Справа № 552/7965/23 Номер провадження 22-ц/814/2832/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
26 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 травня та 18 вересня 2025 року, постановлені в м. Полтава під головуванням судді Яковенко Н. Л.
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяни Юріївни про арешт коштів боржника, стягувач у виконавчому провадженні: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення та дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. та з урахуванням заяви про уточнення вимог від 01.05.2025 (а. с. 85, т. 2) остаточно просив суд визнати неправомірною бездіяльність виконавця щодо залишення арешту на картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» та на картковому рахунку НОМЕР_2 в АТ «Полтава-Банк», відкритих на ім'я ОСОБА_1 , а також визнати неправомірним звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 , що знаходилась на його картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», в умовах чинного правового режиму воєнного стану.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. знаходяться виконавчі провадження № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/7965/23 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» суми заборгованості за послуги в розмірі по 11 148,65 грн з кожного та стягнення судових витрат у розмірі по 520,80 грн з кожного.
04.04.2025 він дізнався про блокування карткових рахунків: зарплатного НОМЕР_2 в АТ «Полтава-Банк» та пенсійного НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», в подальшому стало відомо, що постановами від 03.04.2025 приватним виконавцем Лукмасло Т. Ю. накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на цих рахунках.
Вважає накладення арешту на грошові кошти незаконним, передчасним і протиправним, оскільки він не отримав вчасно постанови про відкриття виконавчого провадження, а арешт накладено на рахунки із спеціальним режимом використання. Крім того, у порушення вимог підпункту 3 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 приватним виконавцем звернуто стягнення на пенсію боржника.
Ухвалами Київського районного суду м. Полтави від 05 травня та 18 вересня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвали суду мотивовано тим, що рішення приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти прийняті на підставі та в межах повноважень, наданих приватному виконавцеві, з метою реального виконання судового рішення.
Не погодившись з даними ухвалами, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправомірність ухвал, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвали суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що рішення та діяння приватного виконавця протиправно поставили заявника у скрутне майнове становище, позбавивши засобів до існування, що грубо та протиправно порушує його конституційні права на оплату праці та пенсійне забезпечення.
Вказує, що судом проігноровано правові висновки Верховного Суду про те, що у разі неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний (приватний) виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Зазначає, що приватним виконавцем було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження на вул. Гетьманська м. Полтави, в той час як адресою його місця проживання є АДРЕСА_1 , що призвело до неотримання ним копії постанов та позбавило можливості їх оскаржити.
Звертає також увагу на те, що рахунки боржника в АТ «Ощадбанк» та АТ «Полтава банк», на які накладено арешт, є поточними рахунками, що використовуються для отримання пенсії та заробітної плати, тобто мають спеціальний режим використання, а тому на них не може бути накладено арешт, так як це прямо заборонено законом.
Приватний виконавець Лукмасло Т. Ю. всупереч вимогам чинного законодавства звернула стягнення на пенсію боржника, що прямо заборонено підпунктом 3 пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», на його звернення про зняття арешту з рахунків з спеціальним режимом використання не відреагувала, чим порушила гарантовані Конституцією України права на отримання заробітної плати та соціальний захист.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.05.2024 у справі № 552/7965/23, яке змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 22.10.2024, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 22 297,30 грн - по 11 148,65 з кожного та в порядку розподілу судових витрат по сплаті судового збору стягнуто з ОСОБА_1 520,80 грн, з ОСОБА_2 1 033,35 грн.
На виконання вказаного судового рішення 27.03.2025 Київським районним судом м. Полтави видано виконавчі листи № 552/7965/23, за якими постановами приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. від 03.04.2025 відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.
Вказані постанови 03.04.2025 направлені виконавцем на адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 та згідно трекінгу Укрпошти отримані останнім 14.04.2025 (а. с. 100-103, т. 2), що спростовує доводи апеляційної скарги про неотримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження.
03.04.2025 приватним виконавцем Лукмасло Т. Ю. у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди, які об'єднано в зведене виконавче провадження № 77712916 (а. с. 181-183, 192-93, т. 2).
У відповідь на запит Лукмасло Т. Ю . Державна податкова служба України надала інформацію щодо доходів боржника ОСОБА_1 , одержаних у 2-4 кварталі 2024 року у ПрАТ «Завод ЛТАВА» та первинній профспілковій організації ПрАТ «Завод ЛТАВА» (а. с. 187, т. 2).
Постановою приватного виконавця Лукмасло Т. Ю. від 03.04.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на відкритих рахунках, а також ті, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, - 13 814,40 грн (а. с. 194, т. 2).
Як вбачається з довідки № б/н від 23.04.2025, виданої АТ «Державний ощадний банк України», 19.03.2014 ОСОБА_1 у відділенні № 10016/0140 Філія Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» у місті Полтаві відкрито картковий рахунок (для зарахування пенсії та інших виплат) № НОМЕР_1 (а. с. 72, т. 2).
Відповідно до довідки АТ «Полтава банк» від 07.04.2025, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривні для виплати заробітної плати № 2620021057001 ( НОМЕР_2 ) (а. с. 76, т. 2).
07.04.2025 о 10.05 ОСОБА_1 подав приватному виконавцю Лукмасло Т. Ю. заяву про припинення арешту зарплатного та пенсійного рахунків та повернення коштів у разі їх списання, пославшись на спеціальний режим використання вказаних рахунків, на підтвердження чого надав відповідні докази.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. від 07.04.2025 виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі та припинено чинність арештів майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а. с. 78, 80, т. 2).
Згідно платіжної інструкції № 72885 від 04.04.2025 з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 на рахунок приватного виконавця Лукмасло Т. Ю. в примусовому порядку стягнуто 13 814,40 грн за ВП № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 552/7965/23, виданого Київським районним судом м. Полтави 27.03.2025 (а. с. 74, т. 2).
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що під час вчинення виконавчих дій щодо накладення арешту на грошові кошти боржника приватний виконавець діяла правомірно, станом на час розгляду скарги судом арешти припинили чинність, тому відсутні підстави для поновлення прав заявника в судовому порядку.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погодитись не може, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що в порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту та поновлення порушених прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавець має діяти винятково в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов'язки).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом частин першої, другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Статтею 68 Закону Украни «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
При цьому, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (абзац третій частини другої, частина третя статті 70 Закону).
Згідно пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону).
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону).
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною, встановленою законом.
У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що рахунки заявника ОСОБА_1 , на які приватним виконавцем Лукмасло Т. Ю. 03.04.2025 накладено арешт, призначені для виплати пенсії та заробітної плати, тобто мають спеціальний режим використання і після звернення боржника з наданням відповідних доказів арешт з рахунків підлягав зняттю виконавцем, попри інші міркування, зокрема, фактичне виконання рішення суду, оскільки правова природа цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту та звернення стягнення заборонено законом, після їх безготівкового зарахування на рахунок боржника не змінюється, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.
Висновки суду, що 04.04.2025, ще до надходження заяви боржника від 07.04.2025, приватний виконавець сформував платіжну інструкцію № 72885 на перерахування коштів в сумі 13 814,40 грн, яка того ж дня була виконана банківською установою, у зв'язку з чим 07.04.2025 виконавче провадження закінчено та одночасно припинено чинність арешту майна боржника не спростовують встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язку виконавця зняти арешт після отримання ним, зокрема, і від боржника, документального підтвердження, що відповідні рахунки мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
За таких обставин висновки суду, що приватний виконавець Лукмасло Т. Ю. діяла у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», не відповідають вказаним вимогам Закону та суперечать встановленим фактичним обставинам справи.
Встановивши, що рахунок боржника в АТ «Ощадбанк» призначений також і для зарахування інших виплат, суд не з'ясував за рахунок яких коштів відбулось стягнення. При тому, що згідно виписки по картковому рахунку за період з 01.10.2024 по 01.04.2025 на рахунок НОМЕР_1 здійснювалось лише безготівкове зарахування пенсії та нарахування процентів на залишок коштів, які не покривають суму заборгованості.
Вказане призвело до помилкового вирішення скарги ОСОБА_1 та ухвалення судових рішень, які не можуть залишатися у силі.
Враховуючи те, що перед накладанням арешту приватний виконавець Лукмасло Т. Ю. не з'ясувала суму та статус грошей, що знаходяться на рахунках боржника, а після надходження доказів, що рахунки мають спеціальний режим використання, не зняла арешт, більше того, у порушення вимог пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» допустила стягнення з пенсії боржника ОСОБА_1 , що прямо заборонено законом, такі дії (бездіяльність) виконавця є неправомірними та порушують право заявника на отримання винагороди за працю та право на соціальний захист, тому скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 травня та 18 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяни Юріївни про арешт коштів боржника, стягувач у виконавчому провадженні: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяни Юріївни в частині невжиття заходів щодо зняття арешту з коштів, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 для виплати заробітної плати в АТ «Полтава-Банк» та № НОМЕР_1 для зарахування пенсії в АТ «Ощадбанк», відкритих на ім'я ОСОБА_1 .
Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяни Юріївни в частині стягнення коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 13 814,40 грн з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна