ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
про припинення провадження у справі
28 грудня 2010 р. Справа № Б-13/102
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Шкіндера П. А.
при секретарі судового засідання Кучмі І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі
м-н Шевченка, 3, м.Надвірна, 78400
до боржника: суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про банкрутство в порядку ст.52 Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
за участю представників сторін:
від заявника: Поп"юк І.Д.- зав.юридичного сектору (дов.№1724/06 від 11.05.10)
від боржника: представники не з"явилися
Управління ПФУ подало заяву про порушення справи про банкрутство суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відповідно до ст.52 Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою суду від 06.12.10 порушено провадження у справі про банкрутство СПД - фізичної особи ОСОБА_1., введено мораторій на задоволення всіх вимог кредиторів боржника, які виникли до 06.12.10, зобов"язано ДПІ в Надвірнянському районі повідомити про накладення мораторію всі банки, що відкрили поточні рахунки боржнику, знято податковий арешт активів боржника та зобов'язано заявника - в обгрунтування обставин відсутності боржника надати докази, в яких містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцемзнаходження, подати в засідання суду кандидатуру ліквідатора майна боржника погоджену з відділом з питань банкрутства в Івано-Франківській області.. Справу призначено до розгляду в засіданні на 21.12.10.
Представники заявника та боржнитка в судове засідання 21.12.10 не з"явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання, вимоги ухвали суду від 06.12.10 не виконали.
Ухвалою від 21.12.10 відкладено судове засідання на 28.12.10 та повторно зобов"язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 06.12.10.
Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні вимоги поданої заяви підтримав.
Представники боржника в судове засідання не з"явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши пояснення представна позивача, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.
Згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов'язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Отже, вказаною нормою визначено порядок сплати (стягнення) штрафних санкцій, а не склад податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та штрафні санкції не прирівнюються до податку і збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.
При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.
В заяві про порушення справи про банкрутство суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) сума боргу складає 31379грн.28коп., не підтверджується доказами отже, під час розгляду справи судом встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника, в т.ч. безспірні, складаються виключено з штрафних санкцій, що не спростовано ініціюючим кредитором.
Таким чином, вказана у заяві заборгованість боржника перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
припинити провадження у справі № Б-13/102 про банкрутство суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1)
У випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав не допускається.
Дану ухвалу направити: заявнику, боржнику, ДПІ в Надвірнянському районі (м.Надвірна, вул.Визволення, 2), Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (м.Івано-Франківськ, вул.С.Стрільців,15), державному реєстратору (Майдан Шевченка, 33, м.Надвірна).
Суддя Шкіндер П. А.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
спеціаліст 2 категорії
Петльована Н. Р. ________________
29.12.10