вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 910/4361/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інгулбудсервіс"
на рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2025 р.
у справі № 910/4361/25 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом Служби безпеки України
до Приватного підприємства "Інгулбудсервіс"
про стягнення 191665,75 грн,
У квітні 2025 року Служба безпеки України звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Інгулбудсервіс" про стягнення 191665,75 грн, з яких: 65806,45 грн пені, 125859,30 грн штрафу за прострочення понад 30 днів за період з 29.10.2024 р. по 10.12.2024 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором № 19/17-53д від 01.07.2024 р. про закупівлю товарів за державні кошти відповідач в обумовлений строк не здійснив поставку товару, у зв'язку з чим йому нараховано штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/4361/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2025 р. у справі № 910/4361/25 позов Служби безпеки України задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням, Приватне підприємство "Інгулбудсервіс" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов'язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інгулбудсервіс" у справі № 910/1236/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Інгулбудсервіс" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу у справі № 910/4361/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інгулбудсервіс", вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено Службі безпеки України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
19.08.2025 р. від Служби безпеки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відпоідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 04.08.2025 р. у справі № 910/4361/25 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 04.08.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 06.08.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 04.08.2025 р. у справі № 910/4361/25 оприлюднена у реєстрі 06.08.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
01.07.2024 р. між Приватним підприємством "Інгулбудсервіс" (далі продавець) та Службою безпеки України (далі - покупець) укладено договір на поставку (закупівлю) продукції за державні кошти від № 19/17-53д (далі - договір).
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01.07.2024 р.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю причіп-фургони, код ДК 021:2015-34220000-5 (причепи, напiвпричепи та пересувнi контейнери) у кількості, комплектності та по ціні, відповідно до специфікації (додаток до договору № 1) та технічної специфікації (додаток до договору № 2), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1, ціна договору згідно із специфікацією (додаток № 1) складає 1797990,00 грн, у т.ч. ПДВ - 299665,00 грн.
Як передбачено п. 5.1 договору, строк поставки продавцем товару покупцю визначений до 28.10.2024 р.
За п. 6.3.1 договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки, встановлені цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в межах строку дії правового режиму воєнного стану в Україні, але в будь-якому разі до 25.12.2024 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, взаєморозрахунків, виконання продавцем своїх гарантійних зобов'язань та в інших, визначених договором випадках - є обов'язковим до виконання в повному обсязі (п. 11.1 договору)
На виконання умов укладеного договору 03.12.2024 р. Приватним підприємством "Інгулбудсервіс" було здійснено поставку 12 одиниць товару на загальну суму 1438392,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000047, № РН-0000048, № РН-0000049, № РН-0000050, № РН-0000051, № РН-0000052, № РН-0000053, № РН-0000054, № РН-0000055, № РН-0000056, № РН-0000057, № РН-0000058.
11.12.2024 р. Приватним підприємством "Інгулбудсервіс" було здійснено поставку 3 одиниць товару на загальну суму 359598,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000060, № РН-0000061, № РН-0000062.
23.10.2024 р. Приватне підприємство "Інгулбудсервіс" направило на адресу Служби безпеки України лист № 71, в якому повідомило про настання форс-мажорних обставин.
Служба безпеки України, не погодившись із наявністю форс-мажорних обставин та у зв'язку із порушенням строку поставки продукції Приватним підприємством "Інгулбудсервіс" за договором № 19/17-53д від 01.07.2024 р., направила претензії № 19/18- 5528вс від 12.11.2024 р. та № 19/18-51 від 07.01.2025 р. з вимогою сплатити штрафні санкції.
Відповіді на вказані претензії відповідач не надав, штрафні санкції за порушення строків поставки товару не сплатив.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов'язання за укладеним договором поставки щодо вчасної поставки товару, у зв'язку з чим йому нараховано штрафні санкції.
За змістом ст. 193 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, поставка відповідачем 12 одиниць товару на суму 1438392,00 грн відбулась 03.12.2024 р., тобто з простроченням 35 днів.
Також відповідачем здійснено поставку решти товару (3 одиниці) на суму 359598,00 грн із простроченням 8 днів.
Враховуючи вищезазначені обставини, позивач нарахував штрафні санкції на загальну суму 191665,75 грн за період з 29.10.2024 р. по 10.12.2024 р., з яких: 65806,45 грн - пеня, 125859,30 грн - штраф за прострочення понад 30 днів.
Пунктами 7.1, 7.3 укладеного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. За порушення продавцем строку поставки (передачі) товару покупцю, визначеного п. 5.1 договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 65806,45 грн пені та 125859,30 грн штрафу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.
Доводи скаржника про те, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов'язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.
Дійсно, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.
Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р. у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, Торгово-Промислова палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Отже для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Крім цього, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі від 01.10.2020 р. у справі № 904/5610/19.
Відповідно до п. 9.2 укладеного договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за договором, якщо воно трапилось внаслідок впливу обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
За п. 9.3 договору під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються зовнішні та надзвичайні обставини (загрози соціального характеру (війни, воєнні дії, національні страйки, аварії на транспорті та виробництві, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії іноземних держав, заборони з боку державної влади, закриття шляхів, каналів, перевалів, заборони на транспортування по певних маршрутах, заборони на комерційну діяльність із певними державами із причин міжнародних санкцій або карантину, введення військового або надзвичайного стану, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань), стихійні лиха, які не існували на час підписання цього договору, виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли запобігти та які перешкоджають належному виконанню сторонами своїх зобов'язань за договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати (далі - регіональні ТПП) засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін, а є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 р. у справі № 910/6240/16, від 18.02.2016 р. у справі № 910/24738/15.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється Регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі - Регламент).
Згідно з п. 3.2 Регламенту не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Пунктом 4.2 Регламенту розмежовано компетенцію ТПП України та її регіональних палат, зокрема, ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, у яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідач надав сертифікат № 3500-24-2253 від 10.12.2024 р. про форс-мажорні обставини, виданий Кіровоградською торгово-промисловою палатою.
Вказаним сертифікатом було встановлено, що внаслідок військової агресії проти України виникли надзвичайні і невідворотні обставини, які негативно вплинули на можливість Приватним підприємством "Інгулбудсервіс" виготовити та здійснити поставку продукції у строки, що передбачені договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-53д від 01.07.2024 р.
В пункті 9.1 договору сторони погодили, що укладення договору відбувається під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. У зв'язку із зазначеним сторони усвідомлюють та визнають всі ризики, які можуть виникнути під час виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Вказаний договір укладено в липні 2024 року під час запровадження режиму воєнного стану в Україні, більше ніж за 2 роки після початку повномасштабного вторгнення, з посиланням на визнання сторонами обставин воєнного стану, а тому обставини військової агресії Російської Федерації проти України не можуть вважатися форс-мажорними обставинами для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Він не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 р. у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 р. у справі № 905/55/21).
Пунктом 9.5 договору передбачено, що сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили та виявилась внаслідок цього неспроможною виконувати зобов'язання за договором, повинна терміново, не пізніше 2 (двох) днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити про це іншу сторону із наступним наданням впродовж погодженого сторонами строку, але не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати повідомлення іншої сторони про настання обставин непереборної сили, сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії.
За пунктом 9.5.1 договору невиконання (несвоєчасне виконання) вищевказаних умов договору (строку повідомлення про наявність обставин непереборної сили та надання відповідних підтверджуючих документів) позбавляє сторону, що опинилась під впливом обставин непереборної сили, права посилатись на такі обставини, як на підставу для виправдання і звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором, крім випадків, коли вплив таких обставин зумовив об'єктивне збільшення строків, необхідних для повідомлення іншої сторони про дію обставин непереборної сили, що має обов'язково зазначатись у наданому підтверджуючому документі сертифікаті Торгово-промислової палати України (регіональної торгово-промислової палати)
У сертифікаті Кіровоградської торгово-промислової палати № 3500-24-2253 від 10.12.2024 р. зазначено, що датою настання форс-мажорних обставин є 02.07.2024 р., а дата закінчення - тривають станом на 09.12.2024 р.
Проте, Приватне підприємство "Інгулбудсервіс" про настання форс-мажорних обставин повідомило позивача 23.10.2024 р., тобто через 3 місяці від дати, яку торгово-промислова палата засвідчила як початок форс-мажорних обставин.
Крім цього, в договорі сторони погодили, що повідомлення про форс-мажор має відбутись не пізніше 2 (двох) днів з моменту їх настання, а надання сертифікату - не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати повідомлення. Обидва строки, погоджені сторонами, Приватним підприємством "Інгулбудсервіс" не дотримано.
У разі оцінки засвідчених торгово-промисловою палатою обставин як форс-мажорних, відповідач втрачає право посилатись на такі обставини у відповідності до п. 9.5.1 укладеного договору.
Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення умов укладеного договору.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2025 р. у справі № 910/4361/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Інгулбудсервіс" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інгулбудсервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2025 р. у справі № 910/4361/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Інгулбудсервіс".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран