Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10048/25
Провадження № 2/711/4290/25
08 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит», в особі представника - адвоката Журавльова С.Г., який діє на підставі ордеру серії АЕ №1414107 від 11.08.2025р., звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. в загальній сумі 28 533,86 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 14.07.2021р. між АТ «Мегабанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ТDВ.2021.0007.20005 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та в мережі інтернет: www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір.
АТ «Мегабанк» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало в повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок відповідачки у гривні і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.
Відповідачка здійснювала користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з її рахунку. Однак, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідачка не виконала. Згідно виписок по рахунку, станом на 03.09.2024р. у відповідачки сформувалась заборгованість перед АТ «Мегабанк» у сумі 28 533,86 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9 922,87 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 18 610,99 грн.
03.09.2024р. відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024р., між АТ «Мегабанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідачки, як боржника за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р.
Пунктом 2 договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом, ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024р. уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) договір №1/12 про відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до умов договору №1/12 ТзОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТзОВ «ФК «Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідачки, як боржника за кредитним договором №№ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р.
Згідно з Розрахунком заборгованості відповідачки, як боржника за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р., сформованим АТ «Мегабанк», станом на 03.09.2024р., (дата укладання договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідачки становила 28 533,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 9 922,87 грн., заборгованість за процентами - 18 610,99 грн.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТзОВ «ФК «Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк», станом на день відступлення права вимоги, тобто на 03.09.2024р. У свою чергу, ні ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТзОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та умов кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
З огляду на викладене, ТзОВ «ФК «Єврокредит» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. в загальній сумі 28 533,86 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 200 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, представник позивача - адвокат Журавльов С.Г. 01.12.2025р., через підсистему «Електронний суд», подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому одночасно вказує, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання, яка була вручена доньці відповідачки 14.11.2025р. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення повідомлення на мобільний номер телефону відповідачки (отримане 07.11.2025р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України та зі згоди представника позивача, викладеної в клопотанні від 01.12.2025р., судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи проводився у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
03.12.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
14.07.2021р. між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №ТDВ.2021.0007.20005 шляхом підписання заяви-договору (індивідуальна частина) про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі - Заява-договір), /а.с. 14-15, 16-17, 18, 19/.
Підписанням Заяви-договору ОСОБА_1 , як Клієнт, беззастережно підтвердила прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, згоду з умовами договору, а також погодження усіх додатків до нього (пункт 1 Заяви-договору).
АТ «Мегабанк» відкриває ОСОБА_1 , як Клієнту, поточний рахунок № НОМЕР_1 , а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa (пункт 2 Заяви-договору).
Пунктом 4 Заяви-договору обумовлено: суму максимального ліміту кредитної лінії, яка складає 200 000 грн.; орієнтовну загальна вартість кредиту - 273 293 грн.; строк кредиту - 12 місяців; базову процентну ставка річних - 56%; пільговий період - 62 дні; процентну ставку у пільговий період процентна - 0,0001%; тип кредиту - кредитна лінія; орієнтовну реальну річну процентну ставку, розмірі якої складає 87,30%; обов'язковий мінімальний платіж від використаного доступного ліміту, розмірі якого складає - 5,0%.
Із розділу «Видача платіжної картки та пін коду» Заяви-договору вбачається, що АТ «Мегабанк» було видало ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується підписом клієнта ОСОБА_1 .
Окрім того, із дослідженого у судовому засіданні Паспорту споживчого кредиту, який є додатком №9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, вбачається, що 14.07.2021р. АТ «Мегабанк» надало відповідачці інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до дати внесення змін, відповідно до якої: сума/ліміт кредиту - відновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом для використання; строк кредитування - 12 місяців, процентна ставка за користування кредитними коштами: базова - 56% річних, у пільговий період - 0,0001% річних; загальні витрати за кредитом - 73 293 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 273 293 грн., реальна річна процентна ставка - 87,30 % річних /а.с. 19/.
Із виписки по особовим рахункам клієнта ОСОБА_1 з 14.07.2021р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сформована АТ «Мегабанк», станом на 05.10.2024р., вбачається, що заборгованість за основною сумою боргу згідно договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. складає 9 922,87 грн., а за нарахованими, але несплаченими відсотками, - 18 610,99 грн. /а.с. 20-32/.
Розмір заборгованості відповідачки перед АТ «Мегабанк» щодо виконання умов договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р., який міститься у виписці по особовим рахункам з 14.07.2021р. по 03.09.2024р., узгоджується з даними довідки-розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024р., що складена АТ «Мегабанк» /а.с. 33/.
09.07.2024р., відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «Мегабанк» та боржниками, стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» /а.с. 34/.
В подальшому, а саме 03.09.2024р. між АТ «Мегабанк» та ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступило ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024р.) /а.с. 35-39/.
Факт сплати ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошових коштів АТ «Мегабанк» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №GL1N426240 від 03.09.2024р. підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024р. /а.с. 39/.
Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024р. вбачається, що ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. на загальну суму 28 533,86 грн., з яких: 9 922,87 грн. - заборгованість за кредитом, 18 610,99 грн. - заборгованість за процентами /а.с. 38/.
27.12.2024р. між ТзОВ «ФК Єврокредит» та ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило, а ТзОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) набуло належні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» права вимоги до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, в тому числі і право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. на загальну суму 28 533,86 грн., з яких: 9 922,87 грн. - заборгованість за кредитом, 18 610,99 грн. - заборгованість за процентами /а.с. 42-45/.
Факт сплати ТзОВ «ФК Єврокредит» грошових коштів ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024р. підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №1074 від 27.12.2024р., №1091 від 31.12.2024р. та №1822 від 22.09.2025р. /а.с. 45/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р., то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки на його користь заборгованість за даним договором в загальній сумі 28 533,86 грн.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК,Ж правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні кредитного договору №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р., у формі Заяви-договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору власноручним підпису.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р., і вона користувався кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту на суму 9 992,87 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом на загальну суму 18 610,99 грн. - є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40грн. /а.с. 1/.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 11200грн., то суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025р. у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року (далі - Договір №1/07), укладеного між ТзОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» /а.с. 46-49/, 2) реєстру боржників від 21.07.2025р., зі змісту якого вбачається, що на виконання умов п. 2.1 Договору №1/07 ТзОВ «ФК Єврокредит» передало, а АО «Альянс ДЛС» отримало в роботу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. в загальній сумі 28 533,86 грн. /а.с. 52/; 3) акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12111856 від 14.08.2025р., в якому міститься перелік наданих правових послуг, зокрема: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1 200 грн., складання позовної заяви 10 000 грн. /а.с. 53/; 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04.07.2024р., яким документований адвокат Журавльов С.Г. /а.с. 55/; 5) ордер серії АЕ №1414107 від 11.08.2025р. /а.с. 54/.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 13.03.2025р. у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) та від 22.10.2025р. у справі № 761/415/24 (провадження № 61-6667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення. З огляду на викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги судом визнані обгрунтовані та задоволені повністю, тому з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.
Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача складає 13 622,40 грн. (2 422,40 грн. + 11 200 грн.).
На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (ЄДРПУО: 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором №ТDВ.2021.0007.20005 від 14.07.2021р. в загальній сумі 28 533,86 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн., а всього 42 156,26 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 08 грудня 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко