Постанова від 02.12.2025 по справі 910/1776/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2025 р. Справа № 910/1776/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Журавель О.В.;

відповідача - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025

у справі №910/1776/25 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 922305,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» порушено свої зобов'язання за договором №4600008720 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 01.12.2023, оскільки поставлений відповідачем за видатковою накладною №5 від 22.02.2024 товар на суму 5393598,00 грн не відповідає вимогам до якості, встановленим договором та специфікацією до нього, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з останнього нарахованої за період з 13.03.2024 по 21.06.2024 пені у розмірі 544753,40 грн та штрафу у розмірі 377551,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1776/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засіданні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1776/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» на користь позивача пеню у розмірі 363168,93 та штраф у розмірі 251701,24 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом зменшено розмір штрафних санкцій за клопотанням відповідача на 1/3 від заявленого.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу у розмірі 307435,09 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив штрафні санкції, оскільки:

- відповідач, звертаючись з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 50%, жодним чином не обґрунтував свої вимоги щодо зменшення штрафних санкцій та не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій;

- суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визначених законом, при збиранні доказів, чим було порушено ч. 1 ст. 14 ГПК України, оскільки послався на загальнодоступну інформацією в мережі Інтернет щодо розміру чистого прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у 2024 році;

- судом не враховано наступного: розмір пені та штрафу не перевищує ціну договору; даний випадок не є винятковим у правовідносинах між сторонами; відповідач взагалі не виконав свої зобов'язання по договору щодо поставки товару та ухиляється від відповідальності; відповідач не навів жодної реальної причини неможливості сплати штрафних санкцій; відповідач не звертався до позивача з заявами про продовження строку поставки товару та не усунув зауваження до товару, а навпаки, намагаючись уникнути виконання взятих на себе зобов'язань, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору №4600008720 від 01.12.2023; відсутній справедливий баланс інтересів, оскільки відповідач ухиляється від виконання обов'язку, передбаченого договором, щодо своєчасного виконання договору та намагається використати суд як інструмент для уникнення сплати пені і штрафу;

- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення надав пріоритет саме доводам відповідача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки доказам та доводам позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1776/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1776/25, призначено її до розгляду на 17.09.2025, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

10.07.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить скасувати оскаржуване рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 розгляд справи №910/1776/25 відкладено до 22.10.2025.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/677/25 від 29.10.2025 у зв'язку з прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2025 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1776/25.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1776/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справу №910/1776/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 02.12.2025.

У призначене засідання суду 02.12.2025 з'явилася представник позивача та надала пояснення по суті апеляційної скарги.

Натомість, представники відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача від 05.11.2025.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та, у свою чергу, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» (постачальник) укладений договір №4600008720 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця Баласти для розрядних ламп чи трубок (Система гарантованого електропостачання) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 31150000-5, зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору якість та комплектність товарів повинні відповідати стандартам, технічним умовам, технічній та/або іншій документації, яка зазначається у додатках до цього договору і містить вимоги до товарів згідно з додатком 2 до договору.

Постачальник зобов'язаний передати покупцю товари у тарі та (або) в упаковці, що відповідає якості, комплектності і вимогам, встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами) виробника та (або) національними стандартами, якщо такі передбачені. Обов'язок постачальника здійснити передачу товарів у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування (п. 2.4 договору).

Ціна цього договору становить 5393598,00 грн з ПДВ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до цього договору. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки товару не пізніше ніж за 3 робочі дні до дати поставки. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають та підписують додаткову угоду. Постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього договору. Поставка товару та/або його шефмонтаж здійснюється на підставі письмових заявок від покупця, які є невід'ємною частиною договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п. 14.12 договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур'єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов'язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною (п. 5.6 договору).

Відповідно п. 5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.

У п. 5.8 договору сторонами погоджено, що датою поставки товарів є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених у даному пункті документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару).

Згідно з п. 5.9 договору у разі виявлення недоліків в переданих товарах (будь-яка невідповідність товару вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договору або вимогам, що пред'являються до товарів, а також інформації про товар, наданій виробником (постачальником)), покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором:

5.9.1 пропорційного зменшення вартості товарів;

5.9.2 безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів;

5.9.3 відшкодування витрат на усунення недоліків товарів.

Пунктом 5.10 договору передбачено, що у разі виявлення істотних недоліків в переданих товарах (недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (постачальника), після його усунення проявляється знову з незалежних від покупця причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад 14 календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором), недотримання гарантій, визначених п. 1.3 договору, покупець має право за своїм вибором:

5.10.1 відмовитися від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої за товари грошової суми;

5.10.2 вимагати заміни товарів на товари належної якості та/або на товари, які відповідають гарантіям, наданим постачальником відповідно до п. 1.3 договору, у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про заміну товарів.

Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю (п. 5.14 договору).

Відповідно до п. п. 5.14.1 та 5.14.2 договору приймання товарів покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару умовам цього договору та вимогам Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР №п-6 від 15.06.1965, та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР №п-7 від 25.04.1966, що застосовуються до правовідносин сторін в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим договором. Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю відповідний акт підписується обома сторонами договору.

У п. 7.3 договору сторони погодили, що за порушення постачальником умов договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів. Сплата штрафу не звільняє постачальника від обов'язку виконати вимоги покупця відповідно до п. 6.3.5 договору.

За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.4 договору).

Пунктом 7.12 договору визначено, що нарахування штрафних санкцій починається з дня, що є наступним після останнього дня строку виконання зобов'язання, і закінчується в день, що передує дню виконання зобов'язання в повному обсязі.

Відповідно п. 7.16 договору у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником основного зобов'язання за договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) постачальником основного зобов'язання за договором сторони розуміють порушення постачальником строків поставки, зазначених у специфікації, або недопоставку товарів, ненадання або неналежне надання шефмонтажу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1 договору).

Згідно з п. 13.6 договору сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами: комп'ютерна програма «Система зовнішнього обігу електронних документів «DEALS», та відповідно до положень Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У специфікації (додаток 1 до договору) сторони погодили обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» протягом 90 календарних днів з дати отримання постачальником заявки 1 комплекту системи гарантованого електропостачання у складі:

- система постійного струму типу SDC 220-400-R напругою =220 В;

- система змінного струму типу WEW 1010-220/230-EAN-R напругою ~ 230 В.

Загальна вартість товару становить 5393598,00 грн з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» заявку №1 (вих. №ТОВВИХ-23-17991 від 13.12.2023) на поставку системи гарантованого електропостачання. Вказана заявка була направлена як на електронну пошту відповідача, вказану у п. 14.12.2 договору, так і засобами поштового зв'язку.

Листом вих. №32 від 02.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про готовність до відвантаження обладнання та просило підтвердити готовність прийняти обладнання у період з 15 по 22 лютого 2024 року.

Листом вих. №ТОВВИХ-24-2430 від 19.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» місце поставки товару.

22.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» разом із підписаною постачальником в односторонньому порядку видатковою накладною №5 від 22.02.2024 систему гарантованого електропостачання вартістю 5393598,00 грн з ПДВ. Факт передачі товару підтверджується підписаною представниками та скріпленою печатками сторін товарно-транспортною накладною №3 від 22.02.2024.

Листом вих. №ТОВВИХ-24-3568 від 07.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік», що в ході приймання товарів за кількістю і якістю було зафіксовано низку зауважень, які викладені в акті невідповідностей ТМЦ №5/22/02 від 05.03.2024, у зв'язку з чим викликало уповноваженого представника постачальника на 12.03.2024 для проведення огляду та повторного приймання товарів. До вказаного листа покупцем було долучено акт невідповідностей ТМЦ №5/22/02 від 05.03.2024, в якому викладено наступні зауваження:

1) в шафах НКУ постійного струму (НКУ АС05) та НКУ змінного струму (НКУ AD01) кількість та номінальні значення струмів автоматичних вимикачів не відповідають кількісним і якісним характеристикам схем принципових однолінійних НКУ АС05, НКУ AD01, які мають бути передбачені у відповідності до лодатків Б, В лодатку 2 «Технічні та якісні характеристики товарів» до договору;

2) якісне виконання шаф НКУ постійного струму (НКУ АС05) та НКУ змінного струму (НКУ AD01) здійснено в стаціонарному вигляді та не відповідає п. 1.2.2.3, п. 2.2.3.3 «Параметри конструкції» в частині виконання функціональних блоків - висувне, форма внутрішнього відокремлення кіл-4b;

3) габаритно-установчі розміри та вагові характеристики розрядного пристрою, які зазначені в паспортних даних товару, не відповідають фактичним замірам ВхШхГ, виконаним безпосередньо при прийманні товару;

4) паспорт на товар в цілому та його складові, такі як «свідоцтво про пакування», «свідоцтво про приймання», тощо виконано постачальником товару, а не виробником, зазначеним в додатку 1 до договору. В комплектність системи входить документація та обладнання виробників, які не були зазначені в додатку 1 до договору (розрядний пристрій, акумуляторна установка);

5) копії декларації про відповідність технічним регламентам (п. 5.8.7.1, п. 5.8.7.2 договору) надані лише на окремі складові товару (інвертор, випрямляч), на решту складових товару (розрядний пристрій, акумуляторна установка) та товар в цілому відсутні.

Листом вих. №72 від 11.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» просило позивача перенести дату продовження приймання товару і гарантувало усунення недоліків, які викладені в акті невідповідностей ТМЦ №5/22/02 від 05.03.2024.

Листом вих. №76 від 18.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік»:

- щодо першого зауваження: зобов'язалось доукомплектувати 5 шт. резервних автоматичних вимикачів зі значенням струмів визначених у схемі принциповій однолінійній шафи НКУ постійного струму (НКУ AD01) та замінити автоматичні вимикачі у шафі НКУ змінного струму (НКУ АС05) з номінальним струмом 4А на вимикачі з номінальним струмом 6А, які передбачені у до додатках Б, В додатку 2 «Технічні та якісні характеристики товарів» до договору. Постачальник просив покупця це підтвердити або надати йому затверджену проектну документацію на систему гарантованого живлення в частині НКУ для коректного усунення зауважень щодо кількості автоматичних вимикачів та їх номінальним струмом;

- щодо другого зауваження: запропонувало доукомплектувати існуючу шафу НКУ постійного струму (НКУ AD01) допоміжними блоками для забезпечення етичного виконання вихідних автоматичних вимикачів замість висувного виконання. Забезпечити форму внутрішнього відокремлення кіл-4b шляхом встановлення допоміжних перегородок між затискачами в існуючій шафі. Що стосується шафи НКУ змінного струму (НКУ АС05), то постачальник вказав на існування протиріччя в вимогах: в однолінійній схемі (додаток Б додатку 2 «Технічні та якісні характеристики товарів» до договору) шафи НКУ змінного струму (НКУ АС05) позначені автоматичні вимикачі стаціонарного виконання, а в вимогах додатку 2 «Технічні та якісні характеристики товарів» до договору вказано висувне виконання. Відтак, запропонував також доукомплектувати існуючу шафу НКУ змінного струму (НКУ АС05) допоміжними блоками для забезпечення втичного виконання вихідних автоматичних вимикачів замість висувного виконання та забезпечити форму внутрішнього відокремлення кіл-4b шляхом встановлення допоміжних перегородок між затискачами в існуючій шафі;

- щодо третього зауваження: постачальник повідомив, що помилково включив в документацію документи на інший розрядний пристрій та зобов'язався надати документи на поставлений розрядний пристрій;

- щодо четвертого зауваження: постачальник повідомив, що має право випускати паспорти, технічну та експлуатаційну документацію українською мовою відповідно до свідоцтва про авторизацію та листа від фірми Gutor;

- щодо п'ятого зауваження: долучив до даного листа копії декларації відповідності на розрядний пристрій та сертифікат відповідності на акумуляторну батарею.

Як убачається з витягу з Системи електронного документообігу «DEALS», підписання завантаженої 27.02.2024 видаткової накладної №5 від 22.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 19.03.2024 було відхилено.

19.03.2024 Акціонерним товариством «Банк Альянс» було отримано вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про сплату гарантії в розмірі 269679,90 грн, яка була надана банком за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік».

Листом вих. №ТОВВИХ-24-4941 від 01.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомило відповідача, що пропозиція щодо зміни типу форми відокремлення кіл в електричних щитах НКУ AD01 та НКУ АС05 з 4b до 2b та заміна виконання комутаційного обладнання (автоматичних вимикачів) щитів НКУ з «висувного» виконання на «етичне» є погіршенням технічних характеристик електричних щитів НКУ, що знижує надійність електропостачання категорійних споживачів КС, втрачається можливість оперативної заміни модулів, що вийшов з ладу, на однотипні резервні та вищенаведені пропозиції не відповідають вимогам, зазначеним в додатку 2 до договору. Тому необхідно привести електричні щити НКУ AD01 та НКУ АС05 у відповідність до вимог додатку 2 (додатку Б та В) до договору. Також позивачем повідомлено відповідача, що надані декларації про відповідність технічним регламентам не відповідають вимогам постанови №1077 від 16.12.2015.

У листі вих. №110/У від 09.04.2024 відповідач вказав, що відсутність погодження реалізованих технічних рішень та затвердженої проектно-конструкторської документації покупцем у встановленому порядку позбавляє постачальника можливості усунути невідповідності товару, зазначені в акті невідповідності, тому що різні формулювання у вимогах до технічних характеристик товару у додатку 2, додатках Б, В не можуть бути визначені, як однозначні.

У листі вих. №ТОВВИХ-24-5667 від 15.04.2024 позивач вказав, що не вбачає можливим погодження та затвердження електричних принципових однолінійних схем НКУ=АС05, НКУ AD01, в яких існують невідповідності кількісним і якісним характеристикам, визначеним в додатку 2 «Технічні та якісні характеристики товарів» до договору. Щодо вимоги постачальника надання «затвердженого робочого проекту» на систему гарантованого живлення в частині схем електричних принципових однолінійних схем НКУ АС05, НКУ AD01, покупець вказав, що вважає її неприйнятною, необґрунтованою та такою, що не відповідає умовам договору. В додатку 2 до договору «Технічні та якісні характеристики товарів» викладено детальні та змістовні вимоги до предмету договору, якими не передбачено надання будь-яких проектних матеріалів, креслень тощо.

Листом вих. №141/У від 02.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» повторно просило позивача надати затверджені схеми електричні принципові однолінійні НКУ AD01, НКУ АС05 для усунення зауважень.

Листом вих. №ТОВВИХ-24-7022 від 09.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повторно відмовило у наданні «затверджених схем електричних принципових однолінійних схем НКУ=АС05, НКУ AD01», оскільки в додатку 2 до договору «Технічні та якісні характеристики товарів» викладено детальні та змістовні вимоги до предмету договору, якими не передбачено надання будь-яких проектних матеріалів, креслень тощо.

24.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» з претензією №1 (вих. №ТОВПРЕТ-24-182 від 22.07.2024), у якій, посилаючись на не поставку відповідачем товару, просило сплатити постачальника неустойку у загальному розмірі 922305,26 грн.

Оскільки відповідач не задовольнив претензію щодо сплати штрафних санкцій у добровільному порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося з даним позовом та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» нараховану за період з 13.03.2024 по 21.06.2024 пеню у розмірі 544753,40 грн та штраф у розмірі 377551,86 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначив наступне:

- товаротранспортною накладною №3 від 22.02.2024, видатковою накладною №5 від 22.02.2024 та пакувальним листом на 10 вантажних місць загальною вагою 12 тон підтверджується поставка товару комплектно і в терміни, що встановлені умовами договору та відповідно до заявки позивача на постачання товару, проте у день передачі (постачання) товару (22.02.2024) на місці передачі роботу комісії з приймання не було розпочато через відсутність уповноважених членів комісії позивача без повідомлення причин і дати початку процедури приймання. При цьому, про час поставки та необхідність організації процедури приймання товару відповідач повідомив позивача завчасно листами №32 від 02.02.2024 та №46 від 21.02.2024, а заперечення щодо пропозицій відповідача стосовно дати приймання товару не надходило;

- позивач обґрунтовує обставину недотримання відповідачем якості та комплектності частини товару, а саме двох шаф: НКУ постійного струму (НКУ АС05) та НКУ змінного струму (НКУ ADO1), шляхом посилання на акт невідповідності ТМЦ по кількості та/або по якості №5/22/02 від 05.03.2024, натомість стосовно решти 8 вантажних місць зауваження позивача відсутні;

- акт №5/22/02 від 05.03.2024 складено з низкою порушень. Відповідач заперечує висновки, що наведені в акті невідповідності ТМЦ по кількості та/або по якості №5/22/02 від 05.03.2024 шляхом посилання на висновки експерта за результатами проведення судової електротехнічної експертизи №СЕ-24/017-ЕТ;

- за змістом ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) застосування штрафних санкцій за прострочення постачання повинно мати «прострочення виконання», тобто виконання має бути обов'язково, в той час як позивач не надав доказів виконання поставки по договору, яку він прийняв поза встановленим договором терміном;

- позивач без пред'явлення претензії або іншої вимоги щодо порушення умов п. 7.16 договору у безакцептному порядку списав 269679,90 грн за банківською гарантією, яка була надана постачальником в якості забезпечення виконання договору.

Позивач у відповіді на відзив на спростування доводів відповідача зазначив наступне:

- у п. 5.8 договору сторони погодили, що датою поставки товарів є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених в п. п. 5.8.1-5.8.7 документів. Пунктом 5.14 договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю. Відтак, станом на час звернення з позовом зобов'язання щодо поставки товарів, якість та комплектність яких відповідають умовам договору та у строки визначені умовами договору, не виконано;

- відповідач неодноразово, зокрема листами №72 від 11.03.2024 та №76 від 18.03.2024, після ознайомлення з актом невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості №5/22/02 від 05.03.2024, зобов'язувався усунути зафіксовані в акті недоліки;

- умовами договору передбачено поставку товару як одного єдиного комплекту, а тому і приймання та перевірка щодо якості та кількості товару відбувалася як 1 комплекту.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив:

- позивач не надав доказу складання акту приймання товару по кількості та якості, на який посилається у відповіді на відзив і який передбачено умовами п. 5.14 договору, хоча обов'язок складання такого акту покладений п. 29 Інструкції П-7 на позивача;

- позивач не заперечує, що ним не прийняті рішення та не виконані дії, які покладені на нього умовами п. 5.9 договору в разі, якщо позивач вважає товар некомплектним;

- застосування штрафних санкцій в якості некомплектності товару мало б відбуватися відповідно до п. 7.3 договору, яким передбачена відповідальність за порушення вимог якості (комплектності) товару у вигляді штрафу. У випадку застосування штрафу за некомплектний неякісний товар позивач мав би керуватися положеннями п. 5.9 договору, який передбачає варіанти врегулювання оплати та приймання неякісного товару.

Водночас, як було зазначено вище, відповідач у письмових поясненнях зазначив, що сума штрафних санкцій, яка заявлена позивачем у позовній заяві, є надмірною і вона не відповідає розміру фінансової відповідальності за договором за порушення умов постачання щодо якості або комплектності обладнання, у частині комплекту обладнання, а саме шаф НКУ. З огляду на викладене відповідач просив суд зменшити вдвічі суму заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині виконання обов'язку з поставки товару належної якості і комплектності у строк, визначений договором, та вказав на наявність підстав для стягнення пені і штрафу.

Разом з цим, судом першої інстанції частково задоволено клопотання відповідача та зменшено розмір штрафних санкцій на 1/3 від заявленого. В обґрунтування таких висновків місцевий господарський суд зазначив наступне:

- 19.03.2024 Акціонерним товариством «Банк Альянс» було отримано вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про сплату гарантії в розмірі 269679,90 грн, яка була надана банком за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік». 25.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» було перераховано Акціонерному товариству «Банк Альянс» кошти у розмірі 269679,90 грн за вимогою банку, що підтверджується платіжною інструкцією №112 від 25.03.2025. Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» було стягнуто кошти у розмірі 269679,90 грн за прострочення поставки спірного товару;

- спірний товар (обладнання) закуповувався в рамках будівництва (реконструкції) компресорної станції «Яготин». Будівельні роботи на даному об'єкті станом на дату розгляду даного спору не завершились (об'єкт не зданий в експлуатацію) з незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» причин - невиконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару не стало причиною не завершення будівництва цього об'єкту. Відтак порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою негативні наслідки для позивача, який, з огляду на затримку будівельних робіт, не позбавлений можливості знайти нового постачальника товару;

- судом позитивно оцінена поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у спірних правовідносинах, яке пропонувало шляхи усунення недоліків та здійснювало комунікацію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з метою вирішення даного спору в позасудовому порядку;

- згідно загальнодоступної інформації в мережі Інтернет (https://clarity-project.info/edr/38679759/yearly-finances) чистий прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у 2024 році склав 2964000,00 грн, а відтак суд вважав надмірним та несправедливим застосування штрафних санкцій до відповідача, які б становили третину від чистого прибутку за весь минулий рік, тим більше, що позивачем було реалізовано своє право на стягнення гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» оскаржує рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені і штрафу у розмірі 307435,09 грн, тобто позивач не погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Водночас, у своєму відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, тобто, фактично, вийти за межі вимог і доводів апеляційної скарги.

В даному контексті апеляційний суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20, де вказано наступне:

« 79. Межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, процесуальним законом чітко визначені як межі розгляду справи апеляційним судом, так і його повноваження щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, підставою для чого не може бути сам по собі пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Із цих же підстав не може бути і залишено без змін заочне рішення суду, оскільки апеляційний суд в силу статті 375 ЦПК України зобов'язаний перевірити додержання норм матеріального права.

Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги».

Вказаний висновок також знайшов своєї відображення у постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №921/703/23, де зазначено наступне:

«Як прокурор, так і акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в апеляційних скаргах просили суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Однак, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 14.06.2024 у справі №921/703/23 скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволеної вимоги про скасування рішення реєстратора від 19.10.2013 №6971915.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20, якою обґрунтована касаційна скарга, зауважила, що суд апеляційної інстанції не може вийти за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника. Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вимоги про скасування рішення реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Гуляєва О.О. від 19.10.2013 №6971915.»

У даній справі №910/1776/25 до суду апеляційної інстанції звернувся позивач з апеляційною скаргою на рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу у розмірі 307435,09 грн. Відповідач, натомість, не звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції у справі №910/1776/25 оскаржується виключно позивачем у відповідній частині, який звернувся з позовом до суду першої інстанції, позивач не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що він досягнув в попередній інстанції в результаті розгляду своєї позовної заяви.

З огляду на викладене та висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1776/25 переглядається апеляційним судом виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Як було зазначено вище, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив штрафні санкції на 1/3 від їх обґрунтованого розміру, оскільки:

- відповідач, звертаючись з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 50%, жодним чином не обґрунтував свої вимоги щодо зменшення штрафних санкцій та не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій;

- суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визначених законом, при збиранні доказів, чим було порушено ч. 1 ст. 14 ГПК України, оскільки послався на загальнодоступну інформацією в мережі Інтернет щодо розміру чистого прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у 2024 році;

- судом не враховано наступного: розмір пені та штрафу не перевищує ціну договору; даний випадок не є винятковим у правовідносинах між сторонами; відповідач взагалі не виконав свої зобов'язання по договору щодо поставки товару та ухиляється від відповідальності; відповідач не навів жодної реальної причини неможливості сплати штрафних санкцій; відповідач не звертався до позивача з заявами про продовження строку поставки товару та не усунув зауваження до товару, а навпаки, намагаючись уникнути виконання взятих на себе зобов'язань, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору №4600008720 від 01.12.2023; відсутній справедливий баланс інтересів, оскільки відповідач ухиляється від виконання обов'язку, передбаченого договором, щодо своєчасного виконання договору та намагається використати суд як інструмент для уникнення сплати пені і штрафу;

- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення надав пріоритет саме доводам відповідача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки доказам та доводам позивача.

Однак, колегія суддів вважає наведені аргументи скаржника необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для скасування рішення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» не було виконано свої зобов'язання з поставки визначеного договором та технічною документацією до нього товару ані у визначений договором строк - до 12.03.2024 включно, ані станом на час розгляду справи.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, положення якого були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, оскільки відповідач у встановлений договором та специфікацією строк свого обов'язку з поставки товару не виконав, допустивши невиконання зобов'язання, такі дії є порушенням договірних зобов'язань, що є підставою для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.4 договору сторони узгодили, що за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.

Оскільки відповідачем було прострочено виконання зобов'язань на понад 30 календарних днів, правомірним є застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» штрафу у розмірі 7% вартості товарів, що становить 377551,86 грн.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення.

З наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нарахував пеню на вартість непоставленого товару за період з 13.03.2024 по 21.06.2024 у розмірі 544753,40 грн, що є правомірним і такий розрахунок відповідає обставинам справи та правовідносинам сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, 30.03.2021 у справі №902/538/18, 28.06.2022 у справі №902/653/21 та 13.07.2022 у справі №925/577/21.

У постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, застосовані судом апеляційної інстанції, та положення ГПК України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Таким чином, з аналізу наявної судової практики слід зробити висновок, що зменшення неустойки можливе у тому числі за ініціативою суду, при цьому не лише судом першої інстанції, а і судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, в силу висновків про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50% тощо), до якого суд має право її зменшити, суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень ч. 3 ст. 551 ЦК України з висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №917/272/23, касаційний суд, врахувавши стратегічний характер завдань та діяльності відповідача, направлений на забезпечення економіки України, а також відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах, визнав правомірним зменшення неустойки на 100%, тобто, повне звільнення від сплати неустойки.

Отже, зменшення судом неустойки до певного розміру залежить від індивідуальних ознак кожної справи, аргументів сторін та поданих доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, пославшись на ст. ст. 42 та 44 ГК України, вказала, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Окрім цього, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховані, а які відхилені. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також з урахуванням балансу інтересів сторін, дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік», на 1/3 від заявленої суми.

Так, судом враховано, що 19.03.2024 Акціонерним товариством «Банк Альянс» було отримано вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про сплату гарантії у розмірі 269679,90 грн, яка була надана банком за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік». 25.03.2024 відповідачем було перераховано Акціонерному товариству «Банк Альянс» кошти у розмірі 269679,90 грн за вимогою банку, що підтверджується платіжною інструкцією №112 від 25.03.2025. Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» було стягнуто кошти у розмірі 269679,90 грн за банківською гарантією за прострочення поставки спірного товару.

Водночас, суд першої інстанції наголосив на тому, що в даному випадку відсутні підстави для висновку про притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж порушення, оскільки як неустойка, так і гарантія є видами забезпечення виконання зобов'язання, негативні наслідки для боржника за якими наступають у разі порушення ним зобов'язання (як і у випадку будь-якого виду забезпечення виконання зобов'язання).

Також судом взято до уваги, що товар закуповувався в рамках будівництва (реконструкції) компресорної станції «Яготин». Будівельні роботи на даному об'єкті станом на дату розгляду даного спору не завершились з незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» причин - невиконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару не стало причиною не завершення будівництва цього об'єкту. Відтак, порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою негативні наслідки для позивача, який, з огляду на затримку будівельних робіт, не позбавлений можливості знайти нового постачальника товару.

Окрім цього, при зменшенні розміру неустойки суд позитивно оцінив поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у спірних правовідносинах, яке пропонувало шляхи усунення недоліків та здійснювало комунікацію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з метою вирішення даного спору в позасудовому порядку.

Насамкінець, суд взяв до уваги загальнодоступну інформацією в мережі Інтернет (https://clarity-project.info/edr/38679759/yearly-finances), відповідно до якої чистий прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у 2024 році склав 2964000,00 грн, що свідчить про несправедливість застосування штрафних санкцій до відповідача, які б становили третину від чистого прибутку за весь минулий рік.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: цей факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16).

Таким чином, інформація, розміщена на веб-сайті юридичної особи, може бути визнана загальновідомою залежно від об'єктивних та суб'єктивних меж.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі №904/9890/16 фактично визнав загальновідомою та дослідив інформацію, розміщену на інтернет-сторінці https://privatbank.ua/terms/, вказуючи, що роздруківка сторінки, наданої позивачем, та інтернет-сторінка https://privatbank.ua/terms/ не є тотожними; на сторінках, які міститься в мережі інтернет https://privatbank.ua/terms/ та https://privatbank.ua, відсутні умови та правила надання банківських послуг, які надані позивачем у роздрукованому варіанті.

Верховний Суд у постанові від 01.05.2024 у справі №369/2379/22 визнав загальнодоступною інформацію, розміщену в автоматизованій системі виконавчого провадження, та вважав, що дії апеляційного суду щодо її дослідження й уточнення не свідчать про збирання доказів за власною ініціативою всупереч диспозитивності цивільного судочинства.

Також, у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №210/2794/15-ц суд касаційної інстанції вказав, що ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» віднесено до категорії неплатоспроможних, у ньому запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; ці обставини є загальновідомими, розташовані на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому визнані судом загальновідомими, тому не потребують доказування.

Отже, з огляду на позицію Верховного Суду щодо того, що розміщену в мережі Інтернет інформацію за певних обставин можна вважати загальнодоступною, загальновідомою та такою, що не потребує окремого доказування, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника в тій частині, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визначених законом, при збиранні доказів, чим було порушено ч. 1 ст. 14 ГПК України, оскільки послався на загальнодоступну інформацією в мережі Інтернет щодо розміру чистого прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Електронік» у 2024 році.

З урахуванням усього вищезазначеного, беручи до уваги обставини справи у сукупності, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру неустойки на 1/3, що становить 363168,93 пені та 251701,24 грн штрафу і разом складає 614870,17 грн, в той час як до стягнення з відповідача було заявлено 922305,26 грн штрафних санкцій.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги позивача з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, апеляційним судом відхиляються.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1776/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» не підлягає задоволенню.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1776/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 08.12.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко