ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
08 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1329/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області про стягнення судових витрат
за матеріалами розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м.Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року, суддя першої інстанції Д'яченко Т.Г., повний текст складено та підписано 08.04.2025 року
у справі № 916/1329/24
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, м.Одеса
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Кілійська районна державна адміністрація, м. Кілія
про розірвання договору оренди водного об'єкта, зобов'язання повернути водний об'єкт озеро «Лімба» площею водного дзеркала 151,3300 га та земельну ділянку площею 1214,7006 га та стягнення грошових коштів у розмірі 720 533 грн 18 коп.
У березні 2024 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області на користь Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області заборгованість з орендної плати за водний об'єкт (водний простір) у розмірі 111 640 грн 68 коп.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області на користь Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 608 892 грн 50 коп.;
- розірвати договір оренди водного об'єкту від 01.03.2025 №94, укладений між Кілійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області, зі змінами, внесеними додатковою угодою №568 від 17.05.2019, укладеною Одеською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Кілійська районна державна адміністрація та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області повернути Вилківській міській раді Ізмаїльського району Одеської області водний об'єкт - озеро «Лімба» площею водного дзеркала 151,3300 га та земельну ділянку площею 1214,7006 га, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001, що розташований на території Вилківської міської ради (за межами населеного пункту) у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав його в оренду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року у справі №916/1329/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути водний об'єкт та земельну ділянку.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року у справі №916/1329/24 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути водний об'єкт та земельну ділянку задовольнити у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року у справі №916/1329/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року у справі №916/1329/24 залишено без змін.
13.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій останній просить суд стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Вказана заява представника відповідача, зокрема, обґрунтована тим, що 11.06.2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 яка визначала порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правничої допомоги у справі №916/1329/24, яка перебуває в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду за апеляційної скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року.
Відповідно до п. 2 вищевказаної додаткової угоди вартість послуг за надання правничої допомоги на представництва інтересів клієнта у справі № 916/1329/24, яка перебуває в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду становить 40 000 грн.. Розмір гонорару є сталим та не залежить від обсягу виконаної роботи Бюро.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційного господарського суду було надано копію договору про надання правничої допомоги №11/25 від 28.04.2025 та копію додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 року.
20.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області адвоката Приміч Д.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Одеської обласної прокуратури у справі №916/1329/24.
Прокурор зазначає, що з аналізу змісту договору від 28.04.2025 та додаткової угоди №1 від 11.06.2025 вбачається, що розмір гонорару адвоката визначається у розмірі 40000 грн. Останній розмір є сталим та не залежить від обсягу виконаної роботи Бюро. Отже, у спірних правовідносинах такий порядок обчислення послуг має визначатись з урахуванням вимог законодавства, а саме, відповідно до критеріїв - дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Прокурор зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що у рамках розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом до суду 29.05.2025 надано відзив на апеляційну скаргу та забезпечено участь у 1 судовому засіданні щодо розгляду скарги. При цьому, враховуючи те, що вимоги позову та докази, що їх підтверджують, були сформовані ще на стадії провадження в суді першої інстанції, жодних нових доказів прокурором до суду апеляційної інстанції не подавалось, відтак, представнику відповідача адвокату Приміч Д.В. не потрібно було вивчати додаткові джерела права, оскільки законодавство, яким регламентуються правовідносини, що були предметом судового розгляду, документи та доводи, якими прокурор обґрунтовував свої вимоги, тобто, підготовка до розгляду цієї справи не вимагала великого та суттєвого обсягу юридичної і технічної роботи.
Прокурор вважає, що відзив представника відповідача на апеляційну скаргу не містить нових аргументів, відмінних від аргументів колишніх представників товариства на позов прокурора, мотивів рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у даній справі № 916/1329/24, що вочевидь не призвело до значного збільшення обсягу та часу юридичної роботи адвоката з метою оформлення відзиву на апеляційну скаргу.
Таким чином, представником відповідача не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 40000 грн є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а отже, стягнення судових витрат на користь відповідача не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 року прийнято до розгляду заяву представника відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/1329/24 та вирішено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши доводи та вимоги, викладені у заяві представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн, судова колегія вважає, що така заява є частково обґрунтованою, тому потребує часткового задоволення, враховуючи таке.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.04.2025 року між Адвокатським бюро «Дениса Приміча» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області укладено договір №11/25 про надання правничої допомоги, згідно з п.1.1 договору адвокат приймає на себе доручення клієнта організувати надання всебічної, якісної і кваліфікованої правничої допомоги із представлення, захисту та поновлення прав і законних інтересів у будь-яких справа на всій території України у будь - якому підрозділі МВС України, прокуратурі, Службі безпеки України, суді та/або іншому компетентному органі, а також у правовідносинах з будь-якими підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.
Пунктом 7 договору передбачено, що клієнт, за організацію надання адвокатом правничої допомоги за цим договором зобов'язаний виплатити йому грошову винагороду (гонорар та премію) в сумі, на умовах та в порядку, визначеному додатковою угодою за цим договором.
Цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до належного виконання адвокатом покладених на нього обов'язків.
11.06.2025 року між Адвокатським бюро «Дениса Приміча» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги 11/25 від 28.04.2025, згідно п.1 якої дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правничої допомоги у справі №916/1329/24, яка перебуває в провадження Південно - західного апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025.
Вартість послуг за надання правничої допомоги та представництва інтересів клієнта у справі №916/1329/24, яка перебуває в провадженні Південно - західного апеляційного господарського суду становить 40 000 грн. Розмір гонорару є сталим та не залежить від обсягу виконаної роботи Бюро (п.2).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у справі 916/1329/24, в порядку ч.1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що попередня (орієнтована) сума судових витрат, які відповідач очкує понести в зв'язку із розглядом апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у справі №916/1329/24 становить 40 000 грн.
В судовому засіданні 27.11.2025 року представник відповідача підтримав заяву про розподіл судових витрати на правничу допомогу.
Прокурор у судовому засіданні 27.11.2025 заперечував проти заяви представника відповідача про розподіл судових витрат.
Сплата узгодженої суми гонорару (послуг) визначену відповідно до п.2 даної додаткової угоди здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми котів на розрахунковий рахунок Адвокатського Бюро, реквізити якого зазначаються у даній угоді в продовж 6 місяців з дати ухвалення постанови Південно - західного апеляційного господарського суду по справі №916/1329/24 за наслідком оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 року, але не пізніше 30.01.2026 року.
Як було раніше зазначено колегією суддів, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23.
Отже, такі критерії, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони). Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як вже зазначалося раніше за текстом постанови, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, колегія суддів також враховує, що відзив представника відповідача складається з 12 сторінок, правова позиція, викладена представником відповідача, була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, відзив представника відповідача на апеляційну скаргу не містить нових аргументів, відмінних від аргументів колишніх представників товариства за позовом прокурора, мотивів рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у даній справі, що не призвело до значної юридичної роботи адвоката з метою оформлення відзиву на апеляційну скаргу.
Отже, колегія суддів зазначає, що в даному випадку є завищеною зазначена в додатковій угоді сума гонорару адвоката в розмірі 40 000 гривень.
У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що немає очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному її перегляді вимагала значного обсягу юридичної роботи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області.
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області на правову допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботи (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, що для Одеської обласної прокуратури буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 5 000 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом робою (наданими послугами).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м.Вилкове Одеської області про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у справі №916/1329/24 року та такою, що потребує часткового задоволення на суму 5 000 грн з відмовою в іншій частині.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області про стягнення судових витрат у справі №916/1329/24 за результатом розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у справі №916/1329/24 задовольнити частково.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, місто Одеса, вул. Італійська, будинок 3, ЄДРПОУ 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ» (68355, Кілійський район, Одеська область, місто Вилкове, вулиця Вилківська, будинок 1, ЄДРПОУ 32443864) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 5000 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОФОРТПОСТ», м. Вилкове Одеської області у стягненні витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 у справі №916/1329/24 у розмірі 35 000 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 08.12.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош