Справа № 646/1431/25 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/1550/25 Барабанова В.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Кружиліна О.А.
04 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,
за участю секретаря - Михайлюка А.В.,
захисника - Санжаревського І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича на постанову судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП,
Постановою судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 07.08.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погодившись з вказаною постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Санжаревський І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Не оспорюючи фактичні обставини події, захисник посилається на порушення поліцейськими процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, з огляду на те, що останній є військовослужбовцем, відповідно, його огляд регулюється положеннями статті 266-1 КУпАП та повинен проводитися посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління ВСП.
За вказаних обставин захисник вважає, що поліцейськими порушено порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, що є підставою для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, захисник зазначає, що постановою Харківського апеляційного суду від 20.08.2025 йому було повернуто апеляційну скаргу, у зв'язку з відсутністю договору про надання правової допомоги.
Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, апеляційний суд задовольняє вказане клопотання.
В письмових поясненнях від 28.09.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Санжаревський І.А. посилається та те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 19.12.2023 по теперішній час перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 .
За обставинами складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 242222 від 09.02.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з тим, що перебуваючи на військовій службі та 08.02.2025 о 22:00 отримав від командира лейтенанта ОСОБА_3 наказ негайно прибути в короткий проміжок часу з населеного пункту Циркуни Харківської області до місця забезпечення підрозділу для отримання мінно-вибухових та матеріально-технічних засобів та повернення в зону виконання бойових дій, з метою термінового забезпечення екіпажів БПЛА засобами ураження, що підтверджується довідкою.
Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у зв'язку з необхідністю прибуття для виконання службових обов'язків, пов'язаних із захистом України від зовнішньої агресії, враховуючи баланс між інтересами держави по захисту її незалежності, територіальної цілісності з одного боку, та забезпечення порядку в області дорожнього руху з іншого боку, ОСОБА_1 , відмовляючись від огляду на стан сп'яніння діяв у стані крайньої необхідності.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 до апеляційного суду не прибув, клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи не подавав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.
Вислухавши думку захисника ОСОБА_1 - адвоката Санжаревського І.А., який повідомив, що ОСОБА_1 перебуває в лавах Збройних Сил України та виходячи з положень статей 268, 271, 294 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Так, пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судовим розглядом встановлено, що 09.02.2025 о 00:37 в м. Харкові по проспекту Героїв Харкова, 32, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW X5», н.з. НОМЕР_2 , де був зупинений, у зв'язку з дією комендантської години. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора або в закладі охорони здоров'я, водій ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 242222 від 09.02.2025 за порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя надав належну правову оцінку.
Апеляційний суд вважає, що вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 2652, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею, відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі наявних в матеріалах справи доказів, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП
Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що поліцейські не уповноважені проводити огляд військовослужбовця та складати протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, є помилковими, оскільки необхідно враховувати вимоги частини 1 статті 15 КУпАП, де крім іншого, зазначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху військовослужбовці, які керують транспортними засобами несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 перебував у площині адміністративного процесу саме як водій транспортного засобу, відповідно, порядок його огляду регулюється положенням статті 266 КУпАП.
Щодо дій ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В постанові Верховного Суду від 21.12.2018, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Суд роз'яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.
Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.
Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби, заслуговують на повагу, але є такими, що не свідчать про те, що за обставинами вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, він діяв у стані крайньої необхідності.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що права про адміністративне правопорушення, перебувала в провадженні районного суду з 20.02.2025. Захист ОСОБА_1 здійснювали - адвокати: Турчак М.В., Ткачук А.Ю. ОСОБА_1 , особисто подавав судді клопотання про суті справи і версії про те, що він діяв за обставинами, викладеними в протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 242222 від 09.02.2025 у стані крайньої необхідності, не існувало.
Такі доводи апеляційним судом розцінюються, як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи та спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.
З врахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.
Розглядаючи клопотання командира ВЧ НОМЕР_3 - ОСОБА_4 від 23.08.2025 про призначення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.
Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
У зв'язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Санжаревського І.А., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді Основ'янського районного суду м. Харкова від та закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 247 КУпАП, або скасування постанови судді в частині застосованого додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Керуючись статтями 1, 7, 15, 23, 130, 245, 251, 252, 256, 266-267, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року - задовольнити, та поновити такий строк.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду О.А. Кружиліна