Справа №522/25010/25
Провадження №3/522/8617/25
05 грудня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С., розглянувши матеріали, направлені з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
29.10.2025 року о 13.01 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru Forester, державний номер НОМЕР_1 ,в м. Одеса по вул. Базарна №63, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці; тремтіння кінцівок пальців рук; зірниці очей, які не реагують на світло. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку - відмовився. Подія зафіксована на портативний відеореєстратор №471567; №473674.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497371 від 29.10.2025 року за ч.3 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суддя приходить до наступних висновків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суддею належним чином надано правову оцінку наявним в матеріалах адміністративної справи доказам, як і факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП в повному обсязі доведена, сумнівів у обґрунтованості складеного протоколу чи долучених до протоколу додатків у судді не має.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 встановлена наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497371 від 29.10.2025 року, матеріалами відеозапису вчиненого правопорушення та іншими матеріалами справи.
Відповідно до санкції ч.3 ст.130 КУпАП за це правопорушення на особу накладається стягнення на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Також, суддя бере до уваги, як доказ, довідку старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП капітана поліції Івана Саютіна, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 29.10.2025 року, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.130 КУпАП, посвідчення водія не отримував.
Згідно абз.3 п.28 вищевказаного Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.121 ч.3, ст.122 ч.4, ст.122-2, ст.123 ч.3, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Таким чином, громадянин ОСОБА_1 підпадає під санкцію ч.3 ст.130 КУпАП, як інша особа на яку накладається штрафна санкція з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, так як суд не може позбавити особу права, яким особа не наділена, а саме права керування транспортними засобами.
Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин, передбачених ст.ст. 34, 35 КУпАП, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 гривень 00 копійок з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 33, 34, 35, 36, 38, 130, 221, 283, 284, 285 КУпАП, -
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 гривень 00 копійок з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
На підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст.308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя Л.С. Єршова