Справа № 697/1915/25
Провадження № 2/697/956/2025
08 грудня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Деревенського І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Задорожнього К.О.,
представника відповідача - Луганської А.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»), через систему «Електронний суд» звернулось до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №153610681 від 11.03.2024 у розмірі 91665 грн., з яких: з яких: 19400 грн. заборгованість по тілу кредиту; 72265 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн..
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 11.03.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №153610681 на суму 19400 грн..
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора FMRB-4434.
Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 19400 грн. 02.05.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-9475 відповідачу, яку вона вказала у заявці при укладенні Кредитного договору.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу№ 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, в тому числі, щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
19.12.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Позивач стверджує, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ним не здійснювалося жодних нарахувань за Кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за Кредитним договором становить 91665 грн., яка складається з: 19400 грн. заборгованість по тілу кредиту; 72265 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №153610681 від 11.03.2024 у розмірі 91665 грн., з яких: з яких: 19400 грн. заборгованість по тілу кредиту; 72265 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн..
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також витребувано у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію.
30.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - ОСОБА_1 - адвоката Луганської А.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обгрунтовує тим, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» відповідачка не визнає, вважає їх безпідставними та незаконними, виходячи з наступного. Представник відповідачки зазначає, що наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, нібито - відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор FMRB-4434, згідно наданих письмових доказів позивачем до позовної заяви, а саме довідки щодо дій позичальника в Інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до позовної заяви та наданих доказів до неї, не надано достатніх і належних доказів отримання коштів, а лише наявне платіжне доручення, за яким не має підтвердження перерахування кредитних коштів. Також, відповідно до наданих доказів до позовної заяви, нібито одноразовий ідентифікатор FMRB-4434 було надіслано ОСОБА_1 11.03.2024 о 10:43:51, о 10:44:50 11.03.2024 відповідачем було введено ідентифікатор, а вже 11.03.2024 о 10:45:01 вже було проведено перерахування коштів, але належного підтвердження перерахування не має. Тобто, яким чином відповідач могла отримати ідентифікатор, пройти за ним підтвердження, здійснити ознайомлення з кредитним договором та його підписати, всі вищезазначені дії повинні були пройти перевірку, і вже потім здійснитися транзакція коштів. Всі вищезазначені дії не могли бути проведені в один і той самий час, що викликає сумнів у дотриманні позикодавцем всіх істотних умов Кредитного договору, та достовірність, належність і допустимість його як доказу, та наданих до позовної заяви доказів. Також, зазначила, що для визначення повної заборгованості за Кредитним договором, як доказ проведених нарахувань надано позивачем лише розрахунок заборгованості, відповідно до якого зазначено, що проведено нараховування відсотків, але не у відсотках, а прописана лише грошова сума, та не зазначено , який саме розмір цих відсотків та відповідно до якого пункту договору їх проведено та не зазначено всіх необхідних первинних даних. Представник відповідачки вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є недопустимим доказом, оскільки не належить до первинних бухгалтерських документів у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та оформлений не відповідно до чинного законодавства. Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Також, відповідно до п.11.1. Договору: Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. Відповідно до п.7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту-10.04.2029. Відповідно до п.7.1. Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування -10.04.2024, а саме протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п.9.1.1.7. Договору. Представник відповідачки наголошує, що є незрозумілим чому позивач звернувся з позовом до суду, оскільки кінцевою датою дії договору є 10.04.2029, відповідно до положень договору, він мав бути попередньо розірваний, для подальшого звернення до суду, що зроблено позивачем не було. Також, вважають безпідставними нарахування завищених відсотків за Кредитним договором, що є несправедливим у розумінні положень статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та суперечить обмеженням, встановленим статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування», порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ) та становить більше ніж 15% простроченого платежу. Відповідно до п.8.3. на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних. Отже, виходячи з умов Кредитного договору стандартна відсотка ставка становить 2,5 відсотки за кожен прострочений день. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Зазначає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Щодо судових витрат та витрат, пов'язаних з розглядом справи представник відповідача зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц. розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, тому заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу є неспівмірними та завищеними.
31.10.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача Хлопкова М.С. направила відповідь на відзив, відповідно до якого просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки понесені судові витрати. Відповідь на відзив обгрунтовує тим, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою укладення електронного договору, Позичальник заходить на Сайт, який надає доступ до інформаційно телекомунікаційної системи (далі -ІТС) Товариства або в мобільний додаток Товариства або в програмне забезпечення партнерів Товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС Товариства по захищеним каналам зв'язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Після натиснення кнопки «ОФОРМИТИ КРЕДИТ» Позичальник потрапляє на першу сторінку анкети, на якій він вводить свої персональні дані та іншу інформацію, яка дає можливість Товариству прийняти рішення про видачу кредиту. Заявкою на кредит є анкета встановленої Товариством форми, інтегрована в інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства. Заповнивши першу сторінку Заявки, Заявник підтверджує: 1. Ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»), затверджених Товариством, про які повідомлено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та 2. Надання Згоди на обробку своїх персональних даних. Після натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на другу сторінку Заявки на кредит, а інформаційно-телекомунікаційна система створює Особистий кабінет Позичальника, увійти до якого можна ввівши логін (email або номер мобільного телефону вказані у Заявці на кредит) та пароль. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на третю сторінку Заявки на кредит, де вказує адресу проживання. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на четверту сторінку Заявки на кредит, де вказує місце роботи, фінансову інформацію та додаткові контакти. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє п'яту сторінку Заявки на кредит, на якій Позичальник вводить реквізити свого електронного платіжного засобу (банківської карти) на яку він бажає отримати кредит, а Товариство здійснює перевірку її дійсності. Шостим кроком отримання кредиту є підтвердження Позичальником введених в Заявку на кредит даних. Натиснувши кнопку «ЗМІНИТИ» Позичальник має право змінити суму та строк кредитування, що відповідає абзацу 3, ч. 8, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на шосту сторінку Заявки, телефонний номер Позичальника направляється СМС-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле Позичальник підтверджує дію з відправлення Заявки на кредит для аналізу інформаційно телекомунікаційною системою Товариства. У разі погодження Заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі істотні умови договору. При заповненні Заявки на кредит відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Особистий кабінет (відповідно до Правил) - сукупність захищених сторінок, що формуються Позичальнику в момент його реєстрації в Інформаційно телекомунікаційній системі (особистий розділ Позичальника), за допомогою якого Позичальник здійснює повну взаємодію з Товариством, має постійний доступ до Електронного договору, додаткових угод до Електронного договору, свого Графіка розрахунків та до іншої інформації/документів, пов'язаних з наданням Товариством фінансових послуг. Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету та має юридичне значення ідентифікації Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в розумінні ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до частини третьої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Відповідно ч.8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20.06.2022 у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22). Стверджує, що відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надала згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - FMRB-4434 направлено Відповідачу 11.03.2024 о 10:43:51 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 11.03.2024 о 10:44:50. Представник позивач звернула увагу на те, Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 №212/10457/21 прийшов до висновку, що Позивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові №233/1469/21 від 31.08.2021: « Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною Договору №153610681 від 11.03.2024. Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказується зазначається особисті данні Позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів. Також представник позивача звернув увагу на те, що відповідач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Зазначає, що позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Враховуючи повну цивільну дієздатність відповідачки, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідачки, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 19400 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення №c1cb79a2-187f-4ef6-8910-5bc99bed8969 від 11.03.2024 з відміткою Товариства. Відповідно до постанови «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 зазначено, що бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп'ютерної техніки тощо) за умови обов'язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції (п. 2.2.). Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою. Згідно п. 2.4. банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції:банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); Пунктом 2.10. встановлено, що Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Згідно п. 2.13. Банки приймають до виконання лише розрахункові документи: своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів. Представник позивача, звернув увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачці. Схожої позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.07.2008 по справі №10/115/07. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) та надав Електронне повідомлення про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - Позивач довів факт отримання Відповідачем коштів, а отже зобов'язання останнього за кредитним договором. Представник позивача зазначає, що відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок;-доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Також представник позивача зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним Договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Представник позивача зазначив, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 284 від 14.05.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 2 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024. Наголосив, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Стверджував, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й Позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Також зазначив, що нарахування процентів повністю узгоджується з кредитним договором. Відповідно до п. 2.1. За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 19400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 19400 грн. 11.03.2024 (що є датою надання Кредиту). (п. 2.3.). Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 10.04.2024, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. (п. 7.1.). Відповідно до п. 8.5.1 За період від дати видачі першого Траншу до 10.04.2024 (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за процентною ставкою 1,26 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 459,90 відсотків річних (далі Дисконтна процентна ставка); Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 19400 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*1,26 (процентна ставка)/100= 7333,20(сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 4362,18 /30 = 244,44 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 11.03.2024-10.04.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Слід зазначити, що 25.04.2024 нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. До того ж, в п. 1.12.2 зазначено, що На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 (дев'ятсот дванадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних. 19400 (сума виданого кредиту)* 2,50 (процентна ставка)/100 = 485,00 грн. .(сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 11.04.2024-14.05.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 14.05.2024 відповідно до витягу з Реєстру права вимоги №284 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги за Кредитним договором №153610681 від 11.03.2024 на загальну суму 50440 грн., що складається заборгованості за тілом 19400 грн. та заборгованості за відсотками 31040 грн., перейшло від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». 19400 грн (сума виданого кредиту)* 2,50 (процентна ставка)/100 = 485 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 15.05.2024-07.08.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Таліон Плюс»). Представник позивача зазначає, що під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Відповідно до статті 15 ЗУ «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз'ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Згідно п.12.4 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 7.1. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов'язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов'язання. Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України). Також представник позивача звернув увагу суду на те що, представник відповідача в відзиві на позов зазначає: «Окрім того, відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.». Зазначив, що доводи представника відповідача щодо нібито несправедливих умов кредитного договору є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях самого договору. Умови нарахування процентів, визначені у розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», повністю відповідають умовам кредитного договору, з якими відповідач погодився при його укладенні. Зокрема відповідно до п. 4.12 договору, Позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовіснимими та не містять дисбалансу прав то обов'язків Товариства та Позичальника. Також сторони засвідчили, що укладання цього Договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки сторін, інші умови договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із сторін (п. 4.13.). Крім того, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», Позичальник мав право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладання договору без пояснення причин. Однак Відповідач цим правом не скористався, від кредитного не відмовлявся, з роз'ясненням умов договору не звертався, що свідчить про усвідомлене прийняття ним умов кредитування. Отже, положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності.
12.11.2025 судом було повторно направлено на адресу АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» копію ухвали суду від 30.07.2025 про витребування доказів, однак станом на 03.12.2025 відповіді на виконання ухвали від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не надійшло.
Представник позивача у судове засідання не з'явився в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Луганську А.В..
Представник відповідача Луганська А.В. у удовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Також не заперечувала, щодо розгляду справи за відсутності відповіді на ухвалу суду від 30.07.2025.
Враховуючи, той факт, що представник відповідача не заперечує, щодо розгляду справи без надходження відповіді на затребувану інформацію, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків
В судовому засіданні встановлено, що 11.03.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір №153610684, на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі на суму 19400 грн. з встановленням дисконтного періоду 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом 2,50 % в день (а.с.15-25).
Тобто, між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст.530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір №153610681 від 11.03.2024 укладений в електронній формі, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора FMRB-4434, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, вказаний позичальником ОСОБА_1 ..
У пункті 2.1. Кредитного договору сторони погодили, що за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 19400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).
Згідно умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахував ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 19400 грн. 11.03.2024 на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-9475 відповідачки, яку остання вказав у заяві при укладанні кредитного договору, що підтверджується банківською випискою (а.с.30).
Відповідно до пункту 8.3. Кредитного договору на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних.
Згідно з пунктом 8.4. Кредитного договору для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 33950 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 14550 грн. та суму Кредиту у розмірі 19400 грн.. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 90465,53 відсотків річних. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розраховується наступним чином: (Загальні витрати: 14550 грн 00 коп.) / (сума першого Траншу: 19400 грн 00 коп.) / (строк Дисконтного періоду: 30 днів) ? 100% = 2,50 відсотків в день. Денна процентна ставка за весь строк дії цього Договору з припущення про отримання коштів у розмірі максимального розміру Кредитного ліміту, передбаченого в п. 2.1. Договору, розраховується за наступною методикою: (загальні витрати за користування всією сумою Кредитного ліміту за весь строк дії Договору: 885610,00 грн) / (Кредитний ліміт: 19400 грн 00 коп.) / (строк дії договору: 1826 днів) ? 100% = 2,50 відсотків в день.
Відповідно до п. 8.5 договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 14 календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов'язаний зменшити зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом наступним чином: 8.5.1. за період від дати видачі першого Траншу до 10.04.2024 р. (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за процентною ставкою 1,26 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 459,90 відсотків річних (далі - Дисконтна процентна ставка); 8.5.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 10.04.2024 розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за ставкою 1,26 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 460,96 відсотків річних, (далі - Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій, Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації.
Згідно до п. 8.6 Кредитного договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 14 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 26733, 20 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 7333,20 грн. та суму Кредиту у розмірі 19400 грн.. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 4845,37 відсотків річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 137,80 % від суми першого Траншу. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розраховується наступним чином: (Загальні витрати: 7333,20 грн.) / (сума першого Траншу: 19400 грн.) / (строк Дисконтного періоду: 30 днів) ? 100% = 1,26 відсотків в день.
Відповідно до п.8.8 Кредитного договору, проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Для зручності Позичальника в Особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов'язання Позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається з припущення, що Позичальник отримає знижку на витрати по Договору, на умовах описаних в п. 8.5. Договору. Про розмір зобов'язань, без врахування знижки вказаної в п.8.5. Договору Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Через 14 (чотирнадцять) календарних днів після закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Кредитодавець залишає за собою право на свій розсуд надати Позичальнику знижку на загальну вартість Кредиту, в порядку описаному в пункті 8.5. Договору, навіть за умови, якщо Позичальник не здійснить повне дострокове погашення Кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування. Невиключно Кредитодавець має право не застосовувати умови передбачені пунктом 8.5.2. Договору лише за останні 30 днів Дисконтного періоду, але застосувати умови пункту 8.5.1. Договору, навіть якщо Позичальник продовжить користуватись Кредитом після закінчення Дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим Договором є правом, а не обов'язком Кредитодавця, за винятком повного дострокового погашення Кредиту Позичальником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування. Відображення в обліку Кредитодавця зобов'язань Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом, без застосування знижки передбаченої пунктом 8.5. Договору, відбувається на 15 (п'ятнадцятий) календарний день після закінчення Дисконтного періоду кредитування. У разі оплати Позичальником всіх відображених в обліку процентів за користування кредитом протягом Дисконтного періоду (за Дисконтною та Індивідуальною ставками), процентів за фактичні дні користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду (за Базовою процентною ставкою) та здійснення повного дострокового погашення всієї Кредиту протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, то зобов'язання Позичальника по оплаті процентів визначаються з урахуванням застосування умов пункту 8.5. Договору, а зобов'язання Позичальника за цим Договором вважаються повністю припиненими шляхом їх належного виконання.
Факт перерахування первісним кредитором відповідачу коштів підтверджується довідкою №153610681/24052025/Э від 24.05.2025, виданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що на виконання кредитного договору №153610681 від 11.03.2024, укладеним між позичальником/отримувачем - ОСОБА_1 та кредитодавцем/платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг за реквізитами (а.с.49) та платіжним дорученням №c1cb79a2-187f-4ef6-8910-5bc99bed8969 від 11.03.2024, з якої вбачається що ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 хх-хххх-9475, 11.03.2024 було перераховано кошти в сумі 19400 грн. (а.с.48).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, та ряд додаткових угод у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1, у відповідності до умов яких, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором №156151052 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №153610681 від 11.03.2024, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с.62-65, 68-71, 74, 75, 76 на звороті).
19.12.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01 (а.с.80-83).
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором 153610681 від 11.03.2024 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 127575,00 гривень, з яких: 19400 грн. тіло кредиту; 72265 грн. відсотки за користування кредитом. (а.с.90-93).
Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 позивач не здійснював жодних нарахувань.
Разом з тим, суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином виконувала та хоча б частково повернула отримані кредитні кошти у строк, визначений у п.3.1 Кредитного договору, отже судом встановлено, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором №153610681 за період з 11.03.2024 по 19.12.2024 у сумі 19400 грн. по тілу кредиту.
Щодо тверджень представника відповідача, щодо недоведенності укладення кредитного договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Так, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано відповідачу на його фінансовий номер 09566448570 та підписано останньою 11.03.2024. Відповідач на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Заперечуючи проти розміру боргу, представник відповідача зазначав, що наданий позивачем розрахунок боргу не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим, при дослідженні судом розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 14.05.2024, судом встановлено, що він є правильним та таким, що відповідає умовам кредитного договору.
Щодо погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних ставок, зокрема, «зниженої», а також «стандартної», свідчить про те, що обидві процентні ставки визначено сторонами в договорі як плату за користування коштами в межах строку кредитування, а не у разі прострочення сплати платежів згідно з договором. Заохочення позичальника повернути кошти до закінчення 30 календарного дня користування коштами зменшеною процентною ставкою не є встановлення строку виконання зобов'язання.
Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, суд зазначає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з відповідача необхідно стягнути проценти і встановити їх в розмірі 19400 грн..
Отже, враховуючи, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти, користувалася коштами, але свої кредитні зобов'язання не виконувала, у неї виникла заборгованість за період з 14.05.2024 по 19.12.2024, а саме 19400 грн. - заборгованість по тілу кредиту, яка підлягає стягненню з неї разом з процентами у сумі 19400 грн., які зменшені судом з урахуванням ЗУ «Про захист прав споживачів».
Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 38800 грн..
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції КЦС ВС у справі №679/1103/23 постанова від 12.02.2025.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422,40 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог (42,33%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3988,50 грн. (1025,40 грн. - судовий збір, 2963,10 грн.- витрати на правничу допомогу).
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 365 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №153610681 від 11.03.2024 у розмірі 38800 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), яка складається з: 19400 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 19400 грн. заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1025,40 гривень (одна тисяча двадцять п'ять гривень 40 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2963,10 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні 10 копійок).
В решті позовних вимог відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий І . І . Деревенський