вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" листопада 2025 р. Справа№ 910/11127/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивачів - не прибули,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 про відмову у відкриті провадження у справі №910/11127/25 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення збитків.
встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 /позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО/відповідач) про стягнення збитків у загальному розмірі 65 731 057,77 грн, зокрема:
- на користь ОСОБА_1 - 15 544 376,70 грн;
- на користь ОСОБА_2 - 50 186 681,07 грн.
Позовні вимоги мотивовані неотриманням позивачами, як кредиторами 4-ї черги, грошових коштів за банківськими депозитними вкладами, внаслідок неналежного виконання ФГВФО своїх обов'язків під час проведення процедури ліквідації ПАТ "Банк Таврика".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі №910/11127/25; позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення збитків у розмірі 65 731 057,77 грн, разом із доданими до неї документами - повернуто позивачам; роз'яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розгляд даної справи підвідомчий місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивачі звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянти в обґрунтування своєї позиції щодо належності спору у даній справі до господарської юрисдикції посилаються на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, згідно якої дії (бездіяльність) Фонду, зокрема в особі уповноваженої особи Фонду, щодо формування ліквідаційної маси банку, у тому числі щодо трансформації майна банку у грошову форму, можуть бути оскаржені до господарського суду кредиторами банку.
Сторони правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 24.11.2025) до електронного кабінету вказаних осіб.
Від апелянтів (позивачів) до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника.
В свою чергу, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, вони розглянуті судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Частина перша статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у частині першій цієї статті.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Суд зазначає, що при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також розмежування юрисдикції здійснюється залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 зі справи № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
У постанові від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
У справі, що розглядається, позивачі не є суб'єктами господарської діяльності, а звернулися до суду як фізичні особи на захист порушеного, на їх думку, права шляхом відшкодування збитків, завданих, за їх доводами, неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, що мало наслідком неотримання позивачами грошових коштів, як кредиторами 4-ої черги.
Отже, заявлені позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного права саме фізичних осіб, що є спором про право цивільне та мають приватноправовий характер.
Таким чином, суб'єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
В апеляційних скаргах апелянти посилаються на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, згідно якої дії (бездіяльність) Фонду, зокрема в особі уповноваженої особи Фонду, щодо формування ліквідаційної маси банку, у тому числі щодо трансформації майна банку у грошову форму, можуть бути оскаржені до господарського суду кредиторами банку.
Колегія суддів вказує, що наведені висновки є не релевантними для даної справи, оскільки заявлені в ній вимоги не стосуються оскарження дій (бездіяльності) Фонду щодо формування ліквідаційної маси банку, у тому числі щодо трансформації майна банку у грошову форму.
Так, в позовній заяві у даній справі позивачі не наводять доводів щодо непогодження із порядком формування ліквідаційної маси, а лише вказують на те, що несвоєчасні дії відповідача в питаннях стягнення збитків з пов'язаних з Банком посадових осіб призвели до нанесення збитків позивачам.
Окрім наведеного Судом враховується, що у березні 2021 року позивач 1 звертався до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Держави України в особі Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків в сумі 3 016 819,21 грн.
Вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були мотивовані тими ж підставами, що й вимоги по даній справі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 757/13800/21-ц.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції, переглядаючи вказану справу, жодних висновків щодо неналежності спору до цивільної юрисдикції, у своїй постанові не навів.
Таким чином, відмова суду першої інстанції у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України визнається колегією суддів обґрунтованою.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Беручи до уваги зміст спірних правовідносин, суд зазначає, що останні підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 про відмову у відкриті провадження у справі №910/11127/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - позивачів у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 04.12.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко