Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7197/25
Провадження № 2/711/3246/25
31 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кобилка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.06.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 953702084, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 25040,00 грн. Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно із умовами Договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором.
Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-3205, яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Відповідно до п.5.3. Договору позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Проте, в порушення умов Договору та Правил позичальник не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.
18.02.2025 відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/22.
Згідно з п. 4.1. Договору Факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Відповідач під час підписання Договору ознайомилася з усіма умовами, на яких здійснюється кредитування та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з користуванням кредиту та самостійно обрала умови кредитування, викладені в Договорі, виявивши волю на вступ у договірні відносини, шляхом його підписання та отримання кредитних коштів у тимчасове користування.
Так, зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 116042,12 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 103 524, 03 грн., з них: заборгованість по кредиту - 25 036,17 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 78 487,86 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 0,00 грн. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Таким чином, позивач просить суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі: 103 524,03 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 5000,00 грн.
Ухвалою суду від 12.08.2025 прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо отримання відповідачем грошових коштів у позику; суду не надані квитанції та/або платіжні доручення на підтвердження факту перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, тобто позивачем не доведено факт отримання останньою грошових коштів від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є підставою для відмови у задоволенні позову.Позивачем не доведено факт отримання відповідачем грошових коштів від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а тому є підстави стверджувати, що Договір кредитної лінії №953702084 від 06.06.2024 між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не був укладений. Відповідно, у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» право вимоги повернення боргу до відповідача не виникло, відповідно таке право не могло бути відступлене за договорами факторингу на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Позивачем подано відповідь на відзив, за якою просить позовні вимоги задовольнити повністю, враховуючи доводи позовної заяви. Зазначено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 953702084 від 06.06.2024 у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 25040,00 грн., відповідно до умов укладеного Договору, що підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД», із змісту якої вбачається, що через сайт Торговця через платіжний сервіс «Platon» було успішно проведено транзакцію на суму 25040,00 грн.
Відповідач, отримавши кредитні кошти, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач жодним чином не довела законність та правильність, аргументованість своїх заперечень та не підтвердила їх належними та допустимими доказами, хоча безпосередньо має вільний доступ до інформації щодо руху коштів по своєму картковому рахунку. Заперечення сторони відповідача мають мінливий, недобросовісний характер, оскільки відповідач 7 разів здійснила оплату процентів за користування кредитними коштами, що відображено у розрахунку заборгованості, що, в свою чергу, спростовує будь-які заперечення відповідача щодо відсутності доказів неотримання кредитних коштів та непогодження з умовами Договору.
Відповідачем заперечення на відповідь на відзив подані не були.
В судове засідання позивач/представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, просять врахувати доводи відзиву на позов.
Враховуючи думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:
встановлено, що 06.06.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №953702084, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 25040,00 грн. Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно із умовами Договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором.
Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-3205, яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Відповідно до п.5.3. Договору позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Вказаний договір укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Порядок укладення Договору, детальна інформація щодо верифікації та створення електронного підпису сторонами визначена в Розділі 4 Договору. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.
Отже, у цьому випадку мало місце укладення договору в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 06.06.2024, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду - 080feb54-1673-4321d-bb00-684e11a60a44, що був надісланий відповідачу.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За умовами кредитного договору відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту 25040 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, і зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Умовами договору передбачено, що кредит надається траншами, перший транш в сумі 25040грн. 00 коп. надається 06.06.2024. Другий та решта траншів за Договором надаються Позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором. Кожен окремий транш надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5375-41хх-хххх-3205, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 06.07.2024 (п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 5.1, 7.1 Договору).
Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів (п.п. 3.1, 3.2 договору).
На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п'ятсот сорок сім цілих п'ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 9.1.1.1. Договору Товариство має право вимагати від відповідача повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення відповідача про дострокове припинення Договору. При цьому, Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту відповідача.
Окрім того, зазначені умови викладені і в Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 953702084 від 06.06.2024, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору позики своєчасно та у повному обсязі. Так, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача ОСОБА_1 ; надавач платіжних послуг платника: АТ «ОТП Банк», надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Універсал Банк», сума платіжної операції: 25040грн. 00коп., карта отримувача: 5375-41хх-хххх-3205, термін дії 03.2029, дата завершення платіжної операції (про ведення платіжної операції надавачем платіжних послуг) - 06.06.2024 10:48:50.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», через партнера ТОВ «ПровітГід», яке діє в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023, та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправки, здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, про що зазначено вище (лист ТОВ «ПрофітГід»).
Незважаючи на те, що відповідач не визнає факт отримання кредитних коштів за кредитним договором від 06.06.2024, вона не скористалася правом і не надала належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, зокрема, про відсутність у неї відкритого рахунку/картки із вказаним вище номером та у банківській установі АТ «Універсал Банк» та зарахування коштів у розмірі 25040грн. 00коп.
На виконання ухвали суду від 09.10.2025, Акціонерним товариством «Універсал Банк» 28.10.2025 надані до суду матеріали - виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_1 хх-хххх-3205 від 27.10.2025 щодо ОСОБА_1 за період 06.06.2024 по 09.06.2024, за якою вбачається, що на банківський рахунок відповідача 06.06.2024 зараховані грошові кошти у розмірі 25040грн. 00коп., якими вона користувалася (розраховувалася на різного роду потреби).
Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 953702084 від 06.06.2024, здійснивши переказ коштів відповідачу, однак свої зобов'язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами остання не виконала у повному обсязі.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 була ознайомлена і прийняла умови кредитного договору від 06.06.2024. Навіть, після отримання кредитних коштів, вона не відмовилась від договору і не повернула у повному обсязі отримані у кредит грошові кошти.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем спростовані обставини укладення кредитного договору № 953702084 від 06.06.2024 між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а також факт отримання та використання кредитних коштів.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за цим кредитним договором від 06.06.2024, що наданий позивачем, враховуючи викладені вище умови договору, вона становить: - 25036 грн. 17 коп. - тіло кредиту; 78487 грн. 86 коп. - проценти за користування кредитом.
Судом також встановлено, що 18.12.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) був укладений договір факторингу № МВ-ТП/22, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» набув належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги, що є додатком до договору, в тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 953702084 від 06.06.2024 на суму: 25036 грн. 17 коп. - тілом кредиту; 22907 грн. 94 коп. - процентами, а також іншими нарахуваннями.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до укладеного договору факторингу № МВ-ТП/22 від 18.02.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 953702084 від 06.06.2024.
Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Таліон Плюс», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 25040грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем 06.06.2024 зі сплатою процентів за користування кредитом. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Установивши, що Договір кредитної лінії від 06.06.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні договору кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилась від укладення договору у спосіб та порядку, які передбачені законодавством.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинна сплатити позивачу заборгованість по тілу кредиту у розмірі 25036грн. 17коп., оскільки вона не погашена у порядку та строки, визначені умовами договору від 06.06.2024.
Крім того, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що ним та/або первісним кредитором були направлені позичальнику/відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, повідомлення про дострокове розірвання договору, оскільки їх наявність у матеріалах справи не свідчить про їх фактичне направлення/вручення та отримання відповідачем. Крім того, ці листи, які досліджені судом, не містять ні дати їх складання, ні інших реквізитів, обов'язкових для документів. Також під час розгляду справи відповідач не визнала такі обставини.
Що стосується нарахування заборгованості по відсотках (процентах), то слід зазначити наступне:
визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).
Суд звертає увагу, що в договорі про надання грошових коштів у кредит від 06.06.2024 зазначено, що цей кредит є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні (позики) правовідносини, які виникли між сторонами мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.
Як зазначалось вище, позивачем нараховано заборгованість за процентами (відсотками) у розмірі 78487грн. 86коп. При цьому, як вказує позивач, ним не ставиться питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%. При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Договір про надання грошових коштів у кредит №953702084 укладений між сторонами у справі 06.06.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а відтак положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
Таким чином, загальна сума за нарахованими відсотками (процентами) за користування кредитними коштами, яка підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача, становить 11641грн. 82коп. (за період з 06.06.2024 по 06.07.2024, процентна ставка 1,5% в день, 31 день, заборгованість по тілу кредиту 25036грн. 17коп.). В іншій частині позову щодо нарахування та стягнення процентів слід відмовити.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1491 від 29.07.2025 та, враховуючи те, що позовна заява подана через систему «Електронний Суд».
Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 28,11%, то, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 680 грн. 95 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, правнича допомога ТОВ «Таліон Плюс» надавалася на підставі договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладеного з АО «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» та додаткової угоди №1184 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 02.12.2024, за якою погоджено вартість послуг по супроводженню справи у розмірі 5000грн. 00коп.
Судом також досліджені: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000666 щодо адвоката Колінько А.В.; ордер серія СВ №1116266 від 02.12.2024 щодо адвоката Колінько А.В., виданого на підставі вказаного договору від 02.12.2024; акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору №5 від 02.12.2024, що датований 01.07.2025, в якому визначено обсяг наданих послуг та вартість 5000грн. 00коп.; платіжна інструкція про здійснення 01.07.2025 оплати ТОВом «Таліон Плюс» отримувачу Ліга юридичних технологій та інновацій 5000грн. 00коп. за надання правової допомоги за договором №5 від 02.12.2025 та додаткової угоди від 01.07.2025 №1184.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» задоволені на 28,11%, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі - 1405 грн. 50 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження юридичної особи: вул. С.Бандери, 87 оф. 54 м.Львів) заборгованість за договором №953702084 від 06.06.2024 у розмірі 36677грн. 99коп., з яких: 25036грн. 17коп. - заборгованість за кредитом; 11641грн. 82коп. - заборгованість за відсотками; судовий збір у розмірі 680грн. 95коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1405грн. 50коп., а всього - 38764 грн. 44 коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана.
Повний текст судового рішення складений 20.11.2025.
Головуючий суддя С.М. Позарецька