Запорізької області
23.12.10 Справа № 1/321-27/218/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Б.М. -Україна”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕККО ПЛЮС”, м. Запоріжжя
про стягнення 23 437 грн. 40 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Болжеларський С.К., дов. від 24.11.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
15.11.2010р. до господарського суду Запорізької області за підсудністю з господарського суду міста Києва, надійшла справа № 1/321 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Б.М. -Україна”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕККО ПЛЮС”, м. Запоріжжя про стягнення 23 437 грн. 40 коп. основного боргу.
Ухвалою господарського суду від 16.11.2010 р. порушено провадження у справі № 1/321-27/218/10 та призначено судове засідання на 13.12.2010 р.
Ухвалою суду від 13.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.12.2010 р., у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.
23.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 1/321-27/218/10.
23.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача 23.12.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 13.12.2010 р. та 23.12.2010 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Господарським судом ухвали суду від 16.11.2010 р. та 13.12.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Господарським судом встановлено, що 17.10.2007 р. та 16.11.2007 р. ТОВ “Т.Б.М. -Україна”, м. Київ відвантажено на адресу ТОВ “ТЕККО ПЛЮС”, м. Запоріжжя фурнітуру для вікон та дверей.
Поставка позивачем та отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № 12371-Київ від 17.10.2007 р., № 12372-Київ від 17.10.2007 р., № 14445-Київ від 16.11.2007 р. та довіреностями № 936483 від 16.10.2007 р., № 632076 від 19.11.2007 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки відповідача виразились у оплаті товару, а обов'язки позивача заключаються в поставці даного товару відповідачу.
Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, зазначений у видатковій накладній.
На день розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість за поставлений позивачем товар, яка склала 23 437 грн. 40 коп.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач 19.05.2010р. направив відповідачу претензію № 130 про сплату суми заборгованості.
02.06.2010 р. відповідач надіслав на адресу відповідача відповідь на претензію, в якій зазначив, що дійсно за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 23 447 грн. 40 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.2010 р.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, який узгоджений та підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 437 грн. 33 коп.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень, ст. 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
На підставі викладеного, господарський суд Запорізької області дійшов висновку щодо задоволення позову.
На підставі статті 85 ГПК України -23 грудня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82 -85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕККО ПЛЮС” (69000 м. Запоріжжя вул. Горького, буд. 123, офіс 83, код ЄДРПОУ 25590652, п/р 26009103850101 у КБ «ЕКСПОбанк», МФО 322294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Б.М. -Україна” (03000 м. Київ вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31111213, п/р 26008697144012 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904) 23 437 (двадцять три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 33 коп. основного боргу, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 37 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 27.12.2010р.