ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28 грудня 2010 р. Вх. № 5358/10
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою управління пенсійного фонду України в м. Коломия про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Коломийський деревообробний завод",
управління пенсійного фонду України в м. Коломия у своїй заяві, як видно із її змісту, ставить питання про порушення справи про банкрутство ВАТ "Коломийський деревообробний завод", посилаючись на наявність вимог до боржника на загальну суму 587 539 грн 72 коп., які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В підтвердження цих обставин, кредитор посилається на дані поданої боржником декларації в частині 83 103 грн 16 коп. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також долучив до своєї заяви ряд виконавчих листів по адміністративним справам та постанови про відкриття виконавчого провадження в частині 412 958 грн 97 коп. заборгованості по виплачених пільгових пенсіях. Крім того, в цій заяві згадані вимоги щодо 62 836 грн 20 коп. штрафних санкцій й 28 641 грн 57 коп. пені.
Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.
Відповідно до викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірними, згідно абзацу 8 ст. 1 цього Закону, є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
У заяві кредитора про порушення справи про банкрутство, відповідно до положень частин 1, 7 ст. 7 цього ж Закону, повинні бути зазначені розмір вимог кредитора до боржника, обставини, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, докази обґрунтованості вимог кредитора й інші обставини, на яких ґрунтується заява, докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати тощо. При цьому, всі ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними й належними доказами.
Крім того, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Викладені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.
Зокрема, у заяві ініціюючого кредитора відсутні посилання на відповідні докази, які б підтверджували безспірність усіх кредиторських вимог до ВАТ "Коломийський деревообробний завод", про які йде мова в цій заяві, а також вжиття заходів до отримання такої заборгованості в установленому законодавством порядку.
Щодо долучених УПФУ виконавчих листів слід зазначити, що як видно із змісту указаних у них даних, їх було видано Івано-Франківським окружним адміністративним судом на виконання відповідних судових рішень про стягнення з ВАТ "Коломийський деревообробний завод" на користь УПФУ в м. Коломия заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. При цьому, в долучених до заяви матеріалах такі судові рішення відсутні. Отже, кредитор не врахував, що з огляду на згадані вище положення закону, виконавчі листи самі по собі не можуть бути достатніми доказом обґрунтованості, безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника, зокрема, суду слід надавати як відповідне рішення суду, так і наказ або виконавчий лист на виконання такого рішення, а також відповідну постанову про відкриття органом ДВС виконавчого провадження.
Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що ініціюючий кредитор належним чином не дотримався вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з якими цей Закон пов'язує можливість порушення справи про банкрутство.
Крім того, згідно положень ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до викладених у ч. 2 ст. 54 ГПК України положень, позовна заява, у тому числі, повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов тощо. Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, письмові докази, як передбачено у ч. 2 ст. 36 ГПК України, подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. При цьому, необхідно враховувати, що згідно положень п. 5. 27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Викладені положення процесуального закону заявник також залишив без уваги. Зокрема, це стосується долучених до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство документів, які суд не може розглянути як докази, що підтверджують викладені в заяві ініціюючого кредитора обставини, оскільки ці документи не відповідають згаданим вище положенням ст. 36 ГПК України.
Відповідно до вимог абзацу 5 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду у тому числі з підстав, передбачених ст. 63 ГПК України.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що заяву УПФУ про порушення справи про банкрутство ВАТ "Коломийський деревообробний завод" і додані до неї документи слід повернути без розгляду на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Керуючись статтями 1, 6, 7, 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 63, 86 ГПК України, суд
заяву управління пенсійного фонду України в м. Коломия про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Коломийський деревообробний завод" і додані до неї документи - повернути без розгляду.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ 28.12.10