ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
24 грудня 2010 р. Справа № 21/106
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.
при секретарі судового засідання Чверенчук Р.Р.
За участю:
представників відповідача - Пестов М.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ТОВ "Текстиль А.В." вул. Ребета,3, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача Публічного Акціонерного товариства "УкрСиббанк" проспект Московський, 60 м. Харків, 61050, адреса для листування: вул.Січових Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ, 76000
про визнання недійсним іпотечного договору від 21 лютого 2007р., укладений між АКБ "Укрсиббанк" та ТОВ "Текстиль А.В." посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. зареєстрованим в реєстрі № 361 від 21 лютого 2007року та зобов"язання приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. зняти заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки укладеним між ТОВ "Текстиль А.В." та АКБ "Укрсиббанк" від 21 лютого 2007року, а саме нерухоме майно - магазин цегляний, загальною площею 241, 8 кв.м., який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3.
встановив, що ТОВ "Текстиль А.В." подало суду позовну заяву про визнання недійсним іпотечного договору від 21 лютого 2007року, укладеного між АТ "Укрсиббанк та ТОВ "Текстиль А.В." посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. зареєстрованим в реєстрі № 361 від 21 лютого 2007року та зобов"язання приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. зняти заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки укладеним між ТОВ "Текстиль А.В."та АТ "Укрсиббанк" від 21 лютого 2007року, а саме нерухоме майно - магазин цегляний, загальною площею 241, 8 кв.м., який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір іпотеки був укладений під впливом обману. Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України передбачає, що, якщо одна із сторін правочину навмисто ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
В даному випадку, вищевказаний договір іпотеки був укладений в зв"язку з тим, що відповідач обіцяв відкрити нову кредитну лінію, однак не реалізував своїх намірів.
Відповідач подав суду письмовий відзив, зі змісту якого вбачається, що, щодо позову відповідач заперечує. В обгрунтування зазначає, що твердження позивача про те, що договір іпотеки був укладнений в наслідок обману є безпідставним і не підтверджується жодними доказами.
В судовому засіданні 20.12.2010р. судом оголошено перерву до 24.12.2010р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та враховуючи приписи ст. 69 ГПК України, суд вважає за доцільне в задоволені позову відмовити.
21.02.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСибБанк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текстиль А.В." (Іпотекодавець), що виступає майновим поручителем фізичної особи ОСОБА_1, укладено Договір іпотеки нежитлових приміщень в забезпечення виконання зобов"язань третьої особи (далі Договір).
Відповідно п. 1.1. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: адміністративно-складські будівлі, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Ребета, 3.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною статтею визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей. Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.
Окрім цього недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.
Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. До них належать переважно правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб'єктів. До них належать правочини, вчинені: а) неповнолітньою особою за межами її цивільної правоздатності без згоди батьків, піклувальника (ст. 222); б) фізичною особою, обмеженою у дієздатності, без згоди піклувальника (ст. 223); в) під впливом помилок (ст. 229); г) під впливом тяжкої обставини (ст. 233).
Водночас Цивільним кодексом передбачаються такі недійсні правочини, які не можуть бути безпосередньо віднесені ні до нікчемних, ні до оспорюваних. Такими є правочини, вчинені під впливом обману (ст. 230), у результаті зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною (ст. 232), а також фіктивні правочини (ст. 234). Ці правочини близькі до оспорюваних, але, на відміну від оспорюваних, які суд може визнати недійсними, суд визначає їх недійсними за умови підтвердження допущених порушень вимог закону.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на те, що відповідно до Договору іпотеки нежитлових приміщень в забезпечення виконання зобов"язань третьої особи від 21.02.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль А.В." (Іпотекодавець) виступає майновим поручителем фізичної особи ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутні докази порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача при укладенні Договору іпотеки нежитлових приміщень, як і відсутні докази, що спірний договір укладений під впливом обману.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсним іпотечного договору від 21.02.2007 року є не обгрунтованими а обставини на, які посилається позивач не доведеними.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові ТОВ "Текстиль А.В." до відповідача: Публічного Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 21 лютого 2007року, укладений між АКБ "Укрсиббанк" та ТОВ "Текстиль А.В." посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. зареєстрованим в реєстрі № 361 від 21 лютого 2007року та зобов"язання приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. зняти заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки укладеним між ТОВ "Текстиль А.В." та АКБ "Укрсиббанк" від 21 лютого 2007року, а саме нерухоме майно - магазин цегляний, загальною площею 241, 8 кв.м., який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3 - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Скапровська І. М.