вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Справа№ 910/12479/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025
у справі № 910/12479/25 (суддя - Нечай О.В.)
за результатом розгляду заяви Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про забезпечення позову
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"
про стягнення 1 636 603,69 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 636 603,69 грн за неналежне виконання умов договору про закупівлю №09/25-05/2025 від 15.05.2025.
Одночасно із пред'явленням позовної заяви Державним підприємством "Медичні закупівлі України" подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на співмірну суму позовним вимогам на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм", які наявні в наступних банківських установах: АТ "Оксі Банк", АТ "ВСТ Банк", АТ "Юнекс Банк", АТ "Банк інвестицій та заощаджень", АТ "Комерційний Банк "Глобус", АТ "РВС Банк", ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", АТ "Таскомбанк", АТ "ОТП Банк".
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач заявник посилається на те, що за 2025 рік у ТОВ "Дойч-Фарм" з'явилося 20 обтяжень в Державному реєстрів обтяжень рухомого майна, в яких ТОВ "Дойч-Фарм" виступає боржником. У власності підприємства перебуває лише один транспортний засіб - білий вантажний фургон рефрижератор (з гідробортом) марки: IVECO, модель 35S18, рік випуску: 2018. Водночас, з фінансової звітності ТОВ "Дойч-Фарм" за 6 календарних місяців 2025 року, рядок 2190, вбачається, що прибуток за аналогічний період попереднього року зменшився на 87,30 відсотка, а сама динаміка є критичною, що ставить підприємство на межу невідворотності відкриття процедури банкрутства. Натомість, сума транзакцій ТОВ "Дойч-Фарм" у 2025 році складає 256451254,01 грн, що, на думку позивача, підтверджує обставину про виведення коштів з підприємства невеликими сумами, адже за ТОВ "Дойч-Фарм" станом на жовтень 2025 року відкрито 47 активних банківських рахунків.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у задоволенні заяви Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про забезпечення позову відмовлено через необгрунтованість.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з постановленою ухвалою, Державне підприємство "Медичні закупівлі України" 13.10.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Медичні закупівлі України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 по справі № 910/12479/25. Апеляційну скаргу ДП "Медичні закупівлі України" задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 по справі № 910/12479/25, а заяву ДП "Медичні закупівлі України" про забезпечення позову задовольнити повністю. Розгляд апеляційної скарги здійснювати за участі сторін.
16.10.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/12479/25. Розгляд справи призначено на 11.11.2025. Витребувано невідкладно матеріали оскарження ухвали по справі №910/12479/25 з суду першої інстанції.
27.10.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 11.11.2025 до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України. А також до відзиву на апеляційну скаргу були додані документи.
11.11.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, яка була задоволена судом.
22.11.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем було здійснено надсилання вказаного відзиву лише на адресу адвоката позивача.
27.11.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали витребуваної справи.
Розгляд справи відкладався, зокрема 11.11.2025 - на 02.12.2025.
02.12.2025 в будівлю суду на судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Однак, у зв'язку з проведенням технічних робіт на об'єктах інформаційної інфраструктури Судової влади України, зокрема підсистеми відеоконференцзв'язку, судове засідання в призначений час не відбулося, у зв'язку з чим, судове засідання було перенесено на 04.12.2025.
04.12.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли належним чином засвідчені копії всіх матеріалів справи.
В судове засідання 04.12.2025 представники сторін не з'явились. Разом з цим, від відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі, яка була задоволена судом. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі надані пояснення та докази приймаються судом апеляційної інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги на підставі доказів, поданих до суду першої інстанції в розумінні ч. 1 ст. 269 ГПК України.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
За доводами апелянта, у поданій апеляційній скарзі ДП «Медичні закупівлі України» зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/12479/25 про відмову в забезпеченні позову є незаконною та підлягає скасуванню.
На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, статті 5, 7, 73, 79, 86 ГПК України та статтю 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки не забезпечив належного захисту суспільних інтересів, пов'язаних із виконанням державних закупівель лікарських засобів.
Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів ризику невиконання відповідачем рішення суду, оскільки всі необхідні документи були подані разом із заявою про забезпечення позову одним пакетом файлів, однак суд не дослідив їх належним чином. На підтвердження наявності ризиків апелянт вказує на значну кількість судових спорів з ТОВ «Дойч-Фарм» на загальну суму понад 52 млн грн, а також на те, що відповідач систематично порушує умови договорів, затримує поставки, не надає первинні документи та не сплачує нараховану неустойку. Крім того, фінансові показники відповідача свідчать про критичне падіння прибутковості, існування двадцяти обтяжень у державних реєстрах, наявність лише одного транспортного засобу у власності та здійснення великої кількості транзакцій через 47 банківських рахунків, що може свідчити про виведення коштів та наближення стану неплатоспроможності. У сукупності ці обставини, на переконання апелянта, підтверджують високу ймовірність банкрутства або припинення діяльності ТОВ «Дойч-Фарм», що унеможливить виконання майбутнього судового рішення.
У зв'язку з цим ДП «Медичні закупівлі України» просило суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025, задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі та здійснювати розгляд апеляційної скарги за участі сторін. Разом з цим, в подальшому стороною було подано заяву про розгляд справи без його участі, яка була задоволена судом.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що наведені апелянтом судові спори не підтверджують існування ризиків невиконання рішення суду, оскільки всі вони були ініційовані самим позивачем і стосуються стягнення штрафних санкцій та пені, підстави для яких створені діями саме позивача.
Як приклад, сторона наводить справу №910/3544/25, у якій із понад 13 млн грн заявлених штрафних санкцій суд задовольнив лише близько 3,9 млн грн, що, на думку відповідача, свідчить про надмірність та несправедливість вимог позивача. Відповідач зазначив, що аналогічний характер мають і інші справи, де, за твердженням відповідача, вимоги позивача є завищеними.
Щодо 20 обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідач пояснює, що всі вони сформовані банківськими установами в межах наданих гарантій саме за договорами, укладеними з позивачем, і не свідчать про фінансові проблеми підприємства, а навпаки - гарантують можливість виконання зобов'язань саме перед позивачем. Аналогічно відповідач спростовує й аргументи щодо зниження прибутку, зазначаючи, що падіння чистого фінансового результату викликане збільшенням адміністративних витрат та змінами у нормативних вимогах до переоцінки товарів, тоді як інші показники звітності не свідчать про кризовий стан.
Відповідач також заперечує тезу скаржника про виведення коштів, наголошуючи, що зазначена в реєстрах сума транзакцій становить загальний валовий обіг коштів, який включає платежі позивача та витрати на закупівлю медичних препаратів, а тому не може бути доказом виведення активів.
А тому відповідач проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишить оскаржувану ухвалу без змін.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Схожі за змістом правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у наступних постановах Верховного Суду: від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно із приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Вказана правова позиція послідовно викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах від 10.10.2025 у справі № 910/3463/25, від 14.10.2025 у справі № 922/4759/24, від 30.09.2025 у справі № 904/876/25.
При цьому, позивач вважає, що існують об'єктивні причини вважати, що ТОВ «Дойч-Фарм» може припинити свою діяльність у формі ліквідації або реорганізації, що унеможливить проведення повноцінної процедури стягнення неустойки, яка буде підтвердження судовими рішеннями за наслідками розгляду наведених вище судових справ.
При цьому апелянт (ні в заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі) не зазначив, які саме дії вчиняються «Дойч-Фарм» з метою відчуження грошових коштів, та не надав суду жодного доказу в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, що відповідачем такі дії вчиняються або що йде підготовка до вчинення таких дій. А лише наявність декілька рахунків не свідчить про таке.
А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана заява про забезпечення позову обґрунтована лише наявністю потенційної можливості відповідача в будь-який момент будь-яким чином розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунка - не є підставою для забезпечення позову.
В цій частині відхиляються також доводи скаржника з посилання на наявні судові спори, що перебувають в господарських судах, оскільки наявність ініційованих судових проваджень (самим позивачем) не свідчить про неплатоспроможність відповідача, або про наявність ризику вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує доводи відповідача, що предметом стягнення у вказаних справах є штрафні санкції, а не стягнення основної заборгованості. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.
Таким чином, заявником належними доказами не доведено наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування визначеного позивачем способу забезпечення позову у даному випадку. Самі лише твердження апелянта про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань - не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Водночас, суд апеляційної інстанції не встановив порушення норм процесуального права на яких наголошує скаржник - як підставу для скасування ухвали суду першої інстанції.
А тому апеляційну скаргу (із заявлений підстав) у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Таким чином, на підставі ст. 2, 136, 137, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
8. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/12479/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі № 910/12479/25 - залишити без змін.
3. Матеріали оскарження повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 08.12.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім