Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10117/25
Провадження № 2/711/4322/25
08 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до свого повнолітнього сина ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є батьком відповідача та пенсіонером за віком. Єдиним джерелом його доходу є пенсія в розмірі 3 341 грн. на місяць. Зазначеного розміру доходу не вистачає для забезпечення потреб позивача, внаслідок чого він потребує матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_2 , який проживає із позивачем в одному помешканні, а саме в домоволодінні по АДРЕСА_1 , є працездатною особою і має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу, однак такої допомоги не надає. Окрім того, останній не бере участі у витратах на проживання харчування, утримання житла чи оплату комунальних послуг. А тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом до відповідача.
Від відповідача заперечень проти позовних вимог до суду не надходило.
31.10.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.11.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за його зареєстрованим місцем проживання, засобами поштового зв'язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України. Судова повістка отримана відповідачем 14.11.2025р. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом доставки судової повістки про виклик до суду у додаток «Viber» (документ доставлений 31.10.2025р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві від 10.11.2025р., судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
03.12.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є батьком двох повнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старший син; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодший син /а.с. 11/.
Позивач з 13.03.2019 року є пенсіонером за віком та отримує пенсію розмір якої складає 3 341 грн. на місяць.
Позивач проживає разом із дружиною та відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є здоровою працездатною людиною, працевлаштований, але на теперішній час в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання батька.
У зв'язку з похилим віком та незначним розміром пенсії позивач стверджує, що потребує матеріальної допомоги, але відповідач не надає її в добровільному порядку, внаслідок чого останній звернувся до суду з зазначеним позовом.
Таким чином між сторонами існує спір, який виник з сімейних правовідносин щодо обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, що регулюються Сімейним кодексом України (далі - СК).
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 172 СК повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Згідно ч. 1 ст. 202 СК повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до положень ст. 205 СК суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц викладено правову позицію, що «тлумачення статті 202 СК свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.»
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивач є батьком відповідача, має статус пенсіонера, та отримує пенсію в розмірі 3 341 грн.
Відповідач є здоровою працездатною особою, працевлаштований та має стабільний дохід у вигляді заробітної плати. Відповідач не подав відзиву до суду та не заперечив наявності у батька потреби у матеріальній допомозі, а також своєї спроможності надавати позивачу таку допомогу.
Надаючи оцінку підставам стягнення з відповідача аліментів на утримання непрацездатного батька, зважаючи на доводи третьої особи, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 9 СК батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Справедливість, добросовісність та розумність відносяться до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення відповідних норм свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності, відповідно до яких учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Такому положенню кореспондує те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Таким чином, з урахуванням засад диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, суд доходить висновку, що відсутність заперечень з боку відповідача (який таким правом не скористався) щодо наявності у позивача потреби у матеріальній допомозі, а також обов'язку відповідача надавати таку допомогу, не суперечить визначальним засадам, на яких регулюються сімейні правовідносини, та не перешкоджає ухваленню судом рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання непрацездатного батька.
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині розміру аліментів, суд бере до уваги, що позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на те, що він є непрацездатною особою, отримує пенсію в розмірі 3 341 грн., більшу частину з якої витрачає на придбання продуктів та оплату комунальних послуг. Коштів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище він потребує матеріальної допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється у розмірі 2 920 гривень, а для осіб, які втратили працездатність, - 2 361 гривня.
В той же час відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати в Україні з 1 січня 2025 року встановлюється на рівні 8 000 грн.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що нормативно-правове регулювання змісту понять «прожитковий мінімум» та «мінімальна заробітна плат» мають єдину мету - визначення показника вартісної величини оцінки потреб фізичної особи, яка є достатньою для забезпечення реалізації права фізичної особи на гідне існування у суспільстві. При цьому, саме показник мінімальної заробітної плати визначає мінімальний рівень належного матеріального забезпечення фізичної особи.
За матеріалами справи судом встановлено, що розмір пенсії позивача складає 3 341 грн. на місяць, тобто перевищує рівень показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та рівень загального показника прожиткового мінімум на одну особу (2 920 грн.), однак значно менший показника мінімальної заробітної плати (8 000 грн.).
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28.10.2025 (дати подання позову) і довічно, що сприятиме забезпеченню позивачу такого рівня матеріального становища, яке відповідатиме засадам гідного існування в українському суспільстві.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Предметом позову були вимоги про стягнення аліментів, що за своєю сутністю відносяться до вимог майнового характеру, а отже за розгляд таких вимог відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір в розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 1 січня 2025 року складає 1211,20 грн. (3028 грн. * 40%). Оскільки позов підлягає до задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 264, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на його утримання в розмірі частини всіх видів заробітків та доходів відповідача щомісячно, починаючи з 28.10.2025 року та продовжувати довічно.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 08 грудня 2025 року.
Головуючий: В.М. Скляренко