Справа № 405/7139/25
Провадження №4-с/405/13/25
17 листопада 2025 року Суддя Подільського районного суду міста Кропивницького Іванова Л.А., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Копотієнко Олександри Андріївни, -
Заявник ОСОБА_1 в порядку Розділу VII ЦПК України звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького із скаргою, в якій просить:
визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця №78694004 від 28.07.2025 в частині подвоєння суми штрафу, а саме: переплати в сумі 18700 гри. у загальній сумі 37794 гри. 20 коп.;
визнати дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Копотієнко Олександри Андріївни незаконними в частині подвоєння суми штрафу;
зобов'язати виконавця повернути скаржнику ОСОБА_1 , кошти, а саме: переплати в сумі 18700 грн. із загальної надмірно сплаченої суми 37794 грн. 20 коп.
Ознайомившись із змістом скарги та доданими до неї документами, приходжу до висновку, що у прийнятті до розгляду скарги заявника ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Статтею ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянна проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно з положеннями статей 447-1, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Тобто зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження стороною виконавчого провадження дій державного виконавця до того суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції та видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
В свою чергу, зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що на виконанні у Кропивницькому відділі державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходилася постанова Подільського районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Копотієнко О.А. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 78694004) від 28.07.2025 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа - постанови № 405/925/25, 3/405/326/25 винесеної Подільським районним судом міста Кропивницького 30.06.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 34000 грн.
06 листопада 2025 року державним виконавцем Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Копотієнко О.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови Подільського районного суду міста Кропивницького від 30 червня 2025 року, № 405/925/25, 3/405/326/25, у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.
Таким чином, вбачається, що виконавче провадження № 78694004, у якому заявником ОСОБА_2 оскаржуються дії державного виконавця, здійснювалося щодо примусового виконання постанови Подільського районного суду міста Кропивницького від 30 червня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Суд звертає увагу заявника ОСОБА_2 , що такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення.
Тобто, з зазначеного слідує, що боржник, яким є ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження, оскаржує законність дій та рішення державного виконавця не щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, а щодо виконання рішення суду, ухваленого в порядку КУпАП.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, крім тих, що передбачені прямо у окремому законі.
Так, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, то у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом
Отже, якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку стороною виконавчого провадження оскаржуються дії та рішення державного виконавця при виконанні постанови суду про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, яка винесена за правилами КУпАП.
При цьому, відповідно до ст. ст. 304, 305 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
За приписами ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що заявник ОСОБА_2 оскаржує дії та рішення державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, на підставі чого подана ним скарга на дії та рішення державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Копотієнко Олександри Андріївни та зобов'язання вчинити дії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в зв'язку з чим, у прийнятті до розгляду зазначеної скарги заявнику ОСОБА_2 , яка (скарга) подана в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, - слід відмовити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 260, Розділом VII ЦПК України,-
Відмовити заявнику ОСОБА_1 у прийнятті до судового розгляду за правилами цивільного судочинства скарги на дії державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Копотієнко Олександри Андріївни та зобов'язання вчинити дії, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 його право на звернення з зазначеною скаргою в порядку ст.ст. 304, 305 Кодексу України про адміністративні правпорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова