надання Виконавцем Рахунку-фактури (після набуття Договором чинності) та за умови виконання п. 3.8.
За умовами п. 3.2.2. Договору розмір попередньої оплати становить: 80 % від загальної вартості послуг.
Подальша оплата за наданні послуги здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банк протягом 12 банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг, далі - Акт, за наданим Виконавцем оригіналу рахунку-фактури із зазначенням номеру Договору, описом наданих послуг (п. 3.2.3 Договору).
За змістом п. 4.1. Договору, Виконавець надає послуги за адресою: Дніпропетровська обл., за місцем розташування бази Виконавця, згідно з умовами та у строки, що зазначені в Договорі та Додатку 1 до Договору. Отримувач послуг - Східне територіальне управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі ПАТ «НЕК «Укренерго».
Пунктом 4.11. Договору передбачено, що підтвердженням надання послуг є підписання Сторонами Акта приймання-передачі послуг. Виконавець здійснює забезпечення матеріальними ресурсами, в яких у нього виникатиме потреба у ході виконання зобов'язання за Договором. За якість матеріальних ресурсів, забезпечення якими здійснює Виконавець, він відповідає згідно з положеннями ЦК України про відповідальність продавця та товари неналежної якості.
Відповідно до п.6.3 Договору за порушення строків надання послуг, строків усунення недоліків надання послуг, Виконавець повинен виплатити Замовнику згідно з частиною другою ст.231 ГК України пеню у розмірі 0.1% вартості Послуг, строк надання / усунення недоліків яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Виконавець повинен додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі 7 відсотків від вказаних послуг.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що виконавець повинен надати послуги протягом 90 календарних днів з моменту укладання договору але не пізніше 31.10.2024.
Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2024 (п. 10.2. Договору).
На виконання умов Договору, 22.07.2024 Позивач сплатив Відповідачу аванс у розмірі 2 120 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1406 (а.с. 17).
Передбачені Договором роботи з переобладнання транспортного засобу, були виконані Відповідачем та прийняті Позивачем за актом приймання-передачі наданих послуг № СТУ-52П від 27.12.2024, тобто з порушенням визначеного Договором строк (90 календарних днів з моменту укладення договору).
Звертаючись з даним позовом до суду Позивач зазначає, що порушення терміну надання послуг по Договору, є підставою для застосування до Відповідача неустойки, встановленої п. 6.3. Договору шляхом стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості послуг, строк надання яких порушено, за кожен день прострочення, а також штрафу у розмірі 7% від вказаної вартості, в зв'язку з тривалістю прострочення понад 30 днів.
За наданим Позивачем розрахунком, розмір заявленої до стягнення пені становить 151 050,00 грн., розмір штрафу складає 185 500,00 грн.
Відповідач зазначені суми неустойки у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення Позивача з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог Відповідач зазначав, що причиною порушення встановленого договором терміну проведення переобладнання транспортного засобу Позивача, стало прострочення кредитора (Позивача), який несвоєчасно замовив та надав Відповідачу висновок науково-технічної експертизи щодо можливості проведення відповідного переобладнання, а також, несвоєчасно передав сам транспортний засіб, до чого Відповідач не міг виконати свій обов'язок.
За результатами розгляду позовної заяви, місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що недотримання строків надання послуг сталося внаслідок того, що саме Відповідач не зміг вчасно виконати свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з відсутністю у нього необхідного обладнання, що і стало причиною прострочення виконання зобов'язання.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
За умовами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою, укладений сторонами Договір № 23-158113-24 від 08.07.2024 року, є договором підряду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Щодо досліджуваної справи, то входячи з умов договору, строк надання послуг за договором є таким, що настав.
Відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Однак, у даному випадку, не йдеться про прострочення Кредитора.
Так, за умовами 4.3 Договору Виконавець повинен надати визначені Договором послуги, дотримуючись Завдання замовника, та інших умов Договору, вимог чинного законодавства України з питань надання такого роду послуг.
Суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Згідно п. 1 Порядку переобладнання транспортних засобів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №607 «Про затвердження порядку переобладнання транспортних засобів» (надалі - Порядок) цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку (п.3 Порядку).
Для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання (п.5. Порядку).
Спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. На підставі даних, зазначених у заяві, спеціально уповноважена організація отримує відомості про транспортний засіб з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у визначеному законодавством порядку.
За результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу (п. 7 Порядку).
До спеціально уповноважених організацій належать: Державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект»; Головний сервісний центр МВС (п. 8 Порядку).
Власник транспортного засобу або його представник забезпечує переобладнання транспортного засобу відповідно до умов (вимог), викладених у документі про погодження (п. 12 Порядку).
Отже, виходячи з умов п. 4.2. Договору, та наведених вище вимог законодавства, Відповідач не мав права приступати до переобладнання транспортного засобу Позивача до отримання погодження спеціально уповноваженого органу, про що, у тому числі, було зазначено в оскаржуваному рішенні.
16.09.2024 Позивач подав відповідну заявку до ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від власного імені, і 17.10.2024 отримав висновок науково-технічної експертизи № 610520.
Разом з тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, з проханням про надання довіреності на представництво інтересів Позивача, з метою подачі заявки на проведення науково-технічної експертизи та надання висновку щодо погодження можливості переобладнання транспортного засобу, Відповідач звернувся до Позивача лише 10.09.2024, тобто більш ніж через два місяці після укладення Договору. Таким чином, Відповідач майже протягом двох місяців не вживав заходів щодо виконання умов Договору.
Також суд врахував, що 15.10.2024 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією про продовження терміну надання послуг по договору, з тих підстав, що строки виконання деяких робіт затримується через ускладнення логістики доставки необхідного обладнання, а також збільшення часу, необхідного для виготовлення бортової платформи.
16.10.2024 у відповідь на зазначений лист, Позивач повідомив про необхідність надання документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Надалі, 28.10.2024 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією розглянути можливість продовження терміну надання послуг по Договору, в зв'язку з фактичним отриманням висновку про погодження можливості переобладнання автомобіля тільки 18.10.2024 .
У відповідь на дану пропозицію, 30.10.2024 Позивач повідомив, що відповідно до умов Договору строк надання послуг становить 90 календарних днів з моменту укладення договору але не пізніше 31.10.2024, тобто строк надання послуг сплив 06.10.2024. Щодо листів Відповідача про продовження терміну надання послуг, Позивач зазначив про відсутність документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Крім того, у відповіді Позивач просив повідомити строки передачі товару відповідно до розділу 1 Додатку 1 до Договору.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що наведене вище листування було додано самим Відповідачем до відзиву на позов.
Отже, з урахування положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що недотримання строків надання послуг за Договором, сталося не внаслідок прострочення Кредитора (Позивача), яке за доводами Відповідача пов'язано з наданням погодження на переобладнання лише 18.10.2024 та передачею транспортного засобу 22.11.2024, оскільки, незалежно від наведених вище обставин, Відповідач не міг вчасно виконати свої зобов'язання за Договором саме через відсутність у нього необхідного обладнання, що і стало причиною прострочення його виконання.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даному випадку, за умовами п.10.1 договору виконавець повинен був надати послуги не пізніше 31.10.2024, акт надання послуг підписано 27.12.2024. Отже, Відповідачем порушено строки виконання робіт / надання послуг, встановлені у договорі.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У даній справі, у п. 6.3 Договору сторони передбачили відповідальність за порушення Виконавцем строків надання послуг у вигляді штрафу та пені.
З огляду на встановлений факт неналежного виконання Відповідачем умов договору у частині вчасного надання послуг, апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з ФОП Удовиченко В.О. пені у розмірі 151050,00 грн, а також 7% штрафу у сумі 185500,00грн за загальний період з 31.10.2024 - 26.12.2024, враховуючи, що розрахунок цих сум відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству України.
Скаржником не спростовані здійснені Позивачем розрахунки сум неустойки, власні контррозрахунки також ним не надані.
Отже, позовні вимоги правомірно задоволені місцевим господарським судом.
При цьому виконання зобов'язання у повному обсязі, враховуючи його виконання з порушенням передбачених сторонами у договорі строків, не звільняє Виконавця від відповідальності у вигляді сплати штрафу та пені за таке прострочення.
Доводи скарги про те, що саме дії Позивача призвели до порушення Відповідачем строків не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Твердження Скаржника про отримання Позивачем гарантії за Договором у розмірі 132 500,00 грн, яка встановлена розділом 12 Договору, є безпідставними.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією закріплені у ст.563 Цивільного кодексу України, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Отже, як слушно зазначив Позивач, стягнення банківської гарантії за рахунок Відповідача є фактом визнання з боку фінансової установи прострочення Відповідача, що не звільняє останнього від обов'язку зі сплати неустойки, передбаченої п.6.3 Договору.
Посилання Апелянта на його звернення до Позивача про неможливість вчасного виконання умов Договору, то самі по собі такі звернення, без відповідного погодження Позивача, не надають йому права, фактично в односторонньому порядку, продовжити строки виконання договору. При цьому Позивач у задоволені таких прохань відмовив, та навів обґрунтування такої відмови.
Доводи Скаржника про ухвалення рішення суду без належного з'ясування обставин справи, не мають під собою підґрунтя, оскільки на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були з'ясовані та оцінені усі обставини справи у сукупності.
Інші аргументи Скаржника були розглянуті колегією суддів, між тим вони не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Удовиченко Владіслава Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025р. у справі №904/995/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.12.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін