Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10346/25
Провадження № 2/711/4414/25
08 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в особі директора Ткаченко М.М., звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 його користь заборгованість за договором №3370294 від 09.08.2021р. в сумі 48 537,50 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 16 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 09.08.2021р. між ТзОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №3370294, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 5 500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Відповідно до Графіку сплати кредитних коштів платіж з повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачкою 08.09.2021 року. Внаслідок порушення відповідачкою умов повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість. 29.11.2021р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Вердикт-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №29-11-102, на підставі якого право вимоги до відповідачки перейшло до ТзОВ «ФК «Вердикт-Капітал». У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору №10-01/2023 від 10.01.2023р. У зв'язку з порушенням відповідачкою порядку повернення кредитних коштів станом на день подання позовної заяви за нею утворилась заборгованість в розмірі 48 537,50 грн., з яких: 5500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 42 487,50 грн. - за відсотками на дату відступлення права вимоги; 550 грн. - заборгованість за комісіями. Оскільки відповідачка не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості в добровільному порядку, то позивач вимагає стягнути відповідну суму заборгованості.
Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.
05.112025р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивачем в позовній заяві заявлене клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання. Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом доставки судової повістки про виклик до суду до електронної скриньки відповідачки (документ доставлений 05.11.2025р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
04.12.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
09.08.2021р. між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про споживчий кредит №3370294, який підписаний відповідачкою електронним підписом /а.с. 15-21, 22-27, 28/.
Згідно умов вищевказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5 500 грн., зі строком користування кредитом - 30 днів з 09.08.2021р. (дата надання кредиту). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 2 612,50 грн. в грошовому виразі та 11,215 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника складає 8 112,50 грн. Комісія за надання кредиту - 550 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом - 2 062,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3.1.1, 2.3.2 договору Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, можуть становити 3, 7 та 15 днів.
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Згідно п. 2.4.1 Договору Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредитку та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення, згідно п. 1.4 Договору.
Окрім того, умовами договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій, має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству.
Відповідно до п. 6.3 Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно умов вищевказаного Договору, укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з відповідачем у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Укладений ТОВ «Міолан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
09.08.2021р. згідно договору №3370194 від 09.08.2021р. відповідачці було надано кредитні кошти в сумі 5 500 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідачки, що підтверджується квитанцією від 09.08.2021р. /а.с. 23/.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором №3370294 від 09.08.2021р. відповідачкою не здійснювалося жодних платежів для погашення своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 07.11.2021р. розмір заборгованості відповідачки складав 24 612,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 18 562,50 грн. - заборгованість за процентами; 550 - заборгованість за комісією /а.с. 30-31/.
29.11.2021р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу №29-11-102 - (далі Договір факторингу) згідно умов якого ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги, яке належить ТзОВ «Мілоан», до складу якого входить і права кредитора за Договором про споживчий кредит №3370194 від 09.08.2021р., укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 32-47/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 24 612,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 18 562,50 грн. - заборгованість за процентами; 550 - заборгованість за комісією /а.с. 43-46/.
Після відступлення права вимоги, новим Кредитором - ТзОВ «Вердикт Капітал», на підставі ст. 625 ЦК України, було нараховано проценти за користування кредитними коштами за період з 29.11.2021р. по 23.02.2022р. в загальній сумі 23 925 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №3370194 від 09.08.2021р. станом на 10.01.2023р. складав 48 537,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 18 562,50 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним Кредитором; 23 925 грн., - заборгованість за процентами, нарахованими ТзОВ «Вердикт Капітал»; 550 - заборгованість за комісією /а.с. 48/.
10.10.2023р. між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» був укладений Договір про відступлення права вимоги №10-01/2023 (далі Договір про відступлення) згідно умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «Коллект Центр», а останнє набуло, право грошової вимоги, в тому числі і право вимоги за Договором про споживчий кредит №3370194 від 09.08.2021р., укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 49-67/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 48 537,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 42 487,50 грн. - заборгованість за процентами; 550 - заборгованість за комісією /а.с. 67/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором кредиту в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК,Ж правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі про споживчий кредит №3370294 від 09.08.2021р., і вона користувалася кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати комісії, а також процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вказаним вище Договором про надання споживчого кредиту №3370294 від 09.08.2021р. в загальному розмірі 48 537,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 42 487,50 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 550 грн. - заборгованість за комісією.
Надані позивачем розрахунки суми заборгованості по процентах за Договором про споживчий кредит №3370294 від 09.08.2021р. відповідають умовам, погодженим сторонами та викладеними у п.п. 1.3, 1.4, 1.5.2, 1.6, 2.3.1.2, 4.2 договору.
Разом з тим, щодо суми процентів, нарахованої ТзОВ «Вердикт Капітал» за користування кредитними коштами, за період з 29.11.2021р. по 23.02.2022р., в загальній сумі 23 925 грн., на підставі ст. 625 ЦК України, то слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною з 18.03.2020р. по 24.12.2023р.), у період з 01 березня 2020 року по останній день місяця (включно), в якому завершиться дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби (COVID-19), тобто по 30 червня 2023 року, - у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань зі сплати платежів споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Тобто, вказана норма Закону звільняє споживачів від будь-якого виду цивільної грошової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів за кредитним договором в період дії карантину, в тому числі від відповідальності за статтею 625 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 19 грудня 2020р. до 30 червня 2023р.
Відповідно до розрахунку, складеного ТзОВ «Вердикт Капітал», відповідачці за прострочення виконання зобов'язання за Договором про споживчий кредит №3370294 від 09.08.2021р. проценти нараховані, на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 29.11.2021р. по 23.02.2022р. в загальній сумі 23 925 грн., тобто за період, що припадає на час дії на території України карантину, спричиненого поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, і до введення в Україні воєнного стану.
Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки процентів за період з 29.11.2021р. по 23.02.2022р., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, в загальній сумі 23 925 грн., є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.
За таких підстав, враховуючи те, що в порушення умов Договору про споживчий кредит №3370294 від 09.08.2021р., відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернула в порядку та у строки, передбачені договором, і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості підлягають до часткового задоволення, а саме на суму 24 612,50 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 5 500 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в межах дії договору, а саме за період з 09.08.2021р. по 07.11.2021р. - 18 562,50 грн.
При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2422,40грн. /а.с. 1/, а також витрат позивача на правову допомогу в розмірі 16 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 228,40 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 422,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 50,71% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 228,40 грн.).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Стосовно витрат на правову допомогу, то слід зауважити наступне.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правової допомоги від №01-07/2024 від 01.07.2024р. з додатком до нього; заявка на надання юридичної допомоги №1760 від 01.09.2025р.; витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025р.
Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 16 000 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 грн.;
- складання позовної заяви - 12 000 грн.
В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування з розміром кредиту 5 500 грн.
Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням позовної заяви, що здійснювалось АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024р. Пунктом 2.1.1 такого договору передбачено, що він укладений позивачем з адвокатським об'єднанням з метою надання останнім позивачу консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є надання фінансових послуг, грошового посередництва та кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 16 000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов'язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОРУ 44276926, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №3370294 від 09.08.2021р. в сумі 24 612,50 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. та судовий збір в розмірі 1 228,40грн., тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 30 840,90 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 08 грудня 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко