Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/7900/25
Провадження №1-кс/523/8203/25
про відібрання зразків для судово - медичної, молекулярно - генетичної експертизи
08 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду клопотання слідчого в кримінальному провадженні №12025163490000051 від 22 січня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.153, ч.4 ст.301, ч.2 ст.152, ч.4 ст.152, ч.5 ст.301, ч.1 ст.301-1 КК України, про надання дозволу слідчому здійснити відібрання біологічних зразків у підозрюваного примусово,
04 грудня 2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , про надання дозволу слідчому здійснити відібрання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_4 примусово.
Слідчим відділенням Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області розслідується кримінальне провадження №12025163490000051 від 22 січня 2025 року, в якому нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами Пересипської окружної прокуратури м. Одеси.
О 08 годині 40 хвилин 25 листопада 2025 року ОСОБА_4 було затримано, після чого в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.153, ч.4 ст.301, ч.2 ст.152, ч.4 ст.152, ч.5 ст.301, ч.1 ст.301-1 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюють у: задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої, вчинене повторно (ч.3 ст.153 КК України, в редакції Закону №2295-VI від 01 червня 2010 року); примушуванні неповнолітньої до участі у створенні відеопродукції порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію (ч.4 ст. 301 КК України, в редакції Закону №1520-VI від 11 червня 2009 року, №1819-VI від 20 січня 2010 року); вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.153 цього Кодексу, щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (ч.1 ст.152 та ч.4 ст.152 КК України, в редакції Закону №2227-VIII від 06 грудня 2017 року); примушуванні неповнолітньої до участі у створенні відеопродукції порнографічного характеру (ч.5 ст.301 КК України, в редакції Закону №1520-VI від 11 червня 2009 року, №1819-VI від 20 січня 2010 року); умисному придбанні та зберіганні дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження (ч.1 ст.301-1 КК України).
В рамках досудового розслідування виникла необхідність у проведені судової біологічної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 (молекулярно-генетичні дослідження) з метою встановлення генетичних ознак (ДНК-профіль) зразків підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки від останнього 26 листопада 2025 року отримано письмову заяву про відмову в наданні добровільної згоди на надання зразків букального епітелію чи дактилоскопіювання.
Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали, отримавши пояснення слідчого - в підтримку клопотання, а також згоду сторони захисту на добровільне надання відповідних зразків підозрюваним, слідчий суддя дійшов наступного.
Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст.241 КПК України. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово (ч.3 ст.245 КПК України).
Така процесуальна дія, як отримання зразків для експертизи, пов'язана із забезпеченням доказів, які мають об'єктивний характер, і не залежать від волі особи, у якій вони відбираються, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи охорони мовчання. Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 лютого 2021 року, в справі №193/375/19.
Статтею 245 КПК України не визначено переліку осіб, у яких можуть бути відібрані зразки для експертизи. Разом з тим, системний підхід до тлумачення положень ст.ст.245 та 163 КПК (положення про тимчасовий доступ до речей і документів) дає підстави для висновку, що зразки для експертизи у кримінальному провадженні можуть бути відібрані у тієї особи, яка фактично володіє ними, незалежно від того, чи є ця особа стороною кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи тиску (справа «Яллох проти Німеччини», рішення від 11 липня 2006 року; «Функе проти Франції», рішення від 25 лютого 1993 року; «Джей.Бі. проти Швейцарії», рішення від 03 травня 2001 року). Викладені у цих справах висновки ЄСПЛ не означають того, що відібрання біологічних зразків у примусовому порядку в будь-якому разі суперечить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), однак у кожному разі має перевірятись правомірність отриманих доказів. Конвенція не забороняє застосування такої процедури, якщо вона здійснена відповідно до Закону та є необхідною.
Біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
Під біологічними зразками особи слід розуміти всі зразки, пов'язані з життєдіяльністю особи як біологічної істоти: зразки відбитків пальців рук, почерку, мовлення і голосу особи, зразки відбитків зубів, відбитків будь-яких поверхонь тіла людини (губ, ліктів, ступень ніг тощо), запахових слідів людини, а також усі зразки біологічного походження в їх класичному розумінні (слина, кров, сперма, піт, волосся, нігті тощо), а їх відбирання необхідно здійснювати у відповідності до ч.3 ст.245 КПК України.
При цьому, слідчий суддя наголошує, що якщо ж доказ, отриманий таким чином (шляхом примусового відібрання біологічних зразків), згодом буде розтлумачено прокурором як єдиний доказ обвинувачення, що має вирішальне значення для встановлення вини особи, він може бути визнаним в якості недопустимого з огляду на положення ст.87 КПК України та ст.6 Конвенції.
Як зазначив слідчий, метою призначеної експертизи є необхідність внесення даних про ДНК - профіль підозрюваного до Електронного реєстру геномної інформації людини. держателем якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто такі дані не будуть використані в якості обвинувальних доказів.
Слідчий суддя погоджується із слідчим, що для належного з'ясування обставин даного кримінального провадження, а також проведення судово - медичної, молекулярно - генетичної експертизи, існує об'єктивна необхідність у відібранні біологічних зразків підозрюваного. Оскільки останній добровільно здійснити це 26 листопада 2025 року відмовився, в сьогоднішньому судовому засіданні, навпаки, погодився, то слідчий суддя вважає необхідним доручити цю процесуальну дію слідчому у примусовому для ОСОБА_4 порядку.
Наслідками відсутності нормативно закріпленого механізму здійснення примусового відбирання біологічних зразків як на державному, так і на відомчих рівнях є проведення слідчим цієї процесуальної дії, виходячи з наявних власних можливостей щодо забезпечення примусу, процесуального статусу особи, у якої відбирають зразки, власного рівня правової та професійної культури, характеру та лінії поведінки сторони захисту тощо. За таких умов згідно з положенням ч.4 ст.38 КПК України примусове відбирання біологічних зразків може відбуватися за принципом «для досягнення мети придатні будь-які засоби», що, безсумнівно, призводить до порушення природнього права особи на повагу її честі та гідності, закріпленого у ст.28 Конституції України.
Слідчий суддя вважає, що професійна компетентність слідчого, його вміння якісно організовувати проведення цієї процесуальної дії та володіння навичками щодо застосування методів і прийомів слідчої тактики, у поєднанні з процесуальними правилами та організаційними заходами, дозволить слідчому забезпечити примусове відбирання біологічних зразків у особи, не принижуючи при цьому її честь і гідність та не утворюючи небезпеки для її здоров'я.
Слідчий має здійснити такі організаційні заходи: визначити місце примусового відбирання біологічних зразків, не виключено, що у медичному закладі, оскільки йдеться про «традиційні» зразки біологічного походження (зразок рідкої крові або зразок крові на марлі, або зразок букального епітелію); за потреби забезпечити транспортування до медичного закладу всіх учасників слідчої дії; проконсультуватися з фахівцями державної спеціалізованої установи, в якій планується проведення експертизи, щодо виду, характеру, кількості та якості потрібних зразків (так, не завжди для проведення молекулярно-генетичної експертизи потрібні саме зразки крові, що значно спрощує процедуру примусового отримання таких зразків); за потреби залучити до проведення процесуальної дії як спеціаліста відповідного фахівця; на власний розсуд визначити осіб (підрозділ), які забезпечуватимуть примусовий характер процесуальної дії, з огляду на покладені на них функціональні обов'язки, та провести з ними чіткий інструктаж щодо виду та меж примусу; за потреби забезпечити технічні засоби фіксації процесуальної дії, про що заздалегідь повідомити її учасників; за потреби забезпечити участь понятих у проведенні процесуальної дії, зважаючи на її конфліктний характер; забезпечити участь захисника.
До тактичних аспектів примусового відбирання біологічних зразків особи слід віднести безпосередній вплив слідчого на особу, у якої планується відібрати біологічні зразки, або через її захисника, метою якого є схиляння особи до добровільного надання необхідних біологічних зразків.
Пропонування особі добровільно пройти освідування законодавець нормативно закріпив у ч.3 ст.241 КПК України, зазначивши, що лише після її відмови освідування проводять примусово. Аналогічний порядок поширюється і на відбирання біологічних зразків особи.
Пропонуючи особі надати необхідні біологічні зразки добровільно, слідчий має чітко роз'яснити їй або її захиснику, що передбачає механізм примусу та як саме його буде реалізовано у разі відмови особи добровільно надати необхідні зразки. Можливо навіть деталізувати уявний хід цієї дії, зазначивши, скільки працівників спецпідрозділу залучають до її проведення, які у них повноваження щодо обмеження особи тощо. Така деталізація не повинна мати погрозливий характер, оскільки її метою є виключно інформування особи щодо некомфортності та невідворотності такої дії у випадку її примусового характеру.
Не виключається, що після такого інформування та демонстрації готовності слідчого до примусового відбирання зразків підозрюваний погодиться на добровільне їх надання. В окремих випадках можна впливати на особу через її захисника, як особу, до якої у обвинуваченого підвищений ступінь довіри порівняно зі слідчим. При цьому пропозиція щодо добровільного надання зразків буде переконливішою за умови здійснення організаційних заходів, що підтверджують неминучість застосування механізму примусу.
Врахування вищезазначеного дозволить слідчому забезпечити примусове відбирання біологічних зразків особи в кримінальному провадженні без приниження честі та гідності чи завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_4 .
Пунктом 7 ч.1 ст.164 КПК України також передбачено, що строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали.
Керуючись ст.ст.241,245,350 КПК України, суд,
Клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 - задовольнити.
Дозволити старшому слідчому СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 , іншим слідчим, які здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025163490000051 від 22 січня 2025 року, із залученням оперативних співробітників зазначеного територіального органу поліції, спеціалістів криміналістів СКЗ СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », медичних працівників ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » здійснити відбирання біологічного зразку букального епітелію примусово у підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.153, ч.4 ст.301, ч.2 ст.152, ч.4 ст.152, ч.5 ст.301, ч.1 ст.301-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали - до 08 лютого 2026 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1