Справа 688/5869/25
№ 2-а/688/91/25
Рішення
Іменем України
05 грудня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Березюк О.Г.
з участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
24 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом та просив суд поновити строк на оскарження постанови №1414 від 26 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., скасувати дану постанову та провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Позов обґрунтований тим, що 26 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , в порядку 279-9 КУпАП, було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та установлено, що ОСОБА_3 , будучи повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 07 листопада 2024 року, не з'явився за викликом, порушивши вимоги п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач заперечує свою винуватість у вчиненні інкримінованого порушення, звертаючи увагу на те, що повісток про виклик до ТЦК та СП він не одержував. Стверджує про істотне порушення встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувану постанову фактично прийнято без його участі.
Крім того, позивач станом на 26 червня 2025 року пройшов ВЛК і комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби та підлягає повторному медичному обстеженню 23 червня 2030 року, а також має бронювання до 05 лютого 2026 року, що підтверджується роздруківкою військово-облікового документа з системи «Резерв+», а тому, не було сенсу ухилятися від виклику.
Позивач стверджує, що відповідачем, не вжито заходів для повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто суб'єктом владних повноважень не виконано належним чином обов'язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 КУпАП.
Дану постанову позивач не отримував, про її наявність дізнався із застосунку «Дія» 18 листопада 2025 року, зі змістом винесеної відповідачем постанови позивач ознайомився 20 листопада 2025 року та отримав у державного виконавця копію даної постанови. А тому, позивач просив поновити строк на оскарження постанови № 1414 від 26 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення та скасувати дану постанову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року головуючим суддею визначено Березюка О.Г.
Ухвалою судді від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи сторін.
Ухвалою судді від 26 листопада 2025 року зупинено стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №1414 від 26 червня 2025 року у виконавчому провадженні №79620857.
Станом на 05 грудня 2025 року відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не подав жодних заперечень чи клопотань.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
Щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом, суд вказує на таке.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом просив поновити строк звернення до суду, оскільки про наявність постанови № 1414 від 26 червня 2025 року, він дізнався 18 листопада 2025 року, коли вже вчинялися дії з виконання цієї постанови. Зі змістом винесеної відповідачем постанови позивач ознайомився 20 листопада 2025 року у ДВС і отримав копію даної постанови, а з даним позовом звернувся позивач до суду 24 листопада 2025 року, про що свідчать матеріали справи.
А тому, за відсутності доказів в спростування позиції позивача та враховуючи, що оскаржувана постанова не містить доказів її вручення/направлення позивачу, суд вважає, що підлягають поновленню строки звернення до суду з даним позовом.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Витягу з Резерв + відносно ОСОБА_3 наявна інформація, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має номер в реєстрі «Оберіг», з підтвердженням статусу військового обліку, 23 червня 2025 року пройшов ВЛК, має бронювання до 05 лютого 2026 року, що підтверджується роздруківкою військово-облікового документа з системи «Резерв+».
26 червня 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , розглянувши справу в порядку 279-9 КУпАП, винесено постанову № 1414 відносно ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_3 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 07 листопада 2024 року, однак не з'явився у визначену дату, порушивши вимоги ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
18 листопада 2025 року головним державним виконавцем Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савлуком Ю.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79620857 та стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 34000 грн. в рамках виконання постанови № 1414.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до частини третьої статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а також проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до п.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок №560).
Пунктом 34 Порядку № 560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Постановою КМУ №1147 від 08 жовтня 2024 року внесені зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку. Відтак, у пункті 82 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У даній справі, відсутні докази направлення/вручення повістки безпосередньо ОСОБА_3 , або ж докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Натомість, матеріали даної справи містять докази, що позивач перебував на військовому обліку станом на 26 червня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказано його номер в реєстрі «Оберіг». Також позивач 23 червня 2025 року пройшов ВЛК, що слідує з додатку «РЕЗЕРВ +», позивач має відстрочку «бронювання» до 05 лютого 2026 року.
Отже, на процедуру розгляду органами ТЦК та СП справ про порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію поширюються встановлені ст. 268 КУпАП загальні вимоги щодо належного повідомлення особи про час і місце розгляду справи з наданням їй реальної можливості взяти участь у такому розгляді й обстоювати власну правову позицію засобами, передбаченими відповідним Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Оскільки відповідач не надав копій матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, суд не в змозі констатувати факт належним чином повідомлення ОСОБА_3 про необхідність прибуття останнього на 07 листопада 2024 року, а також про час і місце розгляду адміністративної справи відносно позивача, ні складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, ні наявності обставин, які б дозволяли не оформлювати відповідний документ.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, будь-яких доказів в спростування позиції позивача не надав, не скористався своїм правом надати відзив на позов у даній справі.
Згідно ст. 159 ч. 4 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (ст. 3, 8 Конституції України, ст. 8 КАС України).
Зі змісту ч. 3 ст. 62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідача є необґрунтованою по суті, оскільки ухвалена з істотним порушенням установленої законом процедури, зокрема, без забезпечення участі у прийнятті рішення особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання процесу і порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.
Суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1414 від 26 червня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладено штраф у розмірі 17000 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_1 / судові витрати по справі у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 05 грудня 2025 року
Суддя: