ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
05 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5484/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 (складено та підписано 16.05.2025, суддя Сулімовська М.Б.)
у справі №916/5484/24
за позовом Головного управління ДПС в Одеській області
до Фізичної особи-підприємця Пригоровської Наталії Валентинівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про стягнення 2160,94 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пригоровської Наталії Валентинівни на користь Головного управління ДПС в Одеській області - 1373 грн. 12 коп. заборгованості, 156 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 261 грн. 46 коп. пені, 2008 грн. 17 коп. судового збору, у задоволенні решти позову відмовлено.
14.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що ГУ ДПС в Одеській області вже зверталось з апеляційною скаргою на вищевказане рішення, однак ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області повернуто без розгляду, через не надання скаржником доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Скаржник зазначає, що здійснив всі належні заходи для отримання оплати судового збору: направляв службові записки для виділення коштів на сплату судового збору для апеляційного оскарження у даній справі, виносив це питання на розгляд Комісії щодо супроводження судових справ, якою вирішується питання щодо доцільності/недоцільності оскарження рішень судів, винесених не на користь органів ДПС та сплати судового збору.
За твердженням апелянта, враховуючи необхідність в захисті інтересів Держави, а також враховуючи, що скаржник не позбавлений можливості у повторному звернені до суду, контролюючий орган повторно звертається з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24.
На переконання скаржника, Головне управління ДПС в Одеській області не знехтувало своєю процесуальною поведінкою, а вчинило всі можливі дії для оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24, зокрема 02.10.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області сплачено судовий збір по справі № 916/5484/24 згідно платіжної інструкції № 3195 від 02.10.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5484/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
До суду апеляційної інстанції наразі надійшли усі матеріли справи №916/5484/24 від Господарського суду Одеської області.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення складено та підписано судом першої інстанції 16.05.2025.
Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення є 05.06.2025.
Втім, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24 була подана апелянтом до суду апеляційної інстанції 14.11.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження понад п'ять місяців.
Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11 ст.242 ГПК України).
За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з відомостей, які містяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, Головне управління ДПС в Одеській області має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
У наявних матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу, а саме оскаржуваного рішення, до електронного кабінету Головного управління ДПС в Одеській області у відповідності до якої оскаржуване рішення вручено апелянту 19.05.2025 о 20:54.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України визначено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення було вручено апелянту - 20.05.2025 та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення.
Як свідчать наявні матеріали справи, 04.06.2025 Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по цій справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 року у справі №916/5484/24 залишено без руху з мотивів відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та доказів направлення копії апеляційної скарги сторонам.
З огляду на те, що скаржником не було усунуто виявлені судом апеляційної інстанції недоліки, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 року у справі №916/5484/24.
Дана ухвала була доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС в Одеській області 06.08.2025 о 20:16, тобто з огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається такою, що вручена апелянту - 07.08.2025.
Вдруге апеляційну скаргу Головне управління ДПС в Одеській області, через підсистему «Електронний суд» направила 14.11.2025, тобто більш ніж через три місяці з дня отримання ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги.
Щодо посилання апелянта на наявність об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду апеляційної інстанції, а саме відсутність грошових коштів на сплату судового збору, колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
У даному випадку апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів звернення Головного управління ДПС в Одеській області до органів казначейства в строк на апеляційне оскарження щодо необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 року у справі №916/5484/24 та відмову казначейства в проведені такої оплати. Зокрема, скаржником не надано відповідного подання, розпорядження або інших документів, які уповноважують органи казначейства на проведення оплати судового збору, які були датовані в межах строку на апеляційне оскарження.
Саме лише твердження про відсутність фінансування державного органу та відсутність коштів на рахунку, яка унеможливила своєчасну сплату Головним управлінням ДПС в Одеській області судового збору під час подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 року у справі №916/5484/24 не може бути об'єктивною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржником не надано доказів вчинення дій (вичерпних заходів) для усунення цієї обставини.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області додано до апеляційної скарги платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 2906,88 грн, яка датована 02.10.2025.
Відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 року у справі №916/5484/24 був сплачений апелянтом ще 02.10.2025.
Однак, як вже було вказано вище, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції - 14.11.2025, тобто із спливом більш ніж одного місяця після усунення обставини, яка за твердженням самого апелянта, стала підставою пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому, жодних обґрунтованих пояснень щодо неможливості звернення з апеляційною скаргою після сплати судового збору, а саме 02.10.2025, скаржником не наведеного взагалі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України» зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Також, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 3633,60 грн (3028*150%*0,8).
Судова колегія звертає увагу на те, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону України «Про судовий збір», не залежить від розміру сплаченого судового збору з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної або іншої заяви в електронній формі.
Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23 щодо порядку застосування коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору.
Проте, скаржником до апеляційної скарги надано платіжну інструкцію №3195 від 02.10.2025 про сплату судового збору у розмірі 2906,88 грн.
Відповідно, скаржником не надано доказів сплати судового збору у законодавчо визначеному порядку та розмірі, недоплата складає 726,72 грн.
Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 42 ГПК України визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Проте, скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи, а саме Фізичній особі-підприємцю Пригоровській Н.В. та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, ані шляхом надсилання її до електронного кабінету, ані у паперовій формі листом з описом вкладення.
Натомість, скаржником надано лише роздруківку списку рекомендованих відправлень, яка не засвідчена належним чином, без опису вкладення, що не відповідає вимогам ст. 42, 259 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, докази направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи, а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24.
Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24 залишити без руху.
Головному управлінню ДПС в Одеській області усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, докази направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи, а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 по справі №916/5484/24, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити Головному управлінню ДПС в Одеській області, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.