Запорізької області
14.12.10 Справа № 27/209/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автолюкс”, м. Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя
про стягнення 25 426 грн. 00 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Ревков С.В., протокол № 19 від 02.04.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автолюкс”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя про стягнення 25 426 грн. 00 коп. основного боргу.
Ухвалою господарського суду від 01.11.2010 р. порушено провадження у справі № 27/209/10 та призначено судове засідання на 29.11.2010 р.
Ухвалою господарського суду від 29.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 14.12.2010 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України.
14.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/209/10.
14.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 14.12.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 29.11.2010 р. та 14.12.2010 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Господарським судом ухвали суду від 01.11.2010 р. та 29.11.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділення не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідач про час та місце розгляду справи.
Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову -це право позивача.
Господарським судом встановлено, що 20.04.2009 р. між ТОВ “Автолюкс” (перевізник) та ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” (вантажовідправник) укладено договір перевезення кондитерських виробів № 794.
Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов'язується систематично та в період строку дії даного договору здійснювати перевезення вантажів, довірених йому вантажовідправником, власними автотранспортними засобами до 20 тон і видавати його уповноваженим на отримання вантажів особам, а вантажовідправник зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги на умовах цього договору.
На виконання умов договору протягом жовтня 2009 р. - січня 2010 р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 25 426 грн. 0 коп., що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000525 від 14.10.2009 р. на суму 3.306,00 грн.; № ОУ-0000535 від 22.10.2009 р. па суму 1.600.00 грн.; № ОУ-0000536 від 22.10.2009 р. на суму 1.200.00 грн.; № ОУ-0000567 від 03.11.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000585 від 13.11.2009 р. на суму 600,00 грн., № ОУ-0000595 від 20.11.2009 р. на суму 800,00 грн.; № ОУ-0000610 від 27.11.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000611 від 27.11.2009 р. на суму 800,00 грн.; № ОУ-0000612 від 27.11.2009 р. на суму 800,00 грн.; № ОУ-0000618 від 30.11.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000632 від 07.12.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000633 від 07.12.2009 р. на суму 800,00 грн.; №ОУ-0000641 від 10.12.2009 р. на суму 3.240,00 грн.; № ОУ-0000645 від 14.12.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000649 від 15.12.2009 р. на суму 1.000,00 грн.; № ОУ-0000649 від 21.12.2009 р. на суму 1.000,00 грн.; № ОУ-0000661 від 21.12.2009 р. на суму 3.480.00 грн.; № ОУ-0000672 від 28.12.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000676 від 29.12.2009 р. на суму 800,00 грн.; № ОУ-0000681 від 31.12.2009 р. на суму 600,00 грн.; № ОУ-0000682 від 31.12.2009 р. на суму 1.000,00 грн.; № ОУ-0000014 від 22.01.2010 р. на суму 800,00 грн.
Згідно з п. 4.1 договору ціни (тарифи) транспортних послуг визначені сторонами в протоколі узгодження цін на транспортні послуги до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки між позивачем і відповідачем здійснюються на підставі виставлених рахунків.
Згідно з п. 4.3 договору вантажовідправник здійснює оплату, транспортних послуг протягом 30 календарних днів від дати отримання документів, зазначених в п. 2.4 договору, а саме: видаткових та товарно-транспортних накладних з відміткою про одержання вантажу, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт.
Відповідачу були виставлені рахунки на суму 25 426 грн. 00 коп.
В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення кондитерських виробів у розмірі 25 426 грн. 00 коп.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У зв'язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме: не здійснення оплати за надані послуги перевезення, заборгованість ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” перед ТОВ “Автолюкс” склала 25 426 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, у матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 23.11.2010 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств на суму 25 426 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автолюкс” правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 -85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063 м. Запоріжжя вул. Артема, 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р 26008031460001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автолюкс” (69027 м. Запоріжжя вул. Тополіна, 33, код ЄДРПОУ 30958318, р/р 26001054505001 в Ф ВАТ «Банк Кіпру»м. Запоріжжя, МФО 313407) 25 426 (двадцять п'ять тисячі чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 26 коп. державного мита, 236 (двісті тринадцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 15.12.2010р.