ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 грудня 2025 року Справа № 903/968/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Шеретова О.В.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Філюк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ФІАТРАНС" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25 (суддя Якушева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс"
до фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіатранс"
про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації транспортних засобів з поновленням записів про право власності на транспортні засоби
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" про забезпечення позову від 01 жовтня 2025 року.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які належать ТОВ "Фіатранс", а саме:
- VOLVO FH 13.420 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_1 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_2 ;
- VOLVO FH 13.460 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_3 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_4 ;
- VOLVO FH 13.460 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_5 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_6 ;
- VOLVO FH 460 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_7 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_8 ;
- KOEGEL SN 24 Загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований VIN НОМЕР_9 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_10 ;
- KOEGEL S 24 Загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований VIN НОМЕР_11 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_12 ;
- KRONE SD Загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований VIN НОМЕР_13 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_14 ;
- RENAULT MAGNUM 480 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_15 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_16 ;
- VOLKSWAGEN TRANSPORTER Загальний легковий вантажопасажирський VIN НОМЕР_27 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_28;
- SCHMITZ SCB-S3T Загальний напівпричіп н/пр тентований VIN НОМЕР_17 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_18 ;
- VOLVO FH 13.500 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_19 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_20 ;
- KRONE SD Спеціалізований напівпричіп н/пр-платформа тентований VIN НОМЕР_21 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_22 ;
- SCHMITZ S01 Загальний напівпричіп н/пр тентований VIN НОМЕР_23 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_24 ;
- VOLVO FH 420 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_25 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_26.
Місцевий господарський суд, оцінюючи доводи ТОВ "Авангард Транс" щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, виходив із розумності, обґрунтованості та адекватності заявлених вимог, необхідності забезпечення балансу інтересів сторін та наявності зв'язку між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог. Суд зазначив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача. На підставі статті 137 ГПК України місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та накладення арешту на рухоме майно, зазначене у заяві, що належить ТОВ "Фіатранс".
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіатранс" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №903/968/25.
Апелянт вважає, що позивач не навів у заяві про забезпечення позову жодного обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, вчинення відповідачем ТОВ "Фіатранс" дій щодо відчуження транспортних засобів тощо, тобто вчинення дій, які можуть в подальшому вплинути на можливість виконання рішення суду. Позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся, а доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях позивача щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача ТОВ "Фіатранс" стосовно спірного майна, які вказують на ймовірне ускладнення виконання рішення, без підтвердження реально існуючих обставин на які посилається позивач.
На переконання апелянта, зміст заяви позивача про забезпечення позову містить лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, проте не містять обґрунтування, підтвердженого відповідними доказами, щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Скаржник зауважує, що ТОВ "Фіатранс" не має боргових зобов'язань перед позивачем. Станом на дату, коли відбулось відчуження на користь ТОВ "Фіатранс" транспортних засобів судового рішення від 28 серпня 2024 року в справі №903/660/24 ще не існувало. Крім того, загальна сума існуючої заборгованості Філюка І.А. за судовим рішенням від 28 серпня 2024 року в справі №903/660/24 згідно даних виконавчого провадження ВП НОМЕР_29 становить 1364332,94 грн. В той час, загальна вартість майна (транспортних засобів), накладенням арешту на які оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції забезпечено позов у цій справі у відповідності до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Фіатранс" від 20 серпня 2024 року та рішення учасника ТОВ "Фіатранс" №3/24 від 20 серпня 2024 року становить 11521000,00 грн., що майже в дев'ять разів перевищує суму яка в повному обсязі могла б покрити існуючу заборгованість Філюка І.А. за судовим рішенням від 28 серпня 2024 року в справі №903/660/24.
Таким чином, апелянт стверджує, що накладення арешту судом першої інстанції на 14 транспортних засобів, які належать ТОВ "Фіатранс" та вартують 11 521 000,00 грн. в даному випадку не відповідає принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами, адже заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Адже кінцевою метою звернення позивача з даним позовом є захист його прав та інтересів в іншій справі, предметом якої є майновий спір, а саме №903/660/24, зокрема таким чином забезпечити виконання рішення від 28 серпня 2024 року, за яким підлягає стягненню 1364332.94 грн з ОСОБА_2 .
Крім того, скаржник зазначає, що арештовані оскаржуваною ухвалою суду транспортні засоби постійно використовуються ТОВ "Фіатранс" у його господарській діяльності, а саме міжнародних вантажних перевезенням, що в свою чергу передбачає перетин кордону транспортними засобами та проходження відповідного контролю. Внаслідок арешту усіх наявних у ТОВ "Фіатранс" транспортних засобів, саме такий захід забезпечення позову може призвести до істотних труднощів у веденні ТОВ "Фіатранс" господарської діяльності та за певних обставин можливого її блокування, чим вже порушуються права в тому числі осіб, що не є учасниками судового процесу.
Листом №903/968/25/5602/25 від 23 жовтня 2025 року матеріали оскарження ухвали витребувано з Господарського суду Волинської області.
03 листопада 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №903/968/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2025 року у справі №903/968/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФІАТРАНС" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "03" грудня 2025 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
12 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" - Шеретової Ольги Василівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №903/968/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2025 року у справі №903/968/25 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" - Шеретової Ольги Василівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №903/968/25.
27 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіатранс" - Філюка Сергія Миколайовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №903/968/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2025 року у справі №903/968/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіатранс" - Філюка Сергія Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №903/968/25.
02 грудня 2025 року від ТОВ "Авангард Транс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу у справі залишити без змін.
В судовому засіданні 03 грудня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник відповідача 2 та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2025 року ТОВ "Авангард Транс" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ФОП Філюка Івана Антоновича, ТОВ "Фіатранс", третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В. про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Фіатранс" від 20 серпня 2024 року, складеним відповідачами, рішенням учасника ТОВ "Фіатранс" №3/24 від 20 серпня 2024 року, щодо відчуження транспортних засобів, скасування державної реєстрації транспортних засобів з поновленням записів про право власності на транспортні засоби.
Позов мотивовано тим, що оспорюваний правочин має ознаки фраудаторності, оскільки його вчинено фізичною особою-підприємцем Філюком І.А. після виникнення і пред'явлення до нього майнових вимог, у період існування судових спорів та обов'язку відшкодування шкоди, з відчуженням значного обсягу майна на користь пов'язаної особи ТОВ "Фіатранс", а згодом із переданням корпоративних прав близькому родичеві. Така поведінка боржника за доводами позивача відповідає критеріям фраудаторного правочину, визначеним у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/2410/19 та від 16 березня 2021 року у справі №910/14518/19, де наголошено, що відчуження активів після виникнення зобов'язань і під час спору свідчить про спрямованість правочину на уникнення виконання обов'язку та порушує інтереси кредитора.
До позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" додало заяву про забезпечення позову від 01 жовтня 2025 року, у якій просило накласти арешт на транспортні засоби, які належать ТОВ "Фіатранс", а саме:
- VOLVO FH 13.420 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_1 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_2 ;
- VOLVO FH 13.460 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_3 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_4 ;
- VOLVO FH 13.460 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_5 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_6 ;
- VOLVO FH 460 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_7 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_8 ;
- KOEGEL SN 24 Загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований VIN НОМЕР_9 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_10 ;
- KOEGEL S 24 Загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований VIN НОМЕР_11 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_12 ;
- KRONE SD Загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований VIN НОМЕР_13 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_14 ;
- RENAULT MAGNUM 480 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_15 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_16 ;
- VOLKSWAGEN TRANSPORTER Загальний легковий вантажопасажирський VIN НОМЕР_27 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_28;
- SCHMITZ SCB-S3T Загальний напівпричіп н/пр тентований VIN НОМЕР_17 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_18 ;
- VOLVO FH 13.500 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_19 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_20;
- KRONE SD Спеціалізований напівпричіп н/пр-платформа тентований VIN НОМЕР_21 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_22 ;
- SCHMITZ S01 Загальний напівпричіп н/пр тентований VIN НОМЕР_23 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_24 ;
- VOLVO FH 420 Спеціалізований вантажний сідловий тягач VIN НОМЕР_25 номерний знак на момент відчуження НОМЕР_26 .
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що предметом спору є фраудаторний правочин, вчинений відповідачами (пов'язаними особами) з метою відчуження майна (транспортних засобів), належного відповідачу-1 ФОП Філюку Івану Антоновичу, з метою ухилення від виконання боргового зобов'язання та судового рішення у справі №903/660/24 за позовом ТОВ "Авангард Транс" про стягнення боргу. Відповідач ФОП Філюк І.А., маючи з 26 лютого 2023 року обов'язок з відшкодування шкоди та будучи обізнаним про відкриття провадження у судовій справі №903/660/24 за позовом ТОВ "Авангард Транс" про стягнення з нього боргу, вчинив оспорюваний правочин, спрямований на відчуження належного йому майна (транспортних засобів) на користь пов'язаної особи (з подальшим відчуженням частки, яку сформовано за рахунок транспортних засобів, на користь близького родича) з наміром ухилитись від виконання боргового зобов'язання. Вчинений відповідачами правочин має наслідком неможливість реального виконання судового рішення у справі №903/660/24 про стягнення з відповідача ФОП Філюка І.А. грошових коштів.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
У низці постанов Верховний Суд неодноразово зазначав, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19 березня 1997 року) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 травня 2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у ряді постанов Верховного Суду (від 24 травня 2023 року у справі №906/1162/22, від 29 червня 2023 року у справі №925/1316/22, від 18 травня 2023 року у справі №910/14989/22, від 24 червня 2022 року у справі №904/8506/21).
Достатньо обґрунтованою, для забезпечення позову, є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас, законом не визначено переліку відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд в кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Вказана правова позиція викладена у пунктів 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19 Верховний Суд зазначив. що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що предметом позову, з яким ТОВ "Авангард Транс" звернулось до Господарського суду Волинської області, є визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Фіатранс" від 20 серпня 2024 року, складеним відповідачами, та визнання недійсним рішення учасника ТОВ "Фіатранс" №3/24 від 20 серпня 2024 року, щодо відчуження транспортних засобів та скасування державної реєстрації транспортних засобів за ТОВ "Фіатранс" з поновленням записів про право власності на транспортні засоби за Філюком І.А .
Як вже зазначалося, позов мотивовано тим, що оспорюваний правочин має ознаки фраудаторності, оскільки його вчинено фізичною особою-підприємцем Філюком І.А. після виникнення і пред'явлення до нього майнових вимог, у період існування судових спорів та обов'язку відшкодування шкоди, з відчуженням значного обсягу майна на користь пов'язаної особи ТОВ "Фіатранс", а згодом із переданням корпоративних прав близькому родичеві.
Апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано виходив із того, що ТОВ "Фіатранс", будучи власником рухомого майна, а саме транспортних засобів, вправі у будь-який момент розпорядитися ним, що у разі задоволення позову утруднить або унеможливить виконання рішення суду, зокрема в частині застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, скасування державної реєстрації прав на транспортні засоби та поновлення записів про право власності за Філюком І.А .
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22, відповідно до якої характер спору (майновий чи немайновий), так само як і те, чи підлягає майбутнє рішення примусовому виконанню, не є визначальними для оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а саме невжиття таких заходів може перешкодити ефективному захисту та поновленню порушених прав позивача.
За цих обставин накладення арешту на спірні транспортні засоби є співмірним заявленим вимогам, спрямованим на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті та запобігання вчиненню дій, які можуть негативно вплинути на реалізацію майбутнього рішення суду.
Оцінивши розумність, обґрунтованість та адекватність запропонованого заходу забезпечення позову, а також баланс інтересів сторін і наявність прямого зв'язку між заходом та предметом позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви. Невжиття таких заходів дійсно могло б істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача. Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з наведеними висновками місцевого суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про відсутність у позивача обґрунтування ризику невиконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві про забезпечення позову позивач послався на фактичні обставини, підтверджені долученими документами, зокрема на відчуження значної кількості транспортних засобів ФОП Філюком І.А. на користь ТОВ "Фіатранс" після виникнення між сторонами спору та пред'явлення майнових вимог.
На етапі забезпечення позову суд не вирішує питання правомірності чи дійсності спірного правочину, проте характер заявлених вимог та обставини, на які посилається позивач, можуть свідчити про ймовірність подальшого розпорядження спірним майном, що може унеможливити або істотно ускладнити виконання можливого рішення суду в частині застосування наслідків недійсності правочину.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 зазначила, що для вжиття заходів забезпечення позову достатнім є встановлення ризику, який може перешкодити ефективному захисту, а не доведення фактичного вчинення відповідачем конкретних дій.
Аналогічний підхід відображено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 лютого 2025 року у справі №910/7497/24, де наголошено, що суд оцінює саме ймовірність настання негативних наслідків, а не їх фактичне існування. Таким чином, посилання апелянта на те, що позивач діє виключно на припущеннях і не підтвердив ризик доказами, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і правовими висновками Верховного Суду.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неспівмірності накладеного арешту з огляду на те, що ТОВ "Фіатранс" не має боргу перед позивачем, а вартість транспортних засобів перевищує суму заборгованості Філюка І.А. за іншим судовим рішенням.
У даному спорі позов заявлено не про стягнення грошових коштів, а про визнання недійсним правочину щодо відчуження конкретних транспортних засобів та застосування наслідків його недійсності, які полягають у скасуванні державної реєстрації та поновленні записів про право власності. Тому критерієм співмірності є не сума боргу у справі №903/660/24, а необхідність забезпечити збереження саме тих транспортних засобів, які становлять предмет оспорюваного правочину у справі №903/968/25.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2025 року у справі №910/7497/24 наголосила, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись із предметом позову та бути спроможними забезпечити фактичне виконання рішення, тобто можна дійти висновку, що у спорах про визнання недійсними правочинів існує необхідність збереження спірного майна до вирішення справи по суті.
У даному випадку таким предметом є саме транспортні засоби, відчуження яких оспорюється, тому арешт усього переліку майна, охопленого правочином, є співмірним, необхідним і безпосередньо спрямованим на забезпечення можливості виконання рішення суду.
Доводи апелянта про те, що накладення арешту на транспортні засоби блокує господарську діяльність ТОВ "Фіатранс" є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Арешт, накладений ухвалою суду першої інстанції, не передбачає вилучення транспортних засобів чи заборони їх фактичної експлуатації. Майно перебуває у володінні ТОВ "Фіатранс", а обмеження стосується виключно права розпорядження ним.
Посилання апелянта на міжнародний характер діяльності товариства також не підтверджують необхідності скасування арешту, оскільки накладений захід не містить заборони на переміщення транспортних засобів, у тому числі через державний кордон, не обмежує їх участь у господарських операціях та не створює жодних перепон для їх технічної експлуатації. Жодного доказу, що арешт фактично унеможливлює роботу транспортних засобів або зупинив господарську діяльність товариства, апелянтом не надано.
Водночас збереження транспортних засобів у власності відповідача є важливим для забезпечення можливості виконання судового рішення у справі про визнання недійсним правочину щодо їх відчуження.
Отже, твердження апелянта про можливе блокування діяльності товариства є припущеннями, не підтвердженими жодним доказом, і не спростовують необхідності збереження предмета спору до вирішення справи по суті.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору, що і було правильно встановлено судом першої інстанції в даному випадку.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. постанову Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №902/483/18).
Відхиляючи доводи скаржника, апеляційний господарський суд також враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шевельов проти України").
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25, з огляду на що вказана ухвала не підлягає скасуванню, оскільки постановлена з дотриманням вимог процесуального закону.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ТОВ "ФІАТРАНС" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25 про забезпечення позову такою, що не потребує скасування з наведених вище підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ТОВ "ФІАТРАНС" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 08 жовтня 2025 року у справі №903/968/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали у справі №903/968/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "04" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.