Справа № 610/2163/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/312/25 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст. 125 КК України
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 04 липня 2024 року стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024226060000085 від 13.06.2024, -
Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 04 липня 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця: м. Харкова; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянина України; з професійно-технічною освітою; на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді навідника 1 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 6 парашутно-десатної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, військове звання «солдат»; рнокпп НОМЕР_2 ; раніше судимого 3 рази, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначено йому покарання - 1 рік обмеження волі. На підставі статей 71, 72, 78 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року і за сукупністю вироків призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно вироку, 12 червня 2024 року, приблизно о 09.10 годині, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , на ґрунті неприязні, умисно, кулаком наніс один удар в область надбрівної дуги ОСОБА_9 , заподіявши йому: забійну рану по ходу лівої надбрівної дуги, тобто легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду. Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року не набрав законної сили, а обвинувачений вчинив кримінальний проступок 12.06.2024, тобто не під час іспитового строку, у зв'язку із чим суд не мав приєднувати до покарання за частиною 2 статті 125 КК України невідбуту частину покарання за вказаним вироком. Окрім цього, захисник посилається на невірне зазначення адреси, анкетних даних ОСОБА_8 , вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів щодо пред'явленого обвинувачення, призначене судом покарання є явно несправедливим внаслідок суворості.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 судові повістки про виклик до суду апеляційної інстанції не отримує. З 11.04.2024 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із самовільним залишенням, з 09.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Т.в.о. начальника штабу військової частини НОМЕР_3 повідомлено про те, що солдат ОСОБА_8 08.01.2025 самовільно залишив військову частину та йому призупинено військову службу. Враховуючи, що апеляційний розгляд призначено за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого та питання про погіршення його процесуального становища не порушується, з огляду на вищенаведені обставини, а також те, що захисник не заперечувала проти розгляду її апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає можливим проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника обвинуваченого, яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що досудовим слідством не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що обвинувальний акт щодо кримінального проступку у цьому кримінальному провадженні розглянуто за правилами спрощеного провадження відповідно до положень статті 381 КПК України.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Відповідно до статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
З матеріалів провадження вбачається, що відповідно до заяви від 27.06.2024, ОСОБА_8 у присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_7 беззаперечно визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, погодився повністю із встановленими досудовим розслідуванням обставинами про те, що він умисно наніс кулаком один удар в область надбрівної дуги потерпілому ОСОБА_9 чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани, яке відноситься до тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При цьому, обвинуваченому ОСОБА_8 було роз'яснено зміст встановлених обставин, а також те, що у такому випадку ОСОБА_8 буде позбавлений права на оскарження вироку в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
У зв'язку із наведеним, доводи захисника про те, що слідством не зібрано достатніх доказів на підтвердження обвинувачення є безпідставними. Щодо посилання захисника на призначення обвинуваченому ОСОБА_8 занадто суворого покарання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд першої інстанції обставини, що пом'якшують та/або обтяжують покарання, не встановив, поряд з цим врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше був судимий 3 рази; за місцем проживання характеризується посередньо; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі пробації; офіційно не працевлаштований.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов висновку, що психологічна переорієнтація обвинуваченого ОСОБА_8 на законослухняну поведінку не відбувається, він не готовий змінити своє життя і не вчиняти нових злочинів, у зв'язку із чим вважав доцільним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із застосуванням статті 71 КК України, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, до нього застосовувалося звільнення від відбування покарання із випробуванням та умовно-дострокове звільнення, після чого ОСОБА_8 знову притягався до кримінальної відповідальності. Відповідно до довідки про наявність судимостей, ОСОБА_8 19.08.2022 був звільнений із установи виконання покарань за відбуттям строку покарання. Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2024 був засуджений за частиною 2 статті 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та звільнений від його відбування на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 1 рік. ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що він звільнений від відбування призначеного покарання із випробуванням, менше аніж за місяць після постановлення вироку, 12.06.2024, вчиняє знову кримінальне правопорушення. Вказані обставини характеризують ОСОБА_8 як особу, схильну до протиправної поведінки та свідчать про його небажання дотримуватися встановлених правил поведінки.
Відповідно до характеристики старости за місцем проживання ОСОБА_8 , останній зарекомендував себе із негативної сторони, часто порушував громадський порядок, постійні випадки зловживання спиртними напоями, в результаті чого трапляються конфлікти з сусідами та мешканцями села. З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання саме у вигляді обмеження волі на строк 1 рік є мотивованими та підстав для його пом'якшення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України, вчинене ОСОБА_8 12.06.2024, тобто після постановлення вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2024, яким ОСОБА_8 був звільнений від відбування призначеного покарання із випробуванням. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду.
Час набрання цим вироком законної сили не має значення для призначення покарання за новим вироком на підставі статті 71 КК України, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18), де зроблено висновок про те, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання, правильно застосували положення статті 71 КК України, а тому апеляційні доводи захисника є помилковими.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2024, де предметом шахрайства є майно на суму 2462 гривні, набрав законної сили 27.06.2024.
На час апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції не було надано обгрунтованих даних про те, що ОСОБА_8 відповідно до положень частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України, був звільнений від призначеного судом покарання за діяння, караність якого законом усунена, у зв'язку із чим підстави для незастосування статті 71 КК України відсутні.
У подальшому, питання щодо приведення попереднього вироку у відповідність до вимог Закону України від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» може бути вирішене у порядку статей 537-539 КПК України.
Згідно з положеннями статті 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з позиції суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом і розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Враховуючи, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам провадження та даним про особу обвинуваченого у контексті положень статей 50, 65 КК України щодо аспектів призначення покарання, обґрунтованих підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку судом апеляційної інстанції не встановлено, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, а призначене ОСОБА_8 покарання є необхідним для його виправлення.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції мотивованими. Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 405, 407, 418 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 04 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: