Справа № 503/2482/24
№ 1-кп/505/655/2025
27 листопада 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
захисників: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року.
У даному кримінальному провадженні 25 листопада 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 січня 2024 року, без можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, ухвалами Кодимського районного суду Одеської області та Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Ухвалами Подільського міськрайонного суду Одеської області, зокрема від 09 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_13 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
19 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане до суду клопотання, яке зокрема, мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави.
Крім того прокурор зазначив, що вказані ризики були враховані слідчим суддею під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевірялися судом апеляційної інстанції і на даний час не зменшилися, не зникли та продовжують існувати, а тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також запобігти ризикам, зазначених в клопотанні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_18 з клопотанням прокурора не погодилася, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав зазначених у письмових запереченнях, які надала суду в підготовчому судовому засіданні. Крім того, зазначила, що обвинувачений ОСОБА_13 наразі не може отримати належне медичне обстеження, просила застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов'язків, відповідно до п.5 ст.194 КПК України та покладення на правоохоронні органи обов'язку з контролю або визначити йому заставу.
Обвинувачений ОСОБА_13 просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, який не довів існування ризиків та підтримав доводи свого захисника.
Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора, вважає його обґрунтованим та просив суд його задовольнити.
Інші учасники судового провадження просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та підтримали доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_18 .
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_13 , його захисника та інших учасників, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
В своєму рішенні «Хайрудінов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулося за умов, установлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.
Крім того, у кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Так, відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 може здійснити дії, передбачені частиною першою - п'ятою цієї статті.
Колегія суддів погоджується з позицією прокурора про необхідність урахування тієї обставини, що ризики, які стали підставою для обрання і неодноразового продовження щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу, перевірялись судом апеляційної інстанції, ухвалами якого судові рішення стосовно запобіжних заходів, були залишені без змін.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України.
При цьому ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі. Інші кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_13 , а саме ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, санкції за вчинення яких передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі.
Окрім того, зі змісту клопотання прокурора вбачається, що ОСОБА_13 є обвинуваченим в рамках інших кримінальних проваджень за ч.3 ст.289 та ч. 1 ст. 263 КК України.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , на думку колегії суддів дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження потерпілих та свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати на них як безпосередньо так і опосередковано, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню. Допит свідків в судовому засіданні є важливою стадією судового розгляду, так як суд оцінює лише покази, які були сприйняті ним безпосередньо або отримані в порядку ст.225 КПК, тому необхідно забезпечити відсутність негативного впливу на цих осіб.
Відтак, існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_13 на потерпілих та свідків.
Колегія суддів також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи, кількість скоєння ОСОБА_13 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, насильницький характер вчинених останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 спливає, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особи обвинуваченого, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання указаного обвинуваченого під вартою до суду не надходило, а також обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, насильницький характер вчинених інкримінованих кримінальних правопорушень, особливо великий розмір завданої майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, вчинення злочинів у складі організованої групи, що дає підстави зробити обґрунтоване припущення, що обвинувачений може ухилятись від явки до суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим шляхом, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому враховуючи справжні інтереси суспільства, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження в суді.
Стосовно клопотання захисника ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 , в якому зокрема йдеться про неможливість подальшого тримання під вартою у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Вказане захисником погіршення стану здоров'я обвинуваченого саме по собі, без належного документального підтвердження та враховуючи стадію кримінального провадження, його складність, характер і ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, не може бути розцінене як безумовна та єдина підстава для зміни запобіжного заходу.
Слід також взяти до уваги те, що з метою забезпечення реалізації права обвинуваченого на охорону здоров'я та медичну допомогу, колегією суддів 11 листопада 2025 року постановлено ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області, якою було доручено начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор №21» організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_13 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.
Ураховуючи викладене, а також наявні в матеріалах кримінального провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не втратили актуальності, колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На даний час ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження запобіжних заходів стосовно обвинуваченого, не зменшились та не перестали існувати.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого ОСОБА_19 під вартою, задля запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та вони виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_13 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При продовженні запобіжного заходу, колегія суддів, враховуючи підстави, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, згідно вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за доцільне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_13 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а два інших особливо тяжкими злочинами, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, а також погроз застосування такого насильства, а тому клопотання захисника ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 та визначення останньому розмір застави, не підлягає задоволенню.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 на 60 діб, не визначаючи розмір застави.
Керуючись ст. 176-178, 183, 197, 199, 314, 315, 369, 372, ч. 2 ст. 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України, продовжити на 60 діб, тобто до 25 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_13 , його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 .
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3