Справа № 624/1106/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1294/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 21 березня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12022221090000787 від 05.09.2024, -
Вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 21 березня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Антонівка Кегичівського району Харківської області, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, освіта середня-спеціальна, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, інвалідності не має, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 30 вересня 2024 року засудженого Кегичівським районним судом за частиною 1 статті 389-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною 4 статті 185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі частини 4 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, з урахуванням положень пункту а-1 частини 1 статті 72 КК України, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку в 1 (один) рік.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти його про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно вироку, 20 жовтня 2022 року близько 20 години, ОСОБА_8 прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_9 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, протиправно, з корисних мотивів, скориставшись тим, що його ніхто не бачить, шляхом розбиття скла віконної рами, проник в житловий будинок ОСОБА_9 та вчинив звідти крадіжку побутових приладів, а саме: мультиварки марки «Aurora» моделі AU 3450 вартістю 455 гривень, мультиварки ТМ «Rainberg» модель «RB-802» вартістю 555 гривень, індукційної плити ТМ «Rotex» моделі «RIO 180-C» вартістю 1178,34 гривень, кавоварки ТМ «Domotec» моделі «MS-0708» вартістю 193 гривні, електричної м'ясорубки «Dario DMG 0118» вартістю 943,93 гривні, міксера «Saturn» моделі «ST-FP 1050» вартістю 206,25 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_9 , чим спричинив останній матеріальний збиток на загальну суму 3531,51 грн.
Після цього ОСОБА_8 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного за частиною 4 статті 185 КК України, звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти його про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку Кегичівського районного суду Харківської області від 21 березня 2025 року посилання на застосування частини 4 статті 70 КК України. Вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року виконувати самостійно. Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року ОСОБА_8 було призначено покарання, яке належить відбувати реально, у зв'язку із чим суд першої інстанції на повинен був застосовувати в даному випадку положення частини 4 статті 70 КК України.
Від ОСОБА_8 надійшла заява, відповідно до якої, останній просить розглянути апеляційну скаргу прокурора без його участі. Враховуючи, що процесуальне становище обвинуваченого не погіршується, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який в цілому підтримав вимоги апеляційної скарги, зауваживши, що вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 30.09.2024 вже виконано, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Також, беручи до уваги те, що прокурор не оскаржував судове рішення в частині виду і розміру призначеного покарання за частиною 4 статті 185 КК України, а також не ставив під сумнів обґрунтованості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на підставі приписів статті 75 КК України, керуючись положеннями статті 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування судом положень частини 4 статті 70 КК України під час визначення остаточного покарання, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком. При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 4 статті 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК України. Відповідно до висновку Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 183/6854/20 від 01.04.2024 якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
Встановлено, що вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 30.09.2024 ОСОБА_8 був засуджений за частиною 1 статті 389-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
Даний вид покарання належить відбувати реально, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 остаточного покарання не було враховано.
Тобто, суд першої інстанції оскаржуваним вироком від 21.03.2025 року ревізував вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 30.09.2024 та звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, застосувавши положення статті 75 КК України, що є недопустимим.
Наведене вище в сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції постановив рішення з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, безпідставно застосував положення частини 4 статті 70 КК України, не вказавши, що вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 30.09.2024 має виконуватися самостійно.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
У зв'язку із наведеним, апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування частини 4 статті 70 КК України та необхідності виключення з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на її застосування є обгрунтованими.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду, за повідомленням Берестинського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, встановлено, що вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 30.09.2024, яким ОСОБА_8 було засуджено до покарання у виді пробаційного нагляду виконано та 05.11.2025 ОСОБА_8 знятий з обліку сектору пробації, у зв'язку із відбуттям призначеного покарання.
Враховуючи, що покарання у виді пробаційного нагляду за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 30.09.2024 ОСОБА_8 повністю відбуте, підстави для вказівки про його самостійне виконання на теперішній час відсутні, у зв'язку із чим, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначеного покарання слід змінити.
Керуючись статтями 405, 407, 409, 413, 418 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 21 березня 2025 року в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного за частиною 4 статті 185 КК України, звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти його про зміну місця проживання, роботи; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку Кегичівського районного суду Харківської області від 21 березня 2025 року посилання на застосування частини 4 статті 70 КК України. Вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року вважати виконаним. В решті вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 21 березня 2025 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: