Справа №751/3865/25
Провадження №2/751/1311/25
03 грудня 2025 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
секретар судового засідання Курач В.С.
pозглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну спpаву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
30.04.2025 року, через систему «Електронний суд», ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №88131 від301.10.2021 року у розмірі 21 156,92 грн., яка складається: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13 422,20 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7133,72 грн; заборгованості за комісіями - 601,00 грн та стягнення понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2021 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 88131 шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору, типом кредиту є кредитна лінія. Позичальнику наданий перший транш у сумі 14 118,00 грн шляхом перерахування на рахунок/карту Позичальника. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240,00 % річних. Загальний строк кредитування складає 168 днів. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав, надав позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
28.01.2025 року було укладено договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 88131.
Вказують, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість за договором № 88131 від 30.10.2021 року, яка на день подання позовної заяви становить 21 156,92 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13 422,20 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7 133,72 грн; заборгованість за комісіями - 601,00 грн, яку просить стягнути в примусовому порядку та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 06.06.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Позивач в судове засідання не викликався. В позовній заяві просять розгляд справи проводити за їх відсутності.
Відповідач у встановлений судом строк, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень не надіслав, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 30.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» із заявою на видачу кредиту № 100324773, в якій просив встановити ліміт кредитної лінії в сумі 69 674,00 грн та видати йому перший транш кредиту в розмірі 14 118,00 грн в момент його підписання на умовах, вказаних у пункті 5 цієї заяви та кредитного договору (а.с. 41).
В той же день, 30.10.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину Договору про споживчий кредит № 88131, за умовами якого позичальнику відкрита кредитна лінія та наданий перший транш у розмірі 14 118,00 грн на рахункок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті та 2 117,70 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини договору, проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240,00% річних (п. 2.3. Договору), строк на який надається перший транш складає 168 днів (п.п.2.6.1 Договору). (а.с. 23-24)
Відповідно до п. 1.2 Договору Позичальник засвідчує, що до укладення Договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною Договору, Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення Договору та отримання кредиту, у тому числі передбаченою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами, розміщеними на сайті https://finx.com.ua/.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 100 гривень. Комісія за надання першого траншу складає 2117,70 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено підпунктом 2.2.2 цієї індивідуальної частини.
У Графіку платежів за першим траншем кредитного договору № 88131 від 30.10.2021 року, що підписаний позичальником ОСОБА_1 , встановлені дата видачі кредиту, дати платежів, чисту суму кредиту, суми платежів за розрахунковий період, погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії. (а.с. 36)
Також, відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма)), який містить умови кредитування. (а.с.39-40)
Відповідно до платіжного доручення № CRD_349781 від 30.10.2021 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перераховано грошові кошти у розмірі 12 000,30 грн за кредитним договором № 88131 від 30.10.2021 року (а.с. 60).
28.01.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 28012025, відповідно до умов якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату, перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників. (а.с. 9-13)
На виконання умов Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» грошові кошти на суму 2 047 654,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0491640000 від 28.01.2025 року. (а.с.18)
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 88131 у сумі 21 156,92 грн. (а.с.21-22, 25, 26).
Згідно з карткою обліку виконання договору № 88131 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» загальна сума фінансового активу станом на 05.03.2022 року та відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Кредитним договором № 88131, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 16.04. 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 21 156,92 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 13 422,20 грн, заборгованості за відсотками - 7 133,72 грн, комісія - 601,00 грн. (а.с. 5-6,8)
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитів та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданих кредитів та сплати процентів.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ч. 2 ст. 642 ЦК України)
Статтею 1054 ЦК України у частині встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктами 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частинами 2, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Позивачем надано суду Договір факторингу №28012025 від 28.01.2025 року про відступлення права вимоги з усіма супутніми документами, що підтверджують набуття ним прав нового кредитора до відповідача.
Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Враховуючи, що міжсторонами виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах кредитного договору не повернуто, суд дійшов висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення комісії за договором № 88131 від 30.10.2021 року у розмірі 601 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості.
Однак, слід зазначити, що в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.
Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
У пункті 2.4 Договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 200 гривень.
Однак, суд враховує, що договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту, які конкретно послуги мають надаватися позичальнику та періодичність їх надання. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання відповідачу щомісячно послуг чи надання інформації за кредитним договором, за які встановлено нарахування комісії, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 601 гривень суд не знаходить.
Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 601 грн. за договором № 88131 від 30.10.2021 року задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості за договором № 88131 від 30.10.2021 року в розмірі 20 555,92 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13 422,20 грн; заборгованість за відсотками - 7 133,72 грн.
Відповідачем відзив не надано, також не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази щодо розміру заборгованості по кредитному договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.ч. 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором і отримані грошові кошти в добровільному порядку не повернув, позивач набув права грошової вимоги до відповідача, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований в належний спосіб, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частиині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 20 555,92 гривень, за договором №88131 від 30.10.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн (а.с.63), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 353,59 грн (2422,40 х 20555,92/21 156,92).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня
2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В., прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги від 01.03.2025 року № 621, витяг з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03. 2025 року, відповідно до якого надання усної консультації (2 год) - 4 000 грн, складання позовної заяви (3 год)- 9 000 гривень (а.с. 33-38).
Суд з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, часткового задоволення позовних вимог, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 207, 525-527, 530, 549, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 88131 від 30.10.2021 року у розмірі 20 555 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 353,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, що разом становить 9 353 (девять тисяч триста п'ятдесят три) гривні 59 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гейдройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Повний текст рішення складено 03.12.2025 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач