ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 грудня 2025 року Справа №906/1398/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Заславській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 (суддя Соловей Л.А.)
за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (с.Ягодинка Пулинського району Житомирської області) про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (с.Ягодинка Пулинського району Житомирської області) (позивач);
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» (м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області) (відповідач);
приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтов Олександр Сергійович (м.Черкаси) (третя особа);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгропротект" (м.Шпола Звенигородського району Черкаської області) (третя особа),
про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню
за участю представників:
ТОВ "БІС Агро Груп" (апелянта) - не з'явився;
СТОВ "Надія ВП" - Дяченко О.В. (в режимі відеоконференції);
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. за реєстровим №3948 на аграрній розписці, посвідченій ним же 22.04.2024 за р.№1790, дата реєстрації в Реєстрі аграрних розписок 22.04.2024, номер запису 10094, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити 3627546,12грн у строк до 30.11.2024 на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп». Зупинено стягнення виконавчого напису, вчиненого 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. за реєстровим №3949 на аграрній розписці, посвідченій ним же 22.04.2024 за р.№1791, дата реєстрації в Реєстрі аграрних розписок 22.04.2024, номер запису 10095, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити 41842332,00грн у строк до 30.11.2024 на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп». Стягувач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (вул.Польова, 1, с.Ягодинка, Пулинський р-н, Житомирська обл., 12000, ЄДРПОУ 13576121). Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» (вул.Височана С., буд.13, м.Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78103, ЄДРПОУ 40289046).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що станом на момент подання позивачем заяви, він грубо порушив умови розписки №1, зокрема не виконав своє грошове зобов'язання сплатити ТОВ «Украгропротект» як кредитору 3627546,12 грн, порушив строки виконання грошового зобов'язання перед ТОВ «Украгропротект» (мав сплати до 30.11.2024), порушив вимогу розписки 1 щодо збору урожаю без повідомлення про це ТОВ «Украгропротект», порушив вимогу розписки 1 щодо несанкціонованого перевезення предмету застави без згоди кредитора (ТОВ «Украгропротект»).
Також стверджує, що станом на момент подання позивачем заяви, він грубо порушив умови розписки №2, зокрема не виконав своє грошове зобов'язання сплатити ТОВ «Украгропротект» як кредитору 41842332,00 грн, порушив строки виконання грошового зобов'язання перед ТОВ «Украгропротект» (мав сплати до 30.11.2024), порушив вимогу розписки №2 щодо збору урожаю без повідомлення про це ТОВ «Украгропротект», порушив вимогу розписки №2 щодо несанкціонованого перевезення предмету застави без згоди кредитора (ТОВ «Украгропротект»).
Таким чином, станом на момент подання позивачем заяви, він грубо порушив умови розписки №1 та розписки №2 і відповідно має безспірну заборгованість перед ТОВ «Украгропротект» на вказану вище суму, що визнається самим позивачем у заяві.
З урахуванням того, що ні Договір поставки, ні розписка №1, ні розписка №2 в судовому порядку недійсними не визнавались, укладені та оформлені відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, СТОВ «Надія ВП» допустило порушення умов укладених правочинів, прострочило їх виконання, що в повній мірі підтверджується належними і допустимими доказами, а також визнається самим позивачем (у заяві), і тим самим СТОВ «Надія ВП» порушило права скаржника, добровільно існуючу та безспірну заборгованість не погасило, тому з СТОВ «Надія ВП» підлягає стягненню безспірна заборгованість, нараховані проценти та неустойка (пеня та штрафи).
Суд першої інстанції при прийнятті ухвали не з'ясував вищевказані обставини, що мають значення для справи і відповідно ухвалив неправомірне рішення (ухвалу).
Також апелянт стверджує, що Господарський суд Житомирської області при прийнятті ухвали не з'ясував обставини справи, щодо дійсного третейського застереження та обов'язковості звернення позивача до третейського суду, не з'ясував позицію скаржника з цього приводу, а саме те, що скаржник має заперечення проти вирішення спору в суді загальної юрисдикції і відповідно ухвалив неправомірне рішення (ухвалу).
Апелянт стверджує, що строк виконання розписки №1 та розписки №2 настали 30.11.2024, на вказаній розписці відсутній напис "Виконано", доказів виконання фінансових аграрних розписок №1 та №2 скаржником до суду першої інстанції не надано, а тому з огляду на приписи Закону України "Про аграрні розписки" та Закону України "Про нотаріат" підстави звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчих написів є безумовними.
За доводами апелянта позивач не наводить жодних аргументів та не надає жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів може істотно ускладнити або навіть унеможливити відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернеться до суду.
Також апелянт вважає, що в порушення вимог ст.50 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та при підготовці справи до розгляду не залучив до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні скаржника приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 повністю та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" про забезпечення позову до подання позовної заяви від 22.10.2025. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Листом від 28.10.2025 матеріали оскарження ухвали витребувано з Господарського суду Житомирської області.
10.11.2025 матеріали оскарження надійшли до апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24 листопада 2025 року об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" у строк до 20.11.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
20.11.2025 через підсистему «Електронний суд» представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" було подано відзив на апеляційну скаргу.
На думку позивача заявник у заяві про забезпечення позову навів достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення може призвести до невідворотних наслідків за наявності реально існуючих ризиків.
Зазначає, що усі доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зводяться виключно до питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому, відповідно до позиції Верховного Суду, є виключно предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову у тому числі в судах апеляційної та касаційної інстанцій, тому вони повинні підлягають беззаперечному відхиленню судом апеляційної інстанції.
Звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.10.2025 у справі №906/1401/25 відкрито провадження за позовом апелянта до заявника про стягнення 8579729,64 грн й цього ж дня задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, майно та врожай СТОВ «Надія ВП» в межах суми 8579729,64 грн. Підставами позову у справі №906/1401/25 якраз і є договір поставки та забезпечувальні його фінансові аграрні розписки на яких було вчинені виконавчі написи нотаріусом, визнання яких такими, що не підлягають виконанню є предметом позову у справі №906/1398/25.
За доводами позивача зазначене додатково підтверджує спірність розміру заборгованості за договором поставки та фінансовими аграрними розписками заявленими апелянтом у позові по справі №906/1401/25 та заявленими ним до вчинення оскаржуваних виконавчих написів у справі №906/1398/25 та підтверджує доцільність винесення оскаржуваної ухвали.
Крім зазначеного звертає увагу, що питання залучення до участі у справі в якості третьої особи розглядається при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду.
На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп», а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 про забезпечення позову залишити без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.12.2025 об 15:00 год.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 24.11.2025 з'явилася представниця СТОВ "Надія ВП" - Дяченко О.В. Представник ТОВ "БІС Агро Груп" (апелянта) не з'явився.
01.12.2025 від представника ТОВ "БІС Агро Груп" Козіної Світлани Миколаївни про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представника апелянта Андрєєвського Євгенія Валерійовича було мобілізовано (докази на підтвердження даної обставини будуть надані на наступне засідання, оскільки для виготовлення підтверджуючих документів необхідно певний час). Про що апелянту стало відомо напередодні судового засідання, тому Козіна С.М. як представник, яка не приймала участі розгляді цієї справи, не мала можливості вчасно звернутись з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зважаючи на значну відстань до суду від місця знаходження представника. Крім того, Козіна С.М. зазначає, що не мала можливості скористатись в повній мірі правами учасника справи, передбачених ст. 42 ГПК України та ознайомитись з матеріалами справи.
У судовому засіданні 01.12.2025 представниця позивача зазначила про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні.
Розглянувши клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Однак, саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було.
При цьому, позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для завчасного та належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція апелянта викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
У судовому засіданні представниця позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
В силу положень ст.269 ГПК України колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 на момент її постановлення.
Як було встановлено, 22.10.2025 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій означене Товариство заявило про свій намір звернутися до Господарського суду Житомирської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.
В обґрунтування вищезазначеної заяви СТОВ "Надія ВП" зазначало, що 08.05.2023 між СТОВ "Надія ВП" (покупець) та ТОВ "Украгропротект" (постачальник) укладено договір №08052023470/14 поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору. Поставка здійснювалась партіями згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань 22.04.2024 СТОВ "Надія ВП" видало дві фінансові аграрні розписки: на суму 3627546,12грн (реєстр. №1790); на суму 41842332грн (реєстр. №1791).
Також зазначало, що за договором поставлено товару на суму 62812304,40грн, частину товару на 2378650,68грн повернуто, оплата у сумі 24257299,70грн здійснена покупцем.
11.10.2024 СТОВ "Надія ВП" відступило ТОВ "Украгропротект" право вимоги до ТОВ "Катеринопільський елеватор", чим погашено 37947859,87грн. Відсотки та курсова різниця за період прострочення - 4948398,03 грн. Таким чином, станом на 07.10.2025 загальна заборгованість за договором поставки становила 3176892,18грн, з яких: 204449,01грн - нараховані відсотки та курсова різниця.
Однак, 11.10.2025 на адресу заявника надійшла письмова вимога ТОВ «БІС Агро Груп» (правонаступник кредитора) про усунення порушення виконання зобов'язань, стягнення заборгованості, неустойки та процентів із повідомленням про заміну кредитора. Згідно вказаної вимоги ТОВ «БІС Агро Груп» повідомив, що 01.10.2025 він придбав право вимоги до СТОВ "Надія ВП" у ТОВ "Украгропротект" на суму 3196872грн за ціною 4000000грн, а також вимагав у заявника сплатити заборгованість в розмірі 68847433,62грн.
В той же час, ще 07 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. вчинено виконавчі написи на повні суми фінансових аграрних розписок, що свідчить про подання стягувачем документів із недостовірними даними щодо безспірності та розміру боргу.
Заявник стверджував, що фактично виконавчі написи були вчинені не на основну суму зобов'язання (тіло боргу) та нараховані відсотки, а переважно на суму штрафних санкцій, заявлених стягувачем у розмірі 52100000грн (згідно письмової вимоги). Нарахування таких санкцій є явно необґрунтованим, оскільки вони не передбачені умовами договору у такому обсязі та не відповідають фактичним обставинам виконання зобов'язань. Це додатково підтверджує наявність спору між сторонами щодо підстав і розміру заявлених до стягнення сум та спростовує наявність безспірності заборгованості, необхідної для вчинення виконавчих написів.
20.10.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. відкрито виконавчі провадження ВП №79392351 та ВП №79392718, які об'єднано у зведене ВП №79396931.
Заявник вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни щодо відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання оскаржуваних виконавчих написів безумовно свідчать про існування реального ризику звернення стягнення на грошові кошти заявника або вилучення його майна з метою подальшої реалізації. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів може істотно ускладнити або навіть унеможливити відновлення порушених прав СТОВ "Надія ВП" (а в подальшому - позивача), за захистом яких він звернеться до суду. У разі, якщо до закінчення розгляду справи виконавчі написи будуть примусово виконані, заявнику доведеться звертатися до суду з новими позовами для повернення стягненого майна чи коштів, що істотно ускладнить або взагалі унеможливить поновлення його порушених прав.
На підставі викладеного СТОВ "Надія ВП" у заяві просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. за реєстровим №3948 на аграрній розписці, посвідченій ним же 22.04.2024 за р.№1790, дата реєстрації в Реєстрі аграрних розписок 22.04.2024, номер запису 10094, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити 3627546,12грн у строк до 30.11.2024 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» ;
- зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. за реєстровим №3949 на аграрній розписці, посвідченій ним же 22.04.2024 за р.№1791, дата реєстрації в Реєстрі аграрних розписок 22.04.2024, номер запису 10095, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити 41842332,00грн у строк до 30.11.2024 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп».
Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви з огляду на наступне.
Як встановлено ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Пунктом 5 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 4 статті 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, яке полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Також, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків зупинення дії рішень відповідача.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019, №906/781/21 від 03.05.2022).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як правильно зазначено в оскаржуваній ухвалі, предметом позову є вимоги про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, тобто вимоги немайнового характеру, разом з тим, за виконавчими написами, які є виконавчими документами, може бути здійснено фактичне звернення стягнення на належне боржнику майно.
Таким чином, у даному випадку при вирішенні питання про забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом, який має немайновий характер, без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).
З поданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. вчинено виконавчі написи №3948, 3949 про стягнення з СТОВ "Надія ВП" на користь ТОВ «БІС Агро Груп» 3627546,12грн на підставі фінансової аграрної розписки №1 та на суму 41842332грн на підставі фінансової аграрної розписки №2.
Як свідчать матеріали заяви, вищевказані написи приватного нотаріуса наразі перебувають на примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження ВП №79396931, яке відкрито відповідними постановами приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. 20.10.2025.
Заявник вказував, що має намір подати позов про визнання спірних виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, оскільки вважає, що сума боргу не є безспірною.
Отже, матеріалами заяви підтверджується, що приватним виконавцем вчиняються дії, пов'язані з примусовим виконанням виконавчих написів, правомірність вчинення яких буде предметом оскарження СТОВ "Надія ВП".
Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що звернення стягнення на майно позивача у ході виконавчого провадження з виконання оспорюваних СТОВ "Надія ВП" виконавчих написів нотаріуса може призвести до позбавлення власника права власності на майно у випадку, якщо судом буде встановлено неправомірність вчинення відповідного виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.11.2021 у справі №910/11552/20 підтримала позицію, що в разі продажу виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса майна позивача та подальшого задоволення позову і визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим, оскільки спірний виконавчий напис буде вже виконано.
Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 у справі №902/1264/20 (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) також враховує і підтримує позицію про те, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено вилучення майна у позивача та постанову про арешт майна боржника, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, у випадку, якщо до закінчення розгляду справи виконавцем буде примусово вилучено майно на користь відповідача, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зважаючи на те, що заявник має намір оскаржити виконавчі написи в судовому порядку шляхом подання позову про визнання їх такими, що не підлягають виконанню, тому існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
У разі, якщо до закінчення розгляду справи приватним виконавцем буде примусово виконано виконавчі написи нотаріуса, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів СТОВ "Надія ВП".
Тому в даному випадку, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом є ефективним способом забезпечення позову.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 13.08.2021 у справі №902/1264/20, Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/11552/20 тощо.
Водночас, захід забезпечення позову, який полягає у зупиненні стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в цьому випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду (позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у cправі №910/8291/22).
Колегія суддів погоджується з висновком, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваних виконавчих написів нотаріуса відповідає вимогам процесуального закону, при цьому не встановлено, що вжиття цих заходів забезпечення позову призведе до обмеження прав відповідача або третіх осіб чи завдасть будь-якій особі шкоди чи збитків.
Як правильно було наголошено судом, обраний позивачем захід забезпечення позову лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду, у разі задоволення/часткового задоволення позовних вимог.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, на що колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20, від 27.12.2022 у справі №916/1324/22).
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи предмет даного спору та обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви, а також спроможність заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, дійшла висновку про правомірність задоволення заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" про забезпечення позову.
Щодо посилання апелента на порушення ст.50 Господарського процесуального кодексу України в частині незалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні скаржника приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С., то колегія суддів вважає їх необґрунтованими оскільки необхідність вчинення таких дій розглядається при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду, а в даному випадку оскаржувана ухвала постановлена до відкриття провадження у справі.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при постановленні оскарженої ухвали судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС Агро Груп» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 08.12.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.