Справа № 642/88/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/916/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст.125 КК України
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12024226260000447 від 06.12.2024,
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Лозова, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, який має на утриманні малолітню дитину, 2013 року народження, офіційно не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 26.10.2022 року Жовтневим районним судом м. Харкова за частиною 1 статті 309 KK України до 1 року обмеження волі, на підставі статті 75 KK України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, 03.12.2024 року Київським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 309 KK України в силу статей 71, 72 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та призначено йому покарання у виді 160 (ста шістдесяти) годин громадських робіт.
Відповідно до статті 71, п/п «г» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України за сукупністю вироків повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024, а саме - 1 (один) рік 2 (два) місяці позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на 1 (один) рік 2 (два) місяці 20 (двадцять) днів.
Початок строку покарання рахується з дня затримання ОСОБА_8 для виконання даного вироку.
Згідно вироку, 02 грудня 2024 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив по АДРЕСА_3 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи ix суспільно небезпечні наслідки та бажаючи ix настання, підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стоячи обличчям до обличчя останнього, кулаком правої руки наніс один удар в область лівої щоки ОСОБА_9 , від чого останній впав на землю, а ОСОБА_8 продовжуючи свої протиправні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень, ногами наніс три удари в область обличчя ОСОБА_9 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 , відповідно до висновку експерта № 09-2450/2024 від 19.12.2024, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, який викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше б-ти днів, i за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Не погоджуючись із вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме статті 71 КК України, та просить вирок змінити, вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
На підставі частини 4 статті 70 КК України, підпукту «г» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року та вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці 20 днів. В обгрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України було вчинене 02.12.2024, тобто до постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024, а тому суд першої інстанції при призначенні покарання мав застосовувати положення частини 4 статті 70 КК України, а не статті 71 КК України. Судом апеляційної інстанції вживалися заходи задля виклику обвинуваченого ОСОБА_8 шляхом надіслання смс-повідомлення та направлення судової повістки про виклик до суду. Однак, судова повістка адресату не доставлена, смс-повідомлення не доставлено, у зв'язку із тим, що абонент тимчасово недоступний. Крім того, на запит суду апеляційної інстанції, отримана інформація від командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_8 станом на 06.10.2025 перебуває у статусі самовільного залишення місця служби військової частини, місцезнаходження останнього наразі невідоме, останній не проходить військову службу у вказаній військовій частині. Враховуючи встановлені обставини, а також те, що питання про погіршення процесуального становища обвинуваченого не порушується, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в частині неправильного застосування судом першої інстанції статті 71 КК України, посилався на наявність ухвали Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 24.06.2025, якою ОСОБА_8 було умовно-достроково звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024, для проходження військової служби за контрактом, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, вид та розмір призначеного судом покарання за частиною 1 статті 125 КК України прокурором не оскаржуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними. Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, який було вчинено ним 02.12.2024. При цьому, вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024 ОСОБА_10 був засуджений за частиною 2 статті 309 KK України та на підставі статей 71, 72 КК України ОСОБА_8 призначено покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України до постановлення попереднього вироку.
Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Однак суд першої інстанції, всупереч вимог частини 4 статті 70 КК України призначаючи ОСОБА_8 остаточне покарання, помилково посилався на те, що кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим у період іспитового строку за вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024 та безпідставно застосував положення статті 71 КК України, що в даному випадку є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, про що обгрунтовано зазначає прокурор в апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою Златопільського районного суду Харківської області від 24.06.2025 задоволено подання Державної установи «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та встановлення адміністративного нагляду щодо засудженого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на підставі статті 81-1 КК України звільнено ОСОБА_8 умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину 01 рік 19 днів за вироком Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року, для проходження військової служби за контрактом.
За наведених обставин, враховуючи, що ОСОБА_8 був фактично умовно-достроково звільнений від покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.12.2024, а норми КК України не регулюють питання призначення остаточного покарання випадку, коли особа вже звільнена умовно-достроково від покарання, призначеного за попереднім вироком, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоцільність у даному конкретному випадку застосування частини 4 статті 70 КК України.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а з мотивувальної та резолютивної частини вироку необхідно виключити посилання на призначення ОСОБА_8 остаточного покарання на підставі статті 71 КК України та вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
Керуючись статтями 405, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково. Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на призначення ОСОБА_8 остаточного покарання на підставі статті 71 КК України. В решті вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: