Справа № 2-2414/10
Провадження № 2/947/61/25
08.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.
представник позивача - Царюк М.З.
представника відповідача - Мельник М.З.
розглянувши за правилами загального провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
12 лютого 2009 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та збільшивши позовні вимоги 26.10.2009 ( т.1 а/с 72) на підставі нового розрахунку заборгованості, також 10.02.2010 ( т.1 а/с 98) на підставі нового розрахунку заборгованості, 11.11.2010 ( т.1 а/с 122) , на підставі нового розрахунку заборгованості, остаточно просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 58 537,48 доларів США та 39219,80 гривень та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 58537,48 доларів США та 39219,80 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,050 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив 11, ділянка № НОМЕР_1 Овідіопольського району Одеської області та земельну ділянку площею 0,050 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 Овідіопольського району Одеської області, які належать ОСОБА_1 на праві власності, крім того просить стягнути судові витрати.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.12.2010 року задоволені позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58537,48 доларів США та 39219,80 грн., шляхом звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,050 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_4 / НОМЕР_5 Овідіопольського району Одеської області, та земельну ділянку площею 0,050 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_4 / НОМЕР_6 Овідіопольського району Одеської області, які належать ОСОБА_1 на праві власності.
Ухвалою суду від 12.10.2021 року скасоване заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.12.2010 року по справі №2-2414/10 за Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та справу призначено до судового розгляду.
01.11.2021 року від представника відповідачів ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позову враховуючи наявний Договір про заставу майнових прав , згідно якого кредитні зобов'язання були повністю забезпечені депозитними коштами.
31.01.2022 року від ПАТ АБ "Укргазбанк" до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 120 748,00 доларів США, які включають в себе: заборгованість за кредитом в розмірі 46196,40 доларів США; заборгованість за відсотками в розмірі 74551,60 доларів США; пеня в розмірі 3 289 614,14 грн ( т.3 а/с 73).
15.02.2022 року представником відповідачів ОСОБА_3 до суду подано відзив на заяву про зміну предмету позову.
27.06.2022 року адвокат Мельник Н.Ю. звернулась до суду з заявою про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою суду від 11.07.2022 року задоволено клопотання та призначена по справі судова економічна експертиза.
В розпорядження експертів надано цивільну справу №2-2414/10. На час проведення експертизи розгляд справи було зупинено.
09.05.25 на адресу суду повернуто цивільну справу №2-2414/10 та надано висновок за результатами проведення економічної експертизи №10550 від 28.04.2025.
Положення ч.7 ст. 33 ЦПК України наголошує на те, що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з розпорядженням №34 від 09.05.25 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» призначено відповідно до п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №2-2414/10 ( провадження № 2/947/61/25).
Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О.
Ухвалою від 15.05.2025 справа була прийнята до загального позовного провадження та поновлено провадження у звязку із проведенням експертизи.
Як встановлено судом 01 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №142/К, згідно якого позивач надав відповідачу на споживчі потреби строком з 01 червня 2007 року по 01 грудня 2008 року кредит у розмірі 200000 доларів США, а відповідач зобов'язалася належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним, а саме 12,5% річних ( т.1 а/с 13-14).
Позивач у повному обсязі виконав перед відповідачем ОСОБА_1 свої зобов'язання по наданню кредитних коштів.
З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 1.06.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є земельні ділянка площею 0,050 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_4 / НОМЕР_5 Овідіопольського району Одеської області та земельна ділянка площею 0,050 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_4 / НОМЕР_6 Овідіопольського району Одеської області, належні ОСОБА_1 на праві власності, які вона передала в іпотеку банку (т.1 а/с 15-17).
Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 01 червня 2007 року було укладено договір поруки, згідно якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором відповідати всім своїм майном, за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору №142/К від 01.06.2007 року ( т.1 /а/с 21).
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з умовами укладених ними договорів були ознайомлені та згодні, що вбачається з їх підписів в зазначених договорах.
Також, згідно Договору про заставу майнових прав №04-М від 01 червня 2007 року , укладеного між ВАТ АБ « Укргазбанк» як заставодержателем та Кредитної спілкою «Перше Кредитне Товариство» як заставодавцем яка є та майновим поручителем ОСОБА_1 , грошові зобов'язання останній у сумі 200 000 доларів США, проценти за користування кредитними коштами по Кредитному Договору №142/К від 01 червня 2007 року, були забезпечені депозитом на суму 1 200 000 гривень ( т.1 а/с 26 ).
За умовами Договору про заставу майнових прав заставодержатель ( Банк, кредитор по кредитному договору) на буває право вимоги по депозитному договору в разі невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі або у часті у встановлений кредитним договором строки (п.2.2 Договору) , та згідно п.3.2.3 днем виконання зобов'язання по поверненню кредиту та сплати суми відсотків за користування кредитом, є день звернення заставодавця до заставодержателя з письмовою вимогою про дострокове повернення суми депозитного вкладу.
Згідно повідомлення від 16.12.2008 року кредитор ВАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до ОСОБА_1 про дострокову сплату заборгованості по кредиту та процентів, яка виникла на 16.12.2008 року у розмірі 46 196,40 доларів США ( т.1 а/с 39).
На момент подання позову 12.02.2009 року , розрахунок заборгованості станом на 25.12.2008 складав 46 196,40 доларів США за тілом кредиту, 808,08 доларів США несплачених відсотків, пеня за відсотками 28,61 долар США та пеня за кредитом 1986,66 доларів США , а всього на суму 49 019,75 доларів США ( т.1 а/с 33).
Як вбачається з останнього розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.12.2021 року загальна сума заборгованості визначена позивачем у розмірі 120 748,00 доларів США, складовими є: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 46 196,40 доларів США та несплачені відсотки за кредитом - 74 551,60 доларів США, а також пеня за неналежне виконання умов договору - 3 289 614,14 гривень ( т.3 а/с 74).
Згідно висновку експерта Шульга Л.Д. №10550 від 28 квітня 2025 року , за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами справи, з матеріалів справи не представляється за можливим дослідити відповідність наданих позивачем розрахунків заборгованості; всього ОСОБА_4 сплачено в якості процентів 43 608,37 доларів США , що більше абсолютного подорожчання кредиту згідно умов договору у розмірі 37 680,37 доларів США; визначена Банком сума заборгованість в розмірі 46 196,40 доларів США документально не підтверджена внаслідок чого дослідити реальний розмір заборгованості не можливо (т.3 а/с 156).
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Правовідносини пов'язані із виконанням зобов'язань по виконанню кредитного договору врегульовані Цивільним кодексом України ( скорочене ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до положень частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У даному випадку судом приймаються до уваги, факт того що відповідачами не заперечується сам факт укладення кредитного договору №142/К від 01 червня 2007 року та договору поруки , а також належне виконання кредитором зобов'язань щодо надання кредитних коштів.
Виходячи з наявного Договору про заставу майнових прав №04-М а також Договір про відступлення прав вимоги по вказаному Договору , депозитні кошти, які були зазначені як застава якої забезпечується зобов'язання по кредитному договору №142/К були перераховані на рахунок № НОМЕР_7 ВАТ АБ «Укргазбанк».
З наданої позивачем виписки руху по банківському рахунку позичальника, вбачається що після виникнення заборгованості у грудні 2008 року саме з рахунку № НОМЕР_7 за для погашення заборгованості були використані залогові грошові кошти, після чого залишилась заборгованість , визначена у розрахунку заборгованості від 25.12.2008 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, про доведеність позовних вимог виходячи із розміру заборгованості нарахованому за первісним розрахунком станом на 25.12.2012 року, а тому заявлені у первісному позові , поданого до суду 12 лютого 2009 року , є такими що підлягають задоволенню.
Суд критично ставиться до висновку судової економічної експертизи, якої не було встановлено наявного факту хибного первісного розрахунку заборгованості або порушень у порядку стягнення грошових коштів яки знаходились на депозитному рахунку та були залоговим майном.
Відносно подальших нарахувань процентів за користування кредитом та пені, судом, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, щодо неможливості подальших нарахувань за умовами договору строк дії якого було змінено при подачі позовної заяви до суду, не приймається вказані розрахунки заборгованості як належні та допустимі.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити частково позовні вимоги акціонерного товариства "Укргазбанк" ( код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) , та ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» ( код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором №142/К від 01 червня 2007 року, у загальному розмірі 49 019 ( сорок дев'ять тисяч дев'ятнадцять ) доларів США 75 центів, складовими якої є: 46 196,40 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 808,08 доларів США несплачених відсотків, пеня за відсотками 28,61 долар США та пеня за кредитом 1986,66 доларів США.
Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 08.12..2025.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. О. Луняченко