Справа № 766/6699/24
н/п 2/766/1587/25
(ЗАОЧНЕ)
27.11.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участі секретаря Сивкович О.А.
розглянувши в залі суду в м. Херсоні у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ «Сенс-Банк», в особі свого представника, звернулося в травні 2024 року до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 274350,36 грн., з яких: 251678,92 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20654,88 грн. - заборгованість по відсоткам; 2016,56 грн. - заборгованість по комісії, а також судовий збір у розмірі 3292,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.12.2022 року ОСОБА_1 підписала оферту АТ «Сенс Банк» на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736881 від 02.12.2022 року, Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, Паспорт споживчого кредиту. Додатково АТ «Сенс Банк» 02.12.2022 року було акцептовано пропозицію на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500734007.
Банк належним чином виконав свій обов'язок та надав відповідачу кредитні кошти, а остання, в свою чергу свої зобов'язання перед позивачем не виконала, кредит не повернула у строки, встановлені кредитним договором, внаслідок чого станом на 31.07.2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 274350,36 грн., з яких: 251678,92 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20654,88 грн. - заборгованість по відсоткам; 2016,56 грн. - заборгованість по комісії.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2024 року прийнято до провадження справу за вищезазначеним позовом та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, зокрема шляхом неодноразового напрвлення судових повісток за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання та опублікування судових повісток на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Судом було встановлено, що 02.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Сенс Банк» із пропозицією укласти Угоду про надання споживчого кредиту № 500734007, відповідно до умов яких визначено основні умови кредитування: тип кредиту - «Кредит готівкою»; мета отримання кредиту - повернення заборгованості за кредитним договором 501338249 від 2021-07-14 року; сума/ліміт кредиту - 253094,87 грн.; спосіб та строк надання кредиту - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 ; строк кредитування - 100 місяців, тобто до 02.04.2031 року.
Додатково АТ «Сенс Банк» підписало акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501338249 від 02.12.2022 року. Шляхом підписання акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, банк надав згоду на рефінансування кредитної заборгованості відповідача за кредитним договором 501338249 від 14.07.2021 року.
У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Також між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
У сукупності зазначені документи свідчать про укладення між сторонами кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 253094,87 грн. з фіксованою процентною ставкою 12,99% річних, строком на 100 місяців, з кінцевою датою повернення кредиту 02.04.2031 року. Тип кредиту «Кредит готівкою».
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно положень ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На підтвердження підписання з ОСОБА_1 кредитного договору представником АТ «Сенс Банк» надано довідку про ідентифікацію, відповідно до змісту якої «клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між Банком та Клієнтом, ідентифікований АТ «СЕНС БАНК». При цьому, жодних підтверджень ідентифікації особи ОСОБА_1 при підписанні Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500734007 від 02.12.2022 року та Паспорту споживчого кредиту від 02.12.2022 року позивачем не надано. При цьому судом встановлено, що надана позивачем копія Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500734007 від 02.12.2022 року та Паспорт споживчого кредиту містять лише підпис представника АТ «Сенс Банк», а не відповідача.
Отже, всупереч вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» паспорт споживчого кредиту, договір не містить підпису ні власноручного, ні електронного підпису в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи положення ч. 3ст. 12 ЦПК України саме на позивача покладається обов'язок доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог. Всупереч положень наведеної норми позивачем не надано доказів, що саме цю редакцію договору, яка надана до позовної заяви, підписувала відповідачка, оскільки договір та паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідачки.
За твердженням представника позивача кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом підписання його одноразовим цифровим ідентифікатором. Однак, суду не надано доказів на підтвердження вказаної обставини.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що згідно меморіального ордеру №1469987557 від 02.12.2022 року, грошові кошти у сумі 253094,87 грн. перераховано на рахунок № НОМЕР_3 .
Також з виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідачем 02.01.2023 року внесено черговий платіж згідно Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг (Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500734007 від 02.12.2022 року) в сумі 4408,79 грн.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, надані Банком виписки по особовим рахункам Позичальника є належним доказом отримання та користування відповідачкою кредитними коштами.
Крім того, судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, за якою часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
За встановлених у даній справі обставин часткової сплати ОСОБА_1 02.01.2023 року заборгованості за Кредитним договором у сумі 4408,79 грн., що зарахована у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 500734007 від 02.12.2022 року, має місце визнання відповідачем факту отримання нею кредитних коштів від позивача.
Отже, з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі пред'явленої до стягнення суми.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Тому суд вбачає підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, яка складається з фактично отриманої суми грошових коштів та становить розмір перерахованих на підставі меморіального ордеру № 1469987557 від 02.12.2022 року - 253094,87 грн.
АТ «Сенс Банк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Вимога про стягнення відсотків задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що відповідач підписував кредитний договір саме у тій редакції, яка надана була суду, що між сторонамибуло обумовлено розмір відсотків, які підлягають сплаті за кредитним договором.
Позивачем не доведено, що відповідачем підписано згоду на сплату відсотків за користування кредитними коштами, які перераховано на користь ОСОБА_1 в сумі 253094,87 грн.
Отже, вимога щодо стягнення грошових коштів в сумі 20654,88 грн. в рахунок відшкодування відсотків за користування кредитом є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Разом з тим в частині стягнення суми заборгованості за простроченою комісією за обслуговування кредиту у розмірі 2016,56 грн., суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) висловлено правову позицію про те, що відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на момент укладення кредитного договору) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на момент укладення кредитного договору) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на момент укладення кредитного договору), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії,які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500734007 від 02.12.2022 року (пп. (а) п. 1) під час користування кредитом я пропоную банку надавати мені послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропоную встановити комісійну винагороду, а саме: за період з 1 до 12 місяць користування кредитом - 0,1% від суми кредиту; за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 0,5% від суми кредиту; за період з 25 по 100 місяць користування кредитом - 1,0% від суми кредиту.
Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено відсутність доказів про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.
У відповідності до ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином, суд вважає, що у стягненні заборгованості за комісією в сумі 2016,56 грн. за обслуговування кредиту слід відмовити.
Отже, здійснити захист прав кредитора можливо шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Факт отримання відповідачем суми кредитних коштів у межах наданого за договором тіла кредиту підтверджується випискою по рахунку. Суд враховує, що тіло кредиту складає 253094,87 грн. та 02.01.2023 року відповідачем було сплачено 4408,79 грн., розмір заборгованості, який підлягає стягненню складає 248686,08 грн.
Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають (248686,08/274350,36 *100)= 90,64 %.
Зокрема, згідно меморіального ордеру № 62296637 від 17.04.2024 року позивачем сплачено 3292,21 грн. судового збору, з урахуванням задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок відшкодування судового збору 2984,06 грн.
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 141, 247,259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 31.07.2023 року у розмірі 248686 (двісті сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2984 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 06 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони по справі :
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 27.11.2025 року.
СуддяЯ. В. Шестакова