Справа № 466/6175/25
Провадження № 1-кп/466/747/25
03 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 ,-
В зв'язку з завершенням строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , за матеріалами судового провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12024141410000710 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України , ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України , прокурор звернувся з клопотанням , в якому просить продовжити щодо обвинуваченого термін дії згаданого запобіжного заходу.
Узагальнено доводи клопотання зводяться до такого: ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі вагомих доказів. Також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме щодо: переховування від суду; чинення тиску на свідкі, вчинення іншого кримінального правопорушення ; зазначені ризики обґрунтовано вимагають продовження обвинуваченому строку дії раніше визначеного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як в інший спосіб не можна забезпечити його належну процесуальну поведінку.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити , оскільки всі ризики, зазначені в клопотанні, продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання. Між тим його захисник, ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту або зменшити розмір застави, раніше визначений судом. Інші учасники судового розгляду зазначили, що у вирішенні клопотання покладаються на рішення суду.
Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За результатами розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити обвинуваченим зазначені дії. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд відхиляє доводи захисників про абстрактне існування встановлених ризиків. Зокрема, як зазначалось судом під час попередніх судових розглядів даного питання в цьому кримінальному провадженні, зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України вбачається, що запобіжні заходи застосовуються з метою запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню у перелічених законом формах. Зважаючи на зазначене, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Відтак, суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, закріплених статтею 178 КПК України.
Як встановлено у даному судовому провадженні , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів . В умовах оголошеного в країні воєнного стану згадані злочини становлять загрозу суспільству. Дана категорія справ викликає великий публічний інтерес.
Обвинувачений ОСОБА_6 , хоча і має постійне місця проживання, проте на даний час відносно нього є такий, що набрав законної сили вирок у іншому судовому провадженні, за яким останнього засуджено до позбавлення волі. Тобто, в умовах слідчого ізолятора ОСОБА_6 на даний час відбуває покарання за вироком суду, що унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Також матеріали судового провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд критично оцінює посилання обвинувачених та їх захисників на непомірність застави , визначеної судом , з огляду на тривале невнесення раніше визначених розмірів такої . Невнесення обвинуваченим застави не дає достатніх підстав для висновку про її непомірність. Більше того, визначення застави у помірному розмірі здійснюється судом із врахуванням обставин кримінального провадження і не залежить від того, вніс її обвинувачений фактично чи ні. Такі обставини ґрунтуються на співвідношенні розміру застави, майнового стану особи та встановлених ризиків для забезпечення досягнення завдань кримінального провадження. Продовження строку дії запобіжного заходу здійснюється судом в залежності від встановлення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та інших обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, до яких внесення або невнесення раніше визначеної застави не належить.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що у інший спосіб не можливо забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого , відтак клопотання прокурора є підставним.
Керуючись ст. 376 КПК України, суд,-
постановив :
Клопотання задовольнити.
Продовжити обвинуваченому за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , визначивши розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що становить 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) грн. , строком на 60 діб, до 01 лютого 2026 року включно.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого наступні обов'язки :
- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;
- не відлучатись за межі м. Львова без дозволу суду ;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким, що до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з моменту виготовлення повного її тексту, до Львівського апеляційного суду . Обвинуваченим у той же строк, з моменту отримання копії повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 08 грудня 2025 року .
Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3