Запорізької області
23.12.10 Справа № 27/217/10
Суддя
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області
до Семенівської сільської ради, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області
про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, паспорт СВ НОМЕР_3 від 11.03.06 р.
Від відповідача : Піщева В.В., дов. № 1010 від 08.12.2010 р.
На підставі статті 85 ГПК України -23 грудня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Семенівської сільської ради, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно: будівлю торговельного павільйону, розміром 2,56х17,35 м, загальною площею 38,0 кв.м., основною площею 38,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду від 15.11.2010 р. порушено провадження у справі № 27/217/10 та призначено судове засідання на 09.12.2010 р.
У судовому засіданні, відкритому 09.12.2010 р. оголошувалася перерва на підставі статті 77 ГПК України, до 23.12.2010 р., з метою надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.
23.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/217/10.
23.12.2010 р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що свідчить письмове клопотання від 22.12.2010 р. № 1064.
Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову -це право позивача.
Позивач у справі Фізична особа-підприємець -ОСОБА_1, має право на здійснення підприємницької діяльності.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено , що 21.08.2003 р. між ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,057367 гектарів, розташованої на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області за юридичною адресою: АДРЕСА_1.
На даній земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 побудував комплекс, який складається з будівель та споруд, які належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого на виконання розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.07.2003 р. № 552 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1120236 від 30.07.2003 р.
Поряд з комплексом, який складається з двох будівель та 4 споруд ФОП ОСОБА_1 без відповідного дозволу, тобто самочинно побудував будівлю торговельного павільйону, зазначену в технічному паспорті літерою «Д-1».
Відповідно до акту № 1233 від 18.11.2009 р. Мелітопольського бюро технічної інвентаризації вартість самочинно збудованого торговельного павільйону складає 22 463 грн. 00 коп., площею 2,56х17,35м.
За зверненням позивача, відділом містобудування та архітектури Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області надано висновок № 68 від 30.11.2009 р. про можливість місця розташування та оформлення самочинно будівництва (реконструкції), відповідно до якого проведеним візуальним обстеженням встановлено факт знаходження будівлі Д-1 в задовільному стані у відповідності ДБН-360-92. Начальником відділу містобудування зроблено висновок про можливе місце розташування та оформлення будівлі Д-1 розміром 2,56х17,35 м.
Позивачем отримано сертифікат Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про наслідки обстеження самочинно збудованої будівлі торговельного павільйону, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та відповідності її державним стандартам, будівельним нормам і правилам, акт готовності об'єкта до експлуатації та технічний висновок державного науково-дослідного інституту.
Відповідно до даних документів, при зведенні ФОП ОСОБА_1 самовільно збудованої будівлі торговельного павільйону порушень будівництва не виявлено.
Частиною 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як було встановлено в ході розгляду справи порушення прав третіх осіб не має.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частина 2 ст. 331 ЦК України зазначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 2 та 3 ст. 375 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була віднесена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Із матеріалів справи слідує, що при будівництві спірного нерухомого майна -будівлі торговельного павільйону площею 2,56х17,35м, не було порушено будівельних, санітарних та протипожежних вимог, конструкції забезпечують подальшу безпечну експлуатацію споруди.
На момент розгляду справи право власності на майно, що є предметом вирішення спору, ні за якою особою не зареєстроване.
При будівництві вказаних будівель права інших осіб порушено не було.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові, у відповідності до ст. 317 ЦК України належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Приписами ст. 4 Закону України “Про власність” також встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном.
За загальним правилом, що закріплене ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Водночас Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: а) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення по визнання права власності за цією особою; б) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник має право пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на самочинно збудоване нерухоме майно: будівлю торговельного павільйону, розміром 2,56х17,35 м, загальною площею 38,0 кв.м., основною площею 38,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованими.
Господарський суд Запорізької області задовольняє позовні вимоги.
Судові витрати : державне мито України та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (72318 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: будівлю торговельного павільйону, розміром 2,56х17,35 м, загальною площею 38,0 кв.м., основною площею 38,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Семенівської сільської ради (72355 Запорізька область Мелітопольський район с. Семенівка вул. Першотравнева, буд. 57, код ЄДРПОУ 34676932, р/р 31418537700181 банк УДК в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72318 Запорізька область м. Мелітополь вул. Косовського, буд. 26, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 224 (двісті двадцять чотири) грн. 63 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя С.С. Дроздова