ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
23 грудня 2010 р. Справа № 18/103
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Б.П.Гриняка
при секретарі судового засідання А.С. Томашевській
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : Приватного підприємства " Стабіл", вул. Сотника Мартинця, 6, м. Івано-Франківськ ,76018
до відповідача- 1: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ ,76018
до відповідача -2: Івано-Франківська міська рада , вул. Грушевського, 21, м. Івано-франківськ, 76000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про : визнання права на приватизацію шляхом викупу нежитлових підвальних приміщень площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2 та зобов"язання укласти договір купівлі - продажу нежитлових підвальних приміщень площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2
За участі представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача -1: Тарновська І.Я. (довіреність № 1299/01-17/07в від 13.07.2010р ) - спеціаліст 1-ї категорії ;
від відповідача - 2: Тарновська І.Я. (довіреність № 1298 /01 - 17/07- в від 13.07.2010) - спеціаліст 1-ї категорії ;
від третьої особи: не з»явилися ;
ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством " Стабіл" заявлено позов до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права на приватизацію шляхом викупу нежитлових підвальних приміщень площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2 та зобов"язання укласти договір купівлі - продажу нежитлових підвальних приміщень площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 16.11.2010 р., суд, за клопотанням відповідача, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Ухвалою від 16.12.2010 р. суд залучив до участі у справі в якості відповідача-2 - Івано-Франківську міську раду.
Позивач в судове засідання не з"явився , хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 16.12.10р., однак надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити в судове засідання явку представника, у зв”язку з перебуванням його на лікарняному.
Суд розглянувше дане клопотання, заслухавши думку відповідачів, приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вважає, що такими діями позивач затягує розгляд справи.
За змістом ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України встановлено , що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Приймаючи до уваги той факт, що у клопотанні щодо відкладення розгляду справи Приватне підприємство «Стабіл»не зазначає про продовження строку вирішення спору, врахувавши заперечення відповідачів щодо відкладення розгляду справи та той факт , що в матеріалах справи наявні всі докази , необхідні для вирішення спору , з метою дотримання передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України без участі представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Відповідачі заявлені позовні вимоги заперечують, мотивуючи їх безпідставністю та необгрунтованістю.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з”явилася , причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення Івано-Франківського міськвиконкому №90 від 26.03.02 р. та ХХІ сесії Івано-Франківської міської ради від 28.03.2002 р. Приватне підприємство “Стабіл” отримало дозвіл на приватизацію магазину площею 245,4 кв. м. в будинку АДРЕСА_2 на умовах капітального ремонту даного будинку із наступним зарахуванням вартості понесених витрат в рахунок приватизації магазину.
Приватне підприємство “ Стабіл” затратило на ремонт згідно проекту 450 000, 00 гривень.
Проте, при приватизації магазину, кошти в сумі 114565,00 грн. затрачені на ремонт загально-будинкових конструкцій не були зараховані, оскільки згідно з роз”ясненням незалежного експерта згідно нормативних документів ФДМУ, компенсації підлягають тільки ті ремонтно-реставраційні роботи, які відносяться до об”єкта оцінки, тобто до магазину .
А тому міськвиконком на лист - претензію Приватного підприємства “ Стабіл” №01-03 від 03.01.2003 р. змушений був скликати нараду у першого заступника міського голови з питань регулювання взаємовідносин з Приватним підприємством “ Стабіл”.
Протокольним рішенням наради, яка відбулася 10.01.2003 р. Фонд комунальної власності та юридичний відділ міськвиконкому зобов”язано розробити механізм повернення існуючого боргу, на виконання чого Фондом комунальної власності та юридичним відділом запропоновано підприємству укласти з міськвиконкомом договір про безоплатне користування підвальним приміщенням площею 108,0 м. кв. з подальшою приватизацією, включивши в даний договір особливі умови, а саме здійснити ремонт загально-будинкових конструкцій-фасадів, укріплення фундаментів, стін підвалу, склепінь підвалу, електро, - водо, - та каналізаційних мереж, тобто ті роботи, які були вже майже виконані, вартість яких якраз і склала суму боргу міськвиконкому перед підприємством.
21 січня 2003р. міськвиконкомом прийнято рішення №29, яким підприємству надано дозвіл на безоплатне користування нежитловими підвальними приміщеннями, а саме: кімнати VІІІ-ХІІІ площею 108,0 м. кв., а також визначено, що поліпшення приміщень, здійснені орендарем за рахунок власних коштів та за згодою орендодавця , які неможливо відокремити від приміщень без заподіяння їм шкоди, підлягають компенсації орендареві в порядку, встановленому чинним законодавством, тобто через приватизацію.
Позивач вважає, що міськвиконком своїм протоколом від 10.01.2003 р. та рішенням №29 від 21.01.2003 р. визнав борг та визначив механізм його погашення через приватизацію вказаних підвальних приміщень.
На виконання зазначеного рішення, 21.01.2003 р., між Івано-Франківським міськвиконкомом та Приватним підприємством “ Стабіл” укладено договір №207 безоплатного користування нежитловими приміщеннями, а саме: кімнати VІІІ-ХІІ площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2. Актом прийому-передачі приміщень від 21.01.2003 р. встановлено, що в підвальних приміщеннях відсутні система опалення, водопровідна система, каналізація, система електроосвітлення, вентиляційна система, а отже підвальні приміщення згідно з діючими вимогами законодавства до виробничих приміщень, було придатним для господарського використання , а отже підписання договору №207 було тільки необхідною передумовою для подальшої приватизації підвальних приміщень з метою розрахунку міськвиконкому з Приватним підприємством “ Стабіл”.
Протягом першого півріччя 2003 р. Приватне підприємство “Стабіл” завершило виконання особливих умов договору, повідомивши про це міськвиконком листом №01-27/08 27.08.2003 р. .
У вересні 2003р. виконання робіт перевірили і представники ФКВ міськвиконкому.
Враховуючи те, що Приватне підприємство “ Стабіл” виконало в повній мірі особливі умови договору №207 від 21.01.2003 р. та мало першочергове право на приватизацію вказаних підвальних приміщень , а також те, що міськвиконком має борг перед Приватним підприємством “ Стабіл”, підприємство протягом 2003 -2006р. неодноразово зверталося до керівництва міськвиконкому із заявами про надання дозволу на приватизацію підвальних приміщень.
Однак, при наявності позитивних висновків комісії міськвиконкому та депутатських комісій , питання надання дозволу Приватному підприємству “ Стабіл” на приватизацію шляхом викупу зазначених підвальних приміщень та укладення договору купівлі-продажу вказаних приміщень не вирішено і до сьогоднішнього часу, що стало причиною звернення позивача до суду.
Позивач зазначив, що право на викуп вищезазначених нежитлових приміщень Приватним підприємством “ Стабіл” передбачено п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 р., згідно якого, якщо орендарем (відповідно до договору №207 від 21.01.2003 р. - “ користувачем”) за згодою орендодавця ( відповідно до договору №207 від 21.01.2003 р. - “ власника ”) здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об”єкта без заподіяння йому шкоди, вартістю не менше як 25 % залишкової ( відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Крім того позивач зазначив, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, не виконавши свої зобов”язання перед Приватним підприємтсвом “Стабіл”, передав в оренду вказані приміщення суб”єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Договором оренди №ДО-3347 від 01.09.2010 р. з наданням права на приватизацію приміщень, особі яка не має будь-якого відношення до вказаного будинку, не приймала участі в його утриманні та ремонті.
Відповідач -1 - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради заявлені позовні вимоги заперечує , мотивуючи їх безпідставністю та необгрунтованістю.
Відповідно до ст. 7 Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію )” місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації перелік об”єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом , викупу. Включення об”єктів малої приватизації до вищезазначених переліків , здійснюються відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Відповідно до Концепції приватизації комунального майна в м. Івано-Франківську, що затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006р. повноваження щодо затвердження Програми приватизації належить виключно міській раді.
Відповідно до ст. 8 Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)” з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Відповідно до Закону України “ Про Державну програму приватизації” затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка діє по даний час, п. 51 якої визначає, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого майна орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об”єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової ( відновної за вирахуванням зносу) вартості майна ( будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об”єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Таким чином, відповідач-1 вказує на те, що необхідними умовами для приватизації комунального майна шляхом викупу є прийняття відповідною радою рішення про приватизацію, а також :
згода орендодавця ( в даному випадку-виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ) на проведення поліпшення орендованих приміщень;
здійснення орендарем за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна вартістю не менше як 25 відсотків залишкової ( відновної за врахуванням зносу) вартості майна ( будівлі, споруди, приміщення).
Відповідач-1 зазначив, що Договором оренди №ДО-2234 від 01.04.2004 р. нна позивача було покладено обов”язок за власні кошти відремонтувати орендовані приміщення. Однак виконавчий комітет не надав згоди на проведення невід”ємних покращень.
Відповідач-1 вказує на те, що позивачем не надано доказів того, що виконавчий комітет як орендар приміщень погоджував проектно-кошторисну документацію на проведення покращення орендованих приміщень як це передбачено вимогами чинного законодавства.
В обгрунтування своїх тверджень відповідач посилається на п. 2.2 Наказу Фонд державного майна №377 від 27.02.2004 р. “ Про затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід”ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації”, яким передбачено, що підтверджуючими документами про здійснення орендарем поліпшення є :
- договір оренди нежитлових приміщень;
- письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря.
Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
? довідку, видану орендарем та завірену аудитором, понесених орендарем у зв”язку із здійсненням поліпшень.
Відповідач-1 зазначив, що при прийнятті рішення про приватизацію комунального майна шляхом викупу, визначальним є наявність погодженої проектно-кошторисної документації для проведення ремонтних робіт орендодавцем.
Проте, позивачем не надано доказів про те, що ним здійснено за власні кошти поліпшення орендованих приміщень вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості майна.
Крім того, позивач не є орендарем спірних приміщень.
Договір №207 від 21.01.2003 р. , на який посилається Приватне підприємство
“ Стабіл” є договором безоплатного користування нежитловими підвальними приміщеннями площею 108 кв.м. по АДРЕСА_2, який припинено 31 грудня 2003 року.
Зазначений договір не є підставою для надання користувачу права на приватизацію шляхом викупу даних приміщень.
01 квітня 2004 р. між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради
( орендодавець ) та Приватним підприємством “Стабіл” укладено договір оренди №ДО-2234 нежитлових приміщень площею 108,0 кв.м., що розташовані у підвалі будинку АДРЕСА_2 на період до 31.03.2005 р..
Відповідач-1 зазначив, що на даний момент Договір оренди №ДО-2234 від 01.04.2004 р. припинено, а Приватне підприємство “ Стабіл” на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2006 р. по справі №5/3 , виселено в примусовому порядку з спірних приміщень, про що складено акт державного виконавця від 17.03.2009 р..
Відповідач-2- Івано-Франківська міська рада заявлені позовні вимоги заперечила з аналогічних підстав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 7 Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію )” місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації перелік об”єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом , викупу. Включення об”єктів малої приватизації до вищезазначених переліків , здійснюються відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Відповідно до Концепції приватизації комунального майна в м. Івано-Франківську, що затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006р. повноваження щодо затвердження Програми приватизації належить виключно міській раді. Відповідно до ст. 8 Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)” з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Відповідно до Закону України “Про Державну програму приватизації” затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка діє по даний час, п. 51 якої визначає, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого майна орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об”єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової ( відновної за вирахуванням зносу) вартості майна ( будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об”єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Необхідними умовами для приватизації комунального майна шляхом викупу є прийняття відповідною радою рішення про приватизацію, а також :
- згода орендодавця на проведення поліпшення орендованих приміщень;
- здійснення орендарем за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна вартістю не менше як 25 відсотків залишкової ( відновної за врахуванням зносу) вартості майна ( будівлі, споруди, приміщення).
Згідно п. 8 Інформаційного листа Вищого Арбітражного суду України від 25.04.2001 р. за № 01-8/500 “ Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна” у разі здійснення поліпшення орендованого майна за власною ініціативою без погодження з орендодавцем орендар не набув права пільгового викупу державного майна та втрачає право на відповідну грошову компенсацію незалежно від обсягу та вартості невідокремлених поліпшень.
Чинне законодавство про приватизацію не містить визначення поняття
“ поліпшення” .
Поняття “ поліпшення “ орендованого майна в розрізі Закону України “ Про державну програму приватизації” є відмінним від поняття “ ремонтні роботи”.
Так, відповідно до Наказу Держкомзв”язу “Про затвердження та введення у дію Положення з питань обстеження , оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у газузі зв”язку” від 28.04.2004 р. №88 ) ремонт- це комплекс операцій з відновлення стану об2єкта та ( або) збільшення його довговічності.
Аналогічне визначення “ ремонт” міститься в Наказі Держбуду України “ Про заходи щодо виконання постанови Кабінету міністрів України від 05.05.97 р. №409 “ Про забезпечення надійсності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж” від 27.11.1997 р. №32/288.
Визначення поняття “поліпшення” чинне законодавство не передбачає, однак містить визначення “ поліпшення основних засобів”. Згідно Наказу Держкомстату
“ Про затвердження форми одноразового державного статистичного спостереження N1- амортизація” від 15.12.2003 р. №444 поліпшення основних засобів- це витрати, пов”язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об”єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.
Отже, з аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається суттєва відмінність між поняттям “ ремонт” та “ поліпшення”.
Поліпшення більш ширше поняття і передбачає не просто комплекс робіт з відновлення стану об”єкта, але і витрати, що збільшують економічну вигоду, що первісно очікується від його використання.
Згідно умов Договору оренди № ДО-2234 від 01.04.2004 р. на позивача було покладено обов”язок за власні кошти відремонтувати орендовані приміщення. Проте, виконавчий комітет не надав згоди на проведення невід”ємних покращень.
Позивачем також не надано доказів того, що виконавчий комітет як орендар приміщень погоджував проектно-кошторисну документацію на проведення покращення орендованих приміщень як це передбачено згідно вимог чинного законодавства.
Згідно п. 2.2 Наказу Фонд державного майна №377 від 27.02.2004 р. “ Про затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід”ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації” передбачено, що підтверджуючими документами про здійснення орендарем поліпшення є :
- договір оренди нежитлових приміщень;
- письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря.
Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
? довідку, видану орендарем та завірену аудитором, понесених орендарем у зв”язку із здійсненням поліпшень.
Листом Фонду Державного майна України від 07.06.2004 р. за №10-36-7683, який адресований Центральному апарату , регіональним відділенням, представництвам Фонду державного майна України, фонду майна АР Крим та виконавчим органам місцевого самоврядування передбачено, що вимога Порядку стосовно подання погодженої проектно-кошторисної документації ґрунтується на нормах постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 483 та на підставі того, що поліпшення здійснюються на нерухоме майно державної власності. Зазначена норма запобігає здійсненню орендарем надлишкових поліпшень, напрям яких орендодавцю невідомий, сприяє усуненню непорозумінь під час визначення державної частки, частки комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці крим, у ринковій вартості нерухомого майна, що містить здійснені орендарем поліпшення, під час приватизації.
Проектно-кошторисна документація вважається погодженою орендодавцем у разі наявності у пакеті документів , що подається орендарем до відповідного органу приватизації, одного з таких документів: проектно-кошторисної документації, яка містить гриф погодження , що включає слово “ Погоджую” із вказівкою посади, ініціалів та прізвища особи, якою погоджується проектно-кошторисна документація, її особистий підпис та дату погодження; листа орендодавця про надання згоди на здійснення поліпшень, в якому міститься посилання на відповідну проектно-кошторисну документацію; листа орендодавця , в якому міститься погодження граничної суми.
Позивачем не надано доказів про те, що ним здійснено за власні кошти поліпшення орендованих приміщень вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості майна.
Договір оренди нерухомого майна №207 від 21.01.2003р., є договором безоплатного користування нежитловими підвальними приміщеннями площею 108 кв. м. по АДРЕСА_2, який припинено 31 грудня 2003 року.
01 квітня 2004р. між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ( орендодавець ) та Приватним підприємством “Стабіл” укладено Договір оренди №ДО-2234 нежитлових приміщень площею 108,0 кв.м., що розташовані у підвалі будинку АДРЕСА_2 на період до 31.03.2005 р..
На даний час, дію Договору оренди №ДО-2234 від 01.04.2004 р. припинено, а Приватне підприємство “ Стабіл” на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2006 р. по справі №5/3 , виселено в примусовому порядку з спірних приміщень, про що складено акт державного виконавця від 17.03.2009 р..
Відповідно до ст. 11 Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)” викуп застосовується щодо об”єктів малої приватизації : не проданих на аукціоні, за конкурсом ; включених до переліку об”єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ; зданих в оренду , якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України “ Про оренду державного майна” . Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.
Згідно листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. № 01-8/500 “ Про деякі питання практики застосування у вирішення спорів законодавства про приватизацію державного майна” передбачено, що одним із способів приватизації державного майна є викуп його за договором оренди, якщо договір оренди не припинив свого існування.
Приватне підприємство “Стабіл” не є орендарем оспорюваних нежитлових приміщень, а відтак на нього не поширюються вимоги Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)” в частині приватизації приміщень шляхом викупу.
Крім цього, Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська листом від 22.10.04 р. №ФКВ-03/2723 повідомив позивача, що питання щодо надання йому дозволу на приватизацію шляхом викупу згаданих приміщень розглядалось на сесії міської ради 12.10.2004 р. і було відхилено.
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, Закону України “ Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)”, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові Приватного підприємства " Стабіл" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права на приватизацію шляхом викупу нежитлових підвальних приміщень площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2 та зобов"язання укладення договору купівлі - продажу нежитлових підвальних приміщень площею 108,0 м. кв. в будинку АДРЕСА_2 -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК
Повне рішення складено 28.12.2010р.