вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Справа№ 910/7404/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025
у справі №910/7404/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб»
про стягнення 135 141, 56 грн.,-
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб» 135 141,56 грн, з яких: 11 500,14 грн - інфляційні втрати, 3 463,58 грн - 3% річних, 42 140, 28 грн - пеня, 78 037,56 грн - штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором закупівлі матеріально-технічних ресурсів №ЦРЕКМ/В-24031 від 03.05.2024 в частині своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/7404/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторгснаб» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 41 620, 03 грн пені, 78 037, 56 грн штрафу та 2 681, 06 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції односторонньо зстосував положення абз. 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України і відмовив у визнанні форс-мажору та не врахував, що договором передбачено саме такі обставини як форс-мажор - аварія, поломка обладнання, що залежить від електропостачання/перепадів напруги, та що саме контрактні положення сторін (включно з процедурою повідомлення та отримання сертифікату ТПП) мають більшу силу в межах договору. Товар, який є предметом закупівлі, має специфічні, унікальні технічні характеристики, визначені замовником у тендерній документації. Зазначена продукція не є масовою у виробництві та виготовляється виключно під замовлення, виходячи з індивідуальних технічних параметрів, погоджених із Замовником.
У зв'язку з цим у апелянта фактично відсутня можливість замовити аналогічний товар у іншого виробника. Це підтверджується тим, що у вказаній процедурі закупівлі участь взяв лише один учасник - ТОВ «Оптторгснаб», що свідчить про відсутність на ринку альтернативних виробників або постачальників продукції з відповідними характеристиками.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб». Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
01.10.2025 від позивача до Північного апеляційного господасрького суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач зазначив, що апелянт в апеляційній скарзі посилається на договір поставки № 0905/01 від 09.05.25024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою комерційною фірмою «Вітлюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптторгоснаб». Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, філія «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська залізниця» не сторона договору поставки № 0905/01 від 09.05.2024 відповідно положення цього договору не спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків філії.
30.10.2025 від відповідача надійшли пояснення по справі відповідно до яких зазначив, що жодних збитків або втрати споживчих властивостей у замовника немає, отже, підстав для відмови від приймання товару не було, що підтверджується прийняттям Філією зазначеного товару. Згідно з Рахунку-фактури № СФ-00000002 від 03.06.2025, видаткової накладної № РН-00000002 від 03.06.2025 та доручення № 970, товар, а саме, стрічка поперечна конвеєрна (2шт.) та стрічка крутонаклонна конвеєрна (2 шт.) було поставлено 03.06.2025 в повному обсязі відповідно до договору, з урахуванням форс-мажорних обставин, що засвідчено Сертифікатом про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили) Київської обласної (регіональної) ТПП № 3200-25-0538 (вих.№172/03.2З вiд 31.03.2025) та № 3200-25-0607 (вих.№183/03.2З вiд 08.04.2025).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.05.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб» (надалі - постачальник) було укладено договір закупівлі матеріально-технічних ресурсів №ЦРЕКМ/В-24031, відповідно до пункту 1.1. якого (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікацій №1, 2 (додатки 1, 2 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Кількість, асортимент, марка, рік/дата виготовлення та виробник товару визначаються у специфікаціях №1, 2 (додатки 1, 2 до договору) до цього договору (пункт 1.3. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024).
Згідно з пунктом 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP представнику покупця (вантажоодержувачу), пункт призначення - м. Київ, відповідно до "Інкотермс" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами "Інкотермс" у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
За умовами пункту 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару - м. Київ. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної (пункт 4.6. договору).
Пунктом 6.1. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024) визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях №1, 2 (додатки 1, 2 до договору) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору. Постачальник гарантує незмінність ціни на поставлений товар з моменту відвантаження його за місцем призначення до моменту відправлення коштів покупцем на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 6.3. договору (у редакції ддаткової угоди №1 від 17.12.2024) загальна ціна договору становить 2 601 252,00 грн (без ПДВ), крім того ПДВ 20% 520 250,40 грн, усього з ПДВ 3 121 502,40 грн. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору.
При порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (підпункт 9.3.1. пункту 9.3. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024).
Відповідно до пункту 16.1 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024) строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами до 31.03.2025. На період дії воєнного стану строк дії договору визначається з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178).
Підписавши та скріпивши печатками специфікацію №2 (додатку №2 до договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024) ТОВ «Оптторгснаб» взяло на себе зобов'язання поставити Залізниці в особі філії товар на суму 520 250,40 грн (разом із ПДВ):
- Стрічка крутонаклонна конвеєрна, креслення В.К.Н.7600 х 1150 ВО, Код МТРУЗ 6301094, 2 шт., виробник: ТОВ «Вітлюкс», вартістю 361 797,00 (без ПДВ);
- Стрічка крутонаклонна конвеєрна, Креслення В.П.К. 6000 х 500 ВО, Код МТРУЗ 6340018, 2 шт., виробник: ТОВ «Вітлюкс», вартістю 71 745,00 (без ПДВ).
12.02.2025 на адресу ТОВ «Оптторгснаб» було направлено рознарядку №ЦРЕКМ-6/101 від 12.02.2025 на поставку вищезазначеного товару на загальну суму 520 250,40 грн (разом із ПДВ).
Разом з тим, листом №1 від 10.03.2025 ТОВ «Вітлюкс» повідомило ТОВ «Оптторгснаб» про настання обставин непереобраної сили, що спричинено аварією на виробництві ТОВ «Вітлюкс», а саме: вихід з ладу пресу ДБ 2432 навантаженням 250 т внаслідок перепаду напруги, що підтверджується актом №1 від 10.03.2025 щодо аварійної зупинки технологічного процесу виробництва.
У свою чергу, листом №01 від 11.03.2025 ТОВ «Оптторгснаб» повідомило Філію про настання обставин непереборної сили, що призвели до неможливості виконання рознарядки №ЦРЕКМ-6/101 від 12.02.2025 на суму 520 250,40 грн.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин, листом №01 від 08.04.2025 ТОВ «Оптторгснаб» надало філії відповідний сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-25-0607 (№183/03.23 від 08.04.2025).
18.04.2025 Залізниця в особі Філії звернулася до ТОВ «Оптторгснаб» з претензією №ЦРЕКМ-6/34н від 18.04.2025, в якій вимагало здійснити поставку товару за рознарядкою №ЦРЕКМ-6/101 від 12.02.2025 на суму 520 250,40 грн та сплатити штрафні санкції.
23.05.2025 ТОВ «Вітлюкс» листом повідомлено ТОВ «Оптторгснаб» про відновлення роботи пресу ДБ 2432 навантаженням 250 т та про припинення форс-мажорних обставин.
03.06.2025 ТОВ «Оптторгснаб» виставлено Залізниці в особі Філії рахунок фактуру №СФ-00000002 на загальну суму 520 250,40 грн.
03.06.2025 ТОВ «Оптторгснаб» поставлено Залізниці в особі Філії обумовлені договором закупівлі матеріально-технічних ресурсів №ЦРЕКМ/В-24031 від 03.05.2024 товари загальною вартістю 520 250,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-00000002 від 03.06.2025. Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками без жодних претензій та або зауважень.
У зв'язку з несвоєчасною поставкою ТОВ «Оптторгснаб» товарів за договором закупівлі матеріально-технічних ресурсів №ЦРЕКМ/В-24031 від 03.05.2024, Залізниця в особі Філії звернулася з даним позовом до суду про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 11 500, 14 грн, 3% річних у сумі 3 463, 58 грн, пені у розмірі 42 140, 28 грн та штрафу у сумі 78 037, 56 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
За своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладення ТОВ «Оптторгснаб» та Залізницею в особі Філії договору №ЦРЕКМ/В-24031 від 03.05.2024 було спрямоване на своєчасне отримання останнім товару та одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За умовами пункту 4.2. договору строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
Як було раніше встановлено колегією суддів, 12.02.2025 на адресу ТОВ «Оптторгснаб» було направлено рознарядку №ЦРЕКМ-6/101 від 12.02.2025 на поставку вищезазначеного товару на загальну суму 520 250,40 грн (разом із ПДВ).
Вказана рознарядка була отримана відповідачем 12.02.2025, що також визнається останнім у відзиві.
Таким чином, товари, обумовлені специфікацією №2 (додаток №2 до договору), повинні були бути передані позивачу не пізніше 14.03.2025 (останній день поставки).
За умовами частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 689 ЦК України).
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної (пункт 4.6. договору).
Вищезазначені товари було поставлено ТОВ «Оптторгснаб» Залізниці в особі Філії 03.06.2025, що підтверджується видатковою накладною №РН-00000002 від 03.06.2025, яка була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками без жодних претензій та або зауважень.
Отже, ТОВ «Оптторгснаб» неналежним чином виконано умови договору щодо своєчасного передання товарів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт зазначає, що ТОВ «Оптторгснаб» вказувало на відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання щодо передання товарів у строк, встановлений договором, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а тому останній вважається звільненим від відповідальності за вказане порушення.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За частиною 2 статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність, а також те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах: від 25.01.2022 у справі № 904/3886/22, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Згідно з пунктом 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору (або існували на момент укладання, але не впливали на можливість виконання цього договору) та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсія, піратство, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Відповідно до положень пункту 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені пунктом 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором (пункт 10.5 договору).
Частиною 1 статті 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, відповідний сертифікат ТПП України є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Як було раніше встановлено колегією суддів, листом №01 від 11.03.2025 ТОВ «Оптторгснаб» повідомило Філію про настання обставин непереборної сили, що призвели до неможливості виконання рознарядки №ЦРЕКМ-6/101 від 12.02.2025 на суму 520 250,40 грн.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин, листом №01 від 08.04.2025 ТОВ «Оптторгснаб» надало Філії відповідний Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-25-0607 (№183/03.23 від 08.04.2025).
У вказаному сертифікаті зазначено, що форс-мажорні обставини виникли 10.03.2025 внаслідок аварії на виробництві ТОВ «Вітлюс» - виходу з ладу пресу ДБ 2432 навантаженням 250 т, спричиненої перепадом напруги, що засвідчено Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-25-0538 (вих. №172/03.23 від 31.03.2025), яке є виробником товару за укладеним договором поставки №0905/01 від 09.05.2024 з ТОВ «Оптторгснаб», та спричинило в останнього неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором закупівлі матеріально-технічних ресурсів №ЦРЕКМ/В-24031 від 03.05.2024 із Залізницею в особі Філії.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 10.03.2025; дата закінчення - тривають на 08.04.2025.
Отже, за доводами відповідача, форс-мажорні обставини зумовлені неможливістю вчасного виконання зобов'язань його контрагентом - ТОВ «Вітлюс».
Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що абзацом 2 частини 1 статті 617 ЦК України та частиною 2 статті 218 ГК України прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання (порушення) своїх обов'язків контрагентом боржника. Вказана обставина також не передбачена у п. 10.1. договору як підстава для звільтнення сторони від відповідальності.
Колегія суддів наголошує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).
Положеннями частини 1 статті 96 ЦК України також встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
З огляду на вказані приписи чинного законодавства та положень договору, посилання у сертифікаті Київської ТТП на неможливість виконання контрагентом відповідача (ТОВ «Вітлюс») своїх зобов'язань не може слугувати підтвердженням форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, які виникли між Залізницею та ТОВ «Оптторгснаб».
Посилання апелянта на те, що товар за договором є унікальним, також не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем нараховано до стягнення 11 500,14 грн інфляційних втрат та 3 463,58 грн 3% річних, нарахованих за період з 15.03.2025 по 03.06.2025 на суму 520 250,40 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Оскільки зобов'язання щодо передання товару не є грошовим зобов'язанням, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасно поставленого товару, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Також, позивачем заявлено до стягнення 42 140,28 грн пені та 78 037,56 грн штрафу, нарахованих за період з 15.03.2025 по 03.06.2025 на суму 520 250,40 грн.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
При порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (підпункт 9.3.1. пункту 9.3. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2024).
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки відповідачем прострочено поставку товару на понад 15 календарних днів, Позивачем правомірно нараховано пеню.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем неправомірно включено до періоду нарахування день фактичної поставки товару (03.06.2025).
Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтований розмір пені складає 41 620,03 грн, нарахованої за період з 15.03.2024 по 02.06.2025 на вартість несвоєчасно поставленого товару у розмірі 520 250,40 грн.
У той же час, перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим та становить 78 037,56? грн (520 250,40 грн х 15%).
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгснаб» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/7404/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/7404/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/7404/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко