08 грудня 2025 року м. Харків Справа №905/670/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного (без повідомлення представників сторін) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (вх. №2120 Д/1) на рішення ухвалене Господарським судом Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. 16.09.2025 (повний текст складений 22.09.2025) у справі №905/670/25
за позовом ТОВ "Краматорськтеплоенерго"
до ТОВ "Українські системи кабельних трас"
про стягнення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м.Краматорськ, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи кабельних трас", м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 131133,52грн та заборгованості з плати за абонентське обслуговування у сумі 153,40грн, всього 131286,92грн.
Позов обґрунтований обставинами невиконання відповідачем зобов'язань за договором №344 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.06.2011. Періодом виникнення заборгованості позивач вказує жовтень 2021 - березень 2025.
09.09.2025 від позивача надійшла заява, в якій позивач вказав, що загальна вартість поставленої теплової енергії за актами-рахунками у період з жовтня 2021 по березень 2025 становить 232475,82грн, отримана від відповідача оплата за ці послуги у період з жовтня 2021 по листопад 2024 становить -101342,30грн, отже до ціни позову увійшла заборгованість за отримані відповідачем послуги з постачання теплової енергії у сумі 131133,52грн. Поряд з тим позивач з посиланням на здійснення відповідачем платежів у липні 2025 у сумі 11142,44грн та серпні 2025 у сумі 11142,44грн зазначив, що розмір заборгованості відповідача за послуги з постачання теплової енергії на поточний час становить 108848,64грн (131133,52грн - 11142,44грн - 11142,44грн). Також позивач повідомив про погашення відповідачем заявленої до стягнення плати за абонентське обслуговування у сумі 153,40грн у липні 2025.
Позивач з посиланням на ст.46 Господарського процесуального кодексу України просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 108848,64грн, тобто фактично подав заяву про зменшення позовних вимог.
На підставі ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.09.2025 залишив без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" від 09.09.2025 в частині зменшення позовних вимог, з мотивів того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог позивач подав після початку розгляду справи по суті у засіданні 04.09.2025.
Клопотань про поновлення встановленого ст.46 Господарського процесуального кодексу України строку позивачем заявлено не було.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі №905/670/25 позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи кабельних трас" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджі, б. 14, код ЄДРПОУ 33529062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, б. 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 38148,09грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 703,88грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості з постачання теплової енергії за договором №344 від 01.06.2011 у період листопад 2024 - березень 2025 у сумі 70700,55грн.
Так, суд зауважив, що акти-рахунки №344 від 30.11.2024 за листопад 2024, №344 від 31.12.2024 за грудень 2024, №344 від 31.01.2025 за січень 2025, №344 від 28.02.2025 за лютий 2025, №344 від 31.03.2025 за березень 2025 містять посилання на їх складання не у виконання договору №344 від 01.06.2011, а на виконання іншого договору, який не є предметом розгляду даної справи.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що акти-рахунки №344 від 30.11.2024 за листопад 2024, №344 від 31.12.2024 за грудень 2024, №344 від 31.01.2025 за січень 2025, №344 від 28.02.2025 за лютий 2025, №344 від 31.03.2025 за березень 2025 не є належними доказами на підтвердження заявлених позовних вимог.
Також суд зазначив, що позивачем до матеріалів справи не надано розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації від 25.09.2024 №1022-р "Про встановлення тарифів на теплову енергію, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів" на підтвердження розміру встановлених тарифів з оплати у період з листопада 2024 по березень 2025.
Крім того, суд зауважив, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу акту-рахунку за березень 2025.
Господарський суд Донецької області дійшов висновку про недоведеність позивачем вимог в частині стягнення плати за абонентське обслуговування у сумі 153,40грн за договором №344 від 01.06.2011.
В частині вимог у сумі 38148,09грн, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та підтвердження належними та допустимими доказами.
До Східного апеляційного господарського суду 06.10.2025 в системі "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі №905/670/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Наполягає на тому, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують обґрунтованість заявлених вимог у повному обсязі. Апелянт стверджує, що відповідачу направлялись всі акти - рахунки за спожиті послуги, в яких міститься детальна інформація про кількість наданих послуг, тариф, нараховану суму за надані та спожиті послуги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 справу №905/670/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/670/25.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до надходження матеріалів справи.
09.10.2025 справа №905/670/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 року у справі №905/670/25. Постановлено справу розглядати без повідомлення учасників справи.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного (без повідомлення сторін) провадження не надходило. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваного рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські системи кабельних трас" (споживач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (теплопостачальна організація), укладено договір №344 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію споживачеві до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно додатку №1 "Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", що є невід'ємною частиною договору, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених договором (п.1.1).
Договір №344 від 01.06.2011 підписано з протоколом розбіжностей.
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається на об'єкти споживача в обсягах згідно додатку №2 "Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії", що є невід'ємною частиною договору, на такі потреби: опалення - в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом календарного року, за умовами цього договору.
Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодинними умовами та встановлюються теплопостачальною організацією згідно рішення місцевих органів влади (п.2.3 договору).
Згідно з п. 6.1 договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.
Споживач теплової енергії зобов'язується протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим на третю добу з моменту його надсилання (п.п.3.2.25 п.3.2 договору).
Споживач теплової енергії зобов'язується крім іншого вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору (пп.3.2.5 п.3.2 договору).
Згідно з п.5.1 договору облік обсягу споживання поставленої теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку.
Споживач теплової енергії зобов'язується крім іншого вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору (пп.3.2.5 п.3.2 договору).
Згідно з п. 6.1 договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.
Споживач теплової енергії зобов'язується протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим на третю добу з моменту його надсилання (п.п.3.2.25 п.3.2 договору).
У випадку встановлення інших тарифів (ціна) на теплову енергію уповноваженими на це органами сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження (погодження) уповноваженими на це органами без додаткового узгодження їх сторонами (п.6.2 договору).
Споживач оплачує теплову енергію за тарифами (цінами), діючими у розрахунковий період (п.6.5 договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності (п.11.1 договору).
До договору сторонами підписано додатки, які є невід'ємною його частиною, а саме: №1 "Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", №2 (в редакції додаткової угоди №2 від 01.10.2015 до договору).
На підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 "Про початок опалювального періоду 2021/2022 років", розпоряджень начальника Краматорської міської військової адміністрації від 17.10.2022 №63 "Про початок опалювального періоду 2022/2023 років", від 02.10.2023 №726-р "Про початок опалювального періоду 2023/2024 років", від 11.10.2024 №1093 "Про початок опалювального періоду 2024/2025 років" у відповідні періоди розпочато опалювальні сезони.
Як стверджував ТОВ "Краматорськтеплоенерго" в опалювальні періоди з жовтня 2021 по квітень 2022, з листопада 2022 по березень 2023, з листопада 2023 по березень 2024, з листопада 2024 по березень 2025 був здійснений відпуск теплової енергії для опалення приміщення за адресою: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 50, на загальну суму 232475,82грн з ПДВ.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, додатків до неї, ТОВ "Краматорськтеплоенерго", звертаючись з позовом у даній справі, зазначив про те, що ТОВ "Українські системи кабельних трас" (споживачем) порушені умови договору №344 від 01.06.2011 в частині повної оплати за отриману за вказаним договором теплову енергію.
Отже, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором №344 від 01.06.2011; підставами заявлених вимог зазначено договір №344 від 01.06.2011, ст. 193 ГК України, Закон України "Про теплопостачання", Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Тобто, предметом доказування у даній справі є наявність заборгованості відповідача у вказаний позивачем період за договором №344 від 01.06.2011.
Як установлено та зазначено вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі №905/670/25 позовні вимоги задоволені частково.
Відмовляючи у частині заявлених вимог, місцевий господарський суд зазначив, що частина актів, якими позивач підтверджує заявлені вимоги, складені на виконання іншого договору, заборгованість за яким не є предметом розгляду даної справи.
Позивач не погодився з ухваленим у справі рішенням Господарського суду Донецької області та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи та вимоги скарги наведені вище.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" виробництвом теплової енергії є господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Позивач в розумінні ст.1 Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію, є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
В розумінні наведених в ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" термінів позивач є виконавцем комунальних послуг.
За приписами ст.12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період; порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (ч.3.ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи позивач обґрунтував заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем договору №344 від 01.06.2011 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії.
На підтвердження заявлених вимог, періоду їх виникнення та їх розміру позивачем надані копія договору №344 від 01.06.2011; копії актів рахунків та докази їх направлення на адресу відповідача.
При цьому, як установлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження частина актів рахунків, наданих позивачем на підтвердження розміру заявлених вимог, складені на виконання іншого договору, а саме договору від 10.06.2021, а не договору №344 від 01.06.2011.
А саме: акти-рахунки №344 від 30.11.2024 за листопад 2024 на суму 6859,15грн, №344 від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 14886,20грн, №344 від 31.01.2025 за січень 2025 на суму 15047,24грн, №344 від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 19762,70грн, №344 від 31.03.2025 за березень 2025 на суму 14145,26грн, всього на суму 70700,55грн, містять посилання на типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.06.2021.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до положень статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
За змістом частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами першою, третьою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 статті 13 ГПК України).
За положенням статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що саме позивач визначив на свій розсуд предмет та підстави заявлених вимог та саме на позивачі лежить обов'язок довести належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість заявлених вимог.
Отже, позивач на свій власний розсуд сформував вимоги та доводи заявленого позову, зібрав та додав до позовної заяви докази, якими на його думку підтверджуються заявлені ним вимоги.
Східний апеляційний господарський суд установив, що місцевий господарський суд дослідив надані позивачем докази та правомірно зазначив, що частина заявлених позивачем вимог не підтверджена належними доказами, оскільки частина актів рахунків, які надані позивачем на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором №344 від 01.06.2011 складені та стосуються іншого договору, який не є підставою заявлених вимог.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні посилання апелянта на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 та аргументи апелянта про те, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відхиляючи такі аргументи, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що в даному випадку не установлено відсутність укладеного договору (позовні вимоги містять чітке обґрунтування неналежне виконання договору №344 від 01.06.2011), всі акти рахунки, додані до позовної заяви також містять посилання на договір, але частина актів на договір №344 від 01.06.2011 року, а частина - на типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.06.2021.
Отже, апелянтом не спростовано правомірних та відповідних матеріалам справи висновків місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного рішення.
З огляду на те, що частина актів рахунків містять посилання на інший договір, який не є підставою заявлених вимог, на який не посилався сам позивач та який не доданий до матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано визнав такі акти неналежним доказами у даній справі. Інших доказів, які б доводили заявлені вимоги, матеріали справи не містять.
Крім того, під час апеляційного провадження також підтвердився висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу акту-рахунку за березень 2025.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення плати за абонентське обслуговування у сумі 153,40грн за договором №344 від 01.06.2011 за період вересень 2021 - квітень 2025, оскільки умовами договору, на невиконання умов якого посилається позивач, не передбачено обов'язку відповідача сплачувати такі послуги.
Так, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
При цьому, з матеріалів справи убачається, що дійсно умовами договору №344 від 01.06.2011 не передбачено обов'язку сплачувати за абонентське обслуговування, що правомірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Статтєю 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовані наведеними вище обставинами, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Під час апеляційного провадження підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Донецької області у даній справі апеляційним господарським судом не установлено.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта зі сплати судового збору за звернення зі скаргою, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, ст. 276, ст. ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Краматорськтеплоенерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 року у справі №905/670/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін