вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" листопада 2025 р. Справа№ 911/545/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Суліма В.В.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Коноваленко І.М.,
від відповідача - Гаврин Д.В.,
від третіх осіб - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2025 у справі №911/545/25 (суддя Колесник Р.М., повне рішення складено - 08.09.2025) за позовом Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович; 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення 78 871,10 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Державним підприємством "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" (надалі - позивач/ ДП МА "Бориспіль") подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (надалі - відповідач/ТОВ "Аеро Ресторантс"), в якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 63 вчинений 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ "Аеро Ресторантс" про стягнення з ДП МА "Бориспіль" грошових коштів в сумі 78871,10 гривень.
Заявою від 18.03.2025 позивачем змінено предмет позову у спосіб доповнення вимогою про стягнення з ТОВ "Аеро Ресторантс" грошових коштів в сумі 78871,10 гривень, стягнені за виконавчим написом № 63 вчиненим 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем.
Позовні вимоги мотивовано наступними доводами.
Позивач не є стороною Договору оренди, він не містять підписаних позивачем умов, які б встановлювали для нього фінансові зобов'язання щодо відповідача, а тому нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису.
Жодних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем та встановлюють прострочення виконання зобов'язання за договором оренди не могло бути надано нотаріусу.
Отже, вчиняючи виконавчий напис нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності нотаріально засвідченого укладеного договору між позивачем та відповідачем та наявності безспірності заборгованості, чим порушив вимоги ст. ст. 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", п. 1 Переліку № 1172, в наслідок чого ДП МА "Бориспіль" зазнало збитків та порушення прав.
На момент вчинення виконавчого напису, так само як і на дату звернення до суду з даною позовною заявою, позивач не отримував ані від відповідача, ані від нотаріуса, повідомлення про початок процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріусу, що позбавило позивача можливості подати нотаріусу обґрунтовані заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги відповідача, що свідчить про порушення нотаріусом приписів Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому, у вчиненому оскаржуваному виконавчому написі відсутня інформація, на підставі яких саме документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, було вчинено виконавчий напис.
На час вчинення виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не існувала, грошові зобов'язання перед відповідачем на суму 78871,10 гривень завдатку за договором було припинено повністю у спосіб вчинення позивачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таке припинення відбулося на підставі заяви позивача, яка була складена 27.01.2025, та з цієї дати зобов'язання позивача перед відповідачем припинилося і на момент вчинення виконавчого напису не існувало. Крім того, відповідач не звертався із позовом про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування, адже це є єдиним способом висловлення незгоди із проведеним зарахуванням.
Акт звіряння підписаний сторонами не є первинним документом, а тому не може підтверджувати існування безспірної заборгованості. До того ж його складено станом на 30.09.2024, коли як виконавчий напис вчинявся 28.01.2025. Відповідачем не надано доказів того, що вказаний акт подавався нотаріусу в момент вчинення виконавчого напису.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2025 у справі №911/545/25 у задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушень під час вчинення виконавчого напису, як формального процедурного характеру так і по своїй суті.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована аналогічними доводами, що й позовна заява.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 21.10.2025) до їх електронних кабінетів.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від вказаних осіб до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін та третіх осіб не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення третіх осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
30.07.2014 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтер Аеро Україна" (наразі змінено найменування на ТОВ "Аеро Ресторантс") (орендар) було укладено договір оренди № 1612 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (надалі договір/договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № № 245, 277, 279, 280, 281 та частину приміщення № 201 на другому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 220,0 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Бориспіль-7 на 2-му поверсі термінального комплексу "D" (інв. № 47578), загальною площею 107850,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі ДП МА "Бориспіль".
Відповідно до умов пункту 3.1. договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року - суму в розмірі 157742,20 (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок дві грн. двадцять коп.) гривень.
Відповідно до умов пункту 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно умов пункту 5.2. договору, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання договору оренди внести завдаток, передбачений договором оренди. Завдаток стягується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 договору оренди. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення договору оренди за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором оренди платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. пункт 3.9 договору оренди), що підлягає поверненню.
Відповідно до умов пункту 3.10. договору, зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.
Згідно п. 10.1. договору, договір оренди укладено строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з " 30" липня 2014 року до " 29" липня 2024 року включно.
На виконання умов п. 3.10 і п. 5.2 договору ТОВ "Аеро Ресторантс" на користь ДП МА "Бориспіль" 27.08.2014 відповідно до платіжного доручення № 00174 було сплачено 78871,10 гривень завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за Договором оренди із розрахунку 30% від орендної плати (47322,66 грн) плюс сума ПДВ за ставкою 20% від орендної плати (31548,44 грн).
Позивачем листом № 25-22-304 від 28.06.2024 повідомлено відповідача про непродовження договору оренди у зв'язку із необхідністю використання орендованого за договором оренди майна для власних потреб позивача.
21.08.2024 відповідачем листом № 21-08-24-05 повідомлено позивача реквізити банківського рахунку для повернення завдатку, сплаченого ним згідно з договором оренди.
Станом на 30.09.2024 сторонами було складено та підписано спільний акт звіряння розрахунків, яким зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень.
14.01.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла вимога від 09.01.2025 № 09-01-25/2 про сплату 78871,10 гривень коштів.
27.01.2025 позивачем, у відповідь на вимогу відповідача від 09.01.2025, було складено Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-11 від 27.01.2025 на вказану суму - 78871,10 гривень, з огляду на наявність у ТОВ "Аеро Ресторантс" не виконаного грошового зобов'язання на суму 419000,00 гривень за договором № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, залишеним у цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 і постановою Верховного Суду від 27.02.2024.
Вказана заява була направлена позивачем на поштову адресу відповідача 28.01.2025, а 31.01.2025 ця заява була направлена відповідачу на його електронну пошту.
28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ "Аеро Ресторантс" було вчинено виконавчий напис про стягнення з ДП МА "Бориспіль" грошових коштів в сумі 78871,10 гривень.
30.01.2025 державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження та цього ж дня з рахунку позивача було здійснено списання грошових коштів в загальній сумі 87127,21 гривень, яка складалася з 78871,10 гривень заборгованості за виконавчим документом, 7887,11 гривень - виконавчого збору та 369,00 гривень мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 05.02.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу було закінчено.
Заявою від 06.02.2025 позивач вчинив заяву про відмову від заяви від 27.01.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, з тих мотивів що вказана заява не була врахована під час вчинення та виконання виконавчого напису нотаріуса.
Заперечуючи наявність достатніх законних підстав для вчинення виконавчого напису нотаріуса та для його подальшого виконання позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як вже було вказано, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Закону України «Про нотаріат» зауважено, що цей Закон встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина перша статті 1 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» до повноважень нотаріусів належить вчинення такої нотаріальної дії, як вчинення виконавчого напису.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тож виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в певному спеціальному порядку, який є відмінним від інших форм (зокрема й судової) надання захисту таким правам та інтересам.
У статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (пункт 3).
У главі 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» врегульовано питання стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом (стаття 87); умов вчинення виконавчих написів (стаття 88); змісту виконавчого напису (стаття 89); порядку стягнення за виконавчим написом (стаття 90); строку пред'явлення виконавчого напису (стаття 91).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").
У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса (ст.89 Закону "Про нотаріат").
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 90 Закону України "Про нотаріат").
Згідно із ч. 1 ст. 91 Закону "Про нотаріат" виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
Виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що зазначається у тексті самого виконавчого напису (п.4 гл.11 розд.І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі Порядок)).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (підпункти 1.1, 1.2 п. 1 гл.16 розд. ІІ Порядку).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (пп. 3.1 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку).
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (пп. 5.1 п. 5 гл.16 розд. ІІ Порядку).
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України "Про виконавче провадження" (п. 8 гл. 16 розд. ІІ Порядку).
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі Перелік документів) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, виснувала, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, зазначив, що він не є стороною договору оренди, та останній не містять підписаних позивачем умов, які б встановлювали для нього фінансові зобов'язання щодо відповідача, а тому нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису.
Дійсно договір оренди укладений відповідачем, як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем.
Проте, позивач згідно вказаного договору виступає балансоутримувачем майна, на користь якого сплачується 30 % орендної плати.
Так, за змістом договору оренди, він встановлює певні права та обов'язки для позивача, як балансоутримувача, зокрема щодо права на отримання частини орендної плати за користування орендованим майном.
Той факт, що позивач не є безпосередньою стороною договору оренди, не спростовує того, що цей договір укладений і в інтересах позивача, який є учасником орендних правовідносин, отримувачем частини орендної плати та особою, на яку договором покладено обов'язок після закінчення строку договору повернути відповідачу частину платежу, внесеного ним в момент укладання договору оренди як завдатку.
З огляду на викладене, договір оренди є достатньою правовою підставою для вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису щодо обов'язку позивача сплатити на користь відповідача заборгованість, яка утворилася у нього за вказаним договором.
Апелянт також посилається на те, що жодних документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем та встановлюють прострочення виконання зобов'язання за договором оренди не надано нотаріусу.
Ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Як вже зазначалося, на виконання умов договору відповідачем на користь позивача 27.08.2014 відповідно до платіжного доручення № 00174 було сплачено 78871,10 гривень завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за договором оренди, що становить 30% від розміру орендної плати, визначеної умовами договору.
За змістом п. 10.1. Договору, він діє на строк до 29.07.2024 та позивач, як балансоутримувач, листом № 25-22-304 від 28.06.2024 повідомив відповідача про небажання продовжувати дію договору у зв'язку із необхідністю використання орендованого майна для власних потреб.
З огляду на викладене договір оренди припинився із закінчення строку на який він укладався, а саме 29.07.2024.
Позивач проти зазначених обставин не заперечував.
Припинення договору оренди, на забезпечення виконання зобов'язань за яким відповідачем було внесено завдаток, вочевидь свідчить про виникнення у отримувача такого завдатку, за відсутності неврегульованих претензій, обов'язку повернути вказану суму завдатку відповідачу.
Позивач не посилався на наявність неврегульованих питань за наслідком припинення строку дії договору та навіть підписав із відповідачем спільний акт звіряння розрахунків станом на 30.09.2024, в якому зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень.
За вірним висновком суду першої інстанції посилання позивача на те, що акт звіряння не є первинним бухгалтерським документом судом до уваги не приймається, адже безспірність претензій відповідача ґрунтується на тексті самого договору та самій сутності утримуваних грошових коштів у якості завдатку, який після припинення договору оренди безумовно мав бути повернутий на користь відповідача.
Посилання позивача на те, що акт звіряння складений станом на 30.09.2024, тоді як виконавчий напис вчинено 28.01.2025 не ставить під сумнів правомірність вчиненого виконавчого напису, адже позивачем окрім загального посилання на різницю у датах складання акту звіряння та виконавчого напису не наведено аргументів та доказів, які б свідчили б про те, що в період після складання акту звіряння заборгованість перед відповідачем станом на дату вчинення виконавчого напису була погашена чи була спірною.
Таким чином, позивачем не доведено порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису в частині дотримання вимог про його вчинення, зокрема щодо безспірності існуючої у позивача заборгованості перед відповідачем.
Стосовно доводів апелянта про те, що він не отримував ані від відповідача, ані від нотаріуса, повідомлення про початок процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріусу, що позбавило його можливості подати обґрунтовані заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги відповідача, слід зазначити наступне.
Позивачем не зазначено, а судом не встановлено, що будь-яким нормативно-правовим актом передбачено обов'язок кредитора або нотаріуса повідомити боржника про початок реалізації процедури вчинення виконавчого напису.
Відповідно до Порядку, лише у разі вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, такий напис вчиняється після спливу 30 днів з моменту направлення іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
В усіх інших випадках направлення жодних попередніх повідомлень про початок процедури вчинення виконавчого напису Порядок не передбачає, а тому твердження позивача в цій частині не є належною мірою обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок позивача повернути утримувану ним суму завдатку після припинення договору оренді прямо виникає із суті правовідносин.
21.08.2024 відповідач листом № 21-08-24-05 повідомив позивачу реквізити банківського рахунку для повернення завдатку, станом на 30.09.2024 сторонами було складено та підписано спільний акт звіряння розрахунків, яким зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень та 14.01.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла вимога від 09.01.2025 №09-01-25/2 про сплату 78871,10 гривень, яка протягом розумного строку не була задоволена.
Отже, за таких обставин, позивач не може посилатися як на відсутність ознак безспірності вимог відповідача, так і недостатність часу для реагування на вимоги відповідача повернути йому суму завдатку у вказаному розмірі у зв'язку із припиненням з 29.07.2024 дії договору оренди.
Стосовно доводів скаржника про відсутність заборгованості позивача на момент вчинення виконавчого напису внаслідок припинення зобов'язання у спосіб зарахування зустрічних вимог, слід зазначити наступне.
Так, 14.01.2025 позивач отримав від відповідача вимогу від 09.01.2025 № 09-01-25/2 про сплату 78871,10 гривень, що є сумою утримуваного позивачем завдатку за вже припиненим договором оренди.
27.01.2025 позивачем, у відповідь на вказану вимогу складено заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на вказану суму з огляду на наявність у відповідача непогашеного боргу у розмірі 419000 гривень за рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22.
Вказана заява була направлена позивачем на поштову адресу відповідача 28.01.2025 (отримана відповідачем 06.02.2025) та 31.01.2025 ця заява була направлена відповідачу на його електронну пошту.
Проте виконавчий напис було вчинено 28.01.2025, а 30.01.2025 по ньому було відкрито виконавче провадження та цього ж дня проведене списання грошових коштів з рахунку позивача.
Позивач стверджує, що зарахування зустрічних вимог відбулось 27.01.2025 - з моменту підписання ним відповідної заяви та з цього моменту його зобов'язання перед відповідачем припинилося, а тому 28.01.2025 вже були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням; моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 03.09.2024 у справі № 904/6691/20 (904/3702/23); 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21); 25.01.2022 у справі №914/346/20 (914/155/21)).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав підписану заяву позивача про зарахування лише 06.02.2025, та саме у цей день можна було б вважати вчиненим односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідна заява адресується іншій особі і такою заявою особа повідомляє про своє волевиявлення на припинення зустрічних зобов'язань. При цьому, у відповідний момент припиняються зобов'язання обох сторін.
Проте, станом на 06.02.2025 виконавчий напис нотаріуса вже було виконано, а грошові кошти по ньому списано з рахунку позивача, отже станом на вказану дату для зарахування зустрічних вимог правових підстав вже не існувало та таке зарахування фактично не відбулося.
Той факт, що заява позивача про зарахування від 27.01.2025 була направлена засобами електронного зв'язку на електронну пошту відповідача на оцінку розглядуваних правовідносин не впливає, оскільки таке відправлення відбулося 31.01.2025, в день коли виконавчий напис вже було виконано.
Крім цього, Суд враховує, що позивач 06.02.2025 відмовився від своєї заяви про зарахування зустрічних вимог та 06.02.2025 в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 911/858/22 отримав повне погашення своїх вимог.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення 78 871,10 грн.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній за апеляційною скаргою частині, рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2025 у справі №911/545/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 04.12.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
В.В. Сулім