03 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1642/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Шутенко І.А.
секретар судового засідання Гаркуша О.Л.
за участю представників сторін:
прокурора - Сірик В.В. (в залі суду) - службове посвідчення №072943 від 01.03.2023
позивача - не з'явився
відповідача - Малинюк З.А. (поза межами приміщення суду) - (представник позивача за зустрічним позовом) - довіреність №1-17/569 від 16.07.2025, витяг з наказу №82-К від 29.08.2025, посадова інструкція від 29.09.2023
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вх.№2118П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025
у справі №917/1642/23 (суддя Солодюк О.В., повне рішення складено 26.09.2025)
за позовом Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в особі Територіальної громади міста Лубни в особі Лубенської міської ради Полтавської області, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", м Лубни, Лубенський район, Полтавська область
про витребування майна з чужого незаконного володіння
та за зустрічною позовною заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", м.Лубни, Полтавська область
до Територіальної громади міста Лубни в особі Лубенської міської ради Полтавської області, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Полтавської обласної ради м. Полтава,
про визнання права власності
Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Лубни в особі Лубенської міської ради Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Обгрунтовуючи позовну заяву, прокурор зазначає, що спірний дизельний генератор GUCBIR GJR75 був придбаний та переданий у межах реалізації Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» саме Лубенській міській раді як кінцевому отримувачу гуманітарної допомоги, що підтверджується договором HOVERLA-2022-357, відповідними додатками до нього та актом приймання-передачі майна від 10.04.2023. Прокурор зазначив, що постачання генератора на адресу ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» та його прийняття підприємством за актом від 27.03.2023 відбулося помилково, без волі законного власника та без належної правової підстави, у зв'язку з чим майно вибуло з володіння громади поза її волею. Попри неодноразові письмові вимоги Лубенської міської ради повернути генератор, підприємство його не повернуло, чим, на думку прокурора, підтверджується незаконність і недобросовісність володіння у розумінні ст. 387 - 388 ЦК України та наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння в інтересах держави.
В свою чергу, відповідач ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» звернувся у межах розгляду справи із зустрічним позовом до Лубенської міської ради про визнання за ним права власності на спірний дизельний генератор GUCBIR GJR75. Як убачається зі змісту зустрічної позовної заяви, підприємство вважало, що зустрічний позов є пов'язаний із первісним, оскільки вирішення питання про наявність чи відсутність у відповідача права власності на генератор, на його думку, прямо впливало на можливість задоволення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої вимоги ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» обґрунтовувало тим, що генератор був переданий йому за актом приймання-передачі від 27.03.2023 від ТОВ «Графікапром», прийнятий на баланс підприємства як безоплатно отриманий актив, відображений у бухгалтерському обліку та використовувався для забезпечення роботи об'єкта критичної інфраструктури, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, саме він є належним та добросовісним набувачем і власником зазначеного майна.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 первісний позов задоволено. Витребувано з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (Полтавська область, м.Лубни, вул. Захисників України, 17, код ЄДРПОУ 05541083) дизельний генератор: GUCB1R GJR75 з максимальною потужністю 60 кВт (серійний номер GJ10042147) на користь Територіальної громади міста Лубни в особі Лубенської міської ради Полтавської області (вул.Ярослава Мудрого, 33, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21053182). Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 6.659,14 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Лубнитеплоенерго", з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 скасувати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень про те, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та помилково застосував норми матеріального права, оскільки, на думку апелянта, дизельний генератор був переданий ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» як кінцевому отримувачу гуманітарної допомоги, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.03.2023, його відображенням у бухгалтерському обліку та листуванням з Проєктом USAID; Міська рада не мала правового титулу на майно на момент його фактичного надходження; прокурор не мав повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Міської ради; а рішення суду першої інстанції ухвалене без належного врахування норм Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку та обставин фактичного володіння генератором підприємством. У зв'язку з цим апелянт просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" залишено без руху через відсутність відповідних доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу - Лубенській окружній прокуратурі Полтавської області та третій особі по справі - Полтавській обласній раді. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №917/1642/23 з Господарського суду Полтавської області.
21.10.2025, в строк наданий судом, через підсистему “Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду від Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" надійшла заява про усунення недоліків разом з описами вкладення у цінний лист та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень на ім'я - Лубенської окружної прокуратури Полтавської області та Полтавської обласної ради.
У відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду, суддя-доповідач Істоміна О.А. 27.10.2025 перебувала у відпустці.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Попкова Д.О., сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 продовжено строк ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №917/1642/23 на 5 календарних днів з моменту отримання ухвали, апеляційну скаргу залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідному розмірі за зустрічну позовну заяву.
30.10.2025 на вимогу ухвали апеляційного суду на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1642/23.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.11.2025) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго"; встановлено строк до 26.11.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 26.11.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 03.12.2025. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
10.11.2025 через електронну систему “Електронний суд» на адресу східного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» на рішення відмовити, а рішення суду першої інстанції у справі №917/1642/23 залишити без змін.
Правова позиція прокуратури ґрунтується на тому, що дизельний генератор GUCBIR GJR75 був придбаний у межах проекту USAID “ГОВЕРЛА» та переданий у комунальну власність територіальної громади м.Лубни згідно з договором передачі та актом від 10.04.2023, а отже законним власником є Лубенська міська рада. Постачання генератора на адресу ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» здійснене помилково й не створює правового наслідку володіння, тим більше після неодноразових письмових вимог міськради повернути майно. Володіння відповідача є незаконним і недобросовісним у розумінні ст. 388 ЦК України. Таке вибуття майна порушує інтереси держави у сфері охорони комунальної власності, а Лубенська міська рада, попри обізнаність про порушення, не вжила заходів представницького характеру, що утворює підстави представництва прокурором інтересів держави за ст.23 Закону України “Про прокуратуру» та висновками Великої Палати Верховного Суду.
18.11.2025 через електронну систему “Електронний суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення по справі, в яких Полтавська обласна рада фактично підтримала апеляційну скаргу ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/1642/23, просила її задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати.
Аргументуючи свою позицію у справі, Полтавська обласна рада посилається на те, що ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» правомірно набуло володіння дизельним генератором на підставі акту приймання-передачі від 27.03.2023, який, на її думку, має ознаки правочину та слугує підставою для віднесення майна на баланс підприємства відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Облрада також наголошує на листуванні 2022 року між Міською радою та підприємством щодо потреби в генераторах, на праві господарського відання підприємства як суб'єкта комунальної власності області та на тому, що прийняття генератора забезпечувало функціонування об'єкта критичної інфраструктури у період воєнного стану. У зв'язку з цим третя особа вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи і неправильно застосував норми матеріального права, що мало наслідком ухвалення помилкового рішення.
28.11.2025 Полтавська обласна рада звернулася до апеляційного суду із клопотанням про розгляд справи без її участі.
28.11.2025 через електронну систему “Електронний суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду від Лубенської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/1642/23 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, розгляд даної справи провести без участі представника Лубенської міської ради. Заперечуючи проти апеляційної скарги, Лубенська міська рада посилається на те, що рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не існує, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо належності територіальній громаді спірного генератора та незаконності володіння ним ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго».
Враховуючи, що Лубенська міська рада та Полтавська обласна рада подали до суду заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності, та що участь зазначених учасників у судовому засіданні не є обов'язковою і не перешкоджає всебічному і повному розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія суддів задовольняє вказані клопотання та здійснює апеляційний перегляд справи за відсутності їх представників.
В судовому засіданні 03.12.2025 приймають участь в режимі відеоконференції представник відповідача ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» - Малинюк З.А., яка підтримала вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2025 у справі №917/1642/23 скасувати та відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити, прокурор - Сірик В.В., яка підтримала відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та представників присутніх сторін, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та Лубенською окружною прокуратурою, 07.04.2023 між Лубенською міською радою Полтавської області та DAI Global, LLC (надалі - DAI), юридична особа, що зареєстрована та діє згідно з законодавством штату Делавер (США), Сполучені Штати Америки та знаходиться за юридичною адресою: 7600 Вісконсин Авеню, м.Бетесда, штат Меріленд 20814, США, і є виконавцем Проекту Підвищення ефективності роботи та підзвітності органів місцевого самоврядування - ГОВЕРЛА в Україні (надалі - Проект), який фінансується Агентством Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID) згідно з договором 72012121 С-00001, укладеним на підставі угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко - економічне співробітництво від 07.05.1992 (реєстраційна картка проекту №4743-14 від 16.02.2023) укладено Договір про передачу майна №HOVERLA-2022-357, за умовами якого з дозволу, отриманого від USAID, компанія DAI безвідклично та безкоштовно передає Лубенській міській раді, а Лубенська міська рада приймає - майно, зазначене у додатку А до цього договору, яке було придбане з метою виконання проекту “ГОВЕРЛА».
Передача та приймання майна оформлюється актами приймання-передачі. Лубенська міська рада погоджується здійснити всі необхідні заходи для обліку та реєстрації майна згідно з законодавством України. Після підписання акту приймання-передачі компанія DAI та USAID звільняються від будь-якої подальшої відповідальності, претензій, судових рішень, шкоди, збитків або витрат, понесених у зв'язку з використанням вищезгаданого майна, у тому числі всіх пов'язаних з цим комісій та видатків, а також у таких випадках: будь-яких внутрішніх або зовнішніх дефектів майна чи будь-яких його частин; будь-якої шкоди, пошкодження або руйнування майна або його частин, попри те, чи спричинено це, чи ні, чи будь-яким чином пов'язано зі звичайним функціонуванням майна.
Відповідно до додатку А до договору, передачі підлягав в т.ч. дизельний генератор GUCBIR GJR75, 75 КВА (60 кВт) вартістю 443.942,80 грн.
На підставі зазначеного Договору про передачу майна №HOVERLA-2022-357 та у порядку, передбаченому його умовами, до Лубенської міської ради фактично надійшов дизельний генератор GUCBIR GJR75 (максимальна потужність 60 кВт, серійний номер GJ10042147), що підтверджується актом приймання-передачі від 10.04.2023.
Постачальником вказаного майна відповідно до договору на закупівлю від 16.12.2022 №PUR-KYV-22-0258 визначено ТОВ “Графікапром», який зобов'язався здійснити адресну доставку майна 72 реципієнтам згідно зі списком, затвердженим проектом “ГОВЕРЛА». Відповідно до затвердженого списку реципієнтів отримувачем майна визначено Лубенську міську раду. В договорі зазначено адресу доставки майна: м.Лубни, вул.Ярослава Мудрого, 33 (т.1, а.с.14-23).
Рішенням Лубенської міської ради від 20.04.2023 дизельний спірний генератор прийнято у комунальну власність Лубенської територіальної громади (т.1, а.с.27).
Прокурор зазначає, що відповідно до умов реалізації Проєкту “ГОВЕРЛА» постачальник ТОВ “Графікапром» був зобов'язаний попередньо погодити з Лубенською міською радою точну дату, місце та кінцевого отримувача майна. Проте поставка дизельного генератора була здійснена достроково та без належного узгодження, а під час доставки постачальник керувався лише попередньою усною домовленістю щодо можливого місця розвантаження на котельні ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» по пров. Гвардійському, 29В. На думку прокурора, акт приймання-передачі від 27.03.2023, складений постачальником із зазначеним підприємством, фіксує лише факт фізичної доставки обладнання й не створює правових підстав для переходу права власності. Оскільки за проектною документацією єдиним визначеним отримувачем майна є Лубенська міська рада, а адреса котельні мала статус попередньої технічної точки, що потребувала остаточного погодження з власником майна, прокурор вважає відсутніми будь-які законні підстави для прийняття генератора у власність чи господарське відання ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго».
03.04.2023 Лубенська міська рада листом №01-12/405 повідомила ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго», що спірний дизельний генератор був доставлений на адресу підприємства помилково, без погодження кінцевого отримувача та остаточної адреси доставки, як того вимагали умови Проєкту “ГОВЕРЛА». Аналогічні за змістом вимоги містили й наступні листи Міської ради від 17.05.2023 №01-14/601 та від 12.06.2023 №01-12/692, у яких також наголошувалося на відсутності у підприємства будь-яких правових підстав для прийняття обладнання у власність. Міська рада звертала увагу, що відповідно до укладеної угоди отримувачем генератора є Лубенська територіальна громада, а передача такого майна потребує дотримання встановленої процедури та прийняття відповідного розпорядчого рішення міського голови щодо визначення кінцевого користувача.
У відповіді від 13.06.2023 підприємство повідомило, що прийняло генератор від ТОВ “Графікапром» як гуманітарну (благодійну) допомогу на підставі акта приймання-передачі від 27.03.2023 №20230006/ГП0000046, віднесло його на баланс та відобразило у бухгалтерському обліку відповідно до Господарського кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та власного статуту. Крім того, ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» запропонувало Міській раді звернутися за вирішенням питання до Полтавської обласної ради.
Незважаючи на неодноразові звернення Лубенської міської ради до Полтавської обласної ради з метою врегулювання ситуації та повернення спірного майна, генератор GUCBIR GJR75, як зазначено прокурором, фактично залишився у володінні ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» без правових підстав. Оскільки позасудове врегулювання питання результату не дало, а спірне майно продовжувало перебувати у чужому володінні, при цьому уповноважений орган місцевого самоврядування самостійно не звернувся до суду для захисту прав громади, прокурор реалізував надані йому законом повноваження та звернувся до суду з позовом про витребування генератора на користь територіальної громади в особі Лубенської міської ради.
Господарський суд Полтавської області, задовольняючи первісний позов, мотивував своє рішення тим, що спірний дизельний генератор був переданий у комунальну власність Лубенської територіальної громади в межах реалізації Проєкту USAID “ГОВЕРЛА», а тому саме Лубенська міська рада є належним отримувачем майна та законним володільцем, тоді як ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» прийняло його на баланс без правових підстав та всупереч встановленій процедурі. Водночас, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності, суд виходив з того, що підприємство не набуло ані права власності, ані права господарського відання на спірний генератор, оскільки акт його приймання-передачі від постачальника не створює правових наслідків у вигляді переходу права власності і не спростовує визначеного документами Проєкту статусу Міської ради як належного власника майна.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Стосовно представництва прокурором інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави лише за умови, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист порушених інтересів, або коли такий орган відсутній. Таке втручання носить виключний характер і потребує підтвердження визначених законом передумов.
Як установлено матеріалами справи, власником спірного дизельного генератора є територіальна громада міста Лубни в особі Лубенської міської ради, яка відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язана управляти комунальним майном та забезпечувати його збереження. Попри обізнаність про те, що генератор вибув із комунальної власності поза волею громади та перебуває у чужому володінні без правових підстав, Міська рада протягом розумного строку не здійснила судового захисту. Зокрема, у відповідь на лист прокурора від 09.08.2023 № 53-5755 ВИХ-23, яким були викладені обставини протиправного вибуття майна та запропоновано вжити заходів представницького характеру, Лубенська міська рада листом від 23.08.2023 №1-16/4908 повідомила, що позов не подавався і на даний час такі дії не вбачаються можливими у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Таким чином, компетентний орган, попри отримання повної інформації про порушення права власності громади, не здійснив належного судового захисту, що свідчить про наявність передбачених законом підстав для реалізації прокурором представницьких повноважень. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відсутність належної реакції компетентного органу у розумний строк після отримання повідомлення прокурора є формою бездіяльності, яка відкриває прокуророві можливість звернення до суду в інтересах держави.
У цьому спорі інтереси держави полягають у захисті комунальної власності, а саме - у поверненні майна, придбаного за кошти міжнародного проєкту та призначеного для забезпечення публічних функцій громади. Неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень створювало реальний ризик остаточної втрати активу. Як наголошено у рішенні ЄСПЛ у справі “Трегубенко проти України» (02.11.2004), правильне застосування законодавства у сфері захисту майнових прав становить суспільний інтерес.
Наявність контролю з боку міжнародного донора, публічний характер майна та його вибуття поза волею територіальної громади, свідчать про очевидне порушення інтересів держави у сфері забезпечення збереження комунальних активів. Апеляційний суд вважає ці обставини достатніми і належними для визнання правомірності представництва прокурором.
За таких умов висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звернення прокурора з позовом є обґрунтованим і відповідає статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України “Про прокуратуру», статті 53 ГПК України та усталеній практиці Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку.
Стосовно первісних позовних вимог, то колегія суддів вважає їх обгрунтованими з огляду на наступне.
Предметом первісного позову у даній справі є матеріально-правова вимога прокурора про повернення у комунальну власність територіальної громади міста Лубни дизельного генератора GUCBIR GJR75 шляхом витребування його з володіння ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго». Зазначена вимога заявлена у зв'язку із тим, що, на переконання прокурора, спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею законного власника та перебуває у відповідача без достатньої правової підстави, що є підставою для застосування положень статей 387 - 388 Цивільного кодексу України.
Під час апеляційного перегляду суду належить перевірити, чи правильно суд першої інстанції встановив фактичні обставини щодо отримання та подальшого вибуття спірного майна, чи обґрунтовано дійшов висновку про перебування генератора у володінні відповідача без правових підстав, а також чи наявні умови для застосування положень статей 387 - 388 ЦК України. Також оцінки потребують доводи апеляційної скарги щодо правової кваліфікації спірних відносин, доказів правомірності володіння майном відповідачем та висновків місцевого суду стосовно відсутності підстав для набуття чи утримання ним спірного майна.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації» №5073-VI (у редакціях, чинних станом як на 21.09.2022 що підтверджується листом Проєкту USAID “ГОВЕРЛА», так і на 16.12.2022 дату укладення договору закупівлі №PUR-KYV-22-0258 між DAI Global, LLC та ТОВ “Графікапром»), бенефіціаром є особа або організація, у тому числі територіальна громада, яка отримує благодійну допомогу для досягнення визначених Законом цілей. Бенефіціарами можуть бути і юридичні особи, якщо допомога спрямована на реалізацію цілей благодійної діяльності.
Стаття 3 Закону встановлює, що благодійна діяльність має на меті підтримку та розвиток сфер, які відповідають суспільним інтересам та сприяють реалізації законних інтересів бенефіціарів. До таких сфер належать, зокрема: освіта; охорона здоров'я; екологія та захист довкілля; запобігання і ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій; соціальний захист; культура; наука; спорт; захист прав людини; розвиток територіальних громад; міжнародна співпраця; стимулювання економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності України; реалізація державних і місцевих програм соціально-економічного характеру; сприяння обороноздатності держави та захисту населення в умовах мирного і воєнного стану.
Крім того, відповідно до Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №153 (на який, зокрема, посилається Проєкт USAID “ГОВЕРЛА» у листі від 20.10.2022), визначено процедури, пов'язані з отриманням, використанням і контролем міжнародної технічної допомоги. Цей Порядок охоплює питання державної реєстрації проектів (програм), їх моніторингу, акредитації іноземних виконавців та реєстрації представництв донорських організацій в Україні.
Відповідно до пункту 2 Порядку №153, бенефіціарами міжнародної технічної допомоги є ті органи державної влади та місцевого самоврядування, на які покладено формування чи реалізацію державної політики у відповідній сфері або в регіоні, де впроваджується проект. До їх числа належать, зокрема, центральні органи виконавчої влади, обласні та міські державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад, а також інші державні інституції, зацікавлені у результатах реалізації проекту.
Порядок визначає і коло інших учасників проектів міжнародної допомоги: виконавцем є будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має договір із партнером з розвитку та забезпечує практичне виконання проекту; реципієнтом є юридична або фізична особа- резидент, яка безпосередньо отримує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом; партнером з розвитку виступає іноземна держава, її уповноважені органи або міжнародна організація, що надають допомогу на безоплатній основі; відповідальна особа та координатор проекту забезпечують організацію робіт, моніторинг і звітність щодо реалізації проекту; субпідрядники виконують окремі частини проекту або здійснюють закупівлі за кошти міжнародної допомоги.
Отже, Порядок №153 встановлює чітку систему суб'єктів, які мають право отримувати, передавати та використовувати міжнародну технічну допомогу, а також визначає коло органів, що можуть виступати бенефіціарами такої допомоги.
Викладені норми мають значення для перевірки доводів відповідача щодо набуття ним спірного майна, оскільки статус учасників проекту, порядок передачі міжнародної технічної допомоги та коло можливих отримувачів визначаються проектною документацією та Порядком №153, що підлягають врахуванню при оцінці фактичних обставин справи.
З договору закупівлі від 16.12.2022 №PUR-KYV-22-0258, укладеного між DAI Global, LLC та ТОВ “Графікапром», вбачається, що останнє зобов'язалося здійснити лише доставку обладнання безпосередньо тим реципієнтам, перелік яких був затверджений Проєктом “ГОВЕРЛА». До такого переліку була включена Лубенська міська рада, якій відповідно до Порядку №153 визначено адресу офіційної доставки майна: м.Лубни, вул. Ярослава Мудрого, будинок 33.
При цьому, у договорі про передачу майна №HOVERLA-2022-357 від 07.04.2023 прямо зазначено, що Лубенська міська рада є реципієнтом проекту згідно з реєстраційною карткою Проєкту №4743-14, виданою Секретаріатом Кабінету Міністрів України 16.02.2023.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що саме Міська рада визначена проектною документацією як єдиний отримувач спірного генератора в рамках міжнародної технічної допомоги USAID.
У зв'язку з цим Лубенська міська рада правомірно прийняла рішення від 20.04.2023 про зарахування спірного генератора до комунальної власності територіальної громади, що узгоджується з її статусом реципієнта міжнародної технічної допомоги та передбаченими проектом процедурами приймання майна.
Оцінюючи правову природу спірних відносин, суд апеляційної інстанції виходить із того, що вибуття майна поза волею власника та подальше користування ним іншою особою без достатніх правових підстав є порушенням конституційних та цивільно-правових гарантій захисту права власності.
Конституція України (стаття 41) закріплює непорушність права власності та забороняє будь-яке протиправне позбавлення особи її майна. Ці засади конкретизовані в Цивільному кодексі України, який визначає зміст правомочностей власника (стаття 317), гарантує недоторканність права власності (стаття 321) та встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено законом або судом (стаття 328).
Захист права власності, у тому числі у випадку незаконного вибуття речі з володіння власника, здійснюється шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Глава 29 ЦК України передбачає, що власник має право вимагати повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння (стаття 387), а характер правового режиму такого володіння залежить від добросовісності чи недобросовісності набувача (стаття 388).
Недобросовісний володілець - особа, яка знала або повинна була знати, що майно набуте нею неправомірно, відповідно до статей 388 та 400 ЦК України зобов'язана негайно повернути річ її законному власнику. У разі відмови власник вправі звернутися з позовом про витребування майна.
Віндикація є основним речово-правовим способом захисту, спрямованим на відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення власнику фактичного володіння річчю та забезпечення можливості реалізації ним повного обсягу правомочностей щодо такого майна.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника або іншого титульного володільця повернути індивідуально визначену річ із незаконного володіння третьої особи. Предмет доказування у таких спорах охоплює:
- підтвердження права власності або титулу позивача;
- факт вибуття речі з володіння позивача;
- наявність речі у натурі у відповідача;
- відсутність правових підстав для володіння цією річчю відповідачем.
Згідно зі статтями 177, 181 та 190 ЦК України, речі та інше майно є об'єктами цивільних прав, а майнові права визнаються речовими правами. Витребування індивідуально визначеного майна розглядається законодавцем не як розпорядження «майновим правом», а саме як спосіб захисту порушеного речового права, невідокремленого від конкретної речі.
Правові підходи до застосування віндикаційного захисту неодноразово роз'яснювалися Верховним Судом, зокрема Великою Палатою, яка послідовно наголошує на тому, що основною метою віндикаційного позову є відновлення порушеного права власника шляхом повернення йому фактичного володіння майном.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №811/1640/17 підкреслено, що власник може вимагати повернення речі від будь-якої особи, яка володіє нею без правової підстави, незалежно від причин вибуття майна з його володіння. При цьому можливість витребування не залежить від волі чи поведінки набувача: річ підлягає поверненню і в тому випадку, коли вона була отримана безоплатно від особи, яка не мала права її відчужувати (частина третя статті 388 ЦК України).
У контексті цієї справи такі підходи є релевантними, оскільки матеріали підтверджують факт вибуття спірного генератора з володіння територіальної громади поза її волею, а також відсутність у відповідача будь-яких правових титулів на його утримання.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-92цс13 звернуто увагу на застосування практики Європейського суду з прав людини у спорах про витребування майна. ЄСПЛ послідовно виходить із того, що допустимість втручання держави у сферу власності залежить від забезпечення балансу між суспільними інтересами та правами конкретної особи, а також від добросовісності суб'єкта, який володіє спірним майном. У випадках, коли майно перебуває у незаконному володінні, вимога про його повернення розглядається як спосіб відновлення правового порядку.
З огляду на наведені правові позиції, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для витребування майна з володіння ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» відповідає усталеній судовій практиці та принципам захисту права власності.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та сформованої практики Європейського суду з прав людини, будь-яке позбавлення майна має ґрунтуватися на законі, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між інтересами суспільства й особи.
ЄСПЛ зазначає, що стаття 1 Першого протоколу охоплює три взаємопов'язані елементи: загальне право мирного володіння майном; правила, що стосуються позбавлення майна; а також можливість держави контролювати використання майна в загальних інтересах (East/West Alliance Limited v. Ukraine, §§166- 168). Втручання в право власності буде сумісним із Конвенцією, якщо воно здійснене на підставі закону, відповідає легітимній меті та є пропорційним обставинам.
При цьому ЄСПЛ звертає увагу, що держава має широку свободу розсуду у втручанні там, де виникають обґрунтовані сумніви щодо правомірності набуття майна особою, яка ним володіє (Raimondo v. Italy; Phillips v. the United Kingdom; Ismayilov v. Russia).
У цій справі втручання полягає не у позбавленні особи права власності, а у відновленні порушеного права територіальної громади на спірний генератор, який вибув із комунальної власності поза її волею і перебуває у незаконному володінні відповідача. Таке втручання прямо передбачене національним законодавством (статті 387- 388 ЦК України), переслідує легітимну мету (відновлення правового порядку та повернення майна законному власнику) і відповідає вимогам пропорційності.
Отже, втручання у спірні правовідносини відповідає критеріям законності, легітимності та пропорційності, визначеним практикою ЄСПЛ, і не виходить за межі дозволеного державі контролю за користуванням майном у загальних інтересах.
Матеріали справи підтверджують, що спірний генератор вибув із комунальної власності поза волею територіальної громади, перебуває у чужому незаконному володінні та не закріплений за відповідачем жодним розпорядчим актом чи іншим правовстановлювальним документом. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для витребування майна відповідає вимогам матеріального права та установленим фактичним обставинам.
Щодо тверджень апелянта про правомірність прийняття генератора на підставі акта від 27.03.2023, то колегія суддів вважає, що такі посилання скаржника є юридично неспроможними. Зазначений акт засвідчує лише факт фізичної доставки обладнання, а не прийняття його у власність або господарське відання. Він складений не уповноваженим органом (яким насправді є Лубенська міська рада), а постачальником і отримувачем, який не мав жодного юридичного статусу реципієнта у межах Проєкту USAID “ГОВЕРЛА».
Проектна документація, Порядок №153 та договірні умови міжнародної технічної допомоги не передбачають можливості зміни реципієнта або адресата поставки в односторонньому порядку, а отже будь-які дії відповідача не могли створити речово-правові наслідки. До того ж, акт доставки суперечив офіційно визначеному місцю отримання майна (м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33) та був здійснений до узгодженої дати. Тобто сам факт появи майна у відповідача зумовлений помилкою постачальника, а не волевиявленням власника.
Щодо твердження скаржника про отримання майна як благодійної допомоги, то колегія суддів зазначає, що посилання на Закон України “Про благодійну діяльність та благодійні організації» не може обґрунтовувати правомірність набуття спірного майна відповідачем, оскільки Проєкт USAID “ГОВЕРЛА» не є благодійною ініціативою у розумінні цього Закону, а регулюється спеціальним Порядком №153 та проектною документацією; статус бенефіціара та реципієнта визначено виключно міжнародною угодою, реєстраційною карткою та договором про передачу, і ним є Лубенська міська рада, а не комунальне підприємство. Відповідач не звертався до власника за погодженням прийняття обладнання, не отримував жодного розпорядчого рішення, що є обов'язковим у сфері управління комунальним майном.
Щодо доводів апелянта про відсутність вибуття майна поза волею власника, то колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Лубенська міська рада не вчиняла жодних дій, спрямованих на передачу генератора відповідачу, не укладала з ним жодних договорів, не видавала жодних рішень чи доручень. Натомість, одразу після отримання інформації про помилкове постачання міська рада неодноразово вимагала повернути обладнання, що повністю виключає наявність її волевиявлення щодо передачі генератора будь-кому, окрім визначеного проєктом реципієнта. Таким чином, вибуття майна відбулося поза волею власника, що є ключовою умовою для застосування статей 387- 388 ЦК України.
Щодо посилань Товариства на бухгалтерський облік як підставу для набуття майна, то слід зауважити, що відображення майна на балансі не є речовим правом і не породжує правових наслідків набуття власності, а отже - не може легітимізувати незаконне володіння. Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постановах від 17.04.2019 у справі №904/5843/18 та від 11.11.2020 у справі №910/8472/19), що бухгалтерський облік має виключно технічний характер і не підтверджує правомірність набуття майна.
Оцінюючи добросовісність володіння, колегія суддів зазначає, що відповідачу було відомо або повинно було бути відомо, що спірний генератор призначений Лубенській міській раді, акт доставки не підтверджує прийняття майна у власність, розпорядчі рішення власника відсутні, а постачання здійснене за непогодженою адресою. За таких обставин відповідач не є добросовісним володільцем у розумінні статті 388 ЦК України.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого факту незаконного володіння спірним майном та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Висновок місцевого суду про задоволення первісного позову є обґрунтованим і таким, що відповідає встановленим у справі обставинам.
Стосовно зустрічних вимог ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго», колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про їх необґрунтованість.
Так, відповідно до Статуту підприємства ОКВПТГ “Лубнитеплоенерго» його майно може надходити виключно у порядку, визначеному засновником, шляхом прийняття відповідних рішень Полтавської обласної ради або на підставі правочинів, укладених з власником майна чи уповноваженою ним особою.
Проте, в даному випадку матеріали справи не містять жодного такого рішення чи договору щодо спірного генератора, такі документи не подавалися відповідачем ані в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ані апеляційному суду.
Акт приймання-передачі товарів від 27.03.2023 не підтверджує виникнення у відповідача права власності або права господарського відання, оскільки засвідчує лише факт фізичної доставки, а не юридичне прийняття майна. Крім того, із зазначеного акта вбачається, що отримувачем відповідно до договору закупівлі є саме Лубенська міська рада, а не комунальне підприємство.
Проєктна документація та договір про передачу міжнародної технічної допомоги №HOVERLA-2022-357 від 07.04.2023 прямо визначають реципієнтом Лубенську міську раду, якій майно фактично передано актом від 10.04.2023, а отже будь-які дії постачальника чи підприємства до укладення зазначеного договору не могли породити для відповідача жодних речово-правових наслідків.
Посилання відповідача на можливе укладення договору у спрощений спосіб не заслуговує на увагу, оскільки Лубенська міська рада не є продавцем чи іншим належним контрагентом щодо спірного майна, а отже правочин з відповідачем в принципі не міг виникнути.
Право господарського відання також не може бути визнане за відповідачем, оскільки його виникнення залежить виключно від волевиявлення власника (засновника), а матеріали справи не містять жодного рішення Полтавської обласної ради про закріплення генератора за підприємством.
Відображення спірного майна на балансі не є підставою набуття речових прав і має суто технічний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд.
Таким чином, відповідач не довів існування жодної юридичної підстави для набуття у власність або господарське відання спірного генератора, а його посилання ґрунтуються на документах, які не створюють речово-правових наслідків. Зустрічні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спрямовані на оскарження висновків суду першої інстанції щодо первісного позову та не містять окремої аргументації на спростування законності відмови у зустрічних вимогах. Наведені у скарзі твердження ґрунтуються на позиції про нібито правомірне набуття відповідачем спірного генератора, - тобто позиції, яка вже була предметом оцінки суду апеляційної інстанції та визнана необґрунтованою.
Суд першої інстанції всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини отримання та подальшого володіння генератором, надав оцінку доводам сторін у їх взаємозв'язку та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав як для набуття майна у власність, так і для закріплення його на праві господарського володіння.
Апеляційна скарга не містить нових доказів або обставин, які б спростовували встановлені судом першої інстанції факти. Натомість вона фактично повторює доводи, які вже були предметом розгляду і оцінки місцевого суду.
Відповідно до статей 73, 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести підстави своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює докази на предмет належності, допустимості та достовірності. Місцевий суд дотримався зазначених приписів, діяв у межах своїх повноважень, забезпечив сторонам реалізацію процесуальних прав і ухвалив рішення на підставі всебічно встановлених обставин та норм матеріального права.
Відповідно до статей 236 та 276 ГПК України підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не встановила. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, понесені заявником витрати, пов'язані з її поданням і розглядом, відшкодуванню не підлягають відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2025 у справі №917/1642/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 08.12.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя І.А. Шутенко