вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"02" грудня 2025 р. Справа№ 910/8354/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі»
на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025
у справі №910/8354/25 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі»
про стягнення 36 138 070,96 грн,
03.07.2025 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі» (далі за текстом - відповідач) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 36 138 070,96 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету, з яких: 29 257 619,60 грн пайовий внесок; 5 434 095,41 грн інфляційні втрати; 1 446 355,95 грн - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплатив та безпідставно зберіг пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
03.11.2025 у суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляд будівництва «Будівництво торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром та житловими будинками з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Васильківській, 1 у Голосіївському районі м. Києва», за адресою: вул. Васильківська, 1 у Голосіївському районі м. Києва, що будується на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:79:293:0015, 8000000000:79:293:0015 та 8000000000:79:293:0016), клопотання зареєстроване судом першої інстанції 04.11.2025.
Клопотання мотивоване тим, що позивач не повинен сплачувати пайову участь, оскільки ним в межах забудови земельних ділянок одночасно споруджуються об'єкти соціальної інфраструктури, якими є торгово-розважальний і спортивно-оздоровчий комплекс, дитячий дошкільний заклад, групи тимчасового (короткочасного) перебування дітей, дворівневий паркінг для житлової частини комплексу, торгово-розважального комплексу і спортивно-оздоровчого комплексу, а також об'єкти інженерії.
Також 04.11.2025 відповідачем подано доповнення до клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням про поновлення та продовження строку на подання клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
Господарський суд міста Києва протокольною ухвалою від 04.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням та доповнення до нього.
Не погодившись із протокольною ухвалою від 04.11.2025 відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить зупинити провадження у справі №910/8354/25 до набрання рішенням суду законної сили за цією апеляційною скаргою; скасувати протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 про відмову відповідачу у задоволенні клопотання від 03.11.2025 та доповнення до нього від 04.11.2025 про відмову у поновленні та продовженні строку на подання клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням та відмову в задоволенні огляду доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляді об'єкту будівництва «Будівництво торгово- розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром та житловими будинками з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Васильківській, 1 у Голосіївському районі м. Києва», за адресою: вул. Васильківська, 1 у Голосіївському районі м. Києва, що будується на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:79:293:0015 та 8000000000:79:293:0016). Ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання відповідача від 03.11.2025 та доповнення до нього від 04.11.2025 про поновлення та продовження строку на подання клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням та оглянути докази за їх місцезнаходженням, а саме оглянути об'єкт будівництва «Будівництво торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром та житловими будинками з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Васильківській, 1 у Голосіївському районі м. Києва», за адресою: вул. Васильківська, 1 у Голосіївському районі м. Києва, що будується на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:79:293:0015 та 8000000000:79:293:0016) на предмет дійсного спорудження на земельних ділянках, разом із житловою забудовою об'єктів соціальної інфраструктури.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на можливість оскарження протокольної ухвали від 04.11.2025 у справі №910/8354/25, оскільки він оскаржує ухвалу, якою відмовлено у поновлені або продовженні строку на подання клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
Обгрунтовуючи необхідність огляду доказів за їх місцезнаходженням відповідач посилається на відсутності у нього обов'язку сплати пайового внеску, оскільки ним у межах забудови земельних ділянок одночасно споруджуються об'єкти соціальної інфраструктури, якими є торгово-розважальний і спортивно-оздоровчий комплекс, дитячий дошкільний заклад, групи тимчасового (короткочасного) перебування дітей, дворівневий паркінг для житлової частини комплексу, торгово-розважального комплексу і спортивно-оздоровчого комплексу, а також об'єкти інженерії, а саме: на виконання вимог ТУ №11248 від 07.05.2018 передбачено перекладання поза майданчикових мереж водопроводу, зокрема: перекладання водопровідної мережі по вул. Голосіївській від перемички до вул. В. Забіли з переключенням абонентів; перекладання водопровідної мережі по вул. Голосіївській від вул. В. Забіли до вул. О.Кошового з переключенням абонентів; перекладання водопровідної мережі по вул. В.Забіли до водоводів Печерської міжнародної школи (будинок №3А). Згідно ТУ ПрАТ «АК «Київводоканал» №11249 від 07.05.2018 на каналізування стічних вод від цього об'єкта підключаються до каналізаційного колектора по просп. Голосіївському. Виконується реконструкція камери №є45 на колекторі по просп. Голосіївському. Згідно з проектом ТУ ПрАТ «АК «Київводоканал» №125-1-18 на підключення до мережі дощової каналізації підключенням до існуючої дощової каналізації по просп. Голосіївському. Виконується реконструкція оглядових колодязів по просп. Голосіївському. Котельні на покрівлі житлових секцій. На виконання вимог ТУ перекладання існуючого розподільного газопроводу середнього тиску по вул. Васильківській. Вбудованого розподільчого пункту РП-10кВ. Вбудованих трансформаторних підстанцій. Передбачено телефонізацію, радіофікацію, телебачення і диспетчеризацію житлових будинків та ТРК. Передбачено встановлення міні-АТС, кабельних концентраторів та абонентських трансформаторів, прокладку в окремому каналі телефонної каналізації кабельної розподільчої фідерної лінії.
Враховуючи те, що на сьогодні будівельні роботи щодо спорудження об'єктів соціальної інфраструктури розпочаті, але не закінченні, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, відповідач позбавлений можливості довести суду безпідставність позовних вимог без огляду доказів за їх місцезнаходженням.
Крім того, станом на 04.11.2025 справа №910/8354/25 перебувала на стадії підготовчого розгляду, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у поновленні даного строку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі» на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.11.2025 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/8354/25 до набрання рішення суду законної сили за цією апеляційною скаргою; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі» на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 02.12.2025 о 12 год. 30 хв.; витребував з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 разом із звукозаписом судового засідання від 04.11.2025 у справі №910/8354/25.
На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 Господарський суд міста Києва направив матеріали оскарження протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 разом із звукозаписом судового засідання від 04.11.2025 у справі №910/8354/25, які надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 24.11.2025.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права та просив суд апеляційної інстанції розглядати справу за відсутності його представника.
Відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі» на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 проводиться судом апеляційної інстанції за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 02.12.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 та ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання відповідача та доповнення до нього про огляд доказів за їх місцезнаходженням та оглянути докази за їх місцезнаходженням, а саме оглянути об'єкт будівництва «Будівництво торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром та житловими будинками з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Васильківській, 1 у Голосіївському районі м. Києва», за адресою: вул. Васильківська, 1 у Голосіївському районі м. Києва, що будується на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:79:293:0015 та 8000000000:79:293:0016) на предмет дійсного спорудження на земельних ділянках, разом із житловою забудовою об'єктів соціальної інфраструктури.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
У питанні щодо оскарження ухвал суд апеляційної інстанції звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 № 757/47946/19-ц (номер провадження 14-37цс23).
Ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку».
У статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (пункти 2, 9 частини 1).
Таким чином, протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.
Щодо клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням з доповненням до нього, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами статті 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду.
У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.
Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.
Якщо огляд проводиться за відсутності хоча б однієї із сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає це за необхідне, здійснюється відеофіксація огляду технічними засобами.
Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи іншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцінного проведення огляду, встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.
У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.
Відповідно до частин 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1-3 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Речовими доказами в силу статті 93 ГПК України є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Таким чином, враховуючи наведені норми процесуального Закону відповідач просить суд оглянути саме речові докази.
Згідно зі статтею 82 ГПК України, яка визначає порядок та особливості огляду доказів за їх місцезнаходженням, письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням (частина 1); якщо огляд проводиться за відсутності хоча б однієї із сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає це за необхідне, здійснюється відеофіксація огляду технічними засобами (частина 5).
Відповідно до статті 71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).
Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.
Спеціаліст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз'яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
Враховуючи, що чинним ГПК України не передбачено можливості виконання суддею спеціальної технічної роботи при здійсненні правосуддя, а також те, що для здійснення фотографування, звуко- і відеозапису необхідні спеціальні навички користування фото-, звуко- та відеозаписувальною технікою, суд має залучити до участі у справі спеціаліста для надання суду відповідної технічної допомоги під час проведення огляду.
Таким чином, застосовуючи положення частини 5 статті 82, частини 2 статті 83 ГПК України, слід зважати на зміст статті 71 цього Кодексу.
При цьому суд, призначаючи ту чи іншу особу як спеціаліста для здійснення фотографування чи відеофіксації доказів, повинен у кожному конкретному випадку відповідально ставитися до вибору такого спеціаліста з метою недопущення призначення спеціалістом особи, яка має недостатній рівень кваліфікації, є необ'єктивною або упередженою, та для запобігання конфлікту інтересів.
ГПК України не визначає, які саме дані повинні бути відображені на фотографіях і відеозапису, тому суд під час проведення відповідного огляду має враховувати, що його метою є збирання (фіксування змісту) доказів у справі.
Отже, беручи до уваги положення частини 1 статті 73, статей 76, 78 ГПК України, під час проведення огляду доказів за місцем їх знаходження, мають бути встановлені та відображені всі дані, що мають значення для розгляду справи.
Водночас в силу частин 1-4 статті 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Стаття 82 ГПК України розміщена у § 1 «Основні положення про докази» глави 5 «Докази та доказування» розділу І ГПК України та визначає такий засіб доказування, як огляд доказів за їх місцезнаходженням, тоді як стаття 110 ЦПК України розміщена у § 8 «Забезпечення доказів» тієї ж глави і розділу ГПК України та передбачає забезпечення доказів шляхом огляду за їх місцезнаходженням у випадку, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Отже, положення статтею 82 та 110 ГПК України мають тлумачитись судом у взаємозв'язку. Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 у справі №638/6852/18.
Необхідною умовою для забезпечення доказів, є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі №910/9677/21.
Відповідач в порушення приписів статті 110 ГПК України у клопотанні про огляд доказів за їх місцезнаходженням не навів суду підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Щодо доповнення відповідача до клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, то слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Тобто, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина 4 статті 119 ГПК України).
За змістом частин 1 та 4 статті 119 ГПК пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).
У доповненні до клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням відповідач просив суд першої інстанції поновити та продовжити строк на подання клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням. Клопотання мотивоване тим, що відповідач разом із відзивом на позов подав клопотання про призначення судової експертизи, проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання, а тому стало питання про заявлення клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
Процесуальний строк, встановлений законом, не може бути продовжений судом відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України, оскільки його максимальна (гранична) межа визначена законом, але може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Подібний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07.04.2025 у справі № 910/7746/20.
Отже, за наведеної нормою суд у межах своїх повноважень поновлює процесуальні строки за умови доведеності заявником поважності причини такого пропуску, а тому доводи відповідача про те, що відсутність у суду першої інстанції підстав для відмови у поновлення строку не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції протокольно 14.10.2025 відмовив відповідачу у задоволенні клопотання від 31.07.2025 про призначення експертизи.
Відповідач 03.11.2025 заявив до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження з метою отримання висновку експерта, підготовленого на його замовлення (заява №116 від 29.10.2025) за Договором №29/10-2025 на виконання робіт з проведення експертизи від 29.10.2025.
Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин. Побідний за змістом висновок здійснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2025 у справі № 990/20/25.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення статті 42 ГПК України, за якою на учасника справи покладено певні обов'язки, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При цьому згідно із частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, вирішення питання стосовно поважності причин пропуску процесуального строку Законом покладено на суд, тоді як учасник справи, керуючись своїми процесуальними правами, має забезпечити доведення поважності причин пропуску такого строку.
За положеннями частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Отже, відповідач не був позбавлений процесуальної можливості надати на його замовлення висновок експерта щодо дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
У свою чергу, відповідач, маючи можливість самостійно надати висновок відповідно до положень статті 99 ГПК України, звернувся до Фізичної особи - підприємця Малого Олексія Вікторовича із заявою про проведення експертизи лише 29.10.2025.
За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням з доповненням до нього.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
За правилами статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі» на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 залишити без задоволення.
2. Протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Анева Індастрі».
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8354/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська