Запорізької області
20.12.10 Справа № 28/278д/10
Суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Візус”(69050 м. Запоріжжя, вул. Космічна, 114)
до відповідача-1 Управління житлового господарства Запорізької міської ради (69037 м. Запоріжжя, пр Леніна, 214)
до відповідача-2 Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13” (69032 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11)
про визнання дійсним договору оренди №189/14 від 25.01.2002
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Ліхолат О.П., довіреність № б/н від 25.10.2010р.
від відповідача-1: Перекупка Т.М., довіреність № 15-01/10 від 11.01.2010р.
від відповідача-2: Перекупка Т.М., довіреність № 13/2 від 12.01.2010р.
Заявлені вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 25.01.2002р. № 189/14.
Ухвалою суду від 23.11.2010р. порушено провадження у справі № 28/278д/10, судове засідання призначено на 20.12.2010р., у сторін витребувані документи, необхідні для розгляду справи.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 20.12.2010р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідачів проти позову не заперечують.
Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 20.12.2010р. представникам сторін у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
25.01.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Візус” (орендар), КП «ВРЕЖО №14»(орендодавець), правонаступником якого є КП “ВРЕЖО № 13”, був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 189/14.
Згідно з п.1 договору, орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2001р. № 490/68, передає, а орендар приймає в строкове платне користування під офтальмологічний кабінет та салон “Оптика” нежитлове приміщення, загальною площею 47,34 кв. м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, 5-А, яке знаходиться на балансі КП “ВРЕЖО № 13”.
01.10.2002р. на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 267/1 від 03.09.2002р. укладено додаткову угоду між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП “ВРЕЖО № 13” та ТОВ “Візус”, яка полягала в зміні орендодавця з КП “ВРЕЖО № 13” на Управління житлового господарства Запорізької міської ради та передбачає , що КП “ВРЕЖО № 13” є стороною в договорі, як балансоутримувач.
Правовідносини сторін виникли під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963р., приписи якого не вимагали від сторін нотаріального посвідчення даної категорії договорів.
В той же час, строк дії договору встановлений п. 10.1. договору: з 25.01.2002р по 25.01.2005р. Додатковою угодою від 18 серпня 2003р. було змінено площу нежитлового підвальне приміщення з 47,34 на 63,90 м. кв.
01 січня 2004р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України, прикінцевими та перехідними положеннями якого зазначено, що цивільні відносини, які виникли до набрання чинності цим кодексом регулюються ЦК УРСР 1963р., права та обов'язки, що виникли або продовжують існувати після набрання Цивільним кодексом України чинності, регулюються ЦК України від 01.01.2004р.
З урахуванням зазначеного, на правовідносини сторін розповсюджуються правила передбачені Цивільним кодексом України 2004р.
Позивач обґрунтовує свої вимоги ст. 220 ЦК України.
Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Суд може застосувати норми закону (ст. 220ЦК України) про визнання договору дійсним при одночасній наявності наступних умов: якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України), оскільки при відсутності цих умов договір вважається неукладеним, а не нікчемним; повне або часткове виконання договору; ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення такого договору.
При дослідженні обставин по справі судом встановлено, що між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 189/14 від 25.01.2002р., сторонами узгоджені суттєві умови договору, відбулося його виконання.
Договір укладений сторонами під час дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963р., який не вимагав нотаріального посвідчення цього виду договорів.
Відповідно до ст. 54 Закону України “Про нотаріат”, нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
Нотаріальне посвідчення здійснюється саме під час укладання договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення № 189/14 від 25.01.2002р. є дійсним в силу вимог закону і додаткового визнання його дійсним в судовому порядку не потребує.
При розгляді справи позивач не навів суду жодної з передбачених ст. 220 ЦК України підстав для визнання угоди дійсною.
Виходячи з вищевикладеного, не вбачається порушення інтересів позивача з боку відповідачів, з чого слідує, що у суда відсутні правові підстави для задоволення позову згідно ст. 220 ЦК України.
В позові слід відмовити.
Доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.
Суд не приймає до уваги визнання відповідачами заявлених позовних вимог на підставі ст. ст. 22, 78 ГПК України, оскільки позивачем не доведений факт порушення його прав та законних інтересів бездіяльністю відповідачів.
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.44,49ст.ст.82-85 ГПК України, ст.ст.220 ЦК України, суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 28 грудня 2010р.